Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач -Назарова М.В.

Справа № 428/3599/17

Провадження № 22ц/782/1018/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Дронської І.О., Єрмакова Ю.В.,

за участю секретаря Данько Л.С.

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області в м. Сєвєродонецьку

апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 22 вересня 2017 року, ухваленого Сєвєродонецьким міським судом у складі судді Журавель Т.С. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2017 року Публічне акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» (далі Банк, ПАТ КБ «АКЦЕНТ-БАНК») в особі Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернулося із вказаним позовом, в обгрунтування якого посилалося на те, що відповідно до умов договору №ABHORX97510230, укладеного 11.10.2013 року між Публічним акціонерним товариством «АКЦЕНТ-БАНК» з одного та ОСОБА_3 – з іншого, останній отримав кредит у розмірі 4997,39 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

У зв’язку з порушенням відповідачем зобов’язань за вказаним кредитним договором станом на 30.03.2017 року утворилася заборгованість перед позивачем в сумі 16753,77 грн., яка складається з: 4997,41 грн. - заборгованості за кредитом, 5,77 грн. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 1617,72 грн. - заборгованості по комісією за користування кредитом, 8858,88 грн. – пені за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором, 500,00 грн. - штрафу (фіксована частина), 773,99 грн. - штрафу (процентна складова), які Банк просив стягнути з відповідача на його користь, а також стягнути судові витрати.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач надав заперечення, в яких зазначив, що позовні вимоги не визнає та взагалі заперечує, що будь-коли у 2013 році ставив підпис у заявах та інших документах з метою отримання кредиту. Позивач оригінали документів про оформлення кредиту не надав (а.с. 95).

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 22 вересня 2017 року позовні вимоги ПАТ КБ «АКЦЕНТ-БАНК» задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» заборгованість за кредитним договором №ABH0RX97510230 від 11.10.2013 рокув сумі 6763 грн. 70 коп., що складається із заборгованості за кредитом – 4997,41 грн., за відсотками за користування кредитом – 5,77 грн., по комісії за користування кредитом – 1617,72 грн., пені за несвоєчасність виконання зобов’язань за період до 15.04.2014 року – 142,80 грн. та судові витрати – судовий збір 645 грн. 92 коп. В задоволенні решти вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалите нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Доводами апеляційної скарги є прийняття судом неналежних доказів: копій заяви позичальника, довідки про умови кредитування, графіку погашення кредиту, рахунку від 11.10.2013 року за умови відсутності їх оригіналів, а також з рахунку б/н від 11.10.2013 р. не вбачається, що він виписаний саме продавцем магазину ПП ОСОБА_4 Меморіальний ордер від 11.10.2013 року є внутрішньобанківським документом, який споживач не отримує не може його контролювати. Підписи скаржника ОСОБА_3 в паспорті суттєво відрізняється від підпису на наданих позивачем копіях документів. Не відоме джерело отримання індивідуального податкового номеру скаржника, який у рішенні суду зазначений вірно. Представник позивача не був жодного разу допитаний, надавав лише письмові відповіді. Наведене дає вагомі та суттєві сумніви щодо як підпису позивача про отримання кредиту, так і щодо отримання відповідачем товару, за який можливо позивач перерахував кредитні кошти.

У письмових поясненнях щодо апеляційної скарги відповідач зазначає, що відповідач не стверджує в скарзі, що не підписував кредитний договір, клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи не заявляв, крім того, у позивача наявні фото відповідача на момент оформлення договору, що свідчить про його особистий підпис в документах.

Представник скаржника – адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, надав пояснення, в яких просив відмовити в задоволенні скарги, а рішення суду – залишити без змін, а також розглядати справу за відсутності представника ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК». Наведене відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, осіб, які брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України (в редакції закону 2004 року, що діяла на час прийняття оскаржуваного рішення) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року, який набрав чинності з 15.12.2017 року), справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 надав згоду на те, що заява позичальника разом з Довідкою про умови кредитування А-Банку та сукупну вартість споживчого кредиту, Графіком погашення кредиту за договором №ABH0RX97510230 від 11.10.2013 року та Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, складають договір про надання банківських послуг між ним як позичальником та банком. Дану згоду відповідач особисто засвідчив своїм підписом, що є доказом того, що сторони погодилися з умовами договору (а.с. 10, 11-23, 84, 85).

З довідки про умови кредитування А-Банку та сукупну вартість споживчого кредиту вбачається, що відповідач ознайомлений з загальними умовами надання кредиту, а також з Графіком погашення кредиту за договором №ABH0RX97510230 від 11.10.2013 року, про що свідчить його власноручний підпис.

У меморіальному ордері №BLFZ00QI91 від 11.10.2013 року зазначено, що ПАТ «А-БАНК» від імені платника ОСОБА_3, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1, на користь ПП ОСОБА_6 згідно рахунку б/н від 11.10.2013 року перерахував суму 4876 грн. (а.с. 87).

Відповідно до п. 5.3 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам при порушені позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов’язань, передбачених Договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості (а.с. 11-23).

Згідно розрахунку, наданого банком, станом на 30.03.2017 року заборгованість за договором №ABH0RX97510230 від 11.10.2013 року, укладеним між ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» та відповідачем ОСОБА_3, становить 16753,77 грн., яка складається з: 4997,41 грн. - заборгованість за кредитом, 5,77 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 1617,72 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 8858,88 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором, а також штрафи відповідно до пункту 5.3 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. штраф (фіксована частина), 773,99 грн. штраф (процентна складова).

Задовольняючи позовні вимоги частково та стягуючи з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом – 4997,41 грн., за відсотками за користування кредитом – 5,77 грн., по комісії за користування кредитом – 1617,72 грн., пеню за несвоєчасність виконання зобов’язань за період до 15.04.2014 року – 142,80 грн., а загалом – 6763,70 грн., суд виходив із доведеності позовних вимог протягом розгляду справи в наведеній частині і того, що згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідач ОСОБА_3 свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, що є підставою для стягнення з нього кредитної заборгованості. Одночасно суд мотивував відмову у задоволенні позову безпідставністю позовних вимог щодо нарахування пені за кредитним договором в розмірі 8716,08 грн., фіксованої і процентної суми штрафу за період після 15.04.2014 року з огляду на вимоги ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», оскільки відповідач ОСОБА_3 зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1, що відноситься до переліку населених пунктів, визначених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 р. №1275-р., де проводилася антитерористична операція.

Переглядаючи справу за доводами апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що наведений висновок суду ґрунтується на вимогах закону та матеріалах справи з огляду на наступне.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 526, 527 ЦК України належним виконанням зобов'язання є, зокрема, виконання його належними сторонами або уповноваженими особами, під якими слід розуміти будь-яку особу, яка має повноваження сторони зобов'язання, про що може бути зазначено у договорі або виданій відповідно до закону довіреності.

За змістом статей 1049, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.

За приписами частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 12 Заяви позичальника №ABH0RX97510230 від 11.10.2013 рокупри порушенні позичальником строків погашення заборгованості, зазначених в цій заяві, умовах та правилах понад 210 днів, щодо зобов'язань, строк яких не настав, сторони узгодили, що терміном повернення кредиту вважається 211 день з моменту виникнення порушення. Заборгованість за кредитом, починаючи з 211 дня порушення, вважається простроченою.

Згідно пункту 14 вказаної заяви позичальника, при порушенні позичальником зобов'язань із погашення кредиту, позичальник сплачує банку пеню, розмір якої зазначено в умовах та правилах за кожний день прострочки.

Згідно із пунктом 15 вказаної заяви позичальник згоден, що ця заява разом із запропонованими ПАТ «Акцент-Банк» умовами та правилами, що розміщені на сайті банку, тарифами складає між ним та банком кредитно-заставний договір.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом станом на 30 березня 2017 року відповідач має заборгованість перед позивачем за вказаним кредитним договором у розмірі 16753,77 грн., яка складається з: 4997,41 грн. - заборгованості за кредитом, 5,77 грн. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 1617,72 грн. - заборгованості за комісією за користування кредитом, 8858,88 грн. – пені за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором, 500,00 грн. - штрафу (фіксована частина), 773,99 грн. - штрафу (процентна складова).

Згідно з вимогами статті 2 Закону України № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (далі - АТО)» від 02 вересня 2014 року на час проведення АТО забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася АТО, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку де проводилась АТО. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення АТО.

Оскільки м. Сєвєродонецьк Луганської області, у якому зареєстрований відповідач знаходиться у зазначеному переліку та відноситься до зони АТО (а.с. 24-25), правильними є висновки суду про те, що штраф та пеня на період дії АТО банками не повинні нараховуватись з 14 квітня 2014 року.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 10, 60, 212 ЦПК України (чинних на час розгляду судами попередніх інстанцій), встановивши, що 11.10.2013 року між банком та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір та видано ОСОБА_3 споживчий кредит шляхом перерахування ПП ОСОБА_4 за придбаний в магазині останнього Терміналу iPhone 5 вартістю 5806 грн., обґрунтовано виходив з наявності передбачених статтями 526, 611, 1050, 1054 ЦК України підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки, як встановив суд, відповідач не виконав належним чином взятих на себе за кредитним договором зобов'язань, що призвело до утворення заборгованості.

Довід апеляційної скарги про прийняття судом неналежних доказів - копій заяви позичальника, довідки про умови кредитування, графіку погашення кредиту, рахунку від 11.10.2013 року за умови відсутності їх оригіналів, не заслуговує на увагу, оскільки частиною 3 статті 10 ЦПК України (у редакції на час розгляду справи) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Заперечуючи проти наданих позивачем доказів, відповідач жодним чином не спростовує вказані докази.

Посилання представника скаржника, що внаслідок відсутності оригіналів вказаних доказів сторона відповідача позбавлена можливості заявити клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, і що підписи скаржника ОСОБА_3 в паспорті суттєво відрізняється від підпису на наданих позивачем копіях документів, не заслуговують на увагу, оскільки таке клопотання не заявлялося, суду не подавалося, тобто сторона не скористалася своїми процесуальними правами з власної ініціативи, тим самим позбавивши суд можливості застосування наслідків ухилення від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі у справі, передбачені ч. 1 ст. 146 ЦПК України (в редакції закону 2004 року).

Не спростовують правильних висновків суду про прийняття як належних доказів наданих позивачем копій документів і доводи апеляційної скарги про те, що представник позивача не був жодного разу допитаний, а надавав лише письмові відповіді, які приймалися судом поза судовим засіданням, оскільки явка представника позивача не визнавалася судом обов’язковою.

Крім того, жодного зауваження на журнали судових засідань у передбачений законом спосіб відповідачем не подавалося.

Довід апеляційної скарги про неможливість прийняття у якості належного доказу рахунку б/н від 11.10.2013 р., з якого не вбачається, що це продавець саме магазину ПП ОСОБА_6, не ґрунтується на матеріалах справи, оскільки у вказаному рахунку вказаний постачальник – ПП ОСОБА_6, вказана адреса його місцезнаходження, банківські реквізити, платник – ОСОБА_3 та найменування товару - Термінал iPhone 5 вартістю 5806 грн. (а.с. 86).

З отриманих апеляційним судом відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (в межах перевірки доводів скаржника) фізична особа-підприємець ОСОБА_6, види діяльності, крім іншого, роздрібна торгівля побутовими електротоварами в спеціалізованих магазинах, зареєстрований 27.08.2002 року, дата зняття з обліку 02.06.2015 р.

Роблячи висновок про доведеність позовних вимог і узгодженість наданих позивачем доказів між собою, судом правильно взятий до уваги меморіальний ордер від 11.10.2013 року, згідно якого позивачем перераховано 4876,00 грн. підприємцю ОСОБА_6 за рахунком-фактурою б/н від 11.10.2013 року за ІПН НОМЕР_1 ОСОБА_3 (а.с. 87), а довід апеляційної скарги, що це є внутрішньобанківським документом, який споживач не отримує не може його контролювати, не спростовує допустимість вказаного доказу, оскільки саме цей документ свідчить про перерахування позивачем продавцю грошей за придбаний відповідачем товар.

Вказаний доказ слід розглядати у сукупності із заявою відповідача як позичальника №ABH0RX97510230 від 11.10.2013 року, з якої вбачається, що кредит надається шляхом оплати товару Термінал iPhone 5 вартістю 5806 грн. шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок ОСОБА_6 (а.с. 83).

Саме вказана сукупність доказів спростовує довід апеляційної скарги про помилковість застосування судом до спірних правовідносин концепції, сформованої ЄСПЧ у рішенні по справі «Козинець проти України» (Заява №75520/01).

Довід апеляційної скарги про невідомість джерела отримання індивідуального податкового номеру скаржника, який у рішенні суду зазначений вірно, не свідчить про порушення судом норм процесуального права, оскільки даний номер наявний в заяві позичальника.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Таким чином, в апеляційній скарзі не наведено ніяких нових обставин та не надано нових доказів, що давали б апеляційному суду підстави для проведення переоцінки обставин та доказів, зроблених судом першої інстанції у своєму рішенні.

Надана позивачем додатково в суді апеляційної інстанції фотокопія фотознімку, як стверджує позивач, відповідача с банківською карткою на момент отримання кредиту не може бути взята до уваги, оскільки, як пояснив представник відповідача, він не може ані підтвердити, ані спростувати, хто саме зображений на фото, не видний номер картки тощо.

У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 22 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Дата складення повного тексу постанови – 10 березня 2018 року.

Головуючий

Судді: