Копія
Справа № 2-а-5728/09/2270/1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2009 року Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:
головуючого судді Блонського В.К.,
при секретарі Варченко В.В.,
за участі:
представника позивача Комарницького А.А.,
представників відповідача Наголюк І.Л.,
Коваль І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ АДВАНС» м. Хмельницький Хмельницької області до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Хмельницької області про визнання протиправними податкових повідомленнь - рішень та їх скасування,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача в якому просить визнати протиправними податкові повідомлення - рішення № 0001752301/0/4591 від 04.06.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток в сумі 11124 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 7416 грн., та за штрафними санкціями в сумі 3708 грн., та № 0001772301/0/4592 від 04.06.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 22500 грн., в тому числі за штрафними санкціями в сумі 22500 грн., та їх скасування.
Свій позов позивач мотивує тим, що відповідачем була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року, валютного та іншого законодавства позивачем за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року.
За результатами перевірки був складений акт про результати виїзної планової перевірки від 22.05.2009 року № 4742/23 – 4/33087675, в якому зазначено, що позивачем порушено п. п. 5.1, та п. п. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94 – ВР від 28.12.1994 року, тобто що позивачем за рахунок віднесення до складу валових витрат на придбання товару за угодами, визнаними в ході перевірки посадовими особами відповідача нікчемними, завищено валові витрати за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року всього в сумі 1 390 985 грн., а також було порушено п. п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 – ВР, тобто позивачем завищено податковий кредит в сумі 259454 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення № 0001752301/0/4591 від 04.06.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток в сумі 11124 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 7416 грн., та за штрафними санкціями в сумі 3708 грн., та № 0001772301/0/4592 від 04.06.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 22500 грн., в тому числі за штрафними санкціями в сумі 22500 грн.
Позивач як суб’єкт підприємницької діяльності уклав такі договори:
04.03.2008 року з ТОВ «УПТК-4» договір купівлі-продажу бітуму № 3Б - 08/А;
15.02.2006 року за № 219 уклав договір поставки товару з комунальним підприємством «Управління автомобільних шляхів» м. Житомир;
11.08.2006 року за № 249 уклав договір поставки товару з відкритим акціонерним товариством «Вінницький асфальтобетонний завод» м. Вінниця;
29.03.2006 року за № 231 уклав договір поставки товару з товариством з обмеженою відповідальністю «Унідор Плюс» м. Луцьк;
25.04.2006 року за № 241 уклав договір поставки товару з товариством з обмеженою відповідальністю «Унідор» м. Луцьк.
Всі зазначені договори на думку відповідача є нікчемними, так як в результаті перевірки позивача було встановлено порушення правил здійснення господарської діяльності, порушення податкового законодавства та інших вимог нормативно-правових актів. Крім того за результатами планової виїзної перевірки позивача встановлено, що позивачем не здійснювалась діяльність за угодами про поставку продукції, зберігання продукції. Натомість позивачем вчинено дії з метою безпідставного завищення витрат до рівня доходів підприємства, формування податкового кредиту на рівні податкового зобов’язання за період, що підлягав перевірці, шляхом документального відображення господарських операцій без їх фактичного здійснення.
Такий висновок відповідача позивач вважає помилковим, тому що всі дії по виконанню умов договорів підтверджуються документально, бухгалтерський та податковий облік підтверджується первинними документами, які були надані позивачем відповідачу для проведення перевірки.
Крім того відповідач безпідставно зменшив валові витрати позивача на вартість аудиторсько – консультаційних послуг в сумі 103715 грн., здійснених відповідно до умов договорів, укладених з приватним підприємцем аудитором, що є також незаконним так як реальність виконання договорів підтверджуються відповідними документами.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, пояснивши суду, що відповідачем була проведена виїзна планова перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивачем за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року.
За результатами перевірки був складений акт про результати виїзної планової перевірки від 22.05.2009 року № 4742/23 – 4/33087675, в якому зазначено, що позивачем порушено п. п. 5.1, та п. п. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94 – ВР від 28.12.1994 року, тобто що позивачем за рахунок віднесення до складу валових витрат на придбання товару за угодою, визнаною в ході перевірки посадовими особами відповідача нікчемною, завищено валові витрати всього в сумі 1 390 985 грн. На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення № 0001752301/0/4591 від 04.06.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток в сумі 11124 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 7416 грн., та за штрафними санкціями в сумі 3708 грн., та № 0001772301/0/4592 від 04.06.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 22500 грн., в тому числі за штрафними санкціями в сумі 22500 грн.
Дані податкові повідомлення – рішення відповідача позивач вважає незаконними, так як всі товарні операції підтверджуються відповідними документами, зокрема товарними накладними, податковими накладними, додатковими актами до договору, залізничними квитанціями.
Позивач є добросовісним платником податків і діє до відповідно до вимог діючого законодавства.
Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали повністю, пояснивши суду, що дії відповідача не суперечать чинному законодавству, так як договори є нікчемними, у діях відповідача при укладенні спірних договорів немає економічної доцільності, тому що при перевірці встановлено відсутність поставок нафтопродуктів за зазначеними договорами, що підтверджується відсутністю первинних документів на поставки, прийом товару, договори були укладені з метою завищення ціни бітуму, та отримання неконтрольованого прибутку, відшкодуванню податку на додану вартість, тому у позові необхідно відмовити.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає, з таких підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Хмельницької міської ради Хмельницької області 11.08.2004 року за № 1 673 102 0000 000075 та відповідно до ст. ст. 9, 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування» є платником податків, зборів та обов’язкових платежів і зобов’язаний їх сплачувати в терміни передбачені чинним законодавством.
Позивач взятий на податковий облік у відповідача 05.08.2005 року за № 11420.
Відповідачем була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року, валютного та іншого законодавства позивачем за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року.
За результатами перевірки був складений акт про результати виїзної планової перевірки від 22.05.2009 року № 4742/23 – 4/33087675, в якому зазначено, що позивачем порушено п. п. 5.1, та п. п. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94 – ВР від 28.12.1994 року, тобто що позивачем за рахунок віднесення до складу валових витрат на придбання товару за угодами, визнаними в ході перевірки посадовими особами відповідача нікчемними, завищено валові витрати за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року всього в сумі 1 390 985 грн., а також було порушено п. п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 – ВР, тобто позивачем завищено податковий кредит в сумі 259454 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення № 0001752301/0/4591 від 04.06.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток в сумі 11124 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 7416 грн., та за штрафними санкціями в сумі 3708 грн., та № 0001772301/0/4592 від 04.06.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 22500 грн., в тому числі за штрафними санкціями в сумі 22500 грн.
Перевіркою встановлено, порушення ч. 1 ст. 203, ст. ст. 215, 228, 655, 656 ЦК України в частині недодержання позивачем в момент вчинення правочинів вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по договору купівлі-продажу бітуму № 3 - Б – 08 від 04 березня 2008 року підписаному ТОВ «КОМПАНІЯ АДВАНС» м. Хмельницький з ТОВ «УПТК – 4»; по договору поставки товару укладеному позивачем з комунальним підприємством «Управління автомобільних шляхів» м. Житомир 15.02.2006 року за № 219; по договору поставки товару укладеному позивачем з відкритим акціонерним товариством «Вінницький асфальтобетонний завод» м. Вінниця 11.08.2006 року за № 249; по договору поставки товару укладеному позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю «Унідор Плюс» м. Луцьк 29.03.2006 року за № 231; по договору поставки товару укладеному позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю «Унідор» м. Луцьк 25.04.2006 року за № 241.
Згідно договору купівлі-продажу бітуму № 3 - Б – 08 від 04 березня 2008 року підписаному ТОВ «КОМПАНІЯ АДВАНС» м. Хмельницький з ТОВ «УПТК – 4» м. Київ, ТОВ «УПТК – 4» зобов’язувався продати нафтопродукти ТОВ «КОМПАНІЯ АДВАНС».
На виконання зазначеного договору позивачем при перевірці були надані додаткові угоди до договору № 3 - Б – 08 від 04 березня 2008 року, видаткові накладні, виписані ТОВ «УПТК – 4», акти до договору № 3 - Б – 08 від 04 березня 2008 року на вартість залізничних перевезень вантажу та переадресації вагонів, складені між ТОВ «УПТК – 4» та ТОВ «КОМПАНІЯ АДВАНС», податкові накладні, а також залізничні квитанції про приймання вантажу, де вантажовідправниками вказані ТОВ «Белнефтехім» м. Київ, ТОВ «Золотий Мандарин Ойл», м. Київ, а вантажоотримувачами зазначені К П «Управління автомобільних шляхів» м. Житомир, ВАТ «Вінницький асфальтобетонний завод» м. Вінниця, товариство з обмеженою відповідальністю «Унідор Плюс» м. Луцьк, товариство з обмеженою відповідальністю «Унідор» м. Луцьк.
При перевірці договору укладеному ТОВ «КОМПАНІЯ АДВАНС» з комунальним підприємством «Управління автомобільних шляхів» м. Житомир позивачем були надані сам договір, специфікацію до договору поставки товару від 15.02.2006 року за № 219, накладну від 27.06.2008 року № 166, податкові накладні, залізничні квитанції про приймання вантажу, де вантажовідправником вказане ТОВ «Белнефтехім» м. Київ, а вантажоотримувачем зазначене «Управління автомобільних шляхів» м. Житомир.
При перевірці договору укладеному ТОВ «КОМПАНІЯ АДВАНС» з ВАТ «Вінницький асфальтобетонний завод» м. Вінниця, позивачем були надані сам договір поставки товару від 11.08.2006 року за № 249, специфікації до договору поставки товару від 11.08.2006 року за № 249, накладні, податкові накладні, залізничні квитанції про приймання вантажу, де вантажовідправником вказане ТОВ «Золотий Мандарин Ойл», м. Київ, а вантажоотримувачем зазначене ВАТ «Вінницький асфальтобетонний завод» м. Вінниця.
При перевірці договорів укладеним ТОВ «КОМПАНІЯ АДВАНС» з товариством з обмеженою відповідальністю «Унідор Плюс» м. Луцьк – договір поставки від 29.03.2006 року за № 231; з товариством з обмеженою відповідальністю «Унідор» м. Луцьк від 25.04.2006 року за № 241, позивачем також були надані самі договори, специфікації до договорів, накладні, податкові накладні, залізничні квитанції про приймання вантажу, де вантажовідправниками вказані ТОВ «Золотий Мандарин Ойл», м. Київ, ТОВ «Белнефтехім» м. Київ.
Із пояснень представника позивача судом встановлено, що інших будь – яких документів бухгалтерського чи податкового обліку по зазначених договорах немає.
Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Із змісту ст. 228 ЦК України, суд приходить до висновку, що цивільні правочини, які порушують публічний порядок є нікчемними відповідно до ст. 228 ЦК України, що дає право суду застосувати до сторін правові наслідки, передбачені ст. 216 ЦК України.
Наведене дає суду підставу вважати, що укладені відповідачем договори 04.03.2008 року з ТОВ «УПТК-4» - договір купівлі-продажу бітуму № 3Б - 08/А; 15.02.2006 року за № 219 договір поставки товару з комунальним підприємством «Управління автомобільних шляхів» м. Житомир; 11.08.2006 року за № 249 договір поставки товару з відкритим акціонерним товариством «Вінницький асфальтобетонний завод» м. Вінниця; 29.03.2006 року за № 231 договір поставки товару з товариством з обмеженою відповідальністю «Унідор Плюс» м. Луцьк; 25.04.2006 року за № 241 договір поставки товару з товариством з обмеженою відповідальністю «Унідор» м. Луцьк, з порушенням публічного порядку, тому їх необхідно визнати нікчемними, враховуючи такі обставини.
Перевіркою позивача встановлено, що позивачем проводилось документування операцій по виконанню укладених договорів по регістрах бухгалтерського обліку лише бухгалтерськими проводками, а також проводився податковий облік. При проведенні перевірки позивача, а також у судовому засіданні представником позивача не підтверджено належними документами факти реального приймання та перевезення нафтопродуктів від ТОВ «УПТК-4» до позивача, а також від позивача до комунального підприємства «Управління автомобільних шляхів» м. Житомир, до відкритого акціонерного товариства «Вінницький асфальтобетонний завод» м. Вінниця, до товариства з обмеженою відповідальністю «Унідор Плюс» м. Луцьк, до товариства з обмеженою відповідальністю «Унідор» м. Луцьк.
Аналізуючи все в сукупності суд приходить до висновку, що позивач, ТОВ «УПТК-4», комунальне підприємство «Управління автомобільних шляхів» м. Житомир, відкрите акціонерне товариство «Вінницький асфальтобетонний завод» м. Вінниця, товариство з обмеженою відповідальністю «Унідор Плюс» м. Луцьк, товариство з обмеженою відповідальністю «Унідор» м. Луцьк, як продавці та постачальники нафтопродуктів, працювали в одному сегменті ринку, в якому існують налагоджені стабільні зв’язки, та були обізнані стосовно один одного, тому кінцеві споживачі нафтопродуктів мали можливість поставляти товар без посередників, безпосередньо без позивача. Враховуючи дані обставини, суд вважає, що при виконанні зобов’язань за вказаними договорами укладеним позивачем з зазначеними підприємствами, є намір обох сторін, щодо вчинення господарського зобов’язання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, та єдиною метою проведення фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством податкової вигоди.
Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94 – ВР валові витрати виробництва та обігу це сума будь – яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до ч. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь – які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Внаслідок укладення нікчемних договорів в порушення вимог зазначених норм закону, позивачем було безпідставно віднесено до складу валових витрат вартість отриманого від ТОВ «УПТК-4» бітуму в сумі 1273743 грн., та вартість залізничних перевезень бітуму в сумі 23527 грн.
Крім того позивачем було безпідставно віднесено до складу валових витрат вартість аудиторсько – консультаційних послуг в сумі 103715 грн., за договорами про надання таких послуг №1 від 25.01.2007 року та № 2 від 14.03.2008 року, укладених позивачем з приватним підприємцем, аудитором ОСОБА_5 В підтвердження виконання зазначених договорів позивачем було надано при перевірці акти прийому – передачі аудиторсько – консультаційних послуг.
В порушення вимог ст. 7 Закону України «Про аудиторську діяльність» № 3125 – 12, позивачем не було підтверджено реальне виконання договорів наявними висновками, звітами або іншими документами виконавця, тобто аудитора, крім актів прийому – передачі аудиторсько – консультаційних послуг, які б підтверджували фактичне проведення аналізу та надання інших послуг позивачу.
Внаслідок нікчемності договорів, суд приходить до висновку, що позивач не мав права на включення до складу податкових зобов’язань з податку на додану вартість вартості відвантаженого бітуму. В порушення п. п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 – ВР, тобто позивачем завищено податковий кредит в сумі 259454 грн.
Таким чином, несплачений позивачем податок на прибуток, податок на додану вартість внаслідок порушення встановленого порядку формування валових доходів та витрат, податкового зобов’язання та податкового кредиту з податку на додану вартість, є доходною частиною державного бюджету і відповідно власністю держави.
Суд не бере до уваги при вирішенні спору висновок судово – економічної експертизи № 13 від 23 жовтня 2009 року по адміністративній справі про те, що висновок акту перевірки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 7416 грн., та завищення податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 12812 грн., документально та нормативно не підтверджується, так як при проведенні такої експертизи неможливо дати правову оцінку дій позивача при укладенні та виконанні господарських договорів.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що позов необґрунтований та повністю недоведений у судовому засіданні, тому у його задоволенні необхідно відмовити.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 9, 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування», ст. 216, 228 ЦК України, ст. ст. 9, 11, 86, 159 – 163, 167 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі – з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова в повному обсязі складена 01.12.2009 року.
Головуючий суддя В.К.Блонський
З оригіналом згідно
Суддя В.К.Блонський