Справа  № 2-86/2009 р.

                                                                   Р І Ш Е Н Н Я

                                                              ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ  

30  квітня    2009 р.  Путильський  районний  суд  Чернівецької  області   у  складі:

                                         головуючого                       Маковійчук  Л.Р.

                                    при   секретарі                         Мигирян  Т.В.,

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  смт.  Путила   справу  за  позовом  Путильського  районного  центру  зайнятості   до   ОСОБА_1 “Про  стягнення  незаконно  отриманої  допомоги  по  безробіттю  в  сумі  725 грн.18 коп.”,

                                                                 В С Т А Н О В И В  :  

   Позивач  Путильський  районний  центр  зайнятості  звернувся  до  суду  з  позовом  до  ОСОБА_1  про  стягнення  725   грн.18 коп.,   посилаючись  на  те,  що  10.06.2002 р.  відповідачка  по  справі   ОСОБА_1  звернулася  до  районного  центру  зайнятості   із  заявою  про  вирішення  питання  щодо  працевлаштування  та  надання  статусу  безробітної  у  відповідності  до   Законів  України  “Про  зайнятість  населення” та     “Про  обов”язкове  державне  соціальне  страхування  на  випадок  безробіття”.  У  своїй  заяві   ОСОБА_1  зазначила,  що  вона на  даний  час  не  зареєстрована  як  суб”єкт  підприємницької  діяльності,  трудовою  діяльністю  не  займається  а  також  не  отримує  пенсії,  у  зв”язку  з  чим  на  підставі  наказу  НТ  № 0020617    директора   Путильського  районного  центру  зайнятості  від  17.06.2002 р. з  17.06.2002 р.  по  11.06.2003 р.  вона  отримала  статус  безробітного  і  їй  було  призначено допомогу  по  безробіттю  на  загальних  підставах.

  Однак,  як  вбачається  із  довідки  управління  економіки  Путильської  райдержадміністрації № 55  від  27.02.2009 р.,  відповідачка  зареєстрована    Путильською  РДА  31.03.2000 р.  як  фізична  особа-підприємець  і  підприємницької  діяльності  не  скасовувала.    

   .  Таким  чином,  ОСОБА_1  незаконно  виплачено  725  грн.18  коп.  допомоги  по  безробіттю,  і  цю  суму  позивач просить  стягнути  з  відповідачки.

    В  судовому  засіданні  представник  позивача   свої  вимоги  підтримав,  посилаючись  на  докази,  викладені  в  заяві.   Разом  з  тим  пояснив,  що    відповідачка,  підписуючи  заяву  про   надання  статусу  безробітного,   запевняла,  що  не  займається підприємницькою  діяльністю,  чим  ввела  в  оману   адміністрацію  районного  центру  зайнятості.   Що  стосується  пропущення  строку  давності  за  зверненням  до  суду,  то,  виходячи  із  ч.1 ст.  261  ЦК  України,  перебіг  строку  позовної  давності  починається  від  дня,  коли  особа  довідалась  або  могла  довідатись  про  порушення  свого  права,  тому  вважає,  що  строк  позовної  давності  не  порушено,  оскільки  тільки   тепер     з  бази  даних  загального  реєстру   про  осіб -  суб»єктів  підприємницької  діяльності  стало  відомо   про  дані  обставини.

  Крім  того,  представник  позивача  посилається  на   п.2 ст.38  ЗУ « Про  загальнообов»язкове  державне   соціальне  страхування  на  випадок  безробіття»,  вважаючи,    що  строк  давності   у  разі    стягнення  страхових  внесків   не  застосовується.

   Відповідачка   проти  позову  заперечує   і  пояснила,  що  дійсно  була  зареєстрована    як  суб»єкт  підприємницької  діяльності ,  однак   одночасно   працювала  бухгалтером  у   Конятинській  сільській  раді.  В  червні  2002  року   в  сільській  раді  відбулось  скорочення  штатів    і   сільська  рада  подала  в  районний  центр  зайнятості  відповідні  дані  про  вивільнення  працівників,  після  чого  вона  разом  із  головою  сільської  ради  приїхала   в  районний  центр  зайнятості   і  підписала  заяву  про   надання  статусу  безробітної.   В  суть   і  зміст  заяви  не  вникала   і  вважала,  що   має  право   на  соціальну  допомогу.

  Крім  того,  відповідачка  посилається  на  пропущення  позивачем встановленого   строку  позовної  давності  для  звернення  до  суду,  тому   вважає  позов   безпідставним  і  просить  відмовити  в  його  задоволенні,  оскільки   посилання  на   п.2 ст.  38  ЗУ  «Про  загальнообов»язкове соціальне  страхування  на  випадок  безробіття»  про  стягнення    страхових  внесків    не  поширюється   на  стягнення    незаконно  виплачених    соціальних  виплат.

    Заслухавши  пояснення   сторін,  дослідивши  матеріали справи,  суд  прийшов  до  висновку,  що  позов задоволенню  не  підлягає.  

  Встановлено,  що відповідачкою -  10.06. 2002 р.  .  подано  заяву   про  вирішення  питання  щодо   працевлаштування  та  надання  статусу  безробітного.  При  цьому  вона  вказала,  що    не  зареєстрована  як  суб»єкт  підприємницької  діяльності.

  Відповідно  до  ст.  43  ЗУ  «Про  державну  реєстрацію  юридичних  осіб  та  фізичних  осіб-підприємців»  дата  внесення  до  Єдиного  державного  реєстру  запису  про  проведення  державної  реєстрації  фізичної  особи-підприємця  є  датою  державної  реєстрації  фізичної  особи-підприємця,  а   згідно    ст. зі   46  зазначеного  Закону   фізична  особа  позбавляється  статусу  підприємця  з  дати  внесення  до  Єдиного   державного  реєстру  запису  про  державну  реєстрацію  припинення  підприємницької  діяльності  фізичної  особи-підприємця.

   Як  встановлено  з  матеріалів  справи,  зокрема  поданої  копії  Довідки  з  Єдиного  державного  реєстру  юридичних  осіб  та  фізичних  осіб-підприємців,  дата  проведення реєстраційної  дії – включення  відомостей  про  фізичну  особу-підприємця  -  10.03.2009 р., даних  про  припинення  підприємницької  діяльності   не  представлено.

  Що  стосується   представленої   довідки  державного  реєстратора   від  11.02.2009 р.  про  те,  що  ОСОБА_1 зареєстрована  як  суб»єкт  підприємницької  діяльності  18.02.2002 р.,  то  суд  її  не  бере  до  уваги,  оскільки   вона   суперечить  зазначеним  статтям  -  43  та  46   вищезазначеного  Закону.

   Суд  також  не  бере  до  уваги  доводи  представника   позивача   про  те,  що   йому  стало  відомо  про  надання  недостовірних  даних   щодо  зайняття  підприємницькою  діяльністю   лише  в  даний  час,   оскільки    ним  не  було   надано   доказів   про  порядок  та  процедуру  оформлення    призначення     допомоги  по  безробіттю,  крім  того,  він  не  заявив  клопотання    про  продовження  пропущеного  строку.

    Суд  вважає   доводи   представника  позивача   про  те,  що  на   стягнення  суми  позову  не  поширюється  строк  позовної  давності ,  безпідставними,  оскільки    страхові  внески   і   соціальні  виплати  -  різні  поняття.

      На  підставі  вищенаведеного,  керуючись  ст.ст.  2  ЗУ  “Про  зайнятість  населення”,  5, 39 “Про  загальнообов”язкове  державне  соціальне  страхування  на  випадок  безробіття”,  ЗУ  «Про  державну  реєстрацію юридичних  осіб  та  фізичних  осіб-підприємців»,   1166     ЦК  України,  57-60  ЦПК  України,  суд

                                                                   В И Р І Ш И В :

     Відмовити   в  задоволенні  позову   Путильського  районного  центру  зайнятості    до   ОСОБА_1  про  стягнення  725   грн.18  коп.   за  безпідставністю  позовних  вимог.  

      На  рішення  може  бути  подана  заява  до  Апеляційного  суду  Чернівецької  області  через  Путильський  районний  суд  про  апеляційне  оскарження  протягом  десяти  днів.   Апеляційна  скарга  може  бути  подана  протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви  про  апеляційне  оскарження.

                 С У Д Д Я                                                      Л.Р.МАКОВІЙЧУК