АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№33/796/2178/2017 Постанова винесена суддею Бірсою О.В.

Категорія: ст. 124 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2017 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Горб І.М., за участю учасників дорожньо-транспортної пригоди - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, розглянувши апеляційну скаргу

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м.Шверін (Німеччина), громадянки України, з вищою освітою, неодруженої, працюючої адвокатом в АО «Лігал Едвайзер», проживаючої та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, яка до адміністративної відповідальності раніше не притягувалася,

на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 31 липня 2017 року,

в с т а н о в и в:

Постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 31 липня 2017 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та закрито провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Згідно з постановою суду, 20 серпня 2016 року о 10 год. 35 хв. по вул. Є. Сверстюка, 1-в в м. Києві ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_1, не дотрималася безпечного бокового інтервалу, в результаті чого здійснила зіткнення з автомобілем «DaewooLanos», державний номерний знак НОМЕР_2, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушила п. 13.1 ПДР України.

Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та закрив провадження в справі, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що обставини ДТП не були достатньо з'ясовані, ані уповноваженою особою, яка складала протокол, ані судом першої інстанції. При цьому, доказам у справі суд першої інстанції оцінки не надав, а при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, не з'ясував наявність причинно-наслідкового зв'язку між виникненням даної ДТП, порушенням нею ПДР та наслідками, які настали, а саме - пошкодження транспортних засобів.

Крім того, зазначає, що у протоколі про адміністративне правопорушення, складеному відносно неї, вказано, що вона порушила вимоги п. 13.1 ПДР, однак суд першої інстанції, вийшов за межі складеного уповноваженою особою протоколу і встановив інші обставини, які не підтверджені жодними доказами, зокрема, в постанові вказано на суть інших правопорушень, а саме - п.п. 10.1, 13.3 ПДР.

При цьому, суд в оскаржуваній постанові не послався на жодний доказ, на підтвердження встановлених ним обставин та не зазначив, яке рішення прийнято ним за протоколом, який розглядався, а тому рішення суду першої інстанції не можливо визнати законним, мотивованим та обґрунтованим.

До того ж, у своїх поясненнях вона вказувала, що будь-якої зміни напрямку руху та початку руху в неї не відбувалось, вона весь час перебувала в крайній лівій смузі, дотримуючись дистанції та бокового інтервалу, в той час як ОСОБА_3 рухався спочатку попереду неї, а перед світлофором, який знаходиться одразу за перехрестям з круговим рухом, перестроївся у середній ряд, і коли вона продовжила рух прямо, раптово відчула удар по своєму автомобілю в правий бік.

Тому, оскільки розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише в межах протоколу про адміністративне правопорушення, то, якщо ж суд встановив в даній ситуації в її діях порушення інших вимог ПДР, то складений відносно неї протокол необхідно було б відправити до УПП м. Києва на дооформлення.

Крім того, суд у постанові в якості доказу її вини у вчиненому адміністративному правопорушенні наводить і схему ДТП та зазначає, що інформація зазначена у схемі підтверджена підписами водіїв транспортних засобів, у зв'язку з чим вбачається, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, дійсно порушила зазначені положення ПДР, однак те, що вона погодилась із схемою ДТП, яку підписала, не вказує на те, що вона порушила ПДР.

При цьому, зі схеми ДТП вбачається, що її автомобіль рухався чітко по середині крайньої лівої смуги, і хоча розмітка в місці ДТП не позначена, її умовно можна уявити, так як вона розпочинається в декількох метрах від місця ДТП, у зв'язку з чим не зрозуміло виходячи із чого, зроблений висновок, що вона не дотримувалась бокового інтервалу.

Крім того, як вбачається із висновку експерта за результатами проведення автотехнічної та транспортно-трасологічноі експертизи, зіткнення відбулось в крайній лівій смузі проїзної частини вул. Є.Сверстюка, поблизу будівлі № 1, при цьому водій автомобіля «Деу» в своїх поясненнях наданих одразу після ДТП, вказував, що він рухався в середньому ряду, аналогічні пояснення надала його свідок, а тому виникає питання, як вона, рухаючись в крайній лівій смузі, може порушувати боковий інтервал з автомобілем, який рухається в середній смузі, враховуючи, що зіткнення відбувається саме в крайній лівій смузі.

Таким чином, на думку апелянта, винним у скоєнні ДТП є водій автомобіля «Деу», який раптово змінив напрямок руху з середнього ряду в крайній лівий ряд, «вильнувши» кермом, не переконавшись, що його маневр буде безпечним, тобто не подивившись в ліве дзеркало, що призвело до пошкодження обох автомобілів. До того ж, в підтвердження її позиції свідчить і характер пошкоджень обох автомобілів, адже пошкодження автомобіля «Тойота» починаються з його середини, вздовж передньої правої і задньої правої дверей та закінчуються заднім правим крилом, а пошкодження автомобіля «Деу» починаються з переднього лівого крила, а якби вона була винною у скоєнні ДТП, і дійсно не дотримувалась безпечного бокового інтервалу, йдучи на випередження, але рухаючись прямо, а автомобіль «Деу», рухаючись в середній смузі, але зміщуючись вправо, як він вказував у своїх поясненнях, то пошкодження автомобіля «Тойота» розпочинались би з переднього правого крила, чи взагалі з переднього бамперу та вздовж всього автомобіля, в той час, як пошкодження автомобіля «Деу» в такому разі були б вздовж усієї лівої частини автомобіля, починаючи із його задньої частини, а не тільки попереду.

Крім того, доказом того, що суд формально підійшов до вирішення цієї справи слугує й те, що в постанові вказано, що вина особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст. 124, 122-4 КУпАП повністю доведена, однак адміністративні матеріали не містять посилань, що вона покинула місце ДТП, а навпаки в поясненнях вона вказувала, що це була її ініціатива викликати поліцію для оформлення ДТП.

Також з апеляційною скаргою від ОСОБА_2 надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді, як пропущеного з поважних причин. В обґрунтування поважності причин пропуску строку посилається на те, що 31.07.2017 року у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини постанови та усно попереджено, що повний текст постанови буде не раніше 04.08.2017 р., а тому не дочекавшись постанови суду поштою, як того вимагає ст. 285 КУпАП, вона 08.08.2017 року звернулась до секретаря судді та в цей же день отримала повний текст постанови, у зв'язку з чим вимушено пропустила строк на оскарження, оскільки, до отримання повного тексту постанови не знала мотивів якими керувався суд прийнявши оскаржувану постанову та відповідно не мала можливості приступити до складання апеляційної скарги.

Зважаючи на те, що оскаржувана постанова суду була винесена 31.07.2017 року, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 було подано до суду 10.08.2017 року, згідно штампу вхідної кореспонденції суду, тобто протягом 10-ти днів з дня її винесення, то суддя-доповідач не вбачає підстав для вирішення питання поновлення апелянту строку на апеляційне оскарження судового рішення, як про те ставиться питання в її клопотанні.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення ОСОБА_2 на підтримку доводів апеляційної скарги, а також заперечення ОСОБА_3 проти апеляційної скарги, допитавши експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Коб’юка І.В., дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Всупереч тверджень апелянта, ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 були дотримані.

Як убачається з провадження у справі про адміністративне правопорушення та постанови, суддя місцевого суду при розгляді даної справи дослідив її матеріали, проаналізував у постанові докази у справі, з'ясувавши обставини, які вказують на порушення правил дорожнього руху ОСОБА_2, надав їм об'єктивну оцінку та прийшов до правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а тому судове рішення є належно обґрунтованим та відповідає вимогам діючого законодавства.

При цьому, висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у порушенні п. 13.1 Правил дорожнього руху України, а саме - про недотримання нею під час керування 20 серпня 2016 року о 10 год. 35 хв. автомобілем «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_1, по вул. Є. Сверстюка, 1-в в м. Києві безпечного бокового інтервалу, що призвело до зіткнення з автомобілем «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_2, та отриманням внаслідок цього транспортними засобами механічних пошкоджень, відповідає фактичним обставинам події та підтверджується доказами у справі.

Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, у схемі дорожньо-транспортної пригоди, яка була підписана відповідною посадовою особою та учасниками пригоди, в тому числі і ОСОБА_2 без будь-яких заперечень, в якій відображені необхідні й достатні відомості щодо організації дорожнього руху на вул. Є. Сверстюка, 1-в в м. Києві, а також дані щодо напрямку руху транспортних засобів до моменту зіткнення, місце зіткнення транспортних засобів, їх розташування після зіткнення, характеру і локалізації механічних пошкоджень автомобілів, а також у поясненнях учасників дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2, ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_6 щодо обставин події та фотокартках щодо розташування транспортних засобів після зіткнення і характеру та локалізації механічних пошкоджень автомобілів.

При цьому, пояснення ОСОБА_2, про те, що, керуючи автомобілем «Тойота», не перевищуючи швидкість та не змінюючи рядність, вона рухалась по вул. Сверстюка в крайній лівій смузі, а автомобіль «Деу», під керуванням водія ОСОБА_3, спочатку рухався попереду неї, а перед світлофором, який знаходиться одразу за перехрестям з круговим рухом, раптово перестроївся у середній ряд, вона продовжила рух прямо, та, коли вона, рухаючись в крайній лівій смузі, пішла на випередження автомобіля «Деу», раптово відчула удар в задню праву бокову частину свого автомобіля, після чого вимушено зупинилась, тому вважає, що саме дії водія автомобіля «Деу» ОСОБА_3, який раптово змінив напрямок руху з середнього ряду в крайній лівий ряд, знаходяться у причино-наслідковому зв'язку з ДТП, тобто - не порушувала Правила дорожнього руху, що б призвело до зіткнення транспортних засобів, були ретельно перевірені суддею місцевого суду та обґрунтовано відхилені як неспроможні, оскільки повністю спростовуються зібраними у справі доказами.

Зокрема, такі твердження ОСОБА_2 спростовуються поясненнями другого учасника ДТП - водія ОСОБА_3, наданими ним в т.ч. і в суді апеляційної інстанції, про те, що керуючи автомобілем «Деу», він повільно рухався по вул. Сверстюка в крайній лівій смузі руху з включеним правим покажчиком повороту, оскільки готувався до повороту праворуч, при цьому пропускав транспортні засоби, що рухались з правої сторони, та раптом почув скрегіт і побачив, як повз нього проїхав автомобіль «Тойота», після чого він застосував екстрене гальмування та, проїхавши деяку відстань, зупинився.

При цьому, зазначив, що на момент зіткнення він ще не виїхав повністю з крайнього лівого ряду, а лише частково змістився в бік другого ряду та був перешкодою для автомобіля «Тойота», тому ОСОБА_2 не могла його не бачити, оскільки вона рухалась за ним і мала достатню видимість. Тому, вважає, що ОСОБА_2 не дотрималась безпечного інтервалу та ударила переднім правим колесом в арку переднього лівого колеса його автомобіля, яка вигнулась, тоді вона вивернула кермо вліво, але, щоб не вдаритись в огорожу, знову вивернула кермо вправо і це був другий контакт. В результаті ДТП у його автомобілі було зігнуто кромку арки переднього лівого колеса, а також на ній маються нашарування чорного кольору, але це не відображено у висновку експерта, а в автомобілі «Тойота» утворились сліди на верхній частині задніх дверей.

Також ОСОБА_3 вказав, що зазначення ним у своїх поясненнях одразу після ДТП, що під час зіткнення автомобілів він знаходився в другому ряду, зумовлено відсутністю дорожньої розмітки і знаходження його автомобіля на ѕ ширини в другому ряді при поступовому зміщенні вправо для переходу у другий ряд.

Зазначені пояснення ОСОБА_3 об'єктивно підтверджуються і наявними в матеріалах справи поясненнями свідка ОСОБА_6, з яких вбачається, що вона разом зі своїм чоловіком ОСОБА_3 рухались в крайньому лівому ряду та, готуючись на правий поворот, чоловік почав перестроюватись в середній ряд, як раптом вона відчула скрегіт з лівої сторони їх автомобіля та побачила, як впритул до них на великій швидкості проїхав автомобіль Тойота. Після цього вони зупинились та побачили, що в їх автомобілі було зчесане ліве крило, а саме - пошкоджена фарба та була вм'ятина на лівому крилі.

Підстав не приймати до уваги зазначені свідчення немає й у суду апеляційної інстанції, оскільки вони підтверджуються іншими доказами по справі.

Так, зі схеми дорожньо-транспортної пригоди, з якою погодились обоє учасників ДТП, підписавши її без будь-яких заперечень і зауважень, та в якій відображено місце зіткнення, положення транспортних засобів після зіткнення, пошкодження, які мали автомобілі в результаті дорожньо-транспортної пригоди, вбачається, що зіткнення транспортних засобів сталося в крайній лівій смузі руху, в якій після зіткнення розташовані обидва автомобілі, при цьому автомобіль «Toyota» розташовується попереду автомобіля «Daewoo» і відстань від переднього та заднього лівого колеса автомобіля «Toyota» до краю проїзної частини складає 0,5 м, а від переднього та заднього лівого колеса автомобіля «Daewoo» - 2,0 м, тобто автомобіль «Daewoo» знаходиться дещо правіше, і в результаті зіткнення в автомобілі «Toyota» було пошкоджено передні та задні праві двері, праве заднє крило, а в автомобілі «Daewoo» - ліве переднє крило, лівий передній покажчик повороту, переднє ліве дзеркало, що повністю підтверджує свідчення другого учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_6 щодо механізму дорожньо-транспортної пригоди.

Характер і локалізація пошкоджень на автомобілях «Daewoo» та «Toyota»свідчать про те, що боковою правою частиною автомобіль «Toyota» контактував із передньою лівою стороною автомобіля «Daewoo».

Вказані обставини об'єктивно підтверджуються і наявними в матеріалах справи фотографіями пошкоджень автомобілів «Daewoo» та «Toyota» після зіткнення.

Таким чином, розташування автомобілів після зіткнення, характер та локалізація пошкоджень, які мали автомобілі після дорожньо-транспортної пригоди та які зазначені в схемі дорожньо-транспортної пригоди, свідчать про те, що під час руху водій автомобіля «Toyota» ОСОБА_2 не дотрималася безпечного бокового інтервалу та здійснила зіткнення з автомобілем «Daewoo», тобто беззаперечно вказують на винуватість ОСОБА_2 у недотриманні п. 13.1 ПДР України, як встановив і суд першої інстанції.

Згідно з п. 13.1 Правил дорожнього руху України водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Відповідно до визначення терміну «безпечний інтервал», яке міститься у п. 1.10 ПДР, - це відстань між боковими частинами транспортних засобів, що рухаються, або між ними та іншими об'єктами, за якої гарантована безпека дорожнього руху.

Під час вибору безпечного інтервалу руху водій зобов'язаний врахувати швидкість руху, траєкторію руху транспортних засобів та інших учасників дорожнього руху, тип транспортного засобу, та зобов'язаний рухатися якомога ближче до правого краю проїзної частини і дотримуватися допустимих інтервалів: не менше 0,8 м і не більше 2,5 м, для того щоб виключити можливість уклинювання інших транспортних засобів.

Тому твердження ОСОБА_2 про те, що вона, не змінюючи напрямок руху та рядність, постійно рухалась в крайній лівій смузі, та, що саме дії водія автомобіля «Деу» ОСОБА_3, який раптово змінив напрямок руху з середнього ряду в крайній лівий ряд, знаходяться у причино-наслідковому зв'язку з ДТП, не заслуговують на увагу, з огляду на те, що за таких обставин є неможливим, як те розташування автомобілів після зіткнення, що відображено в схемі ДТП, так і утворення тих пошкоджень, що зафіксовані в автомобілі «Daewoo» в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Крім того, з ціллю перевірки дійсних обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди, апеляційним судом було викликано у судове засідання експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Коб’юкаІ.В., проте експерт лише повністю підтримав наявний в матеріалах справи висновок експерта №17937/16-52/8590/17-52 від 22.05.2017, відповідно до якого, в даній дорожній обстановці з технічної точки зору водій автомобіля Daewoo повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 10.1, 13.1 ПДР, а водій автомобіля Toyota - відповідно до вимог п.п. 10.1, 13.1, 13.3 ПДР, проте, встановити в категоричній формі з технічної точки зору в діях якого з водіїв автомобілів Toyota і Daewoo в даній дорожній обстановці наявна/відсутня невідповідність вимогам ПДР в частині вибору безпечного інтервалу і безпечної швидкості неможливо. Також в рамках даного дослідження експертним шляхом неможливо встановити наявність/відсутність контактної взаємодії (удару) переднього правого колеса автомобіля Toyota із переднім лівим колесом та крилом автомобіля Daewoo, в той же час, приймаючи до уваги наявне на лівому передньому крилі та в суміжній зоні бамперу автомобіля Daewooвідображення слідів/нашарувань від контактної взаємодії із колесом іншого ТЗ у сукупності із пошкодженнями автомобіля Toyota в районі від задньої частини передніх правих дверей до арки заднього правого колеса, то в даному випадку відбулась контактна взаємодія заднього правого колеса автомобіля Toyota із передньою лівою стороною автомобіля Daewoo.

Таким чином, висновок в протоколі про адміністративне правопорушення і в постанові судді про порушення ОСОБА_2 вимог правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, тобто про вчинення ОСОБА_2правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає матеріалам справи і фактичним обставинам події, а протилежні цьому доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, як і доводи про її невинуватість та про порушення виключно водієм ОСОБА_3 вимог правил дорожнього руху, що призвело до зіткнення транспортних засобів, не заслуговують на увагу.

Щодо посилань ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції, вийшов за межі складеного протоколу про адміністративне правопорушення і встановив інші обставини, так як в постанові вказано на суть інших правопорушень, а саме - п.п. 10.1, 13.3 ПДР, є надуманими, оскільки у постанові суду зазначено, що в діях ОСОБА_2 вбачаються лише порушення вимог п. 13.1 ПДР України, а інші пункти приведені лише у змісті висновку експерта.

Що ж стосується тієї обставини, що в мотивувальній частині постанови суду зазначено, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124, 122-4 КУпАП повністю доведена, хоча в установчій та резолютивній частинах постанови вказано, що ОСОБА_2 притягається до адміністративної відповідальності лише за ст. 124 КУпАП, то вона не може слугувати підставою для скасування судового рішення та закриття провадження у справі, оскільки це може бути розцінено лише як граматична або технічна помилка, а не як порушення вимог законодавства, що тягне за собою скасування постанови судді у справі про адміністративне правопорушення.

Щодо інших доводів, викладених ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, як то не встановлення наявності причинно-наслідкового зв'язку між виникненням даної ДТП, порушенням нею ПДР та наслідками, які настали, а саме - пошкодженням транспортних засобів, та відсутності в матеріалах адміністративної справи будь-яких доказів, які б свідчили, що причиною ДТП є саме порушення нею вимог п. 13.1 ПДР, то вони суперечать як фактичним обставинам правопорушення, так і наявним доказам у справі, носять надуманий характер, а тому також не заслуговують на увагу.

Отже, розглядаючи матеріали справи, суд першої інстанції дослідив належним чином зібрані докази по справі, з'ясував всі обставини у справі, тобто дотримався вимог ст.ст. 251, 280 КУпАП, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і правильно прийняв рішення про закриття провадження по справі у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.

За таких обставин, постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування - відсутні, а відтак, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2залишити без задоволення, а постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 31 липня 2017 року, якою ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та закрито провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя

Апеляційного суду міста Києва Горб І.М.