ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/981/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.

за участі секретаря судового засідання Сліпчук Н.В.

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит",

представник - адвокат Островерхий С.А. (договір про надання правової допомоги від 26.12.2017)

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "НАТ ГАЗ-2007",

представник - адвокат Горкуша В.В. (довіреність №03/01/18 від 03.01.2018)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вояж Т"

представник не з'явився

розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюка Владислава Сергійовича

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 20.11.2017

у складі колегії суддів: Пантелієнко В.О. (головуючий), Доманська М.Л., Верховець А.А.

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

про звернення стягнення на предмет іпотеки

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 11.12.2017 поштовим відправленням, направленим на адресу Київського апеляційного господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюка Владислава Сергійовича звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 у справі №911/981/16.

2. 20.02.2018, за наслідком проведеного автоматизованого розподілу справи, оформленого протоколом від 16.01.2018, ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюка Владислава Сергійовича на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 у справі №911/981/16 та призначено її розгляд в судовому засіданні на 13.03.2018 о 14 год. 30 хв.

3. Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "НАТ ГАЗ-2007" 05.03.2018 подав відзив на касаційну скаргу позивача; третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача відзиву на касаційну скаргу не подала.

4. 13.03.2018, до початку судового засідання Верховного Суду, Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" подано клопотання, згідно з яким позивач підтримав вимоги касаційної скарги та просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 20.11.2017 у справі №911/981/16 та залишити без змін рішення місцевого господарського суду від 26.12.2016 про задоволення позовних вимог та звернення стягнення на предмет іпотеки.

5. 13.03.2018 позивач в порядку частини 1 статті 303 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, подав клопотання про передання справи №911/981/16 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

6. На розгляд касаційного суду винесено проблему застосування положень статей 12, 80 ГПК України в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991, до набрання чинності Законом України №2147-VІІI від 03.10.2017, та статті 7 Закону України "Про судовий збір".

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог та провадження в суді першої інстанції

7. 23.03.2016 Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАТ ГАЗ-2007" (далі - ТОВ "НАТ ГАЗ-2007", відповідач) про звернення стягнення на належний відповідачу предмет іпотеки відповідно до іпотечного договору №7466-90340/0414 від 18.04.2014 шляхом визнання за позивачем права власності на обтяжені іпотекою земельні ділянки у Макарівському районі Київської області в рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Вояж Т" перед позивачем за договором про невідновлювальну кредитну лінію №699v-01-14 від 18.04.2014.

8. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, як майновий поручитель за кредитними зобов'язаннями третьої особи - ТОВ "Вояж Т", відповідає перед позивачем в межах вартості заставного майна (трьох земельних ділянок), яку сторонами спору в договорі іпотеки визначено в розмірі 1 909 365 грн., а, відтак, невиконання основним боржником зобов'язань з повернення кредитних коштів є підставою для задоволення банком-позивачем своїх вимог за рахунок заставного майна відповідача та звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за позивачем права власності на спірні земельні ділянки в судовому порядку відповідно до статей 33, 36, 37 Закону України "Про іпотеку" та частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

9. За наслідком автоматизованого розподілу 23.03.2016, позовна заява передана для розгляду судді Шевчук Н.Г., яка ухвалою суду від 25.03.2016 прийняла її до розгляду та порушила провадження у справі №911/981/16, залучила до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "Вояж Т" як основного боржника у кредитному зобов'язанні, майновим поручителем якого є відповідач; розгляд позовних вимог по суті неодноразово відкладався місцевим господарським судом.

10. 25.04.2016 позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог в частині загальної вартості заставного майна до 8 900 600 грн., визначеної за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок суб'єктом оціночної діяльності.

11. 09.06.2016 позивач зменшив розмір позовних вимог до первісно заявлених при зверненні з позовом 23.03.2016, виходячи з погодженої сторонами спору у договорі іпотеки вартості предмета забезпечення (земельних ділянок) в розмірі 1 909 365 грн.

12. 26.12.2016 рішенням Господарського суду Київської області у складі судді Шевчук Н.Г. позовні вимоги задоволено, звернено на користь позивача стягнення на предмети іпотеки за іпотечним договором №7466-90340/0414 від 18.04.2014, зареєстрованим в реєстрі за №364, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубковою О.Л. (із змінами та доповненнями), що належать відповідачу, а саме: земельну ділянку, що розташована за адресою: Київська область, Макарівський район, селищна рада Макарівська, кадастровий номер 3222755100:00:007:0019, площею 3,701 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), вартістю згідно з висновком експерта за результатами проведення судової експертизи №8190/16-41 від 13.12.2016 в розмірі 1 291 000 грн.; земельну ділянку, що розташована за адресою: Київська область, Макарівський район, селищна рада Макарівська, кадастровий номер 3222755100:00:006:0076, площею 12,202 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), вартістю згідно з висновком експерта за результатами проведення судової експертизи №8190/16-41 від 13.12.2016 в розмірі 4 255 000 грн.; земельну ділянку, що розташована за адресою: Київська область, Макарівський район, селищна рада Макарівська, кадастровий номер 3222755103:03:020:0001, площею 1,7 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), вартістю згідно з висновком експерта за результатами проведення судової експертизи №8190/16-41 від 13.12.2016 в розмірі 593 000 грн., шляхом визнання права власності на зазначене майно за позивачем за початковою вартістю 6 139 000 грн. в рахунок часткового (пропорційно вартості предметів іпотеки) погашення заборгованості ТОВ "Вояж Т" перед позивачем за договором про невідновлювальну кредитну лінію №699v-01-14 від 18.04.2014 (із змінами та доповненнями) в розмірі 69 569 584, 60 доларів США та 300 487 340, 37 грн., що згідно з курсом НБУ в загальній сумі складає 2 127 855 339, 77 грн., з яких заборгованість за основним боргом 58 139 000 доларів США (що згідно з курсом НБУ складає 1 527 123 508, 47 грн.), заборгованість за нарахованими відсотками 11 430 584, 60 доларів США (що згідно з курсом НБУ складає 300 244 490, 93 грн.), пеня за прострочення заборгованості за відсотками 300 487 430, 37 грн.; припинено право власності відповідача на зазначене нерухоме майно; стягнено з відповідача на користь позивача 28 640, 47 грн. витрат зі сплати судового збору; стягнено з відповідача в дохід Державного бюджету України судовий збір на суму 63 444, 53 грн.; повернено позивачу судовий збір на суму 104 868, 53 грн., сплачений до Державного бюджету України згідно з платіжним дорученням №13877 від 18.04.2016.

12.1. Судом встановлено укладення 18.04.2014 між позивачем (банк) та ТОВ "Вояж Т" (позичальник) договору про невідновлювальну кредитну лінію №699v-01-14 від 18.04.2014 (далі - кредитний договір), за умовами якого банк відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на загальну суму 27 000 000 доларів США, а позичальник зобов'язався повернути отримані в рахунок кредитної лінії кошти до 17.10.2014 та сплатити проценти за користування кредитними коштами відповідно до розділу 3 цього договору; в період з 29.05.2014 до 31.08.2015 між банком та позичальником було укладено 22 додаткові угоди до кредитного договору, з урахуванням яких відповідно до пунктів 1.1., 3.4. кредитного договору (в редакції додаткової угоди від 31.08.2015), банк відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на загальну суму 58 141 000 доларів США з терміном повернення кредитних коштів до 30.09.2015; позичальник сплачує проценти, нараховані за користування кредитними коштами за період з 24.04.2014 по 25.08.2015 включно у строк до 30.09.2015.

12.2. Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання з надання позичальнику кредитних коштів відповідно до умов, визначених кредитним договором з урахуванням додаткових угод до нього; при цьому, позичальник своєчасно кредит не повернув та не сплатив проценти за користування кредитом, у зв'язку з чим утворилася заборгованість перед банком (позивачем) в розмірі 69 569 584, 60 доларів США та 300 487 340, 37 грн., в тому числі за тілом кредиту, процентами, пенею за несвоєчасну оплату основного боргу та відсотках.

12.3. Судом встановлено, що кредитні зобов'язання позичальника перед банком забезпечені майновою порукою відповідача відповідно до нотаріально посвідченого іпотечного договору №7466-90340/0414 від 18.04.2014 (далі - іпотечний договір), зареєстрованого в реєстрі за №364, з урахуванням 12 договорів про внесення змін до нього в період з 24.06.2014 по 16.09.2015; відповідно до пунктів 1, 5 іпотечного договору (в редакції договору про внесення змін до нього від 16.09.2015), відповідачем передано в іпотеку позивачу три земельні ділянки у Макарівському районі Київської області, загальною заставною вартістю 1 909 365 грн. з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

12.4. Судом встановлено, що відповідно до пунктів 8.4.8., 10, 11.3.1. іпотечного договору, сторони спору погодили право іпотекодержателя достроково звернути стягнення на предмет іпотеки у разі неналежного виконання боржником (позичальником) будь-яких умов основного зобов'язання; звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на розсуд іпотекодержателя: або за рішенням суду, або за виконавчим написом нотаріуса, або іпотекодержателем на умовах іпотечного договору; задоволення вимог здійснюється шляхом прийняття/набуття іпотекодержателем предмета іпотеки у власність в рахунок виконання зобов'язань за основним (кредитним) зобов'язанням в порядку, визначеному статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

12.5. Судом встановлено, що позивачем 19.11.2015 направлено на адресу відповідача, як майнового поручителя, та третьої особи, як позичальника, повідомлення №3-011331/22446 з вимогою щодо погашення заборгованості за спірним кредитним договором, яку адресатами було залишено без відповіді і задоволення, що стало підставою для звернення банку-іпотекодержателя з даним позовом про звернення стягнення на належний відповідачу предмет іпотеки (земельні ділянки) шляхом визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно.

12.6. Задовольняючи позовні вимоги про звернення стягнення на спірні земельні ділянки, якими забезпечено кредитні зобов'язання позичальника перед банком-позивачем, суд першої інстанції виходив із встановлених обставин неналежного виконання позичальником - ТОВ "Вояж Т" зобов'язань з повернення кредитних коштів позивачу та погодження в договорі іпотеки відповідачем, як майновим поручителем-іпотекодавцем, та позивачем, як іпотекодержателем, права банку звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості позичальника за кредитним договором шляхом набуття у власність іпотечного майна за судовим рішенням, що є належним способом захисту цивільних прав банку-іпотекодержателя в розумінні частини 2 статті 16 ЦК України та статей 33, 36, 37 Закону України "Про іпотеку".

Провадження в суді апеляційної інстанції та обґрунтування прийнятої ним постанови

13. 30.06.2017 відповідач - ТОВ "НАТ ГАЗ-2007" в особі ліквідатора Сюравчика Олександра Григоровича подав апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Київської області від 26.12.2016 у справі №911/981/16, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, обґрунтовував його прийняттям з порушенням принципу змагальності сторін у господарському процесі за відсутності представника відповідача у судовому засіданні від 26.12.2016, а також за умов неправильного застосування до спірних правовідносин законодавства про іпотеку та неповноти дослідження фактичних обставин справи.

14. 06.07.2017 згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями справа №911/981/16 передана на розгляд колегії суддів: Скрипка І.М. - головуючий, Тищенко А.І., Гончаров С.А.; в подальшому склад апеляційного суду для розгляду справи №911/981/16 змінено автоматизованою системою документообігу суду, у зв'язку із самовідводом складу колегії суддів, та визначено відповідно до протоколу від 25.09.2017 колегію суддів у складі: Пантелієнко В.О., Доманська М.Л., Верховець А.А., яка ухвалою від 28.09.2017 прийняла апеляційну скаргу відповідача в особі ліквідатора Сюравчика О.Г. до провадження та призначила її розгляд на 30.10.2017, який ухвалою суду від 30.10.2017 відкладено на 20.11.2017.

15. 26.10.2017 відповідачем подано клопотання, за змістом якого скаржник змінив вимоги апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції від 26.12.2016 та припинити провадження у справі №911/981/16 на підставі пункту 2 частини 1 статті 80 ГПК України в редакції до 15.12.2017 з посиланням на обставини затвердження реєстру вимог кредиторів у справі №910/15057/16 про банкрутство відповідача - ТОВ "НАТ ГАЗ-2007", в тому числі з грошовими вимогами позивача - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", які заявлено до відповідача-боржника на підставі іпотечного договору №7466-90340/0414 від 18.04.2014, звернення стягнення на предмет іпотеки за яким є предметом спору у даній справі №911/981/16.

16. 20.11.2017 постановою Київського апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: Пантелієнко В.О. - головуючий, Доманська М.Л., Верховець А.А. апеляційну скаргу ТОВ "НАТ ГАЗ-2007" в особі ліквідатора Сюравчика Олександра Григоровича задоволено частково, рішення Господарського суду Київської області від 26.12.2016 у справі №911/981/16 скасовано, провадження у справі №911/981/16 припинено, стягнено з позивача 31 504, 53 грн. судового збору (110% від суми, сплаченої позивачем за розгляд позовної заяви) на користь держави в особі Управління ДКСУ у Шевченківському районі, постановлено справу №911/981/16 повернути до Господарського суду Київської області, який зобов'язано видати наказ.

16.1. Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач, як іпотекодержатель, звернувся з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки до відповідача - майнового поручителя за кредитними зобов'язаннями ТОВ "Вояж Т", у зв'язку з неповерненням позичальником кредитних коштів банку у встановлений в кредитному договорі строк; провадження у справі №911/981/16 за даним позовом порушено Господарським судом Київської області ухвалою від 25.03.2016.

16.2. Апеляційним судом встановлено обставини порушення ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2016 провадження у справі №910/15057/16 про банкрутство відповідача - ТОВ "НАТ ГАЗ-2007" за заявою боржника, що ліквідується власником, та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника; постановою Господарського суду міста Києва від 10.10.2016 ТОВ "НАТ ГАЗ-2007" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута голову ліквідаційної комісії Сюравчика О.Г., повідомлення про що оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет 18.10.2016 за №36449. Отже, в процедурі банкрутства відповідача - ТОВ "НАТ ГАЗ-2007" застосовуються положення Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013, які вимагають включення до ліквідаційної маси боржника усіх його активів, зокрема, нерухомого майна (земельних ділянок), в тому числі переданих в заставу на забезпечення кредитних зобов'язань третіх осіб.

16.3. Судом апеляційної інстанції встановлено, що позовні вимоги банку-іпотекодержателя до відповідача-іпотекодавця про звернення стягнення на предмет іпотеки є вимогами до суб'єкта господарювання, який перебуває в процедурі банкрутства, що зумовлює особливий порядок розгляду та задоволення вимог його кредиторів в межах провадження у справі про банкрутство.

16.4. Приймаючи рішення про скасування рішення суду першої інстанції про звернення стягнення на предмет іпотеки та припиняючи позовне провадження у справі №911/981/16, апеляційний суд виходив з того, що спір, який виник щодо обов'язку відповідача-майнового поручителя погасити частину кредитної заборгованості основного боржника перед банком за рахунок належного йому нерухомого майна, не може бути вирішений в порядку окремого позовного провадження, а підлягає розгляду у справі про банкрутство відповідача в силу положень пункту 7 частини 1 статті 12 та частини 6 статті 15 ГПК України в редакції до 15.12.2017, зважаючи на вимогу частини 6 статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 (далі - Закон про банкрутство) щодо задоволення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, лише в межах провадження у справі про банкрутство. Також апеляційний суд зазначив, що позивачем подано заяву з грошовими вимогами до відповідача в межах справи про банкрутство №910/15057/16 після її порушення.

ЗАЯВЛЕНІ У СПРАВІ КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА РЕЗУЛЬТАТ ЇХ РОЗГЛЯДУ

17. 13.03.2018 позивач в порядку частини 1 статті 303 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, подав клопотання про передання справи №911/981/16 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, обґрунтовуючи невідповідністю висновків суду апеляційної інстанції за змістом оскаржуваної постанови висновкам Вищого господарського суду України у постанові від 31.07.2012 у справі №5020-533/2011-1828/2011 у подібних правовідносинах про застосування законодавства про іпотеку щодо права іпотекодержателя пред'явити вимоги до майнового поручителя про погашення заборгованості боржника шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство майнового поручителя.

17.1. Заявлені відповідачем підстави для передачі справи №911/981/16 на розгляд Великої Палати Верховного Суду відсутні серед підстав, з яких справу може бути передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду згідно статті 302 ГПК України в редакції з 15.12.2017, тому подане позивачем клопотання не підлягає задоволенню.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (позивача)

18. Скаржник доводив, що апеляційним судом неправильно застосовано до спірних правовідносин положення статті 80 ГПК України в редакції до 15.12.2017 при прийнятті постанови про скасування рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки та припинення в цілому провадження у справі, так як на момент прийняття оскаржуваного судового рішення 26.12.2016 кредиторські вимоги позивача, які заявлено у справу про банкрутство відповідача на підставі спірного договору іпотеки, не були розглянуті та не були включені господарським судом до реєстру вимог кредиторів відповідача-боржника.

19. Скаржник доводив, що рішення суду першої інстанції від 26.12.2016 прийняте за умов повноти з'ясування обставин справи та у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просив його залишити без змін, а постанову апеляційного суду від 20.11.2017 про припинення провадження у справі скасувати як таку, що винесена без належного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

20. На думку скаржника, апеляційний суд помилково стягнув з позивача судовий збір за апеляційний перегляд справи, сплату якого було відстрочено позивачу ухвалою апеляційного суду від 10.07.2017 до прийняття рішення судом апеляційної інстанції, оскільки за результатами апеляційного перегляду справи провадження у справі №911/981/16 апеляційним судом припинено, що в силу статті 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення судового збору, в тому числі й за апеляційний перегляд справи, якщо його було сплачено заявником апеляційної скарги.

Доводи інших учасників справи

21. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу погодився з висновками апеляційного суду про скасування рішення суду першої інстанції про задоволення позову, припинення провадження у справі №911/981/16 за вимогами позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідача, щодо якого порушено справу про банкрутство, та стягнення з позивача судового збору за апеляційний перегляд справи з огляду на заявлення ним, поряд з вимогою про припинення провадження у справі, вимоги про скасування рішення суду першої інстанції, прийнятого по суті спору.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

22. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011, чинній на момент порушення 26.09.2016 провадження у справі №910/15057/16 про банкрутство ТОВ "НАТ ГАЗ-2007")

Стаття 10. Підвідомчість, підсудність, підстави для порушення провадження у справі про банкрутство

4. Суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Частина 15 статті 16 - з моменту порушення провадження у справі про банкрутство пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому цим Законом, та в межах провадження у справі про банкрутство.

Частина 6 статті 19 - задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, допускається лише в межах провадження у справі про банкрутство.

23. Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991

Стаття 12. Справи, підвідомчі господарським судам

1. Господарським судам підвідомчі:

пункт 7 - справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Стаття 16. Виключна підсудність справ

9. Справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини 1 статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Стаття 101. Межі перегляду справи в апеляційній інстанції

1. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

2. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

24. З огляду на повноваження суду касаційної інстанції при перегляді судових рішень в касаційному порядку відповідно до статті 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про порушення апеляційним судом положень статей 12, 80 ГПК України в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991 при прийнятті оскаржуваної в касаційному порядку постанови про скасування рішення суду першої інстанції, прийнятого по суті спору, та припинення в цілому провадження у справі.

А.2. Юридична оцінка доводів касаційної скарги та висновків суду апеляційної інстанції

25. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, а у рішенні у справі "Занд проти Австрії" висловив думку про те, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів…".

26. Статтею 4-1 ГПК України в редакції до 15.12.2017 передбачено дві форми судового процесу - позовне провадження, яке передбачає розгляд справ судом на засадах змагальності, та провадження у справі про банкрутство, що здійснюється з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Положеннями частини 4 статті 10 Закону про банкрутство до компетенції суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, віднесено вирішення усіх майнових спорів з вимогами до боржника.

Статтею 12 ГПК України в редакції до 15.12.2017 розгляд спорів з майновими вимогами до боржника, щодо якого порушено справу про банкрутство, віднесено до підвідомчості господарських судів, при цьому, перелік таких майнових вимог законодавцем не обмежено. Разом з тим, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах (частина 3 статті 19 Закону про банкрутство).

Отже, спір про можливість звернення стягнення на майно відповідача, який перебуває у процедурі банкрутства, повинен розглядатися судами з врахуванням особливостей провадження у справі про банкрутство такого відповідача та встановлення обставин впливу мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство на можливість звернення стягнення на майно боржника (відповідача).

27. Виходячи з положень статей 16, 19 Закону про банкрутство, з моменту порушення провадження у справі про банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, що зумовлює обов'язок конкурсних кредиторів, вимоги яких виникли до порушення справи про банкрутство, та забезпечених кредиторів пред'являти вимоги до боржника у справу про банкрутство, а також визначає порядок їх розгляду господарським судом, визнання та задоволення в межах провадження у справі про банкрутство боржника.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що спір у справі №911/981/16 про звернення стягнення на предмет іпотеки виник між позивачем, як іпотекодержателем, та відповідачем, як іпотекодавцем, щодо якого ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2016 порушено справу про банкрутство №910/15057/16 за заявою боржника за спеціальною процедурою відповідно до статті 95 Закону про банкрутство.

Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що розгляд позовних вимог банку-іпотекодержателя до боржника-майнового поручителя про звернення стягнення на предмет іпотеки у зв'язку з невиконанням кредитних зобов'язань третьою собою, за яку поручився відповідач належним йому заставним майном (земельними ділянками), не може бути здійснено в межах окремого позовного провадження у справі №911/981/16, виходячи з вимог частини 15 статті 16 та частини 6 статті 19 Закону про банкрутство про задоволення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, лише в межах провадження у справі про банкрутство боржника.

28. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з висновками апеляційного суду в частині скасування рішення суду першої інстанції, прийнятого по суті позовних вимог, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позовне провадження у справі №911/981/16 з розгляду вимог банку-іпотекодержателя про звернення стягнення на належний відповідачу-боржнику предмет іпотеки (спірні земельні ділянки) порушено ухвалою Господарського суду Київської області від 25.03.2016 (т. 1, а.с. 2 - 3).

Апеляційним судом встановлено обставини порушення Господарським судом міста Києва провадження у справі №910/15057/16 про банкрутство відповідача - ТОВ "НАТ ГАЗ-2007" ухвалою від 26.09.2016 відповідно до статті 95 Закону про банкрутство та визнання боржника банкрутом постановою від 10.10.2016, оголошення про що оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет 18.10.2016 за №36449 (т. 2, а.с. 138 - 149).

Виходячи з положень частини 3 статті 95 Закону про банкрутство, впродовж місяця з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом, тобто до 18.11.2016, кредиторам ТОВ "НАТ ГАЗ-2007" було надано право на звернення з грошовими вимогами до боржника у справу про банкрутство.

З матеріалів справи вбачається, що позивач - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" звернувся із заявою з кредиторськими вимогами до боржника 16.11.2016, які обґрунтовано зобов'язаннями боржника перед кредитором-іпотекодержателем у правовідносинах майнової поруки за іпотечним договором №7466-90340/0414 від 18.04.2014 (т. 3, а.с. 137).

Отже, заявлені позивачем у справу про банкрутство відповідача грошові вимоги є тотожними з тими зобов'язаннями, які є предметом спору у даному позовному провадженні за позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відтак, розглядаючи у справі №911/981/16 спір по суті в судовому засіданні від 26.12.2016, суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та правовий статус відповідача, як суб'єкта банкрутства, незважаючи на забезпечення судам повного доступу до інформації ЄДРЮОФОПГФ та не врахував обставин порушення щодо відповідача ухвалою суду від 26.09.2016 справи про банкрутство №910/15057/16, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про визнання за позивачем права власності на спірні земельні ділянки в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки. Висновки суду першої інстанції за змістом рішення від 26.12.2016 не узгоджуються з порядком розгляду та задоволення вимог забезпечених кредиторів до боржника-іпотекодавця відповідно до вимог частини 15 статті 16 та частин 3, 6 статті 19 Закону про банкрутство, у зв'язку з чим Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника згідно з пунктами 18, 19 мотивувальної частини даної постанови.

29. Разом з тим, припиняючи позовне провадження у справі №911/981/16, апеляційний суд не застосував до спірних правовідносин положення статей 12, 16 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, про виключну підсудність майнових спорів з грошовими вимогами кредиторів, які виникли до порушення щодо боржника справи про банкрутство, в тому числі забезпечених кредиторів, господарському суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, та не передав справу №911/981/16 для розгляду по суті в межах справи №910/15057/16 про банкрутство відповідача - ТОВ "НАТ ГАЗ-2007" після скасування рішення суду першої інстанції.

30. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про припинення провадження у справі №911/981/16 та скасовує прийняту ним постанову від 20.11.2017 в цій частині, у зв'язку з чим вважає необґрунтованими доводи скаржника згідно з пунктом 20 мотивувальної частини постанови Верховного Суду про відсутність підстав для стягнення з позивача судового збору за апеляційний перегляд справи.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

31. Згідно з частиною 3 статті 3 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, суду касаційної інстанції надано право за результатами розгляду касаційної скарги скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

На підставі викладеного Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги позивача, скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 в частині припинення провадження у справі №911/981/16 з прийняттям в цій частині нового рішення про направлення справи №911/981/16 для розгляду по суті в межах справи №910/15057/16 про банкрутство ТОВ "НАТ ГАЗ-2007" та залишення в решті без змін постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 у справі №911/981/16.

В. Судові витрати

32. У зв'язку із частковим задоволенням касаційної скарги та скасуванням постанови апеляційного суду в частині припинення провадження у справі та направленням справи для розгляду по суті в межах справи №910/15057/16 про банкрутство ТОВ "НАТ ГАЗ-2007", питання про розподіл судових витрат касаційним судом не вирішується, оскільки розгляду справи по суті позовних вимог не відбулося.

На підставі викладеного та керуючись статтями 308, 310, 315 ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюка Владислава Сергійовича задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 у справі №911/981/16 скасувати в частині припинення провадження у справі №911/981/16 та прийняти в цій частині нове рішення:

"Направити справу №911/981/16 для розгляду по суті в межах справи №910/15057/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "НАТ ГАЗ-2007".

В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 у справі №911/981/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.Г. Пєсков

В.Я. Погребняк