УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 лютого 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді - Бєлан Н.О.,
суддів - Григор'євої І.В., Єленіної Ж.М.,
за участю прокурора - Тертичного O.A.,
захисника - Гордієнко Т.М.,
засудженого - ОСОБА_2,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора Кім М.О., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 23 листопада 2009 року.
Цим вироком засуджено
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, судимого: 30.07.1998 року Васильківським міським судом Київської області за ч. 2 ст. 81, ч. 1 ст. 82 КК України 1960 р. на 3 роки позбавлення волі із застосуванням ст. 46-1 КК України 1960 року, з відстрочкою виконання вироку на 2 роки; 11.11.1999 року Московським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 122 КК України 1960 року, із застосуванням ст. 43 КК України 1960 року, на 4 роки позбавлення волі; 04.10.2004 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі із з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки; 04.04.2006 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 309, ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 71 КК України, на 4 роки 6 місяців позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі на підставі постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08.01.2009 року умовно-достроково на невідбуту частину покарання 1 рік 4 місяці 11 днів,
- за ч. 1 ст. 121 КК України на п'ять років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України до цього покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 04.04.2006 року та остаточно визначено до відбуття шість років позбавлення волі.
За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним в умисному протиправному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, вчиненому за таких обставин.
11.04.2009 року, приблизно о 22 год. 30 хв. ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись по АДРЕСА_2, в процесі сварки та бійки з ОСОБА_3, на грунті раптово виниклих особистих неприязнених відносин, умисно завдав ножем ОСОБА_3 декілька ударів, заподіявши останньому колото-різане поранення грудей зліва, з рановим каналом, який іде зверху і до середини, проникає в грудну порожнину з ушкодженням міжреберних судин, 10 сегменту лівої легені, що призвело до розвитку гемопневмоторакса зліва та в комплексі є тяжкими тілесними ушкодженнями за критерієм небезпеки для життя.
Справа № 11-а-348/10 Головуючий у суді першій інстанції:Кормушин К.О.
Категорія ч. 1 ст. 121 КК
В апеляції прокурор Кім М.О., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи фактичні обставини справи і правильність юридичної оцінки дій засудженого, ставить питання про скасування вироку в частині призначеного покарання, внаслідок його м'якості, та просить апеляційний суд постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 121 КК України покарання у виді 6 років позбавлення волі, відповідно до ст. 71 КК України приєднати до цього строку частину невідбутого покарання за попереднім вироком - 1 рік та призначити остаточне покарання 7 років позбавлення волі. Свої вимоги мотивує тим, що місцевий суд, обираючи ОСОБА_2 міру покарання, не врахував ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого злочину, відсутність по справі обставин, які пом'якшують покарання, а також залишив поза увагою дані про особу засудженого, який неодноразово судимий, перебуває на обліку у лікаря-нарколога, після звільнення з місць позбавлення волі умовно-достроково на шлях виправлення не став. З огляду на все це, апелянт уважає, що призначене ОСОБА_2 покарання у виді 6 років позбавлення волі є недостатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.
На вказану апеляцію засудженим ОСОБА_2 подані заперечення, в яких він висловлює свою незгоду з доводами прокурора і твердить, що призначене йому судом першої інстанції покарання є справедливим і за своїм розміром достатнім для виправлення.
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду м. Києва, пояснення прокурора, який підтримав подану апеляцію, пояснення ОСОБА_2 та його захисника Гордієнко Т.М., які заперечували обгрунтованість апеляційних вимог, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, викладені в апеляції, запереченнях на апеляцію та наведені сторонами в судовому засіданні, колегія суддів уважає, що внесена прокурором апеляція підлягає задоволенню з таких підстав.
Винність ОСОБА_2 в умисному протиправному заподіянні ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння за обставин викладених у вироку, доведена дослідженими у справі доказами, й у поданій апеляції не оспорюється.
Кваліфікація винного діяння засудженого за ч. 1 ст. 121 КК України є правильною.
Що стосується призначеного ОСОБА_2 покарання, то колегія суддів уважає, що воно за своїм розміром, є занадто м'яким і не відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, в силу яких покарання має на меті крім кари й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами; суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання; при цьому винній особі має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Ці вимоги закону судом першої інстанції належним чином не дотримано.
За змістом вироку, при обранні ОСОБА_2 покарання суд урахував характер і ступінь тяжкості злочину, дані про особу засудженого, зокрема його вік, сімейний стан, наявність двох малолітніх дітей, й те, що він не працює, будь якою суспільно- корисною діяльністю не займається, з 2004 року перебуває під диспансерно-динамічним наглядом внаслідок вживання наркотичних та психоактивних речовин, раніш неодноразово судимий, інкримінований злочин скоїв у період невідбутого покарання за попереднім вироком. Обставин, які пом'якшують покарання судом не встановлено. Обставинами, які обтяжують покарання, суд визнав вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та рецедив злочинів, що ніким не оспорюється.
Виходячи з викладеного, а також з огляду на дані про особу потерпілого, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість виправлення і перевиховання ОСОБА_2 виключно в умовах ізоляції від суспільства, в місцях позбавлення волі, з призначенням покарання в межах санкції кримінального закону та за сукупністю вироків.
Разом з тим, призначивши ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 121 КК України покарання в мінімальних межах санкції кримінального закону, суд першої інстанції своє рішення по суті не вмотивував та наведені ним у вироку негативні дані про особу засудженого, обставини, які обтяжують покарання
та відсутність обставин, які його пом'якшують, а також ставлення ОСОБА_2 до вчиненого, який пред'явлене обвинувачення визнав частково, фактично не врахував.
Таким чином, суд першої інстанції безпідставно призначив ОСОБА_2 за ч.1 ст. 121 КК України покарання у мінімальних межах санкції кримінального закону, а саме у виді 5 років
позбавлення волі та внаслідок цього на підставі ст. 71 КК України, визначив остаточне покарання у виді 6 років позбавлення волі.
Ураховуючи наведене, колегія суддів уважає, що призначене ОСОБА_2 покарання за вироком суду першої інстанції не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та особі винного, внаслідок м'якості, і таке покарання не є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а відтак, вирок щодо ОСОБА_2 в частині призначеного покарання підлягає скасуванню з постановленням нового вироку. Отже доводи апеляції прокурора щодо м'якості призначеного ОСОБА_2 покарання та необхідності скасування в цій частині вироку є обгрунтованими.
При призначенні ОСОБА_2 покарання, колегія суддів ураховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, що в силу ст. 12 КК України, за класифікацією віднесено до категорії тяжких, особу виного (т.1 а.с. 156-162, 164 - 168, 173-174, 177- 181, 227-229) у тому числі його вік, сімейний стан, наявність двох дітей, стан здоров'я, зокрема, що він перебуває під наркологічним наглядом та виявляє ознаки психічних та поведінкових розладів внаслідок поєднаного вживання наркотиків і використання інших психоактивних речовин, має синдром залежності, а також й те, що він, будучи раніш неодноразово судимим, звільненим з місць позбавлення волі умовно − достроково, суспільно корисною працею не займався, на шлях виправлення не став і скоїв новий злочин; обставини, які обтяжують покарання − вчинення винного діяння в стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочинів, відсутність обставин, які пом'якшують покарання, а тому вважає за необхідне призначити йому покарання за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі, проте не в мінімальних межах санкції закону, тобто більш суворе ніж призначив суд першої інстанції. На переконання колегії суддів, саме таке покарення за своїм видом і розміром є справедливим, відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі винного, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Оскільки ОСОБА_2 вчинив новий злочин до повного відбуття покарання за попереднім вироком, остаточне покарання йому має бути призначено на підставі ст. 71 КК України, правильність застосування якої та розмір частково приєднаної невідбутої частини покарання за попереднім вироком у поданій прокурором апеляції не оспорюється.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 378 КПК України, колегія суддів, -
ЗАСУДИЛА:
Апеляцію прокурора Кім М.О., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.
Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 23 листопада 2009 року щодо ОСОБА_2, в частині призначеного покарання, скасувати.
Призначити ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 121 КК України покарання у виді позбавлення волі строком 6 (шість) років. На підставі ст. 71 КК України до покарання призначеного за новим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 04 квітня 2006 року та за сукупністю вироків остаточно призначити покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.
У решті вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 23 листопада 2009 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.
Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироку законної сили залишити без зміни.
Вирок може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України через Апеляційний суд м. Києва протягом одного місяця з моменту проголошення, а засудженим - у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Судді: