Справа № 11-295 2009 р.

Головуючий у 1 інстанції Потоцький В.В.

Категорія  ст.  286  ч.1 КК України

Доповідач Костенко І.В.

Ухвала

Іменем України

25 березня 2009 року апеляційний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Габрієля В.О. суддів    -      Костенко І.В.,  Ященко І.Ю. з участю прокурора - Чупринської Є.М.  представника потерпілого - ОСОБА_1 потерпілої - ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.  Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора,  який брав участь у розгляді справи судом І інстанції ОСОБА_3. ,  представника цивільного відповідача ДСП «Головний селекційний центр України» на вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 30 грудня 2008 року,  яким

ОСОБА_4,  ІНФОРМАЦІЯ_3,  уродженця с Харківці,
Переяслав-Хмельницького р-ну,  Київської
області,  українця,  гр. України,  ІНФОРМАЦІЯ_2,
одруженого,  військовозобов'язаного,  жителя
АДРЕСА_1,  працюючого  водієм Головного  селекційног» центру України,  раніше не судимого,  засудженого за ч.1   ст.   286 КК України на три роки обмеження волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі  ст.  75,  76 КК України його звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи,  повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання,  роботи або навчання,  періодично з'являтися до реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Стягнуто з ДСП «Головний селекційний Центр України» на користь ОСОБА_2 1894 грн. 15 коп. матеріальної шкоди та 50 000 грн. моральної шкоди.

Вироком вирішено питання щодо речових доказів. Апеляційний суд,  -

встановив:

Згідно вироку суду ОСОБА_4 визнаний винним та засуджений за те,  що 18 жовтня 2007 року близько 8 год.,  керуючи автомобілем ВАЗ-2106 д.н. НОМЕР_1,  що належить Головному селекційному Центру України та рухаючись по вул. . Грушевського в м.  Переяслав-Хмельницький Київської області в напрямку мікрорайону Спаська левада,  на перехресті з вулицею Шкільною,  яка є головною по відношенню до вул. . Грушевського,  будучи неуважним до навколишньої дорожньої обстановки допустив порушення вимог п. 10.1 та 16.1 Правил дорожнього руху України.

Починаючи рух через вказане перехрестя,  ОСОБА_4 не впевнився в тому,  що це буде безпечним та не створить перешкод чи небезпеки іншим учасникам руху не надав дороги велосипедисту ОСОБА_2 та допустив з ним зіткнення. В результаті ДТП велосипедист ОСОБА_2 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді компресійного перелому тіла 1-го поясничного хребця без ушкодження спинного мозку.

В апеляціях:

-     прокурор,  який брав участь у розгляді справи судом І інстанції,  просить
вирок суду в частині цивільного позову про стягнення моральної шкоди
змінити та стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_2 25 000
грн. моральної шкоди,  що відповідатиме принципам об'єктивності та
справедливості,  а також ступеню вини засудженого,  його матеріального стану.
Суд же,  задовольняючи позов в частині відшкодування моральної шкоди в сумі
50 000 грн. не зазначив у вироку з яких міркувань він дійшов такого висновку.

-     Захисник засудженого ОСОБА_4 - ОСОБА_3,  просить вирок суду
змінити з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та
особі засудженого,  внаслідок його суворості та засудження ОСОБА_4 за ч.1
 ст.  286 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням з
іспитовим строком 1 рік.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим,  що при призначенні покарання судом не враховано,  що ОСОБА_4 вчинив необережний злочин,  який відноситься до злочинів невеликої тяжкості.

-     Представник цивільного відповідача ДСП «Головний селекційний центр
України» Кріпак О.Є. просить вирок суду щодо ОСОБА_4 в частині
цивільного позову про стягнення з них на користь ОСОБА_2 50 000 грн.
моральної шкоди змінити,  зменшивши суму моральної шкоди,  що підлягає
стягненню,  оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам
справи. Апелянт зазначає,  що в судовому засіданні потерпіла не надала суду
доказів того,  що їй заподіяна моральна шкода в розмірі 50 000 грн.,  а тому
прийняте судом рішення про задоволення позову щодо моральної шкоди саме в
цій сумі є безпідставним.

В запереченнях на апеляцію прокурора потерпіла ОСОБА_2 просить вирок суду залишити без змін.

Вважає,  що розмір стягненої на її користь моральної шкоди відповідає принципам об'єктивності та справедливості.

Заслухавши доповідача,  прокурора,  який підтримав свою апеляцію та апеляцію представника цивільного відповідача,  апеляцію захисника знаходить необгрунтованою,  просить залишити її без задоволення; засудженого,  який у виступі та в останньому слові просив вирок суду скасувати,  так як вважає себе невинним,  перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій,  апеляційний суд знаходить,  що апеляції прокурора та цивільного відповідача підлягають частковому задоволенню,  а в апеляції захисника слід відмовити.

Винність ОСОБА_4 у скоєнні інкримінованого злочину доведена сукупністю наведених у вироку та досліджених в судовому засіданні доказів,  яким судом дана належна оцінка та вірно кваліфіковані його дії за ч. 1  ст.  286 КК України,  що не оскаржується апелянтами і апеляційним судом під сумнів не ставиться.

Немає підстав ставити під сумнів рішення суду щодо виду та розміру покарання ОСОБА_4,  яке оскаржує захисник ОСОБА_3

Із мотивувальної частини вироку вбачається,  що суд вирішив це питання з дотриманням вимог чинного законодавства. Було враховано характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого,  на що вказується в апеляції,  дані про особу винного,  обставини,  які пом'якшують покарання. Обставин,  які обтяжують покарання засудженого судом не встановлено. Визначене покарання ОСОБА_4 відповідає вимогам  ст.  50,  65 КК України і є домірним скоєному,  а тому доводи захисника безпідставні.

Щодо доводів апеляцій прокурора та представника цивільного відповідача в частині неправильного розв'язання цивільного позову про відшкодування моральної шкоди,  та вони на думку апеляційного суду є частково обґрунтованими.

Так п. 8 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 р. передбачено,  що за моральну шкоду заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків,  відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах,  а останній відповідає перед нею в порядку регресу / ст.  130,  132-134 КЗпП/,  якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого.

А тому суд прийшов до вірного висновку про відшкодування моральної шкоди на користь потерпілої з ДСП «Головний селекційний центр України»,  так як ОСОБА_4 перебуває в трудових стосунках з даним підприємством і доводи прокурора в цій частині є безпідставні.

Відповідно до  ст.  323 КПК України вирок повинен бути законним та обґрунтованим.

Статтею 334 КПК України регламентовані вимоги,  які пред'являються до мотивувальної частини вироку у відповідності до частини 5 цієї статті в мотивувальній частині вироку викладаються підстави для задоволення або відхилення цивільного позову.

Цих вимог закону судом І інстанції при встановленні вироку в частині розв'язання цивільного позову дотримано не було.

Так,  стягнувши на користь потерпілої в рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000 грн. з ДСП «Головний селекційний центр України» суд І інстанції не зазначив з яких підстав він прийшов до висновку про відшкодування саме такої суми,  ніяким чином не мотивувавши його.

З огляду на наявність зазначеного порушення вимог кримінально-
процесуального     законодавства     вирок     Переяслав-Хмельницького
міськрайонного суду Київської області від 30.12.2008 р. в частині цивільного
позову про відшкодування моральної шкоди не може визнаватись законним і
обґрунтованим,  а тому в цій частині він підлягає скасуванню із направленням
справи на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

В процесі нового судового розгляду необхідно врахувати наведене та прийняти законне,  обґрунтоване рішення.

Керуючись  ст.  365,  366 КПК України,  апеляційний суд,  -

ухвалив:

Апеляцію прокурора,  який брав участь у розгляді справи судом І інстанції та представника цивільного відповідача ДСП «Головний селекційний центр України» Кріпака О.Є. задоволити частково,  апеляцію захисника ОСОБА_3  залишити без задоволення.

Вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 30.12.2008 р. щодо ОСОБА_4 змінити.

Скасувати вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 30.12.2008 р. в частині цивільного позову ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.

Справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області іншим суддею.

В решті вирок залишити без змін.