Справа № 22ц-6507/ 2009 Головуючий І інстанції Тверський С. М.
Категорія 34 Доповідач Барков В. М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2009 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Маширо О. П.,
суддів Баркова В. М.,
Резникової Л. В.,
при секретарі Хачатрян А. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2, представника ОСОБА_1, на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
В жовтні 2008 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом посилаючись на те, що 13 серпня 2006 року його побив ОСОБА_1 завдавши тілесні ушкодження середньої тяжкості. Постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 23 липня 2007 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі акту амністії. В результаті отриманих тілесних ушкоджень він звертався до лікарів за медичною допомогою, тривалий час хворів. Просив стягнути у відшкодування матеріальної шкоди вартість лікування в сумі 1 420 грн. 06 коп., вартість дієтичного харчування в сумі 500 грн., транспортні витрати в сумі 857 грн. 86 коп. та витрати на сільськогосподарські роботи в сумі 1000 грн., а також у відшкодування моральної шкоди 50 000 грн. та судових витрат 800 грн.
Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24 квітня 2009 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 у відшкодування матеріальної шкоди 2 777 грн. 95 коп., у відшкодування моральної шкоди 2 500 грн., у відшкодування судових витрат на правову допомогу 1 500 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, представник відповідача ОСОБА_1, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове яким відмовити в задоволенні позову в частині відшкодування матеріальної шкоди, а рішення в частині стягнення моральної шкоди змінити, зменшивши розмір відшкодування до 1 000 грн., посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та на невідповідність висновків суду обставинам справи: суд не врахував, що позивачем не надано доказів придбання медичних препаратів за призначенням лікарів, позивач проходив санаторно-курортне лікування не в зв’язку з отриманими травмами, в матеріалах справи відсутні висновки лікарів про те що він потребує спеціального харчування,
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції в частині відшкодування матеріальної шкоди змінити з таких підстав.
У відповідності з вимогами п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 позивачеві завдано матеріальну та моральну шкоду яка підлягає відшкодуванню.
Проте повністю погодитися з висновками суду щодо розміру відшкодування матеріальної шкоди не можна.
Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як встановлено судом, 12 серпня 2006 року приблизно о 18 год. біля водойми № 1 у села Зайцево Артемівського району Донецької області ОСОБА_1 вдарив ОСОБА_3 кулаком в обличчя від чого останній впав на землю. Після цього ОСОБА_1 руками та ногами продовжив бити потерпілого, завдавши тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді закритого вдавленого перелому лівої скулової кістки та закритого перелому великого бугра правої плечевої кістки, а також крововиливів на обличчі, крововиливу під белочну оболонку лівого ока, струсу головного мозку.
Постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 23 липня 2007 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. „б” ст. 1 Закону України „Про амністію” від 19 квітня 2007 року, провадження у кримінальній справі за його звинуваченням закрито, а цивільний позов ОСОБА_3 залишено без розгляду.
Відповідач ОСОБА_1 в судових засіданнях свою винність у спричиненні позивачу середньої тяжкості тілесних ушкоджень не заперечував.
Таким чином, апеляційний суд вважає встановленим факт заподіяння позивачу моральної шкоди, оскільки він зазнав фізичного болю, страждав у зв’язку з ушкодженням здоров’я, звертався за медичною допомогою та тривалий час лікувався.
Із наданих позивачем медичних документів та чеків на придбання ліків, які він надав апеляційному суду вбачається, що в період лікування останнім було витрачено на придбання медичних препаратів 453 грн. 35 коп.
Посилання позивача на те, що у зв’язку із лікуванням він зазнав більших витрат є безпідставними, оскільки не підтверджені відповідними доказами.
Не надано доказів щодо потреби позивача у зв’язку з ушкодженням здоров’я у додаткових витратах на медичну та соціальну допомогу.
Відповідно до роз’яснень, викладених у п.19 Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року із подальшими змінами потреба у додаткових витратах у зв’язку із ушкодженням здоров’я, їх тривалість мають бути підтверджені висновком судово-медичної експертизи.
Тому, оскільки позивачем не надано відповідних доказів щодо потреби в додаткових витратах, підстав для задоволення позову в частині стягнення витрат на санаторно-курортне лікування та додаткове (дієтичне) харчування не має.
Не підлягають стягненню і витрати на поїздки позивача до лікарні на автомобілі, оскільки останнім не надано доказів щодо нормативів споживання пального транспортним засобом та відстані, якої він долав. Касові чеки на придбання бензину на суму 857 грн.89 коп. не свідчать про доведеність позову в цій частині.
Таким чином з урахуванням встановлених обставин справи позов ОСОБА_3 в частині відшкодування матеріальної шкоди слід задовольнити частково, в розмірі 453 грн. 35 коп., і рішення суду в цій частині змінити.
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п. 3 своєї Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25 травня 2001 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу, або ділової репутації, моральних переживаннях у зв’язку з ушкодженням здоров’я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв’язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Тому, з урахуванням характеру неправомірних дій відповідача, їх тривалості, наслідків, характеру заподіяних ними позивачеві моральних страждань і переживань, а також враховуючи вимоги розумності і справедливості, апеляційний суд вважає, що підстав для зменшення суми відшкодування моральної шкоди не має.
В іншій частині рішення суду не оскаржується.
Керуючись ст.ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, представника ОСОБА_1, задовольнити частково.
Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24 квітня 2009 року в частині стягнення матеріальної допомоги змінити.
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 у відшкодування матеріальної шкоди 453 грн. 35 коп.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий
Судді