№ 2-6612/08
№2-615/09
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 грудня 2009 року Кіровський райсуд м. Кіровограда в складі:
головуючого судді Шилової Л.М.
при секретарях Гуйван О.І., Ільченко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом Державної льотної академії України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, суд-
В С Т А Н О В И В:
21 жовтня 2008 року позивач звернувся до суду, яким просить стягнути з відповідача на свою користь 5277 грн. 50 коп. на відшкодування шкоди. На обґрунтування вимог вказано, що відповідач, працюючи завідуючою гуртожитку № 5 Державної льотної академії України та будучи матеріально відповідальною особою, допустила недостачу різних матеріальних цінностей на загальну суму 5277 грн.50 коп., чим заподіяла шкоду, яку має відшкодувати в порядку п.1 ст.134 КЗпП України.
Відповідач та її представник позов не визнали, посилаючись на його безпідставність, та подали письмове заперечення проти позову (.а.с.62- заперечення).
Судом встановлені наступні факти.
З січня 1984 року відповідач ОСОБА_1 працювала у Кіровоградському вищому льотному училищі ( нині Державна льотна академія України), а з 01.08.1990 року працювала завідуючою гуртожитком, будучи переведеною на вказану посаду за наказом №152/л від 30 липня 1990 року, при цьому у наказі про перевід її прізвище було зазначено ОСОБА_1 Вказані обставини підтверджуються записами у трудовій книжці відповідача та наказом №152/л від 30 липня 1990 року (а.с-103 – трудова книжка. а.с 104 -наказ).
04.09.2008 року відповідач була звільнена з посади завідуючої гуртожитком по п.3 ст.40 КЗпП України за неналежне виконання трудових обов'язків. Вказані обставини підтверджуються наказом №720/0 від 04.09.2008 року (.ас. 56 – наказ).
Згідно п.4 наказу №720/0 від 04.09.2008 року адміністрацією ДЛАУ була надана вказівка проректору з адміністративно-господарської частини ОСОБА_4. вжити заходи щодо усунення виявлених недоліків та організації приймання – передачі матеріальних цінностей, тощо, що рахуються за ОСОБА_1. (.а.с56 – наказ).
У судовому засіданні позивачем не було доведено та надано достатніх, достовірних доказів щодо підстав заподіяння відповідачем шкоди та її відшкодування. Висновок суду грунтується на наступному.
Згідно п.1 ст.134 КЗпП України передбачено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації у випадку, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.
Згідно до ст.135-1 КЗпП України передбачено, що письмовий договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівником, який займає посаду, або виконує роботу, безпосередньо зв'язану із збереженням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням в процесі виробництва переданих йому цінностей. Перелік таких посад робіт, а також типовий договір про повну матеріальну відповідальність затверджується в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. (а.с. 100-102 – постанова, перелік посад).
Згідно Переліку посад і робіт, що заміщаються чи виконуються працівником, з яким підприємством, установою, організацією можуть укладатися договори про повну матеріальну
- 2-
відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, затверджений Постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріатом ВЦСПС №447/24 від 28.12.1977 року, що є чинним. Згідно даного Переліку зазначено, що з працівником, який виконує роботу по видачі( прийманню) матеріальних цінностей особам, які знаходяться у гуртожитках, може бути укладено договір про повну матеріальну відповідальність.
Згідно п.2.5 Посадової інструкції завідуючого гуртожитком, затвердженої ректором ДЛАУ 25.12.2004 року, завідуючий гуртожитком зобов'язаний забезпечувати охорону матеріальних цінностей, вести їх облік, списання згідно із бухгалтерськими документами, а згідно п.4.2 несе відповідальність за не збереження та облік майна ДЛАУ, неправильну його експлуатацію, виробничо-санітарний стан гуртожитку. (а.с.11-12 посадова інструкція).
З огляду на вказане, відповідач, яка займала посаду завідуючої гуртожитком, є тією особою, з якою адміністрації ДЛАУ мала б укласти договір про повну матеріальну відповідальність. Проте, з огляду договору №12 від 29 листопада 2000 року про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, наданого позивачем, встановленим є те, що сторонами даного договору є адміністрація ДЛАУ, представником якої є ректор ОСОБА_3 та представник господарчого відділу ДЛАУ - ОСОБА_1, яка займає посаду завідуючої гуртожитком, однак договір фактично є підписаним лише однією стороною - адміністрацією ДЛАУ в особі ректора ОСОБА_3, тобто даний договір є таким, що не був укладений з відповідач (а.с.13 – договір). З огляду на вказане, посилання представника позивача на, підписане відповідачкою, зобов'язання від 29 листопада 2000 року як доказ того, що це є фактичним укладенням договору про повну матеріальну відповідальність є недоречним, оскільки адміністраціїю ДЛАУ не було додержано вимог законодавства про працю щодо необхідності укладення з працівником письмового договору про повну матеріальну відповідальність.
Окрім того, безпідставними є посилання представника позивача на положення Посадової інструкції завідуючого гуртожитком, затвердженої ректором ДЛАУ 25.12.2004 року, у своїх доводах щодо взятого відповідачкою на себе зобов'язання забезпечувати охорону матеріальних цінностей та відповідальності за не збереження майна, оскільки ним не було надано доказів на підтвердження того, що відповідач з даною інструкцією була ознайомлена, як і доказів того, що взагалі за весь період роботи відповідача на посаді завідуючої гуртожитком до її відома доводилась інструкція про обов'язки, права, відповідальність за вказаною посадою ( а.с. 11-12 інструкція).
Доведеним є те, що позивач, звільняючи відповідача ОСОБА_1 з роботи, не вжив дієвих мір щодо передачі – прийому матеріальних цінностей у день її звільнення – тобто станом на 04 вересня 2008 року, необхідність проведення якої було визначено у п.4 наказу №720/0 від 04.09.2008 року. Згідно даного наказу адміністрацією ДЛАУ була надана вказівка проректору з адміністративно-господарської частини ОСОБА_4. вжити заходи щодо усунення виявлених недоліків та організувати приймання – передачу матеріальних цінностей, тощо, що рахуються за ОСОБА_1. Посилання представника позивача на те, що ОСОБА_4 перебував у відпустці із 11 серпня по 30 вересня 2008 року є недоречним у твердженнях щодо поважності причини зволікання на протязі понад одного місяці у передачі ОСОБА_1. адміністрації ДЛАУ матеріальних цінностей, за зберігання яких, за твердженнями позивача, вона була відповідальною. Прийнято до уваги, що після звільнення з роботи відповідач уже не мала доступу до будь- яких матеріальних цінностей, що знаходились у гуртожитку ДЛАУ, а відтак вона була позбавлена можливості щодо збереження їх цілісності по сплину більше чим місяці. (а.с.56 – наказ про звільнення, довідка).
Безпідставними є посилання представника позивача на акт про приймання матеріальних цінностей № 77 від 07 жовтня 2008 року у доводах про те, що саме цим документом визначено розмір та підстави щодо наявності недостачі матеріальних цінностей на суму 5277 грн.50 коп., відповідальність за яку має бути покладена на відповідача. З огляду даного акту вбачається, що він був складений комісією: в складі голови - ОСОБА_5.,та членів комісії - ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10. 07 жовтня 2008 року в зв'язку із передачею матеріальних цінностей матеріально-відповідальній особі завідуючій гуртожитком № 5 ОСОБА_11 У даному акті наявність недостачі будь-яких матеріальних цінностей у висновках комісії не зазначено (.а.с.6-9). У судовому засіданні із пояснень сторін було встановлено, що учасником передачі матеріальних цінностей гуртожитку завідуючій гуртожитком № 5 ОСОБА_11 відповідач не була і не могла бути, оскільки із 04 вересня 2008
- 3-
року відповідач з роботи була звільнена, з 08 по 11 вересня 2008 року вона перебувала на амбулаторному лікуванні та з 11 по 25 вересня 2008 – на стаціонарному лікуванні у медичному закладі. (а.с. 6-9 акт, 64-65 листок непрацездатності, епікриз).
Окрім того, позивачем не було надано доказів на підтвердження того, коли, які та в якій кількості були передані відповідачу ОСОБА_1. на зберігання матеріальні цінності, за незбереження яких вона має нести повну індивідуальну матеріальну відповідальність, як і не було надано доказів на підтвердження того, які саме матеріальні цінності нею були не збережені у період виконання нею роботи за посадою завідуючої гуртожитком ДЛАУ. Посилання представника позивача на список малоцінного майна, що рахується у підзвіті ОСОБА_1., список матеріальних цінностей, що рахуються у підзвіті ОСОБА_1., датовані 01.11.2009 року не можуть буди прийняті як належні докази, оскільки у даних документах не має даних проте, коли, по яким бухгалтерським документам, на яких підставах, вказане в них майно було передано ОСОБА_1., та даних про те, що ОСОБА_1 вказане майно прийняла у підзвіт. (а.с.106, 107 -списки).
Вказані факти відповідають правовідносинам сторін, що регулюються законодавством про працю та не дають підстав для задоволення позову в силу їх недоведеності в суді. Згідно до ст.10 ЦПК України кожна із сторін має доводити ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При вирішенні справи суд керується п.1 ст.134, ст.135-1 КзпП України, ст.10, ст.11, ст.88, ст. 213 – ст.215 ЦПК України. Суд
В И Р І Ш И В:
Державній льотної академії України в задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення 5277 грн.50 коп на відшкодування шкоди відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повне рішення суду було виготовлено на 14 грудня 2009 року.
Суддя
№ 2-6612/08
№2-615/09
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 грудня 2009 року Кіровський райсуд м. Кіровограда в складі:
головуючого судді Шилової Л.М.
при секретарях Гуйван О.І., Ільченко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом Державної льотної академії України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, суд-
Керуючись ст.88, ст.213 – ст.215 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Державній льотної академії України в задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення 5277 грн.50 коп на відшкодування шкоди відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
З повним рішенням сторони можуть ознайомитись із 14 грудня 2009 року.
Суддя