Справа № 2-456/09  

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И  

          Р І Ш Е Н Н Я                                        8 грудня 2009 року    

Софіївський районний суд Дніпропетровської області в складі:  

судді:                 ШумськоїО.В.                           при секретарі             Ульшиній І.А.         з участю позивача             ОСОБА_1  

прокурора               Харченко К.Ю.             представника відповідача                                 ОСОБА_2 райдержадміністрації       ОСОБА_3.   

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Софіївка справу за позовною заявою ОСОБА_1     до ОСОБА_2 районної державної адміністрації, Першотравенської сільської ради, третя особа відділ Держкомзему в ОСОБА_2 районі про визнання права на земельну частку (пай) та видачу сертифікату на право на земельну частку (пай),-       

                 В С Т А Н О В И В   :  

 4 листопада 2009 р. ОСОБА_4 звернувся до Софіївського районного суду із вказаною позовною заявою, мотивуючи  її тим, що він з  1994 по 1996 роки працював водієм в колгоспі ім.Куйбишева.  В 1994 році був прийнятий в члени колгоспу ім.Куйбишева, Софіївського району Дніпропетровської області. 09.02.1995 року колгоспі ім.Куйбишева, Софіївського району реорганізований в КСП ім.Куйбишева. Позивач в цей час  працював в колгоспі і після реорганізації колгоспу в КСП також став членом КСП ім.Куйбишева, Софіївського району. В колгоспі, а потім в КСП позивач працював  до 8 квітня 1996 року. Під час паювання земель, переданих у колективну власність КСП ім.Куйбишева його прізвище було внесено в список до Державного акта на право колективної власності на землю КСП, що виданий 12 липня 1995 року,   під номером 125, але  сертифікат  на право на земельну частку (пай)  не видали, в зв'язку з чим він просить суд поновити строк, встановлений для захисту порушеного права, визнати його право на земельну частку (пай) як члена КСП ім.Куйбишева, Софіївського району в розмірі 8,21 в умовних кадастрових гектарах, вартістю 28866 гривень (з індексацією —87233,05 гривень), також зобов'язати ОСОБА_2 районну державну адміністрацію видати сертифікат на право на земельну частку (пай) на  його  ім'я.

 Позивач в судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.  

 Представник відповідача ОСОБА_2 райдержадміністрації за довіреністю просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача та застосувати строк позовної давності до даних вимог.

 Прокурор також просить застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.  

 Треті особи – відділ Держкомзему у ОСОБА_2 районі та Першотравенська сільська рада, будучи повідомленими про дату та час проведення  судового засідання, своїх представників  не направили, прохають розглянути справу без участі їх представників.

 Вислухавши пояснення учасників процесу, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити із наступних підстав.

 Відповідно до ст.7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» від 14 лютого 1992 року земля є об»єктом права колективної власності підприємства, майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам, суб»єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени – в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства. Згідно із пунктом 2 Указу Президента України №720/95 від 08.08.1995 р. “Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям” право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

 В  судовому засіданні за матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_4 ґю.ґв. був прийнятий в члени колгоспу ім.Куйбишева, що підтверджується архівним витягом з 09.02.1995 року.  (а.с. 16). 09.02.1995 року колгосп ім.Куйбишева Софіївського  району реорганізований в КСП ім.Куйбишева, що підтверджується архівним витягом з протоколу №1 звітно-виборних загальних зборів уповноважених колгоспників колгоспу ім.Куйбишева від 09 лютого 1995 року  (а.с.15).   Державний акт на право колективної  власності на землею серії ДП СФ №0010 КСП ім.Куйбишева, Софіївського  району отримало 12 липня 1995 року, що підтверджується   копією цього акту на землю (а.с 10-11).  Прізвище ОСОБА_1В внесене до списку членів КСП, який додається до Державного акту на право колективної власності на землю КСП і значиться під номером 215, що підтверджується довідкою відділу Держкомзему у ОСОБА_2 районі Дніпропетровської області №355 від 29 вересня 2009 року, копією Державного акту  та   списком членів КСП, який додавався до Державного акту на право колективної власності на землю КСП ім.Димитрова (а.с.10-13).  Відповідно до копії трудової книжки колгоспника виданої 16.06.1989 року позивач 10.07.1994 року прийнятий в члени  колгоспу ім.Куйбишева,  а також 08.04.1996 року звільнений з колгоспу ім.Куйбишева. Оглянути оригінал трудової книжки в судовому засіданні неможливо. Таким чином, в супереч того, що в матеріалах справи відсутні прямі докази перебування позивача в членах КСП, на які посилаються представник відповідача та прокурор, сприймаючи це як технічну помилку працівника адміністрації КСП, вбачається, що ОСОБА_1 дійсно мав право на земельну частку пай, внесений до списків, доданих до Державного акту.                     Представник відповідача та прокурор, не оспорюючи право на земельну частку (пай) позивача,  просять  суд застосувати строк позовної давності, оскільки він пропущений позивачем без поважних причин.

 Державний акт на право колективної  власності на землею серії ДП СФ №0010 КСП ім.Куйбишева, Софіївського  району отримало 12 липня 1995 року, що підтверджується   копією цього акту на землю (а.с 10-13).

 Виникнення права на  земельну частку (пай) залежить від часу отримання КСП ім. Куйбишева Державного акту на право колективної власності на землю  - 12 липня 1995 року. Позивач в судовому засіданні  пояснив, що він разом із свої рідним братом працював в КСП ім..Куйбишева, ОСОБА_5 отримав сертифікат на право на земельну частку (пай), а йому не видали сертифікату. Він звертався  до керівництва КСП, де йому повідомили, що він не має права на земельну частку (пай) та взагалі не внесений до списків, повіривши наданому поясненню, він  не звертався за захистом порушеного права, а також протягом часу з 1998 по 2009 роки перебував на заробітках поза межами України, про що  також позивач зазначає у позовній заяві (а.с.3-4), а також підтверджено довідкою адміністрації Ольчанської  селищної ради (Якутія) а.с.18, але в той же час позивач не має можливості надати трудовий договір для з»ясування умов роботи позивача та час його відпусток. Натомість в копії паспорта (а.с.19)  позивача наявні відмітки про його перебування на території України – 2000, 2002 роки, також позивач не оспорює той факт, Що йому про включення його до списків йому стало відомо ще у 1997 році, але ніяких конкретних дій для захисту свого права він не проводив, почувши усну відмову керівництва, але і доказів на підтвердження цієї обставини суду не надав. Враховуючи те, що  право на земельну частку (пай) у позивача виникло в липні 1995 року,  

 Відповідно до повідомлення ОСОБА_2 райдержадміністрації (а.с.34) 20.04.2009р. проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи –КСП ім..Куйбишева у зв»язку з визнанням її банкрутом згідно ухвали господарського суду №Б26/171-07 від 26.03.2009 р.  

 Згідно ст.80 цього Кодексу закінчення строку позовної давності до пред»явлення позову є підставою для відмови в позові.

 Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

 Суд приходить до висновку,  що позивач ОСОБА_1 пропустив строк позовної давності без поважних причин, оскільки в судовому засіданні не навів аргументів пропуску строку позовної давності. Звернення позивача до керівництва КСП не позбавляло його можливості звернутись за захистом свого порушеного права до суду. Позивач  звернувся до суду 4 листопада 2009  року із позовною заявою про визнання права на земельну частку (пай), до цієї дати позивач до суду не звертався.  

 До матеріалів справи долучено копію Державного акту із списком осіб (а.с.10-13), позивач включений  в даний список, посилання позивача на те, що він не мав змоги звернутися до суду вчасно в зв»язку з його перебуванням на заробітках за кордоном спростовуються матеріалами справи та його поясненнями в судовому засіданні. Так  ОСОБА_1 звільнився з роботи у 1996 році, державний акт КСП  ім.Куйбишева, Софіївського  району отримало 12 липня 1995 року,      позивач ОСОБА_1   в судовому засіданні пояснював, що дізнався у 1997 року про те, що він є в списку осіб до державного акту на право колективної власності на землю КСП імені Куйбишева. На роботу до Росії він вибув у 1998 році, протягом усього часу перебування його за кордоном, він періодично приїжджав до України, де мешкають його близькі та рідні, мав час для перереєстрації місця проживання,  а тому належних доказів на те, що з поважних причин позивач до 2009 року не мав змоги звернутись  до відділу Держкомзему  за отриманням необхідних документів та з позовною заявою до суду, позивач не надав.  

 На підставі вищевикладеного, суд робить висновок, що протягом всього часу, починаючи з моменту набуття права на земельну частку (пай)- 1995 року по час звернення до суду – 2009  рік позивач не проявляв будь-якого інтересу та не вчиняв будь-яких конкретних дій для  встановлення  його права на земельну частку (пай).

Таким чином, враховуючи те, що позивач має право на земельну частку (пай), однак пропустив строк позовної давності без поважних причин,  наявні підстави для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1  в зв»язку із пропуском строку позовної давності.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60,  212-215   ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:  

 1.У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 районної державної адміністрації, Першотравенської сільської ради, третя особа – відділ Держкомзему в ОСОБА_2 районі про визнання права на земельну частку (пай) та видачу сертифікату на право на земельну частку (пай) відмовити у зв"язку із пропуском строку позовної давності .      

2.Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Софіївський районний суд.    

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

 Суддя: