Справа № 456/3386/16-ц

Провадження № 2/456/149/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2018 р. місто Стрий Львівської області

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Гулкевича О. В.

при секретарі Кулешник С.М.,

з участю: позивача ОСОБА_1,

представника позивача адвоката ОСОБА_2,

представника відповідача адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення від права спадкування за законом,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з позовом про усунення від права на спадкування відповідача, який є його батьком, покликаючись на те, що 07 грудня 2015р. померла його прабаба, відповідача баба – ОСОБА_5. Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на спадкове майно – квартиру АДРЕСА_1 оласті. Спадкоємцем майна останньої за законом є він – ОСОБА_4 Оскільки, відповідач як спадкоємець за законом на час відкриття спадщини був визнаний рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 02.04.2009р. померлим, позивач у встановлений законом строк звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва по право на спадщину за законом.

Однак у травні 2016р. дізнався, що відповідач також подав до нотаріуса з заяву про прийняття спадщини та видачу свідоцтва по право на спадщину за законом в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 Просить усунути відповідача від права спадкування за законом майна ОСОБА_5, у зв'язку із тим, що він ухилявся від надання допомоги спадкодавцеві ОСОБА_5, яка через похилий вік, стан здоров’я та непрацездатність перебувала у безпорадному стані, та потребувала матеріальної допомога та піклування. Вважав, що відповідач, який проживає у РФ та з 2014р. неодноразово телефонував до ОСОБА_5, знаючи про її безпорадний стан, мав можливість, але не займався доглядом, утриманням та піклуванням останньої.

Ухвалою суду від 13.12.2016р. відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 16.01.2017р. провадження у справі зупинене до вирішення Апеляційним судом Львівської області справи за апеляційною скаргою на рішення Стрийського міськрайонного суду від 07.11.2016р. у справі № 456/2905/16-ц, провадження № 2-о/456/109/2016 за заявою ОСОБА_3, заінтересовані особи: ОСОБА_6, ОСОБА_1 про скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою та вирішення Стрийським міськрайонним судом справи №456/2903/16-ц за заявою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування рішення про визнання особи безвісно відсутньою.

Ухвалою суду від 05.04.2017р. провадження у справі відновлене.

В судовому засіданні представник позивача – адвокат ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав, покликаючись на викладені в позовній заяв обставини.

Представник відповідача – адвокат ОСОБА_3 позов заперечив, пояснив, що відповідач з 2005р. проживає у РФ. Востаннє його довіритель відвідував ОСОБА_5 у 2009р. Відповідач, проживаючи у РФ потрапив у ДТП, тривалий час лікувався, у зв’язку з перенесеною травмою змінив місце праці, змушений був винаймати житло для сім’ї, витрачаючи на це значну частину свого заробітку, тому не мав можливості надавати ОСОБА_5 матеріальну допомогу. Завжди спілкувався з останньою по телефону, по мірі можливості передавав через знайомих для неї кошти. Згодом відповідач втратив зв'язок з ОСОБА_5 Після її смерті відповідач звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Просив відмовити у задоволенні позову, оскільки позивачем не доведено, що ОСОБА_5 перебувала у безпорадному стані через похилий вік або тяжку хворобу у безпорадному стані, тому потребувала стороннього догляду, допомоги та піклування, а його довіритель ухилявся він надання їй допомоги.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши інші матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 померла 07 грудня 2015р., що тстаенрджується свідоцтвом про смерть серії 1-СГ №412963 від 08.12.2015р., виданим відділом РАЦСпо м.Стрию.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на належне їй майно – квартиру АДРЕСА_2, яка належала останній на підставі свідоцтва по право власності на квартиру від 28.10.1993р., яке видане Стрийським вагоноремонтним заводом та зареєстроване у Стрийському МБТІ у реєстровій книзі 28.10.1993р. під №214.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 23.03.2017р. залишено без змін рішення Стрийського міськрайонного суду від 07.11.2016р., яким скасоване рішення цього ж суду від 02.04.2009р. у справі №2-1164/09, яким задоволено заяву ОСОБА_6 про оголошення померлим ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 РФ.

З копії наданої Стрийською ДНК спадкової справи №122/2016 до майна померлої 07.12.2015р. ОСОБА_5 вбачається, що із заявами про прийняття спадщини звернулися спадкоємці за законом: 25.02.2016р. - позивач ОСОБА_1, 23.06.2016р. - відповідач ОСОБА_4

Згідно ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Виходячи зі змісту зазначеної норми закону, згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України, суд повинен установити, як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи і лише при одночасному настанні цих обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від права на спадщину.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що є бабусею позивача, відповідач – її колишній зять. Донька розірвала шлюб з відповідачем коли позивачу виповнився рік. Позивач від народження проживав з нею. Про те, що відповідач виїхав у РФ їм стало відомо після того, як донька звернулася з позовом про стягнення аліментів. ОСОБА_5 проживала одна. ОСОБА_1 періодично її провідував, цікавився станом здоров’я. ОСОБА_5 скаржилася на болі у серці, підвищений тиск, на те, що відповідач не приїжджає та не допомагає їй. Зі слів ОСОБА_5 їй відомо про те, що відповідач телефонував до останньої, вона просила його надати кошти для проведення операції на очі, відповідач пообіцяв надати. Однак, згодом зв'язок з відповідачем був втрачений, допомогу він не надав. Їй відомо, що відповідач потрапив у ДТП. Лікарі через похилий вік ОСОБА_5 забороняли проводити операцію. Померла ОСОБА_5 у віці 92 роки. До цього часу вона самостійно пересувалася, приїжджала до позивача у гості.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що зі слів ОСОБА_5 їй відомо про те, що остання спілкується з відповідачем по телефону, але матеріально він їй не допомагає. Її син товаришує із позивачем, разом з ним відвідував ОСОБА_5, носили їй продукти харчування.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні ствердив, що допомагав позивачу здійснити дрібний ремонт у квартирі ОСОБА_5

Надаючи оцінку показанням свідків, суд вважає, що останні жодним чином не доводять того, що ОСОБА_5 через похилий вік чи тяжку хворобу була у безпорадному стані та потребувала допомоги відповідача, а ОСОБА_4 ухилявся від надання їй допомоги. Зазначені свідки не були близькими родичами ОСОБА_4 та ОСОБА_5, жодний із цих свідків не проживав з останньою, тому не може достеменно надати оцінку спілкуванню та відносинам між ОСОБА_5 і ОСОБА_4 Натомість, та обставина, що ОСОБА_5 до смерті проживала одна, свідчить про те, що остання не потребувала сторонньої допомоги, відтак, не перебувала у безпорадному стані.

Надані представником позивача виписки з історії хвороби №206 та з медичних карток №795 і № 941 (а.с.9,10,11) підтверджують лиш те, що ОСОБА_5 перебувала на стаціонарному лікуванні : з 15.01.2014р. – по 23.01.2014р., з 22.07.2014р. по 31.07.2014р., з 15.07.2015р. по 22.07.2015р. з діагнозом: ІХС. Однак, дане захворювання не призвело до того, що ОСОБА_5 перебувала у безпорадному стані і потребувала сторонньої допомоги.

Враховуючи наведене, суд вважає, що всупереч вимогам ст.81 ЦПК України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, позивачем чи його представником не подано належні і допустимі докази, а судом не здобуто таких доказів на підтвердження того факту, що спадкодавець ОСОБА_5 знаходилася у безпорадному стані, потребувала допомоги, у зв’язку з чим звертався до ОСОБА_4 з проханням надати їй будь-яку допомогу, а відповідач категорично відмовився надавати допомогу своєму ОСОБА_5, тобто ухилявся від надання їй такої допомоги.

В ході судового розгляду не здобуто належних і допустимих доказів того, що померла ОСОБА_5 зверталася до ОСОБА_4 з проханням надати їй будь-яку допомогу чи скаржилася на те, що така допомога їй потрібна, а відповідач ухиляється та не бажає її надавати. Померла ОСОБА_5 не позбавила відповідача його права на отримання спадщини, хоч мала можливість це зробити, склавши заповіт на користь позивача.

Окрім цього, проживання спадкодавця ОСОБА_5 у м. Стрий Львівської області та проживання відповідача ОСОБА_4 м. Томську Р.Ф., які знаходяться на великій відстані одне від одного, відсутність відповідача поряд із спадкодавцем і спілкування між ними по телефону, не розцінюється судом, як умисне ухилення від дій, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю.  

Таким чином суд вважає доведеним, що відповідач є спадкоємцем п’ятої черги, має право на спадкування та не ухилявся від надання допомоги спадкодавцеві. Судом, в ході розгляду справи, не встановлено як факту умисного ухилення відповідача від надання спадкодавцеві допомоги, так і факту перебування спадкодавця в безпорадному стані через тяжку хворобу та потребу спадкодавця в допомозі відповідача.

Керуючись ст.ст.12,13,81,223,229,247,258,259,263-265 ЦПК України, ст.1224 ЦК України, суд

в и р і ш и в :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення від права спадкування за законом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16.03.2018р.

Головуючий-суддя: ОСОБА_9