Справа №490/11265/17 06.03.2018

Провадження №22-ц/784/405/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 березня 2018 року                                     м. Миколаїв

                                                                           справа № 490/11265/17-ц

Апеляційний суд Миколаївської області в складі колегії суддів:

головуючого Данилової О.О.,

суддів: Коломієць В.В., Шаманської Н.О.,

із секретарем Лептугою С.С.

переглянувши в апеляційному порядку матеріали позовної заяви

ОСОБА_1

до виконкому Миколаївської міської ради

та товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Центр»

про визнання незаконним правового акту органу місцевого самоврядування та захист права власності

за апеляційною скаргою

представника ОСОБА_1

на ухвалу судді Центрального районного суду м. Миколаєва, постановлену 10 січня 2018 року суддею Черенковою Н.П. в приміщенні цього ж суду

У С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ММР та ТОВ «Сервіс-Центр» про визнання незаконним правового акту органу місцевого самоврядування.

Ухвалою судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 10 січня 2018 року у відкритті провадження відмовлено за пунктом 1 частини 1 статті 186 ЦПК з посиланням на те, що позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

В апеляційній скарзі представник позивача просив ухвалу скасувати та передати матеріали позовної заяви до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження. Апелянт вважав помилковим висновок суду про необхідність розгляду спору за правилами іншого (господарського, адміністративного) судочинства.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

За правилами статті 19 ЦПК в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, висновок про те, що поданий до суду спір не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства має ґрунтуватись на відповідних положеннях процесуального законодавства про те, що такий спір підлягає розгляду в порядку іншого (конкретно) і саме цього судочинства.

Вид судочинства визначається, зокрема, характером спору, сферою правовідносин, в якій він виник, та суб’єктним складом його учасників.

Спори за участю фізичної особи, як правило, розглядаються судами в порядку цивільного судочинства.

Спір фізичної особи, яка має статус суб’єкта підприємницької діяльності, у цивільно-правових, житлових чи інших правовідносинах, що не має ознак господарського та не пов'язаний з господарською діяльністю, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки у разі припинення діяльності фізичної особи як суб'єкта господарювання відповідно до пункту 6 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу провадження у господарській справі припиняється, то з часу державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця спори за участю такої фізичної особи-підприємця, у тому числі пов'язані з підприємницькою діяльністю, що здійснювалася ним раніше, також належить розглядати в порядку цивільного судочинства, за винятком випадків, коли провадження у відповідних справах було порушено у господарському суді до настання таких обставин (пункт 14 Постанови Пленум ВССУ від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», далі – Постанова №3).

Право власності на майно, на речове право на чуже майно, захист цих прав регулюються цивільним законодавством, і власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, а особа, якій належить право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі й від власника. Тому такі спори з урахуванням вимог статті 19 ЦПК (у попередній редакції стаття 15 ЦПК) підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, якщо однією із сторін є фізична особа, незалежно від участі у них органу державної влади та/або органу місцевого самоврядування (суб'єкта владних повноважень) (пункт 26 Постанови №3).

З позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що ним оспорюється право власності на нерухоме майно, яке, як вважає позивач, належить саме йому, але рішенням виконкому Миколаївської міськради оформлене за ТОВ «Сервіс-Центр». Отже позивачем заявлені вимоги про захист права власності, які обгрунтовуються позивачем належністю йому спірного майна, а обраним способом захисту є визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування.

ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність. Реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 проведена 18 листопада 2014 року.

Отже спір виник у сфері цивільних правовідносин, а його учасником є фізична особа, підприємницька діяльність якої припинена до звернення з позовом до суду.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі за пунктом 1 частини 1 статті 186 ЦПК, суддя виходив з того, що спір не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, але не вказав ознак, за яких спір виходить за межі цивільного, та не визначив, за правилами якого саме судочинства він має розглядатись.

Тому висновок судді не може вважатись законними та обґрунтованим, що є підставою для скасування ухвали і направлення матеріалів позовної заяви для повторного вирішення питання про відкриття провадження.

Керуючись статтями 374, 379, 382 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 січня 2018 року скасувати.

Постанова набирає законної сили з дня  прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання  повного судового рішення.

Головуючий О.О. Данилова

Судді: В.В. Коломієць

ОСОБА_2

--------------------------------------------

Повний текст постанови складено 7 березня 2018 року.