Рівненський міський суд Рівненської області

м. Рівне, вул. Шкільна, 1, 33028, (0362)26-59-17

___________________________________________________________________________________

Справа №2А-4491/ 10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2010 року Рівненський міський суд Рівненської області

в особі судді - Музичук Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне в порядку письмового провадження справу адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1 до інспектора РР ДПС для ВДАІ міста Рівне УМВС України в Рівненській області сержанта ОСОБА_2 про визнання нечинною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення.

ВСТАНОВИВ:

29 Жовтня 2010 року позивач звернувся в Рівненський міський суд з позовом до інспектора РР ДПС для ВДАІ міста Рівне УМВС України в Рівненській області сержанта ОСОБА_2 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення ВК№ 172644 від 25.10.2010 року, як незаконної за відсутністю вини і складу правопорушення в його діях.

Письмових заперечень на позовну заяву відповідачем станом на час судового розгляду позовної заяви не надано.

Представник відповідача в судове засідання, будучи повідомленим про час і місце судового розгляду справи у встановленому порядку, не з»явився, письмових заперечень, клопотання чи заяви суду не надав.

Позивач надав суду заяву, в якій просить розглянути справу в його відсутності порядку письмового провадження.

Справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами в порядку письмового провадження, відповідно положень ст.ст. 122, 128 ч.6 КАС України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Постановою серії ВК№ 172644 від 25.10.2010 року в справі про адміністративне правопорушення було притягнуто до відповідальності позивача ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено штраф в розмірі 330 грн.

Згідно вищевказаної постанови та протоколу про адміністративне правопорушення серії ВК1 № 050444 від 25 жовтня 2010 року, ОСОБА_1 в цей день о 17.28 год в місті Рівне по вулиці Макарова, керуючи автомобілем НОМЕР_1, перевищив встановлену швидкість руху більше, як на 20 км/год., їхав зі швидкістю 88 км/год. швидкість вимірювалась приладом «Беркут» №0510054, чим порушив вимоги п. 12.4 ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ст. 122 ч.1 КпАП України.

З наданої позивачем копії протоколу про адміністративне правопорушення, вбачається, що ОСОБА_1 не визнав вину та склад правопорушення в його діях, вказав, що з протоколом не згідний, швидкість не перевищував. В позовній заяві позивач вказував на відсутність складу правопорушення, посилаючись на відсутність докази того, що швидкість на лежить саме його автомобілю, оскільки на цей час на автодорозі знаходилось декілька автомобілів, а він рухався зі швидкістю в межах допустимої.

Відповідно до положень ст. 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган чи посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення , винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення та поясненням особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів технічних засобів, шо мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Встановлено, що особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності не визнала подію та вину у вчиненні правопорушення, вказуючи на їх відсутність. Доказів правопорушення в діях порушника, які б спростували доводи порушника, протоколом про адміністративнеправопорушення не наведено, відсутні письмові докази, докази відео чи фото фіксування технічними засобами. Також не відібрано пояснення від свідків та очевидців події адміністративного правопорушення, щодо події та вини особи в вчиненні правопорушення, які могли б засвідчити чи спростувати факт адміністративного правопорушення, зокрема вину позивача в його вчиненні, який, згідно доводів позову, діяв відповідно ПДР України.

Наявний в протоколі про адміністративне правопорушення запис про технічний прилад «Беркут» про його запереченні позивачем у відсутність наданих відповідачем доказів з метою ідентифікації автомобіля про дійсне фіксування правопорушення приладом без функції фото-, кінозйомки, відеозапису швидкості саме автомобіля порушника не може бути прийнятим до уваги, як належний допустимий доказ в справі.

Крім того, згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Із матеріалів справи не вбачається встановлення відповідачем даних обставин

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішені справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення (постанови) з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства. Доказів, які б спростовували доводи позивача відповідач суду не надав. Зважаючи на всі наведені обставини в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 247, 251, 258, 280 КпАП України, керуючись ст. ст. 17-19, 70. 122, 143, 159-163,167,171-2,185,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову інспектора РР ДПС для ВДАІ міста Рівне УМВС України в Рівненській області сержанта ОСОБА_2 серії ВК№ 172644 від 25.10.2010 року в справі про адміністративне правопорушення за ст. 122 ч.1 КУпАП про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 330 грн. скасувати.

Постанова місцевого загального суду як адміністративного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Рівненського міського суду Н.Ю. Музичук