Справа №22ц-3017/2008 р.     Головуючий у 1 інстанції Чірков Г.Є.

Категорія     Доповідач у 2 інстанції Тракало В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2008 року   колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного

суду Київської області в складі:

головуючого - судді Дьоміної О.О.,

суддів  Голуб С. А.,  Тракало В.В.,

при секретарі  Терех Т.В.

розглянула   у відкритому судовому засіданні у м. Києві  справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2 на   ухвалу судді Вишгородського районного суду Київської

області від 24 березня 2008 року про визнання неподаною та повернення позовної заяви

ОСОБА_2 до комунального підприємства   житлового і комунального

господарства Вишгородської міської ради про визнання права власності на спадкове

житло. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду,  пояснення позивачки,  перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,  колегія судців

встановила:

У лютому 2008 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання за нею права власності на спадковий будинок АДРЕСА_1.

Позов мотивувала тим,  що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4,  після смерті якого відкрилася спадщина на вищевказаний будинок. Ще за життя,  а саме 12 травня 1996 року ОСОБА_4 заповів вказаний будинок з надвірними будівлями позивачці. ОСОБА_2,  яка у встановлений законом шестимісячний строк після відкриття спадщини звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Проте свідоцтво про право на спадщину позивачці до цього часу не видано,  оскільки відповідач відмовився видати витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно,  зазначивши у рішенні від 3 грудня 2007 року про відсутність правовстановчих документів на будинок на ім"я спадкодавця у Вишгородському бюро технічної інвентаризації. Позивачка вважала вказану відмову незаконною,  так як ще в грудні 1996 року саме БТІ виготовило технічний паспорт на вказаний будинок на ім"я спадкодавця,  та просила суд визнати за нею право власності на вказаний будинок.

Ухвалою судді Вишгородського районного суду Київської області від 11 березня 2008 року позовна заява була залишена без руху як така,  що не відповідає вимогам  ст.  119-121 ЦПК України,  а ухвалою судді цього ж суду від 24 березня 2008 року - визнана неподаною та повернута позивачці.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування ухвали судді від 24  березня  2008  року     як  незаконної,   посилаючись   на  порушення  суддею  норм процесуального законодавства.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Залишаючи позовну заяву без руху з підстав її невідповідності вимогам статей 119-121 ЦПК України,  суддя в ухвалі від 11 березня 2008 року зазначив,  що ряд обставин позивачкою викладено без зазначення доказів,  які їх підтверджують; висунуті   в позові вимоги є недостатньо визначеними,  позивачка не просить встановити факт прийняття спадщини; не навела доказів що спірні правовідносини стосуються інтересів вказаного нею відповідача; у позовній заяві не зазначено орган місцевого самоврядування. Позивачці було надано строк для виправлення недоліків до 21 березня 2008 року.

Визнаючи позовну заяву неподаною,  суддя в ухвалі від 24 березня 2008 року виходив з того,  що у встановлений термін позивачка не виправила недоліки позовної заяви.

Проте з такими висновками судді погодитися не можна,  оскільки вони суперечать вимогам норм процесуального права,  крім того у вказаній ухвалі від 24 березня 2008 року не зазначено яких саме недоліків позивачка не виправила.

До того ж матеріали справи не містять відомостей про вручення позивачці ухвали судці від 11 березня 2008 року,  а відповідно до вимог чинного цивільно-процесуального законодавства вона повинна була направлена рекомендованим листом.

Крім того,  не можна погодитися з висновком судді про недостатню визначеність позовних вимог,  оскільки в силу статей 3,  11,  31 ІДПК України право визначати та змінювати позовні вимоги належить позивачеві,  а суд розглядає позов у межах заявлених вимог.

Згідно  ст. 3З ЦПК України заміна первісного відповідача належним проводиться судом за клопотанням позивача,  а в разі його незгоди на заміну,  залучає належного позивача співвідповідачем.  Тому визнання заяви неподаною з підстав не зазначення у позові органу місцевого самоврядування не є підставою для визнання позовної заяви неподаною.

За таких обставин,  коли ухвала судді постановлена з порушенням норм процесуального законодавства,  вона не може залишатися без змін і підлягає скасуванню.

Керуючись  ст.  ст.  312,  315, 317,  319 ЦПК України,  колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу судді Вишгородського районного суду Київської області від 24 березня 2008 року скасувати,  позовну заяву направити до того ж суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвала набирає чинності з моменту її    проголошення,  оскарженню в касаційному порядку не підлягає.