Справа № 2а-529/2009

                                                      П О С Т А Н О В А

                                              І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И    

11 грудня 2009 року           Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу у складі:

головуючого - судді                                                Свистунової О.В.

при секретарі                                                           Мельниченко К.В.

позивача                                                                   ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та покладення зобов’язання щодо перерахування та виплати недоплачених сум соціальної допомоги «Дітям війни»,-

В С Т А Н О В И В:

      ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та покладення зобов’язання щодо перерахування та виплати недоплачених сум соціальної допомоги «Дітям війни».

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що вона є дитиною війни, у зв’язку з чим має право, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на виплату державної соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Однак, в 2006 році відповідач взагалі не виплачував їй вказану соціальну допомогу, в 2007 році у зв’язку з зупиненням дії ст. 6 зазначеного Закону, відповідачем не здійснювалася виплата соціальної допомоги, однак рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року таке зупинення визнано неконституційним й поновлено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції цього Закону від 18.11.2004 року. З 01.01.2008 року почала діяти ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в новій редакції, яка рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року визнана неконституційною і знову поновлено дію ст. 6 Закону у попередній редакції. Однак, відповідачем, в порушення вимог чинного законодавства, виплата соціальної допомоги за 2006-2007 рр. взагалі не здійснювалася, а починаючи з 01.01.2008 року здійснюється, в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, не зважаючи на те, що рішеннями Конституційного Суду України за 2007, 2008рр. було визнано неконституційними раніше внесені зміни у ст. 6 Закону й поновлено її дію у редакції 2004 року, у зв’язку з чим вважає, що розмір недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги  до пенсії їй як дитині війни за період з 01.01.2006 року по 31.08.2009 року складає 4387,00 грн. Про порушення свого права щодо отримання соціальної допомоги у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком позивачка дізналася тільки після опублікування рішень Конституційного Суду України в засобах масової інформації.

Позивачка просить суд поновити строк для звернення до суду з адміністративним позовом, стягнути з відповідача на свою користь недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу  до пенсії за віком як дитині війни за період з 01.01.2006 року по 31.08.2009 року  в розмірі 4387,00 грн., визнати дії відповідача по нарахуванню та виплаті на її користь щомісячної соціальної допомоги неправомірними, зобов’язати відповідача нараховувати їй щомісячну соціальну державну допомогу, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», надалі при нарахуванні пенсії.

Позивачка у судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги та просила суд їх задовольнити.

Представники позивача, у судове засідання не з»явились, про день та час розгляду справи сповіщені належним чином, причини своєї неявки суду не повідомили. Письмових заперечень суду не було надано.

            На підставі ч.4 ст. 128 КАС України, у разі не прибуття відповідача - суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

         Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, вважає, що заявлений адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

 Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с. 6), є пенсіонеркою й отримує пенсію за віком в УПФУ в Дзержинському районі              м. Кривого Рогу (а.с. 10). Крім того, позивачка має статус «дитина війни», який  відповідачем не оспорюється, й отримує від відповідача щомісячно, починаючи з 01.01.2008 року надбавку до пенсії за віком як дитина війни в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність в наступних розмірах: з 01.01.2008 року – 47 грн., з 01.04.2008 року – 48,10 грн., з 01.10.2008 року  й по теперішній час – 49,80 грн. (а.с. 11).

Не погоджуючись з нарахованими та виплаченими сумами державної соціальної допомоги до пенсії за віком як дитині війни, позивачка 08.09.2009 року звернулася до відповідача  з письмовою заявою, в якій просила провести виплату та перерахунок сум державної соціальної допомоги за період часу з січня 2006 року по червень 2009 року  з розрахунку 30 % мінімальної пенсії за віком щомісячно, на що відповіддю УПФУ в Дзержинському районі м. Кривого Рогу від 11.09.2009 року № 1747/05-33 (а.с.11), їй було відмовлено у здійсненні такої виплати та перерахунку .

Вирішуючи питання  правомірності дій відповідача по нарахуванню та виплаті на користь ОСОБА_1 щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії за віком як дитині війни, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2.1 Положення про Управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2, завданням управління Пенсійного фонду у районі, зокрема є забезпечення призначення і виплата пенсій, відповідно до чинного законодавства.

      Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року № 3235-IV з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Однак Законом України від 19 січня 2006 року № 3367- IV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» п. 17 ст. 77 виключено та статтею 110 (викладеною цим Законом у новій редакції) установлено, що пільги дітям війни, передбачені абз. 7 ст. 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Цей Закон був опублікований 22 березня 2006 року і набрав чинності 02 квітня 2006 року, тобто з 02 квітня 2006 року ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» знову почала діяти. Але підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як визначив законодавець, могло здійснюватись лише за певних умов, зокрема: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не приймалися.

З огляду на те, що встановлені законодавством умови підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни у 2006 році не настали, тому відповідач правомірно не нараховував та не виплачував позивачці, як дитині війни передбачену соціальну допомогу.

Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема п. 12 ст. 71, було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року                 № 6-рп/2007 по справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Таким чином, з 01 січня 2007 року по 09 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи ст. 111 Закону України від 19 грудня
2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» як такі, що
прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі
спеціальною нормою – ст. 6 Закону України «Про соціальний захист
дітей війни», а починаючи з 09 липня 2007 року знову  діє положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено підвищення пенсії дітям війни на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

У зв’язку з вищевикладеним та враховуючи те, що позивачка ОСОБА_1 не є інвалідом, права на виплату соціальної допомоги як дитина війни в період з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року у визначеному Законом розмірі не мала, тому відповідно дії відповідача щодо не нарахування їй такої виплати є правомірними. Разом з тим, починаючи з 09 липня 2007 року право позивачки на отримання державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком було відновлено, у зв’язку з чим дії відповідача щодо не нарахування в цей період їй соціальної допомоги є неправомірними.

Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 6 цього Закону викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів». Зазначені зміни набрали чинності з 01 січня 2008 року.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року  № 10-рп/2008 по справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Таким чином, з 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Як вже зазначалося вище відповідачем здійснювалася, починаючи з 01.01.2008 року щомісячно надбавка позивачці як дитині війни до пенсії за віком в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність наступним чином: з 01.01.2008 року – 47 грн., з 01.04.2008 року – 48,10 грн., з 01.10.2008 року й по теперішній час - 49, 80 грн.

З огляду на вищевикладене та враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року  № 2195-1V, поновили свою дію з 22 травня 2008 року й діють по теперішній час, а тому дії відповідача щодо виплати позивачки державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 22.05.2008 року по теперішній час суперечать вищеназваним правовим нормам, а тому є неправомірними.

Таким чином, починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно, а також, починаючи з 22.05.2008 року УПФУ в Дзержинському районі м. Кривого Рогу повинно було виплачувати передбачену законодавством державну соціальну допомогу до пенсії за віком у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, при цьому за вказаний період у 2007 році така соціальна допомога відповідачем взагалі не виплачувалася, а починаючи з 2008 році по теперішній час виплачується в заниженому розмірі.

Згідно ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний  розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.,

Так,  згідно із абз. 5 ч.1 ст. 62 ЗУ «Про Державний бюджет на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 квітня – 406 грн., з 1 жовтня – 411 грн., при цьому ч.3 вказаної статті зазначено установити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абз. 5 ч. 1 цієї статті, збільшений на 1 відсоток.(тобто прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність відповідно складатиме з 1 квітня 2007 року - 410,06 грн.(406 грн. + 4,06 грн. (1%)), з 01 жовтня 2007 року – 415,11 грн. (411 грн. + 4,1 грн. (1%)).

Згідно із ч.1 ст. 58 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.

Згідно із ч.1 ст. 54 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009р.» від 26.12.2008 року № 835-VІ прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить розмір, який діяв у грудні 2008р., тобто  -  498 грн.

Посилання відповідача на неможливість застосування мінімальної пенсії за віком у зв’язку з невизначенням її величини для обчислення підвищення позивачеві як дитині війни є безпідставним, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, ніж передбачено ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімального розміру пенсії за віком. Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», мінімальний розмір пенсії за віком включено до основних державних соціальних гарантій, а ч.2 вказаної норми закону стверджує, що основні державні соціальні гарантії, які є джерелом існування , не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом, тому посилання відповідача на відсутність механізму порядку обчислення підвищення до пенсії дітям війни, суд вважає безпідставними. Тому виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, при здійсненні нарахування підвищення пенсії позивачеві як дитині війни застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установленого в законі про державний бюджет на відповідний рік, з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

При цьому суд зауважує, що реалізація особою права, яке пов’язане з отриманням бюджетних коштів та базується на спеціальних та чинних на час виникнення  спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлене у залежність від бюджетних асигнувань.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивачки в частині стягнення на її користь недоотриманої суми державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 09.07.2009 року по 31.12.2007 року включно, а також з 22.05.2008 року по 01.08.2009 року,  яка й підлягає стягненню на користь позивачки з відповідача за рахунок коштів державного бюджету.

Вирішуючи питання про поновлення позивачці пропущеного строку для звернення до суду за захистом своїх прав, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивачка в позовній заяві посилається на те, що вона дізналася про порушення своїх прав щодо підвищення пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком після публікацій рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та 22.05.2008 року, при цьому з відповідним позовом вона звернулася 23.09.2009 року, тобто після закінчення строку звернення до суду.

Суд вбачає підстави для поновлення позивачці строку на звернення до адміністративного суду з даним позовом, вважаючи причини його пропуску поважними, оскільки позивачка є особою похилого віку, пенсіонеркою, не фахівець в галузі права, й фактично про існування рішень Конституційного Суду України дізналася саме у 2008 році, якими відновлено її право на отримання державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Одночасно суд зазначає, що   позивачка  в своєму позові просить зобов'язати відповідача фактично здійснити перерахунок у певній сумі. Проте, суд доходить висновку про неможливість вирішити таку позовну вимогу, оскільки, в даному випадку судом фактично буде самостійно здійснено перерахунок розміру соціальної допомоги відповідно  з підвищенням її на 30 % мінімальної  пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», що стане підміною функцій органів Пенсійного Фонду України, що неприпустимо відповідно до чинного законодавства.    

                Вимоги позивачки ОСОБА_1  в частині зобов’язання відповідача і на майбутнє проводити  їй перерахунок щомісячної  соціальної державної допомоги, як дитині війни  згідно  Закону України ?ро соціальний захист дітей війни»  у разі збільшення мінімальної пенсії за віком чи зміни прожиткового мінімуму не відповідає змісту законодавства. Судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання та не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.                  

            Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.3 ст.94 КАС України.                                                                                                

      Керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3,6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни»,  ст.ст.  6-14,  71, 159-163,  167 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

      Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та покладення зобов’язання щодо перерахування та виплати недоплачених сум соціальної допомоги «Дітям війни» - задовольнити частково.

     Поновити ОСОБА_1 пропущений строк для звернення до суду із зазначеними позовними вимогами.  

     Визнати дії Управління Пенсійного Фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області по нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії неправомірними.

     Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області здійснити перерахунок пенсії  ОСОБА_1   відповідно  з підвищенням її на 30 % мінімальної  пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»  та провести  виплати за 2007 рік з  09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року   та  з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно.      

         В іншій частині позовних вимог – відмовити.

            Відповідно до ст.186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її складання у повному обсязі до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу  шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

            Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, у разі її подання протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

             Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, а у разі її подання - після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

            Повний текст постанови суду виготовлене о 14 грудня 2009 року.

Суддя:                                                                                                              О.В.Свистунова