УКРАЇНА

                                     АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Жовтнева,18 тел.7-34-67

Справа № 11 -1323 2006 року                           Головуючий у 1 -й інстанції

Зацеркляний В.К. Доповідач- Денисенко Л.М.

УХВАЛА                      ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

2006 року грудня місяця „8" дня                                     Колегія суддів судової палати з

кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого-судді- Ландар О.В. Суддів- Томилко В.П., Денисенко Л.М. з участю прокурора - Деряги Л.М. засудженого - ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Кобеляцького районного суду Полтавської області від „4" жовтня 2006 року.

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимий:

-   25.05.2004р. Кобеляцьким районним судом Полтав­ської області за ст.ст. 185ч.З, 289 ч.2, 69,70   КК Укра­їни на 3 роки 3 місяці позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування пока­рання з іспитовим строком на 2 роки,

засуджений за ст.296ч.4 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ст.187 ч.1 КК України на 3 роки позбавлення волі. Відповідно до ст.70 КК України за

2

сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено 5 років позбавлення волі.

Відповідно до ст.71 КК України за сукупністю вироків і до покарання призначеного за данним вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Кобеляцького районного суду Полтавської області від 26.05.2004 року та остаточно призначено 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області судові витрати в сумі 258 грн.92 коп. за проведення експертизи.

Згідно вироку суду ОСОБА_1 визнаний винним в скоєнні злочину при наступних обставинах:

12 грудня 2005 року близько 18-ї години ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп"яніння, безпричинно, із хуліганських спонукань, із застосуванням кухонного ножа, викраденого ним в господарстві ОСОБА_2 АДРЕСА_1 поблизу господарства ОСОБА_2, безпричинно пристав до особи похилого віку ОСОБА_3, яку проводила додому від свого будинку пристаріла ОСОБА_2 і наніс потерпілій ОСОБА_3 кілька ударів ножем у живіт, а коли ОСОБА_2 закричала на ОСОБА_1 з метою запобігти його протиправним діям, засуджений ОСОБА_1 наніс потерпілій ОСОБА_2 не менше двох ножових поранень по обом променево-зап"ясним суглобам, завдавши їй легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров"я, від чого ОСОБА_2 упала і втратила свідомість. Після чого ОСОБА_1, продовжуючи свої дії, скоїв напад на потерпілу ОСОБА_3 з метою заволодіння її майном, штовхнувши ОСОБА_3, яка впала на землю, сів на неї зверху, продовжуючи наносити їй ножем поранення по руках, кілька разів при цьому наполегливо вимагав гроші, а коли ОСОБА_3 вирвала в нього ніж і відкинула його в бік, засуджений ОСОБА_1 продовжував кілька разів наносити удари кулаками ОСОБА_3 по голові, закриваючи рот руками, щоб потерпіла не кричала, знущався над нею тривалий час, більше, ніж півгодини, спричинивши потерпілій ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді ран на волосяній частині голови, ножових різаних поранень правого передпліччя і на животі, травматичного видалення зубів на верхній щелепі, які відносяться до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров"я. Коли на допомогу потерпілим прийшов пристарілий ОСОБА_4 з вилами, засуджений ОСОБА_1 забрав у нього вила і намагався вдарити ним потерпілу ОСОБА_3, але не влучив і потерпіла втекла.

В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить виключити з обвинувального вироку ст.187ч.1 КК України та пом"якшити міру покарання.

Судова колегія, заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1, який   підтримав апеляцію, думку прокурора Деряги   Л.М.   про залишення вироку суду без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, вважає, що вона підлягає до задоволення.

Як на досудовому, так і в судовому слідстві достовірно встановлено, що ОСОБА_1 спричинив тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_3 при обставинах, викладених у вироку. Цей факт підтверджується показаннями потерпілих, свідків, данними виводів судово-медичних експертиз, іншими доказами наведеними у вироку.

Дослідивши докази, які маються в справі в їх сукупності, суд 1-ї інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, однак, при кваліфікації дій ОСОБА_1, судова колегія вважає, що допустив помилку.

Матеріалами справи встановлено, що дії ОСОБА_1 судом обгрунтовано визнані хуліганством, тобто, грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Разом з тим, суд визнав винним ОСОБА_1 в скоєнні хуліганства із застосуванням предмета спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, яким був ніж. З таким висновком суду колегія суддів не може погодитись.

Перелік пристроїв, які можуть використовуватись для скоєння найбільш тяжкого виду хуліганства, передбаченого ч.4 ст.296 КК України 2001 року, в порівнянні з диспозицією ч.З ст.206 КК України 1960 року не має вказівок на ножі, як самостійний пристрій для скоєння цього злочину. При цих обставинах ніж, який не є холодною зброєю, може бути визнаний пристроєм скоєння особисто кваліфікованого виду хуліганства лише при вимозі, коли буде підпадать під поняття „іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень". Тому сам факт носіння ножа до початку хуліганства, в процесі якого він був застосований для нанесення тілесних ушкоджень, для кваліфікації дій за ч.4 ст.296 КК України є недостатнім. Необхідною умовою такої кваліфікації є наявність у винного мети його застосування для нанесення тілесних ушкоджень ще до скоєння суспільно-небезпечного діяння.

Як вбачається із матеріалів справи такої мети у ОСОБА_1 не було.

В зв"язку з викладеним, колегія суддів вважає необхідним перекваліфікувати дії ОСОБА_1 зі ст.296 ч.4 КК України на ч.1 ст.296 КК України стосовно потерпілої Назарьової та на ч.З ст.296 КК України стосовно потерпілої ОСОБА_4, як хуліганства, пов"язані з опором громадянину, який припиняв хуліганські дії.

Стаття 187 ч.1 КК України підлягає виключенню із вироку як зайве вмінена.

Керуючись ст.ст.363, 364 КПК України, судова колегія,-

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 - задовольнити.

4

Вирок суду змінити. Перекваліфікувати дії засудженого ОСОБА_1 зі ст.296 ч.4 КК України на ч.1 ст.296 КК України та призначити покарання 1 рік обмеження волі та зі ст.296ч.4 КК України на ч.З ст.296 КК України та призначити покарання 3 роки позбавлення волі.

Згідно ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України до покарання за данним вироком частково приєднати невідбуте покарання за вироком Кобеляцького районного суду Полтавської області від 26.05.2004 року та остаточно вважати засудженим ОСОБА_1 на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

Статтю 187 ч.4 КК України   виключити з вироку як зайво вмінену.

В іншій частині вирок Кобеляцького районного суду Полтавської області від 4 жовтня 2006 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.

СУДДІ:

О.В.Ландарь В.П.Томилко  Л.М.Денисенко