Єдиний унікальний номер 236/1926/17 Номер провадження 22-ц/775/79/2018

Суддя доповідач Мальований Ю.М.

категорія 5 9

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2018 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого-судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Соломахи Л.І., Космачевської Т.В.,

за участю секретаря Марченко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області у залі судового засідання № 3 цивільну справу номер 236/1926/17 за позовом Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області до ОСОБА_2 про стягнення суми неправомірно отриманої пенсії, за апеляційною скаргою Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 5 жовтня 2017 року (суддя - Саржевська І.В.), -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2017 року Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області (далі - управління ПФУ) звернулося до суду з позовом до до ОСОБА_2 про стягнення суми неправомірно отриманої пенсії, мотивуючи свої вимоги тим, що 03 листопада 2014 року відповідачка ОСОБА_2 звернулась до управління ПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя (правонаступником якого є Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області) із заявою про переведення пенсії по інвалідності 3 групи з управління ПФУ в Петровському районі м. Донецька. Розпорядженням від 20 листопада 2014 року управлінням прийнято пенсійну справу на облік та виплачено недоплачені з 01 вересня 2014 року пенсійні кошті. Місцем фактичного проживання заявником було зазначено АДРЕСА_2.

22 квітня 2015 року ОСОБА_2 повторно звернулась до управління ПФУ із заявою про переведення пенсії по інвалідності 3 групи з управління ПФУ в Петровському районі м. Донецька. Місцем фактичного проживання заявником було зазначено АДРЕСА_1. Так як відповідачка не повідомила управління про проведені їй виплати пенсії по інвалідності, розпорядженням від 28 липня 2015 року було повторно прийнято пенсійну справу на облік і до 30 листопада 2015 року проводилось нарахування та виплата одразу двох пенсійних виплат.

Сума переплати пенсії по повторно призначеній пенсійній виплаті становить за період з 01 вересня 2014 року по 30 листопада 2015 року 14 686 грн. Посилаючись на ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.1166 ЦК України позивач просив стягнути з відповідачки на користь управління ПФУ суму неправомірно отриманої пенсії у розмірі 14 686 грн.

5 жовтня 2017 року рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області відмовлено в задоволенні позову Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області до ОСОБА_2 про стягнення суми неправомірно отриманої пенсії в розмірі 14 686 грн.

Не погодившись з рішенням суду, позивач Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області подало апеляційну скаргу, в якій зазначено про незаконність судового рішення. Просило рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області. Мотивуючи доводи апеляційної скарги заявник вказує на правомірність своїх вимог про стягнення з відповідачки суми переплати по повторно призначеній пенсійній виплаті у розмірі 14 686 грн. Для встановлення факту переплат на огляд суду було надано заяви про переведення пенсії та відомості про проведені відповідачу пенсійні виплати, які залишились поза увагою суду. Судом не враховано, що відповідачка не повідомила управління про вже отриману пенсію по інвалідності, чим ввела в оману працівників управління.

Сторони та їх представники були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, однак відповідачка у судове засідання не з'явилась, що у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю - доповідача, представника позивача - ОСОБА_4, який наполягав на доводах апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що з боку відповідачки ОСОБА_2 будь-яких зловживань або подання недостовірних даних до управління ПФУ не вбачається, відтак підстави, передбачені ст.ст. 49, 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для стягнення з відповідачки надміру виплачених сум пенсій відсутні.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 03 листопада 2014 ОСОБА_2 звернулася до Управління ПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя з заявою про переведення її пенсійної справи № 147396 та виплат пенсії за фактичним місцем проживання: АДРЕСА_3 (а.с. 11). Відповідно до змісту вищезазначеної заяви ОСОБА_2 була роз'яснена необхідність та зобов'язана своєчасно повідомляти органи ПФУ про зміну місця проживання.

Згідно розпорядження № 120548 від 20 листопада 2014 УПФУ Орджонікідзевського району м. Маріуполя пенсійна справа прийнята на облік, та відповідачці виплачувались пенсійні кошти з 01 вересня 2014 року (а.с. 21).

22 квітня 2015 року ОСОБА_2 звернулася з заявою до ПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя з проханням про переведення її пенсійної справи та виплати пенсії за фактичним місцем проживання: АДРЕСА_4

Розпорядженням № 63069 від 28 липня 2015 року УПФУ Орджонікідзевського района м. Маріуполя пенсійна справа прийнята на облік та ОСОБА_2 призначено виплату пенсійних коштів з 01 вересня 2014 року по 30 листопада 2015 року (а.с. 13).

Таким чином, ОСОБА_2 одним і тим же управління ПФУ двічі нараховувались та виплачувались пенсійні виплати за один період.

З пояснень представника позивача у судовому засіданні апеляційного суду це сталося через помилку технічного спеціаліста УПФУ Орджонікідзевського района м. Маріуполя, обумовлену його перевантаженням.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише не підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 4.1 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 25 листопада 2005 року № 22-1 (в редакції, що діяла на час ухвалення розпорядження від 28 липня 2015 року) орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, відстрочку часу її призначення, перерахунок та відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Згідно ст. 101 Закону України № 1788-ХІІ від 05 листопада 1991 року «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій та окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Пунктом 4.7 Постанови № 22-1 встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється, зокрема, якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірну інформацію.

Діючим законодавством встановлений вичерпний перелік підстав для стягнення надмірно сплачених коштів з одержувача.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Частиною 1 статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання територіальними органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій, що є безнадійними до списання, визначений Порядком повернення сум пенсії, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсії, що є безнадійними до стягнення, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 6-4 від 21 березня 2003, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 15 травня 2003 № 374/7695 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пенсійного фонду № 25-3 від 25 листопада 2014).

Згідно п. 3 цього Порядку повернення коштів проводиться відповідно до ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміну у складі сім'ї тощо.

Отже, повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, а саме, через зловживання, зокрема, у випадку надання недостовірної інформації або взагалі ненадання відповідної інформації.

При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються (постанова Верховного Суду України від 02 липня 2014 року № 6-91цс14).

Пунктом 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року встановлено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Аналогічний висновок також міститься у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», у справі «Ґаші проти Хорватії» та у справі «Трґо проти Хорватії» (постанова від 05.02.2018 року у справі № 556/1231/17).

З матеріалів справи встановлено, що на підставі заяви від 03 листопада 2014 року позивач виплачував відповідачу пенсію до січня 2015 року, а потім виплату пенсії припинив.

Звертаючись до позивача з заявою від 22 квітня 2015 року, відповідач зазначала, що пенсію вона не отримує з січня 2015 року.

На підставі цієї заяви позивач відновив відповідачу виплату пенсії за особовим рахунком 187313 з квітня 2015 року, а пізніше на підставі цієї ж заяви розпорядженням від 28 липня 2015 року знову призначив відповідачу виплату пенсії с 1 вересня 2014 року вже за особовим рахунком НОМЕР_1 (а.с. 13).

Такі обставини представник позивача пояснює людським фактором, а саме - перевантаженістю працівників Пенсійного Фонду.

Доказів на підтвердження того, що переплата пенсії відбувалася з недобросовісною поведінкою відповідача Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області не надало, а тому суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову.

Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, по суті є викладенням заявлених позовних вимог, яким вже надана належна правова оцінка в оскаржуваному рішенні.

За правилами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норма матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка наявним у матеріалах справи доказам, а тому підстави для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області залишити без задоволення, рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 5 жовтня 2017 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосереднього до Верховного Суду.

Головуючий: Ю.М. Мальований

Судді: Л.І. Соломаха

Т.В. Космачевська

Повний текст постанови складено 19 березня 2018 року.

Головуючий: Ю.М. Мальований