ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 РІШЕННЯ  

       

      

від "10" серпня 2006 р.                                                       по справі  № 8/112-48

 За позовом Відкритого акціонерного товариства „Луцьксантехмонтаж

№536”, м. Луцьк

До відповідача  Спільного міжгосподарського об’єднання „Камінь – Каширськагробуд”, м. Камінь – Каширський

Про стягнення 7 904  грн. 58 коп.           

                                                                                                Суддя  Кравчук А.М.

Представники:

Від позивача : Студницький А.Б., довір. № 1 від 12.12.2005 року

Від відповідача: Дзямко М.Ю. – директор

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України  роз’яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22  ГПК України  роз’яснено процесуальні права та обов’язки сторін.

В судових засіданнях 20.07.2006 року, 27.07.2006 року, 03.08.2006 року оголошувались перерви для проведення сторонами звірки взаєморозрахунків.

Суть спору: позивач - відкрите акціонерне товариство „Луцьксантехмонтаж

№ 536” просить стягнути з відповідача - спільного міжгосподарського об’єднання „Камінь – Каширськагробуд”  7 904 грн. 58 коп. боргу за виконані підрядні роботи  та судові витрати по справі : 102 грн. 00 коп. по сплаті державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

         Відповідач у клопотання від 10.08.2006 року та його представник в судовому засіданні просить в задоволенні позову відмовити у зв’язку з закінченням строку позовної давності. На підтвердження подає контракти субпідряду від серпня 1997 року та від 10 лютого 1998 року, якими встановлений строк розрахунків за виконані роботи .

         Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

                                                  в с т а н о в и в:

          У серпні 1997 року та 10 лютого 1998 року  між позивачем  та відповідачем  були укладені договори – контракти субпідряду   на виконання сантехнічних робіт по будівництву  школи с. Підцир’є Камінь – Каширського  р-ну (далі - договори)

(а. с. 89 - 94 ).

Відповідно до ст. 174 ГК України ( ст. 4 ЦК УРСР від 18.07.1963 року ) господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов’язання виникли з договорів від серпня 1997 року та від 10.02.1998 року.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу  (ст. 837 ЦК України від 16.01.2003 року , ст. 332 ЦК УРСР від 18.07.1963 року).

                  Згідно п. 1  договорів, п. 12 додаткових умов до договору від серпня 1997 року, п. 5.1 договору від 10.02.1998 року  позивач зобов’язався виконати сантехнічні роботи на будівництві школи с. Підцир’є Камінь – Каширського  р-ну, а відповідач – провести розрахунки  за виконані роботи щомісячно на підставі довідки про вартість виконаних робіт по формі № 3, оплата здійснюється не пізніше ніж через 5 днів після підписання форми № 3 .

На виконання  договору  позивачем було виконано передбачені договором роботи.

       Загальна вартість виконаних робіт становить 461 781  грн. 00 коп., що стверджується довідками про вартість виконаних робіт за липень – грудень 1997 року,  січень 1998 року та актами приймання виконаних робіт за той же період

( а. с. 13 - 48 )

        Відповідач за виконані підрядні роботи розрахунок провів частково.

        Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача на момент звернення позивача з позовом до суду становить 7 904  грн. 58 коп., підтверджена матеріалами справи та  підставна.

        Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач платіжних доручень в підтвердження оплати за виконані підрядні роботи в сумі позову не подав, пояснив, що останні знищені по закінченню строку зберігання.

        Водночас, господарський суд дійшов висновку про  відмову в задоволенні позову  в зв’язку з  пропуском позивачем строку  позовної давності.

        Так, загальний строк позовної давності , закріплений ст. 257 ЦК України, як і строк, передбачений ст. 71 ЦК УРСР 1963 року, становить три роки. Даний строк застосовується до всіх цивільних прав незалежно від статусу уповноваженого суб’єкта та характеру спірних правовідносин. Виключення з цього правила можуть мати місце лише у випадках, прямо передбачених законом.

           В даному випадку датою порушення прав позивача є дата, що настала через 5 днів після підписання кожної довідки про вартість виконаних робіт форми № 3.  Строк звернення до суду відповідно до ст. 257 ЦК України ( ст. 71 ЦК УРСР 1963 року ) закінчився 2000 - 2001 року. Позовна заява подана 30.06.2006  року з пропущенням строку позовної давності.

           За таких обставин, позивач -  ВАТ „Луцьксантехмонтаж № 536”  порушив вимоги  ст. 257 ЦК України ( ст. 71 ЦК УРСР 1963 року ) та пропустив строк позовної давності,  що є підставою для відмови у позові.

Підстави віднесення судових витрат на відповідача відсутні.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України , -

в и р і ш и в:

У позові відкритого акціонерного товариства „Луцьксантехмонтаж

№ 536”, м. Луцьк до   спільного міжгосподарського об’єднання „Камінь – Каширськагробуд”, м. Камінь – Каширський про стягнення 7 904  грн. 58 коп. відмовити.

Суддя                                                                            А.М. Кравчук