ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2018 р. Справа № 917/1943/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Плахов О.В.,

за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.,

представників сторін:

позивача – не з’явився,

відповідача - ОСОБА_1 на підставі довіреності №4839/01-14/02-14 від 28.12.2017,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мало-Кохнівський кар'єр" (вх.№103 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 13.03.2017, ухвалене у приміщенні господарського суду Полтавської області суддею Кульбако М.М., час проголошення вступної та резолютивної частини рішення - не зазначено, дата складання повного тексту рішення - не зазначено, у справі №917/1943/16

за позовом Державної екологічної інспекції у Полтавській області, м. Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мало-Кохнівський кар'єр", м. Кременчук, Полтавська обл.

про стягнення 133 346, 59грн

ВСТАНОВИЛА:

Державна екологічна інспекція у Полтавській області звернулась до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мало-Кохнівський кар'єр" про стягнення 133 346, 59грн збитків за шкоду, заподіяну державі в результаті викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря за період з 01.01.2014 по 14.10.2015.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно акту перевірки Державної екологічної інспекції у Полтавській області №153/01-01-14, проведеної з 26.08.2015 по 11.09.2015, ТОВ "Мало-Кохнівський кар'єр" протягом 2014-2015 років здійснювало видобувну та виробничу діяльність, що призводило до понаднормового здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря; дозвіл №5310436500-185 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами відповідачем отримано лише 15.10.2015, відтак, протягом 2014 року та до 14.10.2015 викиди забруднюючих речовин здійснювались без дозволу, з порушенням Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Згідно розрахунку позивача, проведеного на підставі наданої відповідачем документації та Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, відповідачем було завдано збитків державі внаслідок понаднормового викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря на загальну суму 133 346, 59грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 13.03.2017 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мало-Кохнівський кар'єр" для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності" 116 551, 31грн збитків за шкоду, заподіяну державі в результаті викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря за період з 01.01.2014 по 14.10.2015 та 1 748, 27грн витрат по сплаті судового збору; відмовлено у позові в частині позовних вимог щодо стягнення 16 795, 28грн збитків.

Як зазначено у рішенні суду, відповідач здійснював в процесі своєї діяльності протягом 2014 року та до жовтня 2015 року викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу; обставини справи свідчать про наявність всіх елементів правопорушення у діях відповідача, що має наслідком відповідальності у вигляді стягнення шкоди; допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав. Вимоги позивача про стягнення з відповідача 116 551, 31грн збитків за шкоду, заподіяну державі в результаті викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря за період з 01.01.2014 по 14.10.2015 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. У стягненні 16 795, 28грн збитків позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки вказана сума сплачена відповідачем згідно платіжного доручення №3921 від 06.06.2016 до порушення провадження у справі.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що фактичний обсяг викидів забруднюючих речовин не перевищував встановлених законодавством або дозволом на викиди забруднюючих речовин нормативів; матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що зі стаціонарних джерел викидів, які належать відповідачу, в атмосферне повітря були здійснені викиди будь-яких забруднюючих речовин в обсягах, що перевищують встановлені нормативи; законодавством не передбачено встановлення жодних нормативів гранично допустимих викидів для неорганізованих стаціонарних джерел викидів, отже, з неорганізованих стаціонарних джерел викидів не можуть здійснюватись наднормовані викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. На думку апелянта, Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, не може бути застосована, оскільки була прийнята з порушенням норм Конституції України, Цивільного кодексу України та Закону України "Про охорону атмосферного повітря"; період, за який мають нараховуватись збитки на забруднення атмосферного повітря, повинен починатись з моменту виявлення порушення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мало-Кохнівський кар'єр" на рішення господарського суду Полтавської області від 13.03.2017 у справі №917/1943/16; призначено справу до розгляду на 14.02.2018 об 11:15.

31.01.2018 від позивача до Харківського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№1102), зазначає, що здійснення відповідачем викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без дозволу є порушенням Закону України "Про охорону атмосферного повітря", що має наслідком стягнення заподіяної державі шкоди; сам факт здійснення викидів без дозволу є наднормативним і передбачає відшкодування шкоди, завданої таким викидом; чинним законодавством передбачено отримання дозволу на здійснення викидів забруднюючих речовин, яких існують гранично допустимі концентрації, порогові значення потенційних викидів та для яких гранично допустимі концентрації не встановлені; Верховний Суд України у постанові від 18.11.2015 в частині застосування Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря визнав правомірність її застосування. За таких обставин, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Також позивачем подано клопотання (вх.№1103), в якому позивач просить здійснити розгляд справи №917/1932/16 в режимі відеоконференції, забезпечення проведення якої просить доручити господарському суду Полтавської області.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 задоволено клопотання Державної екологічної інспекції у Полтавській області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; доручено господарському суду Полтавської області забезпечити проведення судового засідання у справі №917/1932/16 у режимі відеоконференції.

14.02.2018 відповідачем подано до суду додаткове обґрунтування вимог апеляційної скарги (вх.№1551), в якому відповідач навів додатковий розрахунок сум збитків; вважає, що з урахуванням сплати відповідачем 16 795, 28грн збитків до звернення позивачем до суду з позовною заявою, стягненню підлягають 2 631, 33грн збитків.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2018 у судовому засіданні оголошено перерву до 14:15год. 14.03.2018.

28.02.2018 від позивача до Харківського апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення (вх.№1951), зазначає, що завдані державі внаслідок порушення приписів законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягають відшкодуванню за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу.

О 14:29год. 14.03.2018 судове засідання Харківського апеляційного господарського суду, що відбулось у режимі відеоконференції з господарським судом Полтавської області, продовжено.

Представник позивача, яка з'явилась до господарського суду Полтавської області, проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить рішення місцевого господарського суду від 13.03.2017 залишити без змін.

Представник апелянта у судове засідання вчасно не з'явився, хоча був належним чином завчасно повідомлений про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги; представник апелянта з'явився лише на оголошення вступної та резолютивної частини рішення.

З урахуванням встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України строку розгляду апеляційної скарги на рішення суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом, Державною екологічною інспекцією у Полтавській області в період з 26.08.2015 по 11.09.2015 проведено планову перевірку щодо додержання вимог чинного природоохоронного законодавства в діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Мало-Кохнівський кар'єр".

За результатами проведеної перевірки Державною екологічною інспекцією у Полтавській області складено акт №153/01-01-14 (т.1 а.с.29-34) та встановлено, що ТОВ "Мало-Кохнівський кар'єр" протягом 2014-2015 років здійснював видобувну та виробничу діяльність за адресою м. Кременчук, вул. Ярмаркова, 15, об’єкти підприємства працювали, що призводило до понаднормового здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами за відсутності відповідного дозволу на викиди в порушення вимог Законів України "Про охорону атмосферного повітря" та "Про охорону навколишнього природного середовища"; дозвіл на викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами ТОВ "Мало-Кохнівський кар'єр" на момент проведення перевірки відсутній.

Відповідачем доказів іншого до матеріалів справи не надано.

Матеріали справи свідчать, що 14.09.2015 Державною екологічною інспекцією у Полтавській області складено протокол №003447 про адміністративне правопорушення, вчинене головним інженером ТОВ "Мало-Кохнівський кар'єр" ОСОБА_2, який будучи посадовою відповідальною особою відповідача допустила порушення порядку здійснення викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а саме, викиди здійснювались за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами. 17.09.2015 винесено постанову №05-22-663 про накладення адміністративного стягнення на головного інженера ТОВ "Мало-Кохнівський кар'єр" ОСОБА_2 (т.1 а.с.64-65); визначений у постанові штраф за вчинення адміністративного правопорушення сплачено.

Відповідно до матеріалів справи, дозвіл №5310436500-185 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами відповідачем отримано лише 15.10.2015, строк дії дозволу – з 15.10.2015 по 15.10.2025; до дозволу додані дозволені обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та умови щодо охорони атмосферного повітря.

Отже, протягом 2014 року та до 14.10.2015 відповідачем здійснювалась господарська діяльність та здійснювались викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу.

Зазначене відповідачем не спростовується.

Згідно розрахунку позивача, проведеного на підставі наданих відповідачем вихідних даних щодо фактичного відпрацьованого часу стаціонарних джерел, що здійснювали викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, наданої відповідачем документації та Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря", затвердженої наказом Мінприроди України від 10.12.2008 №639, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.01.2009 №48/16064 (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Методика), відповідачем було завдано збитків державі внаслідок понаднормового викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря на загальну суму 133 346, 59грн. (т.1 а.с.67-79).

15.09.2016 Державна екологічна інспекція в Полтавській області звернулася до відповідача з претензією №124/02-08 (реєстраційний номер №3377/01-14/05-05-15), якою вимагала сплатити 133 346, 59грн збитків, завданих внаслідок понаднормового викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря згідно доданого розрахунку.

Проте, згідно матеріалів справи, відповідачем сплачено лише 16 795, 28грн збитків заподіяних державі в результаті викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря згідно платіжного доручення №3921 від 06.06.2016.

У зв'язку з викладеним, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мало-Кохнівський кар'єр" збитків за шкоду, заподіяну державі в результаті викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря за період з 01.01.2014 по 14.10.2015.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, апеляційний господарський суд, з урахуванням положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.

Згідно статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Стаття 50 Конституції України гарантує кожному право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Положеннями стаття 66 Конституції України встановлено, що кожен, хто заподіяв шкоду навколишньому природному середовищу, повинен відшкодувати шкоду в повному обсязі.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є спричинення майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини правопорушника, якщо останній не доведено іншого.

Відповідно до статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Особливості застосування цивільної відповідальності визначені у статті 69 цього Закону, згідно з якою шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Статтею 153 Господарського кодексу України встановлений обов'язок суб'єктів господарювання здійснювати заходи щодо своєчасного відтворення і запобігання псуванню, забрудненню, засміченню та виснаженню природних ресурсів, не допускати зниження їх якості у процесі господарювання.

Правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря визначені Законом України "Про охорону атмосферного повітря".

Приписами статті 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" встановлені обов'язки підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності щодо охорони атмосферного повітря.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання.

Згідно з Порядком проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосфері повітря стаціонарними джерелами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №302 (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач здійснював господарську діяльність у 2014 році та до 14.10.2015 року без спеціального дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, що було виявлено перевіркою Державною екологічною інспекцією та зафіксовано в акті перевірки (26.08.2015-11.09.2015).

Відповідно до пункту 1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 №464 (який був чинний час проведення перевірки), акт перевірки є документом, який фіксує факт проведення перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Зазначене спростовує доводи апелянта, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що зі стаціонарних джерел викидів, які належать відповідачу, в атмосферне повітря були здійснені викиди забруднюючих речовин в обсягах, що перевищують встановлені нормативи.

У відповідності до підпункту 2.1.2 пункту 2.1 Методики, наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, зокрема, вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, включаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Лише після проведення перевірки позивачем, 15.10.2015 відповідачем був отриманий дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

З вищенаведених доказів, наявних у матеріалах справи, місцевий господарський суд вірно встановив факт порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, що виявилось у здійсненні викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря у 2014 році та до 15.10.2015 без отримання відповідного дозволу, що підтверджено актом перевірки та не заперечується самим відповідачем.

Колегія суддів також вважає необґрунтованими доводи апелянта, що фактичний обсяг викидів забруднюючих речовин не перевищував встановлених законодавством або отриманим пізніше дозволом на викиди забруднюючих речовин нормативів, оскільки законодавством України встановлені імперативні приписи щодо можливості здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами виключено на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання.

Проте, апелянтом вимоги Закону були проігноровані та викиди в атмосферне повітря здійснювались за відсутністю дозволу.

Згідно з положеннями пункту 2.2 Методики, факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

Розрахунок збитків, завданих відповідачем у заявленому у позовній заяві розмірі, здійснений позивачем на підставі наданих відповідачем вихідних даних щодо фактично відпрацьованого часу стаціонарних джерел, від яких здійснювались викиди в атмосферне повітря та на підставі Методики, розрахунковим методом.

Судова колегія критично розцінює доводи апелянта, що законодавством не передбачено встановлення нормативів гранично допустимих викидів для неорганізованих стаціонарних джерел викидів, отже, на думку апелянта, з неорганізованих стаціонарних джерел викидів не можуть здійснюватись наднормовані викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, як такі, що свідчать про вільне тлумачення відповідачем норм чинного законодавства.

Однак, підставою нарахування Держекоінспекцією завданих збитків став не сам факт понаднормового викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а здійснення таких викидів без відповідного дозволу. І в даному випадку немає значення, чи були такі викиди здійснені з організованих чи неорганізованих стаціонарних джерел відповідача.

Вказана обставина правомірно розцінена контролюючим органом як понаднормові викиди в силу положень підпункту 2.1.2 пункту 2.1 Методики.

Згідно з пунктом 3.6 Методики, розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою № 2-ТП (повітря), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

Матеріали справи свідчать, що розрахунок збитків був здійснений позивачем на підставі наданих відповідачем даних та документації.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, при здійсненні розрахунку завданих збитків позивач використав надані відповідачем дані (завірену копію таблиці 4.1 "Характеристика джерел утворення забруднюючих речовин" зі Звіту по інвентаризації викидів забруднюючих речовин на території відповідача, складеного у 2015; завірений витяг з Типового проекту на проведення вибухових робіт методом свердловинних та шпурових зарядів на Мало-Кохнівському родовищі гранітів ТОВ "Мало-Кохнівський кар'єр", 2015; завірені копії актів (проміжкових) підтвердження об'ємів виконаних робіт ТОВ "Будпром-ЛТД", ТОВ "Євровибухпром" від 22.05.2015, від 03.06.2015; завірена копія витягу з Робочого проекту розробки Мало-Кохнівського родовища гранітів Кременчуцького району Полтавської області, 2014; завірені копії звітного балансу запасів корисних копалин за 2013, 2014, 2015 pp. по формі 5-гр ТОВ "Мало-Кохнівський кар'єр"; завірені копії актів здачі-приймання виконаних вибухових робіт ТОВ "Євровибухпром" від 22.05.2015, 09.06.2015, 17.07.2015, 08.08.2015, 17.08.2015, 23.10.2015, 13.11.2015, 11.12.2015, 25.12.2015; маркшейдерська довідка ТОВ "Мало-Кохнівський кар'єр"; завіреними копіями змінних рапортів машиніста ТОВ "Мало-Кохнівський кар'єр" за травень-листопад 2014 р., травень-серпень 2015 р.).

Згідно з пунктом 4.1 Методики, розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на час виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів (додатки 1,2) і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини.

Розмір збитків розраховується за формулою: З = mi х 1,1П х Аі х Кт х Кзі, де mi маса i-тої забруднюючої речовини, що викинута в атмосферне повітря наднормативно, т; 1,1П - розмір мінімальної заробітної плати (П) на момент виявлення порушення за одну тонну умовної забруднюючої речовини, помноженої на коефіцієнт (1,1), грн/т; Аі безрозмірний показник відносної небезпечностї і-тої забруднюючої речовини; Кт - коефіцієнт, що вираховує територіальні соціально-екологічні особливості; Кзі коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосферного повітря населеного пункту і-тою забруднюючою речовиною.

Загальний розмір відшкодування збитків розраховується як сума розмірів збитків за наднормативний викид в атмосферне повітря кожної забруднюючої речовини.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок збитків, які заподіяні державі в результаті здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викиду без дозволів, колегія суддів зазначає, що місцевий господарським суд дійшов вірного висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 116 551, 31грн збитків за шкоду, заподіяну державі в результаті викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря за період з 01.01.2014 по 14.10.2015 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню; у стягненні 16 795, 28грн збитків позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки вказана сума сплачена відповідачем до порушення провадження у справі.

Щодо доводів апелянта, що період, за який мають нараховуватись збитки за забруднення атмосферного повітря, повинен починатись з моменту виявлення порушення, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з пунктом 3.11 Методики (в редакції, чинній на час перевірки), час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

Відповідно до пункту 4 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 14.01.2014 року № 01-06/20/2014 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків", збитки завдані державі внаслідок порушення приписів законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягають відшкодуванню за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу.

З аналізу норм Методики в їх сукупності та наведених норм природоохоронного законодавства вбачається, що в пункті 3.11. визначається момент початку правопорушення, що виявлений перевіркою, а не момент, з якого нараховуються збитки. Інакше б заперечувався взагалі встановлений статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" принцип необхідності повної компенсації заподіяної шкоди внаслідок порушення природоохоронного законодавства, а можливість звернення з вимогами про відшкодування заподіяних збитків ставиться в залежність від моменту виявлення правопорушення, що є неприпустимим.

Посилання скаржника на судову практику Верховного Суду України у справі №917/2579/14 є необґрунтованими, оскільки постанова від 18.11.2015, на яку посилається скаржник, була прийнята Верховним Судом України з метою забезпечення єдності практики у застосуванні норм матеріального права щодо строків позовної давності під час розгляду спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди, завданої порушенням законодавства про атмосферне повітря. Крім того, вказаною постановою справа передана на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Оскільки відповідачем здійснювалися викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу, посилання відповідача на пункт 3.11 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків як на підставу для відмови в позові є безпідставним, а збитки, завдані державі внаслідок порушення приписів законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягають відшкодуванню за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу, тобто за 2014 рік та до 15.10.2015, як вірно розраховано позивачем.

Такої правової позиції дотримується також Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 у справі №910/5858/17.

Судова колегія відхиляє доводи апелянта, що до спірних правовідносин не може бути застосована Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, оскільки Методику було затверджено на виконання вимог Закону України "Про охорону атмосферного повітря" та Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Методика встановлює єдині на території України правила визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результатів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами з порушенням вимог законодавства про охорону атмосферного повітря.

Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 №639 "Про затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормованих викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря" є чинним та обов’язковим для застосування.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що за приписами статей 33, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціального уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону несуть відповідальність згідно з законом.

Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди та її розміру, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема: протиправної поведінки відповідача, яка виявилась у здійсненні викидів без дозволу; безпосереднього причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою (спричинення державі збитків), вина відповідача, що виражена у його бездіяльності щодо отримання дозволу, у тому числі, у невжитті заходів, спрямованих на уникнення шкідливого результату.

Судова колегія відхиляє пояснення відповідача щодо відсутності його вини у несвоєчасному отриманні дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, оскільки суб'єкт господарювання повинен дбати про своєчасне отримання дозволів для здійснення господарської діяльності, не здійснювати шкідливих викидів у атмосферне повітря зі відсутності дозволу, а у разі такого здійснення відшкодовувати завдану шкоду у повному обсязі. Отже, дії відповідача є протиправними та вчинені з його вини (забруднення атмосферного повітря за відсутністю відповідного дозволу), такими діями заподіяні збитки, які підлягають відшкодування.

Викладені обставини свідчать про наявність всіх елементів правопорушення, що має наслідком застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення шкоди, а, відтак, свідчить про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 116 551, 31грн збитків за шкоду, заподіяну державі в результаті викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря за період з 01.01.2014 по 14.10.2015.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об’єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 13.03.2017 у справі №917/1943/16 слід залишити без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мало-Кохнівський кар'єр" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 13.03.2017 у справі №917/1943/16 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення; порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 19.03.2018

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Плахов О.В.