Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«16»травня 2007 року справа №47/752-06
Колегія суддів у складі: головуючого судді В.В.Афанасьєва,
судді А.І.Бухана,
судді О.В.Шевель
при секретарі Парасочці Н.В.,
за участю представників:
позивача | - | Оніщука В.М. |
відповідача | - | Лютої В.А. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судового засідання № 9 Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вхідний № 1607Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 02 березня 2007 року по справі № 47/752-06
за позовом Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця), м. Київ
до Державного підприємства "Завод ім. Малишева", м. Харків
про стягнення 4444184,80 грн.
встановила:
Рішенням господарського суду Харківської області від 2 березня 2007 року по справі №47/752-06 (суддя Светлічний Ю.В.) В задоволенні позову відмовити повністю.
Позивач - Державна адміністрація залізничного транспорту України (Укрзалізниця)- , з рішенням господарського суду Харківської області не погодився і у своїй апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
У запереченнях на апеляційну скаргу відповідач вважає рішення господарського суду Харківської області від 2 березня 2007 року законним та обґрунтованим, представник відповідача в судовому засіданні просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення –без змін.
Дослідивши матеріали справи, викладені у апеляційній скарзі доводи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених обставин спору, за якими встановив що:
10 листопада 2000 року між позивачем та відповідачем був підписаний договір №285/2000 відповідно до умов якого (п.1.1.) Державна адміністрація залізничного транспорту України «Укрзалізниця» (Замовник) доручає, а ДП «Завод імені В.О.Малишева»(Виконавець) приймає на себе (передає) виконання слідкуючих робіт: «Розробка і виготовлення 2-х дослідних зразків дизелів 4Д80Д та модернізація 2-х секцій тепловозу 2М62 зміною штатних дизелів».
Відповідно до пункту 1.3. Договору встановлений строк здачі робіт - січень 2002 року.За п.1.4. Договору зміст і терміни виконання основних етапів робіт по створенню двох дослідних зразків дизелів та модернізації двох секцій тепловоза 2М62 визначаються календарним планом, що є невід'ємною частиною договору.11 січня 2002 року сторонами було укладено додаткову угоду №1 якою внесені зміни до п.1.3., строк здачі робіт встановлено - листопад 2002 року, додаток №3 виключено, натомість введено додаток №5. 19 березня 2003 року сторонами укладено додаткову угоду №2, якою строк здачі робіт по п.1.3. договору змінено на грудень 2003 року, додаток №5 виключено, замість нього введено додаток №7.30 грудня 2003 року сторонами підписано додаткову угоду №3, якою термін здачі робіт за п.1.3. договору змінено на вересень 2004року, додаток №7 виключено, замість нього введено додаток №9. 23 грудня 2004року сторонами було укладено додаткову угоду №4, якою термін здачі робіт по договору за п.1.3. встановлено до листопада 2005 року, додаток №9 виключено, замість нього введено додаток №11. Таким чином, остання зміна строків узгоджена сторонами у додатковій угоді №4. Відповідно до п.2.2. договору (в редакції додаткової угоди №2) за виконану науково-технічну роботу згідно з цією додатковою угодою Замовник поетапно перераховує виконавцю у відповідності з календарним планом 4961667,05грн. Відповідно до п.3.2. Договору виконання кожного етапу календарного плану оформлюється звітом Виконавця узгодженим замовником, що є підставою для здійснення чергового авансового платежу.Кінцевий розрахунок по договору здійснюється за п.2.5. договору на протязі 30 діб з дня підписання акту приймання передачі робіт по модернізації тепловозу 2М62 дизелями 4Д80Д на підставі рахунку виконавця. На виконання умов договору позивач перерахував на рахунок відповідача протягом 2000-2002 років авансові платежі на загальну суму 1976137,00 грн.
Відповідачем надані суду копії звітів та акт виконаних робіт №1, які свідчать про виконання відповідачем п.1.1, 1.2, 1.5, 2.1, 2.3, 3, 3.1 календарного плану робіт. Дані звіти та акт виконаних робіт №1 містять відомості про їх узгодження начальником Головного управління локомотивного господарства Укрзалізниці.
Відповідно до ст.853 ЦК України Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Позивачем не надано документів, які спростовували факт виконання відповідачем та прийняття позивачем вказаних етапів робіт у 2000-2003 роках, тому позивач має обов'язок щодо сплати вказаних у звіті та акті №1 виконаних робіт.
Обґрунтовуючи вимоги щодо стягнення суми авансу позивач посилається на норми п.4.2.2 Договору згідно якого: «З початку фінансування Виконавець не має права оголосити про зупинення робіт без згоди Змовника. У випадку одностороннього припинення Виконавцем робіт, останній зобов'язаний повернути всю суму авансових платежів, отриману від Замовника, з урахуванням індексу інфляції за період від дати здійснення відповідного авансового платежу».
В обґрунтування одностороннього припинення відповідачем виконання договору позивач посилається на те, що станом на 31 грудня 2005 року (момент припинення терміну дії Договору) відповідачем не дотримано календарного графіку робіт, роботи за Договором не виконані, таким чином на думку позивача відповідач фактично відмовився від виконання зобов'язань за Договором в односторонньому порядку. Інші докази, що свідчать про одностороннє припинення виконання договору відповідачем, позивачем не надані.
Відповідно до норми статті 203 ГК України та ст.599 ЦК України господарське зобов'язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управленою стороною.
Відповідач надав суду довідку підписану посадовими особами підприємства, яка свідчить про те, що виконавець продовжує виконувати Договір №285/2000 від 10 листопада 2000 року на цей час, з 10 січня 2007 року на цей час проводиться переборка двигуна і підготовка його до першого етапу приймальних випробувань, дизель-генератор 4Д80Д зав.№1 може бути пред'явлений замовнику у червні 2007 року.
Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено факт одностороннього припинення відповідачем виконання Договору №285/2000 від 10.11.2000року.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до умов договору відповідач має перед позивачем зобов'язання з виконання передбачених п.1.1. робіт, позивачем не доведено наявність у відповідача перед ним грошового зобов'язання, повернення попередньої оплати не є грошовим зобов'язанням, а є правовим наслідком порушення умов договору, що тягне за собою наслідки вказані у ст.611 ЦК України.
Нарахування пені та штрафу здійснено позивачем відповідно до п.4.4. Договору в редакції додаткової угоди №4 від 23 грудня 2004 року.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 ЦК України є сплата боржником неустойки.
Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Заявлені позивачем вимоги про стягнення пені та штрафу за прострочення виконання відповідачем зобов'язань не відповідають змісту п.1.4, 2.2, 3.2 Договору, здійснені без врахування строків встановлених календарним планом робіт, розміру та вартості виконаних по договору робіт. При цьому п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність до вимог про стягнення неустойки встановлена в один рік, тобто звернення до суду з вимогами про стягнення пені можливе в межах річного строку, проте положення зазначеної норми не змінює тривалості строку, в межах якого нараховується пеня, штраф, і який визначений ч. 6 ст. 232 ГК України. Нарахування позивачем штрафу здійснено після спливу строку встановлено ст.232 ГК України. Відповідно до п.5 стаття 261 за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Перебіг строку позовної давність щодо заявлених позивачем сум неустойки почався зі спливом листопада 2005 року, тобто з 01 грудня 2006 року. Позовна заява поступила до господарського суду Харківської області 04 грудня 2006 року, тобто строк позовної давності щодо стягнення неустойки сплив.
Викладені вище висновки господарського суду на думку колегії суддів відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, через що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі судового рішення, оскільки відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Як свідчать матеріали справи, господарський суд Харківської області забезпечив додержання вимог статті 43 Господарського процесуального Кодексу України, всебічно, повно та об’єктивно дослідив фактичні обставини справи та оцінив наявні у ній докази в їх сукупності, керуючись при цьому чинним законодавством України.
Підставою для задоволення заявлених своїх вимог про повернення здійснених ним авансових платежів позивач зазначив відмову відповідача від виконання ним умов укладеного між сторонами договору. Проте ні під час вирішення спору судом першої інстанції, ні у ході розгляду його апеляційної скарги позивач не надав доказів того, що укладений між ним та відповідачем договір № 285/2000 ( із зазначеними вище доповненнями до нього) в установленому чинним законодавством України ( і насамперед з додержанням правових приписів Цивільного та Господарського кодексів України) було розірвано, припинено або визнано недійсним. Наведені позивачем у його апеляційній скарзі підстави для скасування прийнятого по справі судового рішення на думку колегії суддів базуються на власному та довільному тлумаченні як умов укладеного між сторонами договору, так і норм чмнного законодавства.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 2 березня 2007 року у справі № 47/752-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Головуючий суддя | В.В.Афанасьєв |
суддя | А.І.Бухан |
суддя | О.В.Шевель |