Єдиний унікальний номер 243/11255/17 Номер провадження 22-ц/775/352/2018

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції: Кузнецов Р.В. Єдиний унікальний номер 243/11255/17

Доповідач: Новікова Г.В. Номер провадження 22-ц/775/352/2018

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2018 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

судді доповідача: Новікової Г.В.,

суддів: Гапонова А.В., Кішкіної І.В.

секретаря: Глушка С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Слов'янського міськрайонного суду від 14 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про розірвання договору позики та стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому посилався на те, що 29 липня 2016 року він передав ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в борг грошові кошти в сумі 2800 дол.США., про що було укладено договір.

У серпні 2017 року він звернувся до відповідачів з вимогою повернути грошові кошти в розмірі 2800дол.США та щомісячну виплату відсотків за користування грошовими коштами в розмірі 8,3%, що дорівнює 100 % річних від суми займу, проте відповідачі відмовились повернути борг. Просив розірвати договір займу від 29 липня 2016 року, укладений ним та ОСОБА_3, ОСОБА_2 , та стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 борг в розмірі 2800дол. США, що станом на 01.12.2017 рік дорівнює 76 580 грн. та штрафні санкції в розмірі 1% з 30 липня 2017 року по 01 грудня 2017 року по курсу 27,35грн. за 1 дол. США, що становить 93 427 грн..

До позовної заяви ОСОБА_2 надав заяву про забезпечення позову, в якому посилався на те, що вважає, що неприйняття засобів забезпечення позову може зробити виконання рішення суду неможливим. Просив в забезпечення позову накласти арешт:

- на трикімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровану за ОСОБА_3;

- на трикімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, зареєстровану за ОСОБА_1;

- на будівлю торговельного павільйону та земельну ділянку, що розташовані за адресою : АДРЕСА_3, зареєстровані за ОСОБА_1;

- автомобіль NISSAN X TRAIL , 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду від 14 грудня 2017 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково та накладено арешт на майно, а саме на:

1) трикімнатну квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1;

2) трикімнатну квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_2

В задоволенні інших вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати ухвалу Слов'янського міськрайонного суду від 14 грудня 2017 року та ухвалити нову про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Посилався на те, що судом першої інстанції накладено арешт без урахування співмірності між заявленими вимогами позивача та реальною ринковою вартістю майна, на яке було накладено арешт. На його думку загальна вартість арештованого майна складає близько 3 497 196грн., в той час, як позивачем було заявлено позовні вимоги на загальну суму 258840 грн..

При забезпеченні позову не було враховано інтереси інших осіб, права яких можуть бути порушені в зв'язку з застосуванням відповідних заходів.

Суд першої інстанції зробив висновок лише на підставі позиції позивача, жодним чином не мотивуючи в ухвалі висновок щодо обґрунтованості накладення арешту на майно відповідачів та не зробив посилання на будь який доказ та обставину, якою вона може підтверджуватись.

В судове засідання з'явився ОСОБА_1. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове за сідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином,про що свідчить телефонограма,отримана ними.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за їх відсутності відповідно до положень ст.372 ЦПК України,згідно якої неявка в судове засідання сторін або інших учасників справи,належним чином повідомлених про дату,час і місце розгляду справи,не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд вважає,що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову та накладаючи арешт на квартиру,загальною площею 78,8 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровану за ОСОБА_3 та на квартиру,загальною площею 65,1 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, зареєстровану за ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог про стягнення суми боргу.

Разом з тим,такий висновок суду зроблено передчасно,в порушення норм процесуального права.

Згідно ч.1 ст.151 та ст.152 ЦПК України (в редакції, яка діяла на момент постановлення оскаржуваної ухвали), суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову, зокрема, шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього або в інших осіб. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд, з врахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, повинен пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача й відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Із позовної заяви вбачається,що за договором позики від 29 липня 2016 року ОСОБА_2 позичив відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 2800 дол. США, які вони зобов'язалися повернути позикодавцю в строк до 29 липня 2017 року. На вимогу позивача кошти відповідачами не повертаються. В заяві про забезпечення позову ОСОБА_2 посилався на те,що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду та просив накласти арешт на

-трикімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровану за ОСОБА_3;

- на трикімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, зареєстровану за ОСОБА_1;

- на будівлю торговельного павільйону та земельну ділянку, що розташовані за адресою : АДРЕСА_3, зареєстровані за ОСОБА_1;

- автомобіль NISSAN X TRAIL , 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному цивільним процесуальним Кодексом України, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову та накладаючи арешт на

квартиру, загальною площею 78,8 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровану за ОСОБА_3 та на квартиру,загальною площею 65,1 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, зареєстровану за ОСОБА_1, суд в ухвалі послався на норми процесуального права ,які передбачають забезпечення позову. Однак в мотивувальній частині ухвали суд взагалі не навів ніяких мотивів того, чому невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення та чому саме такий вид забезпечення позову є ефективним.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги, що заявник на підтвердження заяви про забезпечення позову не надав доказів про вартість майна,на яке він просив накласти арешт і не переконався чи є співмірним накладення арешту на квартиру із заявленими позивачем вимогами.

Суд не перевірив та не навів в ухвалі мотивів щодо співмірності із заявленими позивачем вимогами. Співмірність, зокрема, полягає в тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову за вартістю.

Доводи апеляційної скарги про неспівмірність обраного судом заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами нічим не спростовуються.

З огляду на викладене, ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до ст. 379 ЦПК України є підставою для її скасування та передачі питання про забезпечення позову до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись ст.ст.374,382 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Слов'янського міськрайонного суду від 14 грудня 2017 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня складання повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 12 березня 2018 року.

Судді: