АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД   ЛУГАНСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

Справа  № 22ц-61      -                                                       Головуючий в Іінстакції - Зінченко Я.Б.

Доповідач - Темнікова В.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

17 січня 2007 року   Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - Темнікової В.І.,

суддів - Ступіної Я.Ю., Мартинюка В.І.,

за участю секретаря - Ступак С.О.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за   апеляційною скаргою     ОСОБА_1 на   рішення Артемівського районного суду   м. Луганська Луганської області від 21 грудня 2005р. за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на домоволодіння, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 21 грудня 2005р. були задоволенні позовні вимоги ОСОБА_2 Суд визнав право власності на самочинні будівлі за померлими ОСОБА_3 та ОСОБА_4, крім того визнав право власності за ОСОБА_2 на 3/8 частки будинку, за ОСОБА_1 - на 5/8 часток будинку, розділив дане домоволодіння і встановив порядок користування земельною ділянкою між сторонами.

Не погодившись з зазначеним рішенням, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду, призначити нову експертизу по справі для визначення других варіантів поділу будинку, після чого прийняти рішення, яким не будуть порушені її права з урахуванням того, що вона приймала участь у будівництві спірного майна. При цьому в апеляційній скарзі посилається на те, що судом не повно з'ясовані обставини справи та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні ОСОБА_1 уточнила свої вимоги і просила направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга в уточненому вигляді підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Однак зазначені вимоги закону судом в повному обсязі виконані не були.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні було встановлено, що фактичними власниками АДРЕСА_1 були батьки сторін ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частках. ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Після її смерті спадщину прийняти ОСОБА_3 та відповідачка по справі. 05.06.2000р. помер ОСОБА_3 після його смерті спадщину прийняли сторони по даній справі. Тому у спадковому майні частка позивачки становить 3/8, а відповідачки - 5/8 часток домоволодіння. При цьому суд у рішенні зовсім не навів підстав, через які підлягають задоволенню вимоги про визнання права власності на самочинні будівлі за померлими батьками сторін, а саме на гараж(1), сарай (3), погріб (2), сарай (4), душ (6), теплицю (7), сарай з вольєром (9), а за ОСОБА_3 - ще й на сарай (5).

       Не врахував суд також те, що батьки сторін померли до вступу в дію нового ЦК України. Згідно ст. 13 Закону України "Про власність" об'єктами права приватної власності дійсно могли бути, жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки,  насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення. Однак, законодавчими актами України міг бути встановлений спеціальний" порядок набуття права власності громадянами на окремі види майна. Зокрема законодавством встановлювався спеціальний порядок набуття права власності на житлові будинки, а саме шляхом прийняття їх в експлуатацію рішенням виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів або відповідної місцевої державної адміністрації та реєстрації їх у виконкомі місцевої Ради. Згідно ст. 105 ЦК України в редакції 1963р. громадянин, який збудував жилий будинок, здійснив його перебудову чи прибудову без встановленого дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, був не вправі розпоряджатися цим будинком чи частиною його (продавати, дарувати, здавати в найом тощо). За позовом виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів такий будинок або частина його могли бути безоплатно вилучені судом і зараховані до фонду місцевої Ради народних депутатів або за рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів знесені громадянином:, який провадив самовільне будівництво, або за його рахунок. Знесення чи вилучення будинку, який побудовано з істотними відхиленнями від проекту або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, провадився, коли громадянин не привів його, після попередження, у відповідність з проектом чи зазначеними нормами і правилами. Господарські і побутові будівлі та споруди, зведені громадянином без встановленого дозволу або належно затвердженого проекту, чи з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, за рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів зносилися громадянином, який провадив самовільне будівництво, або за його рахунок. Згідно ч. 2 ст. 376 ЦК України в редакції 2003р. особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, також не набуває права власності на нього. Тому вирішуючи питання про визнання права власності на самовільно зведені споруди до участі у справі слід було притягнути виконавчий комітет відповідної Ради, чого зроблено судом не було.

Проаналізувавши вказані вище обставини, апеляційний суд вважає необхідним скасувати рішення суду першої інстанції, а справу направити на новий розгляд, бо згідно до ч.3 ст 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляд)' справи буде встановлене порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення. Відповідно ж до ст.311 ЦПК України рішення суду підлягає обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Скасовуючи рішення суду з зазначених підстав, апеляційний суд вважає недоцільним робити аналіз другим доводам апеляційної скарги, так як вони можуть стати предметом розгляду суду першої інстанції при повторному розгляді справи по суті заявлених вимог.

Під час повторного розгляду справи суду необхідно врахувати наведене, більш точно визначити правовідносини, які виникли між сторонами та дати їм належну правову оцінку, встановити дійсні обставини по справі.

Керуючись ст. 303. 307, 311, 314, 315 ЦПК України,   колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити Рішення Артемівського районного суду  м. Луганська Луганської області   від  21 грудня 2005р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом 2 місяців після її проголошення.