Справа № 11 -а-432/2009     Головуючий в І інстанції - Почупайло А.В.

Категорія - ст. 365 ч. 2 КК України     Доповідач - Стрижко C.I.

ВИРОК

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

11   березня   2009   року   колегія   суддів   судової  палати   в   кримінальних   справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

•   -     головуючого судді     Стрижко С.І.

•   -     суддів     Кепкал Л.І.

Лагнюка М.М.

•   -     за участю прокурора      Петренко О.І.

•   -     захисника     ОСОБА_2

•   -     засудженого     ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, - помічника прокурора Святошинського району м. Києва Заріцької О.А. та засудженого ОСОБА_3 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 21 листопада 2008 року, згідно з яким, -

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в с. Вільхівець, Богуславського району. Київської області, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2, не одружений, працюючий інспектором патрульної служби Святошинського РУ ГУ МВС України в місті Києві, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,

- засуджений за ч. 2 ст. 365 КК України до трьох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою в правоохоронних органах строком на три роки, -

Згідно з вироком суду, ОСОБА_3 12 травня 2008 року, займаючи посаду молодшого сержанта міліції - працівника патрульної служби Святошинського РУ ГУ МВС України в місті Києві, разом із молодшим сержантом міліції ОСОБА_5 здійснював патрулювання по АДРЕСА_2

У цей день, приблизно о 19.30 годин, під час несення служби по охороні громадського порядку та попередження вуличної злочинності по АДРЕСА_2 працівники міліції ОСОБА_3 та ОСОБА_5 побачили раніше їм незнайомого громадянина ОСОБА_6, який, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, сидів на лавочці навпроти магазину "Велика кишеня" та вів себе спокійно, громадський порядок не порушував.

ОСОБА_3 та ОСОБА_5 вирішили встановити особу зазначеного чоловіка та підійшли до нього. ОСОБА_3 попросив його встати та пред'явити документи. На цю вимогу ОСОБА_6 повідомив, що в нього немає документів та почав підводитися з лавочки. У цей час молодший сержант міліції ОСОБА_3, будучи службовою особою, перевищив надану йому владу, тобто умисно вчинив дії, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, а саме бризнув в обличчя ОСОБА_6 з газового балончика "Терен 4М", а коли потерпілий витирав очі, то ОСОБА_3 наніс йому удар ногою в ногу, нижче коліна, та спробував повалити ОСОБА_6 на землю.

В результаті дій молодшого сержанта міліції ОСОБА_3., ОСОБА_6 упав, вдарившись під час падіння головою об бетонну урну.

Діями молодшого сержанта міліції ОСОБА_3 ОСОБА_6 було заподіяно наступні тілесні ушкодження: у лобній ділянці зліва на фоні невизначеної форми буровато-зеленовато-жовтого кровопідтьоку розміром 5x7 см косо-горизонтальна извиліста зі слідами від

вузлових медичних швів та наявністю одного з них рана з нерівними краями, заокругленими кінцями, частково вкрита буровато-коричневими відторгненими корочками довжиною 4, 5 см, які згідно із висновками судово-медичної експертизи відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я на строк більше 6 днів, але менше 21 дня. Крім того, потерпілому також були спричинені на віках лівого ока з переходом на ліву щоку, на лівій передньо-боковій поверхні шиї з переходом у ділянку рукоятки грудини, на передньо-зовнішній поверхні лівого плеча в середній треті, на правій передньо-боковій поверхні грудей у проекції З ребра по середньо-ключичній лінії, на передній поверхні правого стегна в середній третині, лівого стегна в нижній треті, лівого колінного суглоба, переднє-внутрішньої поверхні лівої голені у верхній третині по одному овальної та невизначеної форми буровато-зеленовато-жовті кровопідтьоки розмірами від 1, 5x1, 8 см до 16x10 см, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Після цього ОСОБА_6 забрала машина швидкої медичної допомоги.

В апеляції прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, -помічник прокурора Святошинського району м. Києва - Заріцька О.А., не оспорюючи доведеність винуватості ОСОБА_3 у інкримінованому йому злочині та правильність юридичної кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 365 КК України, просить вирок Святошинського районного суду м. Києва від 24 листопада 2008 року скасувати в частині призначення покарання, постановити новий вирок, яким ОСОБА_3 засудити за ст. 365 ч. 2 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані із виконанням владних повноважень у правоохоронних органах України строком на 3 роки, а також на підставі ст. 54 КК України позбавити засудженого спеціального звання - молодшого сержанта міліції. При цьому апелянт посилається на те, що в порушення вимог закону суд першої інстанції з урахуванням даних про те, що ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин під час виконання своїх професійних обов'язків, перевищивши надану йому владу, засудженого слід позбавити спеціального звання, яке він мав під час служби в органах міліції. Крім того, на думку апелянта, при формулюванні виду додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з роботою у правоохоронних органах, районний суд фактично не позбавив ОСОБА_3 права займати інші посади в цих органах, які пов'язані з повноваженнями представника влади у цих органах.

В апеляційній скарзі, засуджений ОСОБА_3, не оспорюючи факту вчинення ним інкримінованого йому злочину, обґрунтованості свого засудження і правильність кваліфікації своїх дій за ч. 2 ст. 365 КК України, посилаючись на те, що призначене покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості злочину, а також визначене без урахування усіх пом'якшуючих обставин, встановлених в ході судового розгляду справи, просить вирок суду від 24 листопада 2008 року змінити в частині призначеного покарання та з урахуванням того, що він раніше не притягувався до будь-якої відповідальності, мав постійне місце роботи, позитивно характеризується, повністю визнав свою вину та щиро кається, що на думку засудженого істотно знижує ступінь його вини, призначити нове покарання, не пов'язане з позбавленням волі, та застосувати до нього ст. 75 КК України. Крім того, в апеляційній інстанції просив врахувати те, що на його утриманні знаходяться батьки та інші родичі похилого віку.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію прокурора та заперечував проти апеляції засудженого; пояснення захисника та ОСОБА_3, які підтримали апеляційну скаргу засудженого та вважали апеляцію прокурора необгрунтованою; провівши судові дебати та надавши засудженому останнє слово, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, а апеляція засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_3 у перевищенні службовою особою влади, тобто у вчиненні умисних дій, які явно виходять за межі

наданих йому прав та повноважень, що супроводжувались насильством і заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, а також про юридичну кваліфікацію дій засудженого за ч. 2 ст. 365 КК України є обгрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені представленими в справі доказами, в їх сукупності, які не заперечувались також і засудженим, досліджувались за його згодою в порядку ст. 299 КПК України.

При цьому, суд першої інстанції, з'ясувавши правильне розуміння ОСОБА_3. та іншими учасниками процесу змісту фактичних обставин справи за відсутністю сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, в тому числі і засудженого, який повністю визнав себе винним у інкримінованому йому злочині, роз'яснив всім учасникам судового розгляду, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини.

Будь-яких порушень вимог кримінально-процесуального закону при вирішенні цього питання колегією суддів не встановлено. Апеляційних скарг від учасників судового розгляду в цій частині також не надходило.

Всупереч твердженням ОСОБА_3, основне покарання засудженому у виді 3 років позбавлення волі призначено судом першої інстанції з дотриманням вимог ст. 65 КК України, за своїм видом і розміром є справедливим, відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, є необхідним для його виправлення, перевиховання та попередження нових злочинів.

Судом першої інстанції обґрунтовано враховані ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, конкретні обставини справи, а також дані, що характеризують особу винного. При цьому ті обставини, що ОСОБА_3 вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, щиро розкаявся у скоєного, правильно визнані районним судом підставами для визначення мінімального розміру основного покарання, встановленого санкцією ч. 2 ст. 365 КК України. Відповідно до змісту поданих апеляцій будь-яких заперечень щодо такого розміру основного покарання від учасників процесу не надходило, а тому його слід визначити у тих же межах, про що фактично ставить питання і прокурор у своїй апеляції.

З урахуванням конкретних обставин справи, відповідно до яких засуджений вчинив злочин під час виконання службових обов'язків та всупереч інтересам служби та охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян; наслідків, які наступили у потерпілого від злочинних дій ОСОБА_3 у вигляді чисельних тілесних ушкоджень; думки ОСОБА_6 щодо розміру покарання; поведінки засудженого після проголошення вироку, який фактично став ухилятися від суду та не з'явився на проголошення судового рішення по кримінальній справі, колегія суддів приходить до висновку, що виправлення та перевиховання засудженого неможливе без ізоляції від суспільства, а тому не знаходить підстав для задоволення апеляції ОСОБА_3 та застосування до нього ст. 75 КК України.

Разом з тим, доводи апеляції прокурора про необхідність постановления нового вироку в частині визначення конкретного виду додаткового покарання та позбавлення засудженого спеціального звання на підставі ст. 54 КК України є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_3., будучи працівником міліції, маючи спеціальне звання - молодший сержант міліції, використав його та надану йому владу для реалізації своїх злочинних намірів та скоїв злочин під час виконання ним своїх безпосередніх службових обов'язків, чим зганьбив це звання перед громадськістю і суспільством, права та інтереси яких він мав охороняти від злочинних посягань, а тому на підставі ст. 54 КК України повинен бути позбавлений спеціального звання.

Крім того, призначаючи ОСОБА_3 додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з роботою у правоохоронних органах, суд першої інстанції не врахував, що таке формулювання виду додаткового покарання може унеможливити його

виконання  та  фактично   не   позбавляє  засудженого   обіймати   інші   посади,  пов'язані  з повноваженнями  представника  влади,  а тому  ОСОБА_3   слід  визначити додаткове покарання у вигляді позбавлення права займати посади, пов'язані саме з виконанням владних повноважень у правоохоронних органах України строком 3 роки.

З огляду на наведене, апеляція засудженого не підлягає задоволенню, а апеляцію прокурора слід задовольнити із скасуванням на підставі ст. ст. 372, 378 КПК України вироку суду першої інстанції в частині призначеного покарання та постановлениям нового вироку.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 378 КПК України, колегія суддів, -

ЗАСУДИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення. Апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, -помічника прокурора Святошинського району м. Києва Заріцької О.А. задовольнити.

Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 21 листопада 2008 року відносно ОСОБА_3 в частині призначеного покарання скасувати та постановити новий вирок.

Призначити ОСОБА_3 за ст. 365 ч. 2 КК України покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням владних повноважень у правоохоронних органах України строком 3 роки.

На підставі ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_3 спеціального звання -молодший сержант міліції.

Запобіжний захід ОСОБА_3, обраний судом першої інстанції при постановлены вироку у вигляді взяття під варту залишити без зміни.

Взяти ОСОБА_3 під варту із залу суду та до набрання вироком апеляційного суду законної сили утримувати його у Київському слідчому ізоляторі №13.

Строк відбуття покарання засудженому рахувати з 11 березня 2009 року.

В решті вирок Святошинського районного суду м. Києва від 28 листопада 2008 року -залишити без міни.

Вирок апеляційного суду може бути оскаржений у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом одного місяця з моменту його проголошення, а для засудженого, який утримується під вартою, - у той же термін з моменту вручення йому копії вироку.