Дело 8991 Голов. в1 інстанц. Мінаєв І.М.
Категорія 31 Доповідач Зубова Л.М.
Рішення
Іменем України
17 листопада 2009 року м.Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуюча суддя Зубова Л.М.
судді : Єлгазіна Л.П., Азевич В.Б.
секретар Лєдовськая О.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2
про відшкодування шкоди, завданої злочином
з апеляційною скаргою позивача
на рішення Слов’янського міськрайонного суду від 14 жовтня 2009 року.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали цивільної справи, суд,-
в с т а н о в и в:
Рішенням Слов’янського міськрайонного суду від 14 жовтня 2009 року позов задоволено частково, за рахунок відповідача на користь позивача відшкодовано шкоди : матеріальну у сумі 1289,93 грн. та моральну 500 грн. , розподілені судові витрати, з чим не погодився позивач і у апеляційній скарзі просив рішення суду змінити , відшкодувавши на його користь суми , заявлені у позовній заяві, а саме – стягнути 9909 грн. на відшкодування матеріальної та 250 000 грн. на відшкодування моральної шкоди , посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи , неналежну оцінку доказів про обсяг та глибину завданої шкоди, зокрема, зазначив , що суд, визначаючи компенсацію на відшкодування матеріальної шкоди , не врахував потребу в стоматологічному протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, потреби в харчуванні, що спонукало позивача до оформлення споживчих кредитів на задоволення цих потреб , а також суд не стягнув вартість пошкодженого в ході злочину одягу , а визначаючи компенсацію за завдану моральну шкоду , суд призначив занадто малу , таку , що не відповідає завданій моральній шкоді компенсацію , оскільки не врахував тривалість лікування, яке продовжується і до цього часу і пов’язане з протиправними діями відповідача, необхідність звертатись до суду за захистом порушених прав, суд помилково послався на завдання шкоди з необережності, вважав , що шкоди відповідач йому завдав навмисно.
Апеляційний суд вважає, що скаргу слід задововольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 309 ч.1 п) 4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до ст. 309 ч.1 п) 3 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному , повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст.1166 ЦК України майнова шкода ,завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.
Згідно ст.1195 фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я фізичній особі, зобов’язана відшкодувати потерпілому, зокрема, додаткові витрати, викликані необхідністю придбання ліків, посиленого харчування, протезування, санаторно-курортного лікування.
Згідно ст. 22, ст. 23 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, збитками є втрати , яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права ( реальні збитки) та особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв'язку з і знищенням чи пошкодженням її майна.
Розрішаючи спір, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову , оскільки встановив та з цього виходив ,що 2.07.2006 року в тамбурі сходової клітки по АДРЕСА_1 відповідач із-за неприязних стосунків вдарив позивача в обличчя , що призвело до короткочасного розладу здоров’я і легких тілесних ушкоджень та внаслідок удару відповідач впав на решітку і з необережності отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, зокрема , злами ребер, струс мозку, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи від 16.07.2007 року та від 6. 10 2008 року, протоколом відтворення обставин події злочину, визнанням факту злочину сторонами та чинною постановою Слов’янського міськрайонного суду від 10.06.2009 року ( а.с.56), згідно якій суд дійшов висновку про завдання шкоди здоров’ю позивача з необережності і кримінальну справу стосовно відповідача по звинуваченню його у скоєнні злочину, передбаченому ст. 128 КК України, закрив у зв’язку із застосуванням Закону України від 19.04.2007 року « Про амністію». Внаслідок скоєння злочину позивач змушений був витратити на лікування 1289, 93 коп. , що підтверджено матеріалами справи ( а. с. 24,-28), тому суд задовольнив позов про відшкодування матеріальної шкоди на вказану суму, відмовивши у задоволенні решти позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, виходячи з недоведеності позовних вимог.
Апеляційний суд не погоджується з висновком суду 1 інстанції про недоведеність вимог про стягнення вартості пошкоджених в ході злочину джинсів та рубашки потерпілого , тому що при розгляді кримінальної справи позов з цього приводу був заявлений, за матеріалами кримінальної справи відповідач визнавав факт пошкодження речей під час скоєння злочину, вартість ушкодженого майна сторони не оспорили , тому апеляційний суд вважає за необхідне в цій частині задовольнити позов та достягнути на користь позивача 228 грн. матеріальної шкоди , яка завдана ушкодженням одягу , з врахуванням чого загальна сума завданої матеріальної шкоди становить 1517,93 грн. ( 228 грн. + 1289, 93 коп.) , яку слід стягнути з відповідача , змінивши рішення суду в цій частині.
Не впливають на правильність висновків суду про обсяг завданої матеріальної шкоди доводи апеляційної скарги про відмову у стягнення витрат на стоматологічне протезування, оскільки за матеріалами справи вартість стоматологічного лікування суд відшкодував позивачеві ( а.с.28), а доказів потреби в стоматологічному протезуванні,яке пов’язане зі скоєнням злочину, та понесені позивачем у зв’язку з цим витратами суду не надані. Стосовно доводів на санаторно-курортне лікування , то вони не впливають на правильність висновків суду , оскільки суд розрішав вимоги у відповідності до вимог ст. 11 ЦК України - в межах заявлених вимог , а такі вимоги позивач у встановленому законом порядку суду не заявляв.
Не впливають на правильність висновків суду доводи апеляційної скарги про неправильність висновків суду про відмову у задоволенні позову про відшкодування витрат на придбання продуктів харчування за час лікування від наслідків злочину, оскільки позивач не надав доказів на підтвердження потреби в додатковому харчуванні ,відсутні медичні висновки з цього приводу та докази понесених витрат.
Задовольняючи частково позов про відшкодування моральної шкоди , суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та підставно врахував , що завдання шкоди здоров’ю позивача настало з необережності, оскільки такий висновок мається у постанові Слов’янського міськрайонного суду від 10.06.2009 року ( а.с.56), про закриття кримінальної справи проти відповідача у зв’язку із застосуванням Закону України від 19.04.2007 року « Про амністію». Та цей висновок підтверджений відповідним висновком судово-медичної експертизи, який узгоджений з іншими матеріалами кримінальної справи та не спростований доводами апеляційної скарги.
Одначе всупереч вимогам ч. 4 ст. 1193 суд врахував матеріальне становище причинителя шкоди внаслідок злочину , що є хибним висновком , тому апеляційний суд вважає , що при визначенні компенсації за завдану моральну шкоди не слід враховувати матеріальне становище причинителя шкоди , як завданої внаслідок злочину, та слід врахувати, що наслідком протиправних дій відповідача став по життєвий посттравматичний рубець лівої щоки позивача ( а.с. 28), а тому на відшкодування моральної шкоди слід визначити компенсацію у сумі 1500 грн.
Суд у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України розподілив судові витрати.
Керуючись статтями 309 ч.1 п) 3,п)4 ЦПК України , апеляційний суд , -
в и р і ш и в :
Апеляційну скаргу задовольнити частково .
Рішення Слов’янського міськрайонного суду від 14 жовтня 2009 року змінити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 1517,93 грн., на відшкодування моральної шкоди 1500 грн. , в решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає чинності негайно та може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення .
Головуюча Судді