АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

у м. Феодосії

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого судді:     Моісеєнко Т.І.,

суддів     Авраміді Т.С., Полянської В.О.,

при секретарі:     Долгополовій Є.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії справу адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі АРК про визнання дій неправомірними і зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі АРК на постанову Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 11 березня 2008 року,

ВСТАНОВИЛА:

24 вересня 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі АРК про визнання дій щодо відмови проведення перерахунку пенсії неправомірними і зобов'язання провести перерахунок призначеної раніше пенсії.

Вимоги мотивовані тим, що 28.08. 2007 року УПФУ в Кіровському районі АРК відмовило йому в збільшенні розміру пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не зважаючи на визнання неконституційним положень п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якою було припинено підвищення розмірів пенсії даної категорії пенсіонерів. Позивачка вважає, що дана відмова є незаконною і просила визнати дії відповідача неправомірними і зобов'язати його підвищити розмір її пенсії на 30% від мінімальної пенсії за віком, починаючи з 09 липня 2007 року.

Постановою Кіровського районного суду АР Крим від 11 березня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені.

Визнана відмова УПФУ в Кіровському районі АРК від 28.08.2007 року підвищувати пенсію ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» неправомірною, і зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі підвищувати розмір пенсії з 09 липня 2007 року відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» .

В апеляційній скарзі УПФУ в Кіровському районі АРК просить скасувати дану постанову суду та ухвалити по справі нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування судом   норм   матеріального   і   процесуального   права,   неповне  з'ясування   суттєвих

Справа № 22а-1402Ф/08     Головуючий у першій інстанції Чулуп О.С.

Суддя-доповідач Моісеєнко Т.І.    

обставин по справі і надання неналежної правової оцінки доказам, які надавалися апелянтом.

Апелянт вказує, що Закон України «Про соціальний захист дітей війни» не передбачає яким саме органом, за рахунок яких коштів, в якому процедурному порядку здійснюється призначення та виплата вказаного підвищення пенсії.

Апелянт звертає увагу на те, що ні даним Законом, ні іншими діючими законодавчими актами України не визначено поняття терміну мінімальної пенсії за віком, а також, відсутній механізм нарахування встановленої ст. 6 Закону пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії відповідно до вказаного Закону.

Окрім цього, апелянт вважає, що судом першої інстанції не прийнята до уваги стаття 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Апелянт вказує, що судом не прийнято до уваги те, що Рішенням Конституційного Суду України в справі № 1-29/2007 від 09.07.2007 р. №6-рп/2007 не визнана неконституційною ст. 62 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік», яка передбачає, що розміри державних соціальних гарантій на 2007 рік, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму, установлюються відповідними законами й нормативно-правовими актами KM України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, який є пенсіонером за віком та має статус «дитина війни», має право, відповідно до ст. 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18 листопада 2004 року на отримання надбавки у вигляді 30% мінімальній пенсії за віком за рахунок коштів Державного Бюджету.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені на підставі досліджених доказів і правильно встановлених фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно з ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, який народився у 1936 році, є пенсіонером за віком і має статус „дитини війни". Тобто, він має право на отримання державних соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19 грудня 2006 року, яким зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані неконституційними.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1,3 частині 2 статті 6, частині 2 статті 8, частині 2 статті 19, статтями 21, 22, пункту 1 частини 2 статті 92, частинами 1 та 2, 3 статті 95 Конституції України.

Тобто, Верховна Рада України не має повноважень, при прийнятті Закону про Державний бюджет України на відповідний рік, включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

З оглядом на вищенаведене, колегія суддів вважає, що УПФУ в Кіровському районі АРК не мало правових підстав відмовляти ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії відповідно до норм ст. 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги щодо відсутності механізму нарахування виплат вказаної категорії соціальних гарантій є безпідставними, оскільки згідно Конституції України, за відсутності закону, регулюючого дані правовідносини, необхідно застосовувати закон, регулюючий подібні правовідносини, що Управлінням Пенсійного фонду України в Кіровському районі АРК не було зроблено.

Колегія суддів вважає, що, розглядаючи спір, суд першої інстанції правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і застосував закон, який їх регулює.

Підстав для задоволення апеляційної скарги   колегія суддів не вбачає.

Керуючись .ст. 195,п.1 ч.1 ст. 198 , 200 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі АРК - відхилити.

Постанову Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 11 березня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця.