Єдиний унікальний номер 233/4600/16-ц Номер провадження 22-ц/775/197/2018

Суддя-доповідач ОСОБА_1П

Головуючий у 1 інстанції Каліуш О.В.

Категорія 27 _____________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

07 березня 2018 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Никифоряка Л.П.

Суддів Дундар І.О.

ОСОБА_2,

розглянувши в приміщенні апеляційного суду Донецької області в м. Бахмут цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_3 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 24 листопада 2017 року, –

В С Т А Н О В И В:

В позові пред’явленому до суду 19 вересня 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» /надалі ОСОБА_4/ просило суд стягнути з позичальника ОСОБА_3 заборгованість в розмірі 23753,08 грн., з яких 4364,15 грн. заборгованість за кредитом, 16338,97 грн. заборгованість по процентах за користування кредитом, 1442,67 грн. заборгованість за пенею і комісією, та штраф 500,00 грн. і 1107,29 грн., що утворилася станом на 05 вересня 2016 року. Існування такої заборгованості ОСОБА_4 пов’язував із неналежним виконанням з боку відповідача зобов’язань взятих на підставі кредитного договору № б/н від 28 жовтня 2013 року.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 24 листопада 2017 року позов задоволено частково.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що обставини справи з приводу укладення Договору про надання банківських послуг 28 жовтня 2013 року між Банком та ОСОБА_3 в достатній мірі підтверджено копією Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг. Також фото клієнта з карткою що міститься на ксерокопії витягу з банківської програми, суд вважав достатнім для встановлення обставин про переоформлення ОСОБА_3 кредиту та отримання іншої кредитної картки 13 січня 2014 року. Отримання кредитних коштів в розмірі 4200,00 грн. суд вважав підтвердженим випискою з карткового рахунку Банку та розрахунком заборгованості станом на 05 вересня 2016 року. На підставі викладеного, суд зробив висновок про обґрунтованість позовних вимог щодо неналежного виконання позичальником ОСОБА_3 зобов’язань за договором кредиту від 28 жовтня 2013 року, в результаті чого утворилася заборгованість за кредитом в розмірі 4364,15 грн. та заборгованість по процентах за користування кредитом в розмірі 2657,28 грн.

В задоволенні решти заявлених позовних вимог судом відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просила рішення скасувати і ухвалити нове про відмову в позові Банку. В обґрунтування скарги заявник посилалася на те, що обставина покладена в основу позовних вимог про існування між сторонами кредитного договору Банком недоведена, жодного допустимого доказу позивачем в судове засідання не надано. Докази покладені в основу рішення суду першої інстанції не містять інформації з приводу предмету доказування та не давали змоги суду дійти висновку про наявність договірних відносин про які заявлено в позові.

Також суд в порушення норм процесуального права не застосував наслідків ухилення Банку від подання експертам договору кредиту яким позивач обґрунтовував свої вимоги та без якого проведення експертизи неможливо.

Переглядаючи справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до положень частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України /далі ЦПК України/ суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції визнав встановленими обставини, що мають значення для справи, які недоведені.

У даній справі відповідач повністю заперечувала обставини укладення 28 жовтня 2013 року кредитного договору з Банком, стверджувала про відсутність з її боку жодних дій направлених на отримання зазначених в позові коштів.

Також наявність зазначених обставин ОСОБА_3 спростовувала відсутністю будь-яких дій, підтверджених належними та допустимими доказами пов’язаних в виконанням кредитного договору.

Правовою формою щодо оформлення кредитних відносин сторін є кредитний договір та відповідно до положень частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У статті 526 ЦК України визначено загальні умови виконання зобов'язання, а саме: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже за загальним правилом договірне зобов’язання повинне виконуватись відповідно до тих умов, які сторони визначили при укладенні договору.

За статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Так, відповідно до встановлених обставин, існування кредитного договору не підтверджено, оскільки на підтвердження своїх позовних вимог позивач не надав оригіналу договору.

Такий письмовий доказ як кредитний договір, має відповідати вимогам чинного законодавства про обов’язкову форму та зміст, та бути підписаним сторонами договору.

Згідно частини 2 статті 64 ЦПК України, письмові докази, як правило, подаються в оригіналі, та системний аналіз норм процесуального права дає підстави для висновку про те що, якщо подано копію письмового доказу, у судове засідання для дослідження має бути наданий оригінал письмового доказу.

Заперечуючи обставини укладення кредитного договору № б/н від 28 жовтня 2013 року, ОСОБА_3 посилалась на те, що в наданій Банком копії Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг /а.с. 6 том І/ не її підпис, з огляду на що відповідач просила витребувати у Банку оригінал такої Анкети-заяви.

З метою перевірки доводів відповідача ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду від 19 квітня 2017 року /а.с.112/ було задоволено клопотання ОСОБА_3 та призначено почеркознавчу експертизу та покладено обов’язок надати суду оригінал договору про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 28 жовтня 2013 року.

У відповідності до положень ч.1 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог так і заперечень.

Причому докази подаються сторонами та іншими учасниками справи /ч. 2 ст. 81 ЦПК України/.

Разом з тим, відповідно до Повідомлення № 1073 про неможливість надання висновку від 22 серпня 2017 року /а.с. 166 том І/ повідомлено про неможливість надання висновку, оскільки у відповідь на клопотання експерта надійшов лист Банку /а.с. 160 том І/ про неможливість надання оригіналу досліджуваного документу, оскільки даний документ знаходиться в архіві м. Донецьк на тимчасово окупованій території.

Доводи позивача про те, що у Банку відсутня можливість надати суду оригінал кредитного договору у зв’язку із знаходженням оригіналу кредитного договору в архіві в м. Донецьк, не беруться до уваги судом апеляційної інстанції з тих підстав що договір кредиту від 28 жовтня 2013 року, який не погашено не вичерпує свою дію фактом лишень його підписання та не може бути переданий до архіву до закінчення його дії та виконання, оскільки не можна розраховувати на беззаперечне його виконання сторонами без необхідності врегулювання спірних питань що можуть виникнути при його виконанні.

Так само наведені обставини щодо передачі оригіналу договору на окуповану територію м. Донецька самі по собі не замінюють обов’язку Банку підтвердити обставини на які він посилається в обґрунтування позову.

Порушенням принципу змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства буде звільнення позивача від обов’язку доказування, та не припустимим є ґрунтування судового рішення на припущеннях – навіть з урахуванням загальновідомих обставин щодо проведення антитерористичної операції.

Так само рішення суду не може обґрунтовуватись лише самими правовими підставами або аргументами на які робиться посилання в позовній заяві – без встановлення відповідних фактів.

ОСОБА_4 стверджував про наявність обов’язку позичальника виконувати умови договору кредиту які позивач не може підтвердити.

У той же час, згідно наявної в матеріалах справи виписки з карткового рахунку ОСОБА_3:

- по основній карті 9992****60113608 за період з 13 січня 2014 року по 05 вересня 2016 року /а.с. 202 том І/ всього видатків по картці -6,18 грн. також зазначено що баланс на початок періоду 3,57грн. та баланс на кінець періоду 0,00грн.;

- по основній карті 8100****9589 за період з 13 січня 2014 року по 05 вересня 2016 року /а.с. 202-203 том І/ всього видатків по картці -42,17 грн. також зазначено що баланс на початок періоду -4198,61грн. та баланс на кінець періоду 0,00грн.;

- по основній карті 5168****1642 за період з 13 січня 2014 року по 05 вересня 2016 року /а.с. 203-208 том І/ всього видатків по картці -23526,75 грн. також зазначено що баланс на початок періоду 0,00грн. та баланс на кінець періоду -21852,94грн.

Отже за змістом виписки у позичальника фактично у користуванні знаходилось не дві платіжні картки про які заявлено в позовній заяві, а три. Так само виписка не містить інформації про зняття коштів в сумі -4198,61грн., зокрема не зрозуміло ким та за допомогою якого платіжного інструменту зазначені кошти були використані.

За змістом «Розрахунку заборгованості за договором № б/н від 28 жовтня 2013 року, укладеного між Банком та клієнтом ОСОБА_3, станом на 05 вересня 2016 року» /а.с. 4-5/ розмір заборгованості разом визначено в сумі 23753,08 грн., з яких 4364,15 грн. заборгованість за кредитом, 16338,97 грн. заборгованість по процентах за користування кредитом, 1442,67 грн. заборгованість за пенею і комісією, 500,00 грн. і 1107,29 грн. суми штрафів, тобто зазначені суми які відмінні від сум зазначених у виписці.

Отже розрахунок заборгованості за кредитним договором та виписка з особового рахунку, які здійснені Банком без участі позичальника, за відсутності підпису позичальника чи будь-якого іншого підтвердження щодо його погодження з сумою заборгованості не розкривають суті самого договору та не містять інформації з приводу того, ким та коли отримані кошти в сумі -4198,61грн. та в результаті чого утворилася заборгованість за кредитом в розмірі 4364,15 грн.

Також наявна в них інформація не вказує на вчинення ОСОБА_3 дій щодо погашення коштів за кредитом чи інших дій які би вказували на визнання зазначеної в цих документах заборгованості, тобто вчинення будь-яких дій які би охоплювались поняттям Кредиту чи фактичного виконання зобов’язань за договором.

ОСОБА_4 розрахунок заборгованості за кредитним договором та виписка з особового рахунку є опосередкованими доказами, а не вирішальним для розгляду даної справи.

Зазначені документи не заміняють договору та врахування таких документів які містять суперечливу та не підтверджену інформацію, яка наведена в односторонньому порядку Банком без жодного погодження із стороною договору позичальником, суперечить засадам цивільного судочинства щодо свободи договору.

Суд апеляційної інстанції вважає що слід застосувати наслідки ухилення позивача

від подання експертам необхідного оригіналу договору, без якого провести експертизу неможливо про, які зазначено в статті 109 ЦПК України, визнавши факт неналежності ОСОБА_3 підпису в Анкеті-заяві № б/н від 28 жовтня 2013 року, для з'ясування чого експертиза була призначена.

При цьому виходить з того, що окрім проведення експертизи на предмет відповідності ОСОБА_3 підпису в Анкеті-заяві № б/н від 28 жовтня 2013 року, відповідач не має практичної доступної можливості для спростування обставин якими позивач обґрунтовував свій позов.

Позовні вимоги заявлені на суму 23753,08 грн., жодним чином не підтверджені.

Та покладення всієї відповідальності за обставин що склалися на ОСОБА_3, так само покладення на відповідача обов’язку доведення всіх обставин у справі не ґрунтується на законі.

Таким чином, позивач не довів своїх вимог щодо наявності кредитного договору та неналежного виконання взятих за цим договором чітко визначених зобов’язань з боку позичальника.

У зв'язку з наведеним висновки суду про задоволення позову не узгоджуються із фактичними обставинами у справі та здійсненні з порушенням норм матеріального і процесуального права, що у відповідності до статті 376 ЦПК України має своїм наслідком скасування рішення суду першої інстанції, як такого що не відповідає вимогам про законність та обґрунтованість та відмову в позові.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Підтверджено сплату відповідачем судового збору в сумі 1515,80 грн., яка підлягає стягненню з позивача на користь ОСОБА_3

Керуючись ст.ст.367, 368, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 24 листопада 2017 року скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відхилити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 1515,80 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 07 березня 2018 року.

Судді: Никифоряк Л.П.

ОСОБА_5

ОСОБА_2