Справа № 161/11915/17 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В.П.

Провадження № 22-ц/773/291/18 Категорія: 27 Доповідач: Киця С. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Киці С.І.,

суддів Данилюк В.А., Шевчук Л.Я.,

секретар судового засідання - Вергун Т.С.,

з участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Укрстройінвест", Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мир" про визнання договорів недійсними, застосування наслідків недійсності за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мир" на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 жовтня 2017 року,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до приватного підприємства «Укрстройінвест», ПрАТ «Страхова компанія» «Мир» про визнання договорів недійсними, укладеними під впливом нечесної підприємницької практики та застосування наслідків недійсності. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що побачивши декілька оголошень на інтернет-сайті «AUTO.RIA.com», в яких пропонувалися автомобілі ВАЗ 21010 та ВАЗ 21015 за доступною ціною, він 27.01.2016 року приїхав за адресою, м. Луцьк, вул.Словацького, 7 офіс 303 і підписав угоди № 2001894, № 2001895 з ПП «Міжнародна еканомико правова служба» (змінило назву на ПП «Укрстройінвест) та угоди № НВ01916, № НВ01917 з ПрАТ «Страхова компанія» «Мир». При цьому, його було проінформовано, що укладання договору добровільного страхування від нещасного випадку та сплата страхового внеску в загальній сумі 40000 грн є обов'язковою умовою отримання авто, ПАТ СК «Мир» є посередником у покупці автомобілів і співробітництво з ним є обов'язкове.

Наступного дня менеджер з доставки авто в м. Києві повідомила, що доставити автомобілі не вдалось. При наступному зверненні позивача просили почекати доставки до лютого.

Вважає, що його було введено в оману, шляхом недобросовісної реклами та консультації, внаслідок чого він уклав договори, що не відповідають його внутрішньому волевиявленню. В умовах договорів вбачаються ознаки здійснення відповідачем ПП «Міжнародна еканомико правова служба» (ПП «Укрстройінвест») нечесної підприємницької практики. Розміщуючи в мережі Інтернет рекламу, відповідач спонукає клієнта до придбання автомобіля, формує відокремлену базу клієнтів за рахунок сплати консолідованих щомісячних внесків, сплачених клієнтом, розподіл фонду бази проходить по пірамідальній схемі, коли один клієнт за свої власні кошти без інвестування коштів відповідача, оплачує товар іншим. Договори не містять строків (термінів) отримання товару, не передбачають будь-якої відповідальності відповідача за невиконання умов договору та будь-яких гарантій отримання товару, навіть у разі повної оплати всіх загальних внесків. Договори страхування, укладені ним із ПрАТ «Страхова компанія «Мир» укладались на забезпечення виконання зобов'язань за договорами з ПП «Міжнародна еканомико правова служба» (ПП «Укрстройінвест») і є взаємопов'язаними, були укладені в один день, в одному місці, і від імені обох відповідачів діяла одна особа - консультант ОСОБА_2 з метою неправомірного заволодіння його коштами, в ПрАТ «Страхова компанія «Мир» відсутня ліцензія для страхування життя і здоров'я страхувальника. Договори укладені між ним та ПП «Міжнародна еканомико правова служба», ПрАТ СК Мир є недійсними, оскільки укладені з порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про страхування», Цивільного кодексу України, внаслідок омани та помилки, що має істотне значення та нечесної підприємницької діяльності, оскільки під час їх підписання він був введений в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину зі сторони відповідача, транспортні засоби за вказаними договорами не отримав.

Просив суд визнати договори № 2001894, № 2001895, укладені з ПП«Міжнародна еканомико правова служба» та договори № НВ01916, №НВ01917, укладені з ПрАТ СК «Мир» від 27.01.2016 року недійсними та такими, що укладені з застосуванням нечесної підприємницької практики; стягнути з ПрАТ СК «Мир» сплачені грошові кошти відповідно до договорів № НВ01916, № НВ01917 в сумі 40000 грн та стягнути з відповідачів судові витрати по справі.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду від 23 жовтня 2017 року позов задоволено. Визнано договори № 2001894, № 2001895, укладені з ПП «Міжнародна еканомико правова служба» та договори № НВ01916, №НВ01917, укладені з ПрАТ СК «Мир» від 27.01.2016 року недійсними та такими, що укладені з застосуванням нечесної підприємницької практики. Стягнуто з ПрАТ Страхова компанія «Мир» грошові кошти сплачені ОСОБА_1 відповідно до договору № НВ01916 у сумі 20000грн. Стягнуто з ПрАТ Страхова компанія «Мир» грошові кошти сплачені ОСОБА_1, відповідно до договору № НВ01917 у сумі 20000грн. Стягнуто з ПрАТ СК «Мир на користь держави судовий збір в розмірі 640 грн.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 січня 2018 року заяву ПрАТ «Страхова компанія «Мир» про перегляд заочного рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ПП«Укрстройінвест», ПрАТ «Страхова компанія «Мир» про визнання договорів недійсними, укладеними під впливом нечесної підприємницької практики та застосування наслідків недійсності залишено без задоволення.

Відповідачем ПрАТ «Страхова компанія «Мир» подано апеляційну скаргу на вищезазначене рішення суду першої інстанції. Покликаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального права, просить скасувати дане рішення в частині визнання договорів страхування недійсними та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову про визнання недійсними договорів страхування відмовити. Зазначає, що договори страхування з позивачем були укладені після його ознайомлення з їх умовами, про що свідчить підпис позивача. Зміст договорів страхування відповідає вимогам чинного законодавства. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про взаємопов'язаність договорів страхування із договорами, укладеними ОСОБА_1 з ПП «Міжнародна еканомико правова служба» (ПП «Укрстройінвест»), оскільки їх умовами не передбачено обов'язковості укладення договорів страхування. Договори страхування укладені на підставі Правил страхування від нещасного випадку та ліцензії, виданої згідно розпорядження № 1577 від 02.07.2015 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Позивач ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу ПрАТ «Страхова компанія «Мир», в якому зазначає, що представник страхової компанії ОСОБА_2 обманним шляхом переконала його підписати договори страхування, зазначила, що укладення договорів страхування від нещасного випадку є обов'язковим для забезпечення гарантії отримання товару, запевнивши, що після оплати двох страхових внесків в сумі 40000 грн. наступного дня йому доставлять обрані ним автомобілі. Судом правильно встановлено, що договори страхування та договори, укладені з ПП «Міжнародна еканомико правова служба» (ПП «Укрстройінвест») є взаємопов'язаними, адже п. 2.8.3. договорів страхування від нещасного випадку передбачено обов'язок клієнта укладання договорів страхування зі страховою компанією, неозброєним оком видно, що дані папери заповнювались однією і тією ж людиною - ОСОБА_2, в оспорюваних договорах не вказано вигодонабувача.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов в оскаржуваній частині, суд першої інстанції виходив із того, що так як договори добровільного страхування від нещасного випадку НВ № 01916 та НВ № 01917 від 27.01.2016 року були укладені для забезпечення зобов'язань та є взаємопов'язаними з договорами, укладеними з ПП «Міжнародна еканомико правова служба» від 27.01.2016 року, які були укладені під впливом обману і нечесної підприємницької практики, то вимоги позивача про визнання їх недійсними є обґрунтованими, а позивачу слід повернути кошти в розмірі 40000 грн сплачені на виконання цих договорів добровільного страхування від нещасного випадку. До того ж, у ПрАТ «Страхова компанія «Мир» відсутня ліцензія для здійснення такого виду діяльності, як страхування життя, а з договорів добровільного страхування від нещасних випадків вбачається, що об'єктом страхування є життя і здоров'я страхувальника.

Вказані висновки суду ґрунтуються на недоведених обставинах, які суд вважав встановленими та зроблені з порушенням норм матеріального права.

Судом встановлено, що 27.01.2016 року між ОСОБА_1 та ПП «Міжнародна еканомико правова служба» було укладено угоди № 2001894, № 2001895. Метою цих договорів є, у разі виконання сторонами усіх умов, отримання клієнтом бажаного товару (речі), яку придбає на його користь компанія, або у разі вимагання клієнта та його письмової заяви надати кошти в грошовому еквіваленті відповідно вартості товару, зазначеного в акті додаткових відомостей, для самостійного придбання товару, зазначеного в акті додаткових відомостей до цього договору.

В той же день між ОСОБА_1 та ПрАТ «Страхова компанія «Мир» було укладено договори добровільного страхування від нещасного випадку № НВ01916, № НВ01917. Згідно п. 4.1 договорів добровільного страхування від нещасного випадку № НВ 01917, № НВ 01916 від 27.01.2016 року ці договори діють з 27.01.2016 року, але не раніше дня, наступного за днем зарахування страхової премії на поточний рахунок страховика, до 26 лютого 2016 року.

За умовами вищевказаних договорів позивачем ОСОБА_1 було внесено суму коштів в розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень, що підтверджується квитанцією № 0.0.496820656.1 від 27 січня 2016 року.

У графі «Види діяльності», витягу з Єдиного Державного Реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ПрАТ «Страхова компанія Мир» зазначено: Код КВЕД 65.12 Інші види страхування, крім страхування життя (основний).

Відповідно до ст. 979, ст. 980 ч. 1 п. 1, ст. 985 ЦК України, ст.ст. 1, 4, 8, 16 Закону України «Про страхування» за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі (вигодонабувачеві), грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору; предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, із життям, здоров'ям, працездатністю (особисте страхування); страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання; страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

За приписами цього ж Закону добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком; загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону; конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства (ст. 6 ч. 1); добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов'язковою передумовою при реалізації інших правовідносин (ст. 6 ч. 2); видами добровільного страхування можуть бути, серед інших, страхування життя (ст. 6 ч. 4 п. 1), страхування від нещасних випадків (ст. 6 ч. 4 п. 2); страхування життя - це вид особистого страхування, який передбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку; умови договору страхування життя можуть також передбачати обов'язок страховика здійснити страхову виплату у разі нещасного випадку, що стався із застрахованою особою, та (або) хвороби застрахованої особи; у разі, якщо при настанні страхового випадку передбачено регулярні послідовні довічні страхові виплати (страхування довічної пенсії), обов'язковим є передбачення у договорі страхування ризику смерті застрахованої особи протягом періоду між початком дії договору страхування та першою страховою виплатою з числа довічних страхових виплат; в інших випадках передбачення ризику смерті застрахованої особи є обов'язковим протягом всього строку дії договору страхування життя (ст. 6 ч. 6); страховики мають право займатися тільки тими видами добровільного страхування, які визначені в ліцензії (ст. 6 ч. 7); страховики, які отримали ліцензію на страхування життя, не мають права займатися іншими видами страхування (ст. 38 ч. 2), аналогічна норма міститься у п. 2.10. Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 № 40 (із наступними змінами), реєстрація в Мінюсті України від 15.09.2003 за № 805/8126.

Наведену у частині 6 статті 6 Закону характеристику такого виду страхування як страхування життя конкретизовано у Характеристиці та класифікаційних ознаках видів добровільного страхування, затверджених розпорядженням ДКРРФП України від 09.07.2010 року. Щодо страхування від нещасних випадків сформульовані такі характеристика і кваліфікаційні ознаки: страхування від нещасних випадків - вид страхування, за яким предметом договору страхування є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з життям, здоров'ям та працездатністю страхувальника чи застрахованої особи, визначеної страхувальником у договорі страхування за згодою застрахованої особи; даний вид страхування передбачає обов'язок страховика за встановлену договором страхування плату (страховий внесок, страховий платіж, страхову премію) здійснити страхову виплату відповідно до умов договору страхування в розмірі страхової суми або її частини у випадку смерті застрахованої особи, тимчасової втрати нею працездатності, встановлення їй інвалідності або отримання нею травматичних ушкоджень та/або функціональних розладів здоров'я, передбачених договором страхування, внаслідок нещасного випадку, який стався із застрахованою особою під час дії договору страхування; добровільне страхування від нещасних випадків може передбачати особливі умови страхування водія та/або пасажирів наземного транспорту від нещасного випадку, пов'язаного з дорожньо-транспортною пригодою (п. 3.2.).

ПрАТ "Страхова компанія "Мир" має ліцензію, видану Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 02.07.2015 року на здійснення страхової діяльності у формі добровільного страхування від нещасних випадків.

Таким чином, відповідно до Закону «Про страхування» інших норм законодавства та класифікації видів економічної діяльності страхування життя та страхування від нещасних випадків є різними видами страхування, а наявність у страховика ліцензії на провадження діяльності зі страхування життя виключає можливість провадження ним діяльності з інших видів страхування.

Нещасний випадок - це несподівана непередбачувана подія, що виникла всупереч волі людини, наслідком якої є ушкодження здоров'я або смерть людини, тож та обставина, що в результаті певного нещасного випадку може настати смерть людини, є загальнозрозумілою, загальновідомою і доказування не потребує (ст. 82 ч. 3 ЦПК України), крім того, відображена в законодавстві.

Колегія суддів приходить до висновку до висновку про помилковість ототожнення позивачем укладених 27.01.2016 року із ПрАТ «Страхова компанія «Мир» договорів добровільного страхування від нещасних випадків № НВ01916, № НВ01917 із договором страхування життя. Договір страхування життя сторонами не укладався, відповідні правовідносини не виникли, натомість виникли правовідносини з добровільного страхування від нещасних випадків, у яких страховик діяв у межах своїх повноважень і на підставі чинної ліцензії на цей вид страхування. Сама по собі ймовірність настання смертельного нещасного випадку не робить договір добровільного страхування від нещасного випадку договором страхування життя, укладеним відповідно до закону, а наявність у страховика ліцензії на інший, аніж страхування життя, вид страхування, з одного боку, виключала можливість укладання договору страхування життя як таку, з іншого, наявність у страховика права на страхування життя виключала б право на укладання договору добровільного страхування від нещасних випадків.

Закон України «Про страхування» забороняє використання добровільного страхування у конкретного страховика в якості обов'язкової передумови при реалізації інших правовідносин. Згідно із п. 2.8.3 договорів укладених між ПП «Міжнародна еканомико правова служба» (ПП «Укрстройінвест») та ОСОБА_1 клієнт має право/зобов'язаний укласти договори страхування у разі необхідності із страховою компанією згідно умов цього договору. У цих документах не містяться та не визначаються підприємством конкретні умови страхування, про яке у договорі йдеться, не визначається страховик, із яким слід укласти договір, не містяться щодо цього ніякі вказівки. Вигодонабувач в договорах страхування вказаний «згідно із законом», тобто сам позивач ОСОБА_1, а не будь-яка інша третя особа.

За змістом п. 2.8.3 договору про отримання товару клієнт накладає на себе зобов'язання укласти договори страхування у разі необхідності із страховою компанією згідно умов цього договору. Підпунктом "з" пункту 4.5 зазначеного договору визначено, що при укладенні договору застави, іпотеки клієнт проводить обов'язкове страхування об'єкта. Щодо зобов'язання клієнта, тобто ОСОБА_1, укласти будь - який інший договір страхування, зокрема страхування життя, страхування від нещасних випадків, вказаний договір не містить. Отже, не вбачається, що договори страхування укладались як такі, що забезпечують виконання умов договору або є похідними від нього.

І, хоча, договори добровільного страхування від нещасних випадків були укладені в той же день, що і договори із ПП «Міжнародна еканомико правова служба» (ПП «Укрстройінвест»), ці договори не містять положень, умов, які б вказували на їх пов'язаність із правочинами, що були вчинені позивачем із ПП «Міжнародна еканомико правова служба» (ПП «Укрстройінвест»), у справі немає й доказів про обумовленість укладання оспорених договорів страхування зазначеними вище договорами із ПП «Міжнародна еканомико правова служба» (ПП «Укрстройінвест»).

Відповідно до умов договорів добровільного страхування від нещасних випадків від 27.01.2016 року з моменту зарахування страхової премії на поточний рахунок страховика ці договори набрали чинності. Тобто, між сторонами реально виникли правовідносини зі страхування від нещасних випадків безвідносно до наявності, відсутності та/або чинності договорів ОСОБА_1 від 27.01.2016 року із ПП «Міжнародна еканомико правова служба» (ПП «Укрстройінвест»), вигодонабувачем за договором страхування не є контрагенти позивача за договорами від 27.01.2016 року, а саме ПП «Міжнародна еканомико правова служба» (ПП «Укрстройінвест») і в справі відсутні дані, докази, які б давали підстави вважати, що страховик не мав наміру в межах строку дії договору страхування не виконувати своїх зобов'язань.

Щодо висновків суду про те, що договори страхування були укладені на забезпечення зобов'язань ОСОБА_1 за договорами від 27.01.2016 року із «Міжнародна еканомико правова служба» (ПП «Укрстройінвест»), то вказані висновки суду не відповідають нормам матеріального права з огляду на таке. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст. 546 ч. 1 ЦК України); договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання (ст. 546 ч. 2 ЦК України). Із наведеного випливає, що встановлений законом перелік видів забезпечення виконання зобов'язання не є вичерпним, водночас, такі інші види забезпечення виконання зобов'язання повинні бути конкретно визначеними та мають бути встановлені договором або законом. Забезпечення зобов'язання є засобом захисту прав кредитора у разі порушення зобов'язання боржником, зокрема, засобом мінімізації майнових втрат кредитора, їх уникнення. Договори страхування від нещасних випадків, які оспорюються, в силу наведених вище норм законодавства та положень ст. 3 ч. 1 п.п. 3, 4, ст. 6, ст. 11 ч. 1, ч. 2 п. 1, ст.ст. 202, 509, 626-629, 636, 638-640 ЦК України, є самостійними правочинами (договорами), мають самостійні предмет, умови тощо, з якого у сторін договору виникли відповідні цивільні права та обов'язки. Оспорені договори страхування не належать і до договорів страхування фінансового ризику невиконання або неналежного виконання зобов'язань, у яких страховим випадком є невиконання або неналежне виконання боржником зобов'язання.

За цих умов, договори добровільного страхування від нещасних випадків від 27.01.2016 року не є видом забезпечення виконання зобов'язань за договорами ОСОБА_1 із «Міжнародна еканомико правова служба» (ПП «Укрстройінвест»). Умови договорів страхування є чіткими та зрозумілими. Договори не містять в собі несправедливих умов.

Позивачем, всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України не доведено, що оспорені договори страхування були обумовлені раніше укладеними договорами із «Міжнародна еканомико правова служба» (ПП «Укрстройінвест»).

Позивач, вступивши добровільно, свідомо у відносини зі страховиком, діяв на свій ризик і розсуд. Страховик при укладенні оспорених договорів діяв у межах закону та своїх повноважень і протилежного в справі не доведено.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Судом не встановлено укладення договорів страхування під впливом обману і нечесної підприємницької практики. Позивачем не надано доказів наявності умислу в діях відповідача ПрАТ СК "Мир", не доведено факт обману.

Підстав для задоволення позову про визнання договорів страхування недійсними із наведених позивачем мотивів немає.

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсними договорів страхування підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в позові.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мир" задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 жовтня 2017 року в даній справі в частині визнання недійсними договорів страхування та стягнення коштів скасувати та прийняти нову постанову.

В позові ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мир" про визнання договорів страхування недійсними та застосування наслідків недійсності відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий

Судді: