Єдиний унікальний номер 235/4478/17 Номер провадження 22-ц/775/314/2018

Категорія 55

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2018 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області у складі:

суддів Кішкіної І.В. (доповідач), Никифоряка Л.П., Папоян В.В.,

за участю секретаря Ротар Я.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу № 235/4478/17 за позовом ОСОБА_3 до державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по одноразовій допомозі при звільненні за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 11 грудня 2017 року (суддя Назаренко Г.В., повний текст виготовлений 18 грудня 2017 року),

в с т а н о в и в :

У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Вугільна компанія Краснолиманська» про стягнення заборгованості по одноразовій допомозі при звільненні, посилаючись на те, що з 14 вересня 1983 року по 05 червня 2017 року він перебував у трудових відносинах з ДП «ВК «Краснолиманська», працюючи в якості учня гірника, гірника з ремонту гірничих виробок, звільнений з роботи за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію, його безперервний стаж роботи на даному підприємстві складає більше ніж 30 років. Згідно п.8.10 Колективного договору підприємства він має право на одноразову допомогу в розмірі 5-місячного середнього заробітку. Його середньомісячний заробіток складає 8548,41 грн., розмір одноразової допомоги при звільненні становить 42742,05 грн. з розрахунку 8548,41 грн. х 5 місяців. З урахуванням сплаченої йому одноразової допомоги при звільненні в розмірі 25645,23 грн., просив стягнути з відповідача заборгованість по одноразовій допомозі при звільненні в розмірі 17096,82 грн.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 11 грудня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по одноразовій допомозі при звільненні відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що в звітний період, в якому позивач звільнився, підприємство не отримувало прибутку, у зв'язку з чим не мало фінансової можливість виплати позивачу одноразову допомогу при звільненні з роботи згідно колективного договору.

З вказаним рішенням не погодився позивач ОСОБА_3 та оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом було залишено поза увагою доводи позивача, суд не застосував під час розгляду справи ст.ст. 47,116 КЗпП України, норми прямої дії - ст. 47 Конституції України, положення Закону України «Про колективні договори», ст. 22 Закону України «Про оплату праці», п.8.10 Колективного договору ДПВКК. Суд не врахував, що відсутність фінансової можливості сплатити одноразову допомогу при звільненні в певний момент не звільняє назавжди відповідача від обов'язку виконати п. 8.10 колективного договору щодо позивача.

Представник відповідача державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» надав заперечення на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що судом була надана належна оцінка доводам представника позивача, на які він посилається в апеляційній скарзі, а саме про тлумачення п. 8.10 колективного договору та п.12.5 Галузевої угоди.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності, в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача ДП «ВК «Краснолиманська» в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву, згідно якої просив справу розглянути за відсутності представника.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі п. 9 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону №2147-УІІІ від 03 жовтня 2017 року справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цієї редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_3 з 14 вересня 1983 року по 06 червня 207 року працював на підприємстві «Вугільна компанія Краснолиманська» в якості учня гірничого робочого 1 розряду поверхні, учня гірничого робочого по ремонту гірничих виробіток 3 розряду підземного добичної дільниці з повним підземним робочим днем в шахті, гірничого робочого по ремонту гірничих виробіток підземного 2 та 4 розряду з повним підземним робочим днем в шахт, тобто перебував з відповідачем у трудових відносинах (а.с.4-6).

Відповідно до наказу державного підприємства «Вугільна компанія Краснолиманська» № 3900/к від 06 червня 2017 року ОСОБА_3 звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України у зв'язку з виходом на пенсію (а.с.40).

Згідно довідки ДП «ВК «Краснолиманська» № 1247 від 19 вересня 2017 року середньомісячний заробіток ОСОБА_3 становить 8548,41 грн., середньоденний заробіток - 438,38 грн., на підставі п. 12.5 Галузевої угоди зазначено виплату одноразової допомоги у розмірі трьохмісячного заробітку в сумі 25645,23 грн. (а.с.32).

Статтею 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01 липня 1993 року визначено, що положення генеральної, галузевої, регіональної угод діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Згідно із п. 12.15 Галузевої угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об'єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03 липня 2001 року (з подальшими змінами) працівнику, що має право на пенсію за віком, при першому його звільненні з Підприємства (незалежно від причин звільнення крім звільнення за порушення законодавства, трудової дисципліни та правил техніки безпеки) сплачується одноразова допомога, розмір якої залежить від стажу роботи в галузі і середнього заробітку, але не менше: при стажі роботи в галузі понад (років) для чоловіків: 10 років - одного середньомісячного заробітку, 15 років - двох середньомісячних заробітків; 20 років - трьох середньомісячних заробітків. Ця допомога сплачується незалежно і без урахування вихідної допомоги, або інших компенсаційних виплат на які має право працівник згідно з чинним законодавством. Про сплату цієї допомоги робиться відповідний запис до трудової книжки. Витрати на сплату одноразової допомоги відносяться на валові витрати Підприємства.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про колективні договори і угоди» та ст. 18 КЗпП України положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Відповідно до п. 8.10 Колективного договору державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», зареєстрованого виконавчим комітетом Родинської міської ради за реєстраційним №1 24 квітня 2017 року № 02-47-246 від 05 травня 2017 року, працівнику, який має право на пенсію за віком, при першому його звільненні з підприємства (незалежно від причин звільнення, крім звільнення за порушення законодавства, трудової дисципліни і правил техніки безпеки), виплачується одноразова допомога, розмір якої залежить від стажу роботи в галузі і середнього заробітку, але не менше: для чоловіків: 10 років - середньомісячний заробіток, 15 років - двохмісячний середній заробіток, 20 років - трьохмісячний середній заробіток, 25 років - чотирьохмісячний середній заробіток, 30 років і більш - п'ятимісячний середній заробіток. Виплату здійснювати за рахунок коштів прибутку підприємства (а.с.35-38).

Зі звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» за 1 півріччя 2017 року графа «Чистий фінансовий результат: прибуток» містить прочерк, а графа «збиток» - цифру «94224» (а.с.39).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що в звітний період, в якому позивач звільнився 06 червня 2017 року, підприємство не отримувало прибутку, у зв'язку з чим відповідач не мав джерела для виплат позивачеві одноразової допомоги в розмірі п'ятимісячного середнього заробітку при звільненні з роботи згідно колективного договору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем згідно із п. 12.15 Галузевої угоди виплачено позивачеві одноразову допомогу в розмірі трьох середньомісячних заробітків в сумі 25645,23 грн. як працівнику, що має право на пенсію за віком, при першому його звільненні з підприємства з урахуванням стажу роботи в галузі при стажі більше 20 років.

Виплату вказаної суми одноразової допомоги в судовому засіданні апеляційного суду підтвердив представник позивача.

Таким чином, відповідачем було дотримано вимоги Галузевої угоди, положення якої діє безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду. Та відповідно, суд першої інстанції вірно зазначив, що права позивача при звільненні на пенсію з виплатою одноразової допомоги не були порушені.

Доводи апеляційної скарги і зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про те, що судом допущено порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Нових доказів чи обставин, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції та могли вплинути на рішення суду, представником позивача апеляційному суду не надано.

Аргументи, викладені відповідачем в заперечення на апеляційну скаргу, були досліджені судом першої інстанції і відповідають обставинам справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, переглядаючи справу, відповідно до вимог 367 ЦПК України в межах розгляду справи судом апеляційної інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, за наявними в справі доказами, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись п. 1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, п. 9 ч. 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 11 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Судді І.В. Кішкіна

Л.П.Никифоряк

В.В.Папоян

Повний текст постанови складено 15 березня 2018 року

Суддя-доповідач І.В.Кішкіна