АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа №33/796/254/2018 Постанова винесена суддею - Бугіль В.В.

Категорія: ч.1 ст. 172-6 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2018 року суддя Апеляційного суду міста Києва Кепкал Л.І., розглянувши за участю особи, притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, її захисника ОСОБА_3, прокурорів Благовісної А. та Савенка Д., матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19 вересня 2017 року про притягнення до адміністративної відповідальності -

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19 вересня 2017 року, ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 - 6 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.

Постановою суду встановлено, що ОСОБА_2, будучи службовою особою Міністерства закордонних справ України, відповідно до підпункту «и» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», являючись суб'єктом відповідальності, на яку поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог ч. 1 ст. 45 вказаного Закону несвоєчасно, без поважних причин, тобто після встановленого періоду першого етапу декларування (з 01.09.2016 по 30.10.2016), а саме 29.12.2016 подала на офіційний веб - сайт Національного агентства з питань запобігання корупції щорічну декларацію за 2015 рік особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене частиною 1 статті 172-6 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19 вересня 2017 року скасувати та закрити провадження у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

За доводами апелянта постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 19 вересня 2017 року не відповідає вимогам законодавства, прийнята без урахування усіх фактичних обставин справи,а зібрані по справіта досліджені з ході судового розгляду докази не є достатніми для визнання її вини у вчиненні зазначеного правопорушення.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_2 зазначає, що судом не були враховані та досліджені її заперечення проти протоколу, не зазначені мотиви їх відхилення, не взяті до уваги та не дослідженні надані нею документи, які характеризують її особу, та які свідчать про її сумлінне та відповідальне, на протязі багатьох років ставлення до своїх посадових обов'язків.

Також апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги, той факт, що відповідно до Закону України «Про державну службу», ранги державних службовців присвоюються одночасно з призначенням на посаду державної служби, а до 21.12.2016 року вона мала 8 ранг державного службовця, якийвідповідно до Закону України «Про державну службу» відноситься до категорії «В», 6-й ранг державного службовця їй було присвоєно лише 21.12.2016 року (Наказ МЗС України №2825-ос).

Крім цього ОСОБА_2 стверджує, що в неї не було жодної підстави вважати, що посада начальника відділу загальної інформації Управління загального секретаріату МЗС є посадою керівника структурного підрозділу Міністерства, яка відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», є посадою на яку поширюється дія цього Закону, оскільки структурним підрозділом є Департамент Міністерства, а не відділ, який вона очолювала.

Звертає увагу на те, що в матеріалах справи не надано відомостей про те, що відповідно до організаційної структури Міністерства Закордонних справ України відділ, який вона очолює є структурним підрозділом Міністерства, такі твердження є припущеннями, є оціночними і не визначені в справі чіткими критеріями, не підтверджуються відповідними документами.

Апелянт просить врахувати правові позиції рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України», якими визначено концепцію якості закону з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі, коли національне законодавство припустило неоднозначне множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення особи, притягнутої до адміністративної відповідальності та її захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурорів, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши та дослідивши матеріали адміністративної справи, приходжу до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи з дотриманням процесуальної форми її розгляду.

Вказані вимоги при розгляді даної справи суддею суду першої інстанції виконанні в повному обсязі.

Частиною 1 статті 172-6 КУпАП встановлено відповідальність за несвоєчасне подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Згідно постанови суду, ОСОБА_2 будучи службовою особою Міністерства закордонних справ України, відповідно до підпункту «и» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», являючись суб'єктом відповідальності, на яку поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог ч. 1 ст. 45 вказаного Закону несвоєчасно, без поважних причин, тобто після встановленого періоду першого етапу декларування (з 01.09.2016 по 30.10.2016), а саме 29.12.2016 року подала на офіційний веб - сайт Національного агентства з питань запобігання корупції щорічну декларацію за 2015 рік особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене частиною 1 статті 172-6 КУпАП.

Висновок місцевого суду про наявність в діянні ОСОБА_2складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним і обґрунтованим.

Даний висновок суду в повному обсязі підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, яким судом першої інстанції, з дотриманням вимог ст. 252 КУпАП, була надана правильна оцінка, в контексті положень ст. 251 КУпАП, шляхом повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

Так, винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: протоколом №109 від 27.07.2017 року про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-6 КУпАП; випискою з єдиного реєстру декларацій, з якого вбачається, що ОСОБА_2 подала електронну декларацію 29.12.2017р.(а.с.12) та іншими доказами, зокрема, наказом заступника Міністра - керівника апарату Міністерства закордонних справ України Пристайка В.В. «Про переведення працівників Управління генерального секретаріату» від 24.06.2016 року № 985-ос , згідно якого ОСОБА_2 з 24.06.2016 переведено на посаду начальника відділу загальної інформації управління генерального секретаріату Міністерства закордонних справ України.

Відповідно до п. 1 Положення «Про Міністерство закордонних справ України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 року № 281, Міністерство закордонних справ України (МЗС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Згідно підпункту «и» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону № 1700-УІІ суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме: посадові та службові особи інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим.

Відповідно до абзацу 2 п. 2 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VІІІ до категорії «Б» віднесено посади - керівників структурних підрозділів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, їх заступників, керівників територіальних органів цих державних органів та їх структурних підрозділів, їх заступників.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» апарат міністерства це організаційно поєднана сукупність структурних підрозділів і посад, що забезпечують діяльність міністра, а також виконання покладених на міністерство завдань, та який складається із секретаріату та самостійних структурних підрозділів, а його структуру затверджує міністр.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2005 року №179 «Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій» (із змінами), установлено, що у складі апарату міністерств серед іншого утворюються такі структурні підрозділи як управління та відділ у складі управління, який очолює начальник.

Протягом 2016-2017 років структура апарату МЗС, до якого незмінно включається Управління генерального секретаріату (далі - Управління), як самостійний структурний підрозділ, затверджувалась наказами МЗС від 13.06.2016 року №174 та від 01.07.2017 року №281.

Відповідно до Положення про Управління генерального секретаріату, затверджувалося наказами МЗС від 12.07.2016 року №206 та від 06.05.2017 року №187, одним з відділів, який входить до складу Управління, є відділ загальної інформації та зв'язку, посаду начальника якого, відповідно до наказу МЗС від 24.06.2016 року №985-ос, з 24.06.2016 року і по теперішній час обіймає ОСОБА_2, що підтверджується також її посадовими інструкціями.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про державну службу», посади керівників структурних підрозділів міністерств та їх заступників, у тому числі посада начальника відділу загальної інформації Управління генерального секретаріату МЗС, відносяться до категорії «Б».

Отже, всупереч доводам апеляційної скарги ОСОБА_2, вона є суб'єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією та відповідно, службовою особою державного органу категорії «Б», на яку поширюється дія Закону № 1700-VІІ, у тому числі обмеження та зобов'язання, передбачені цим законом.

Згідно примітки до статті 50 Закону № 1700-УІІ під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються, зокрема, особи посади яких належать до посад державної служби категорії «А» або «Б», тобто ОСОБА_2, будучи начальником відділу загальної інформації Управління генерального секретаріату Міністерства закордонних справ України, займала відповідальне становище.

Статтею 1 Закону № 1700-УІІ встановлено, що суб'єкти декларування - це особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пунктах 4 і 5 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов'язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про запобігання корупції» Національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень має право приймати з питань, що належать до його компетенції, обов'язкові для виконання нормативно-правові акти. Нормативно-правові акти Національного агентства підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, що зазначено у ч. 5 ст. 12 Закону. Нормативно-правові акти Національного агентства після включення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів опубліковуються державною мовою в офіційних друкованих виданнях. Нормативно-правові акти Національного агентства, які пройшли державну реєстрацію, набирають чинності з дня офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня офіційного опублікування.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 розділу 2 «Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», затвердженого Рішенням Національного агентства «Про функціонування Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» (далі реєстр) від 10.06.2016 року № 3, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.07.2016 року за № 959/29089, до Реєстру включаються такі електронні документи (далі - документи):

декларації, що подаються відповідно до статті 45 Закону;

повідомлення про суттєві зміни в майновому стані суб'єкта декларування, передбачені частиною другою статті 52 Закону;

виправлені декларації, що подаються відповідно до частини четвертої статті 45 Закону.

Суб'єкти декларування подають до Реєстру зазначені в пункті 1 цього розділу документи шляхом заповнення електронних форм відповідних документів на веб - сайті Реєстру відповідно до технічних вимог до форм.

Суб'єкти декларування подають зазначені документи через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Реєстру у власному персональному електронному кабінеті після реєстрації в Реєстрі.

Відповідно до першого етапу системи подання та оприлюднення відповідно до вимог Закону № 1700-УІІ декларацій, який розпочав свою роботу з 00 годин 00 хвилин 01 вересня 2016 року, передбаченого пунктом 1 Рішення Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) від 10.06.2016 № 2 «Про початок роботи системи подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15.07.2016 №958/29088 із змінами, внесеними згідно з Рішенням Національного агентства від 18.08.2016 № 1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.08.2016 № 1153/29283, віднесено щорічні декларації за 2015 рік, передбачені частиною першою статті 45 Закону № 1700-УІІ (декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий рік), службових осіб, які станом на 01 вересня 2016 року займають згідно зі ст. 50 Закону № 1700-УІІ відповідальне та особливо відповідальне становище. Зазначені декларації подаються протягом 60 календарних днів з 01 вересня 2016 року, тобто до 30.10.2016 року включно.

Таким чином, ОСОБА_2, будучи начальником відділу загальної інформації Управління генерального секретаріату Міністерства закордонних справ України, займала відповідальне становище та була зобов'язана подати щорічну декларацію за 2015 рік особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в період з 01 вересня до 30 жовтня 2016 року включно.

З відповіді Міністерства закордонних справ України наданої на запит Генеральної прокуратури України від 14.12.2017 року щодо надання інформації стосовно ОСОБА_2 вбачається, що у період з вересня 2016 по березень 2017 року до структурних підрозділів апарату МЗС, представництв МЗС на території України та закордонних дипломатичних установ було направлено 18 циркулярних листів і службових записок, у яких, серед іншого, до працівників дипломатичної служби доводились інформація та роз'яснення щодо виконання зобов'язань, визначених Законом України «Про запобігання корупції», у т.ч. щодо декларування доходів, направлення повідомлень про суттєві зміни в майновому стані та відкриття валютних рахунків в установах банків-нерезидентів, повноважень Національного агентства з питань запобігання корупції, необхідності дотримання антикорупційного законодавства. Інформація щодо першого етапу е-декларування (01.09-30.10.2016) доводилася до відома керівників структурних підрозділів апарату МЗС і представництв МЗС на території України службовою запискою Департаменту менеджменту персоналу МЗС №201/10-901-2097 від 30.09.2016, в якій, серед іншого, визначався алгоритм дій посадових осіб МЗС з централізованого оформлення електронного цифрового підпису через Акредитований центр сертифікації ключів органів юстиції державного підприємства «Національні інформаційні системи» і вищезазначеним алгоритмом скористалася, на відміну від начальника відділу загальної інформації та зв'язку Управління ОСОБА_2, переважна більшість посадових осіб апарату Міністерства (у т.ч. її безпосередній керівник).

Так, з Єдиного державного реєстру декларацій вбачається, що лише станом на 14:12 23.12.2016 року ОСОБА_2 подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік, з унікальним ідентифікатором документа: (https://public.nazk.gov.ua/declaration/50e9b4ffl-3f0f-445d-986b-bc8996136181,тобто з порушенням строку, передбаченого абзацом 1 підпункту 1 пункту 1 Рішенням Національного агентства від 10.06.2016 № 2 «Про початок роботи системи подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15.07.2016 року за № 958/29088.

Згідно відповіді Національного агентства дата публікації повідомлень на сайті співпадає з фактичною датою подання до Реєстру.

Про технічну справність реєстру та можливість подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування ОСОБА_2 за період з 00:00 год. 01.09.2016 року по 23:59 год 30.10.2016 року свідчить відповідь адміністратора Реєстру - державного підприємства «Українські спеціальні системи» та Національного агентства.

Крім того, відповідно до довідки від 28.03.2017 року № 212/17-927-187 виданої директором ВФД ОСОБА_5 та начальником відділу Міністерства закордонних справ України ОСОБА_6 за період з вересня 2016 по березень 2017 років, ОСОБА_2 не перебувала на лікарняному, у відрядженнях та у відпустці, що свідчить про її перебування в робочі дні за місцем роботи.

У той же час, у додатку до листа Національного агентства з питань запобігання корупції від 13.06.2017 року № 93-05/18961/17 зазначено послідовність дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчинила ОСОБА_2, а саме: 29.12.2016 року о 12:05:18 початок сесії 212.26.137.2/32, а 29.12.2016 року о 14:12:24 натиснуто кнопку «Подати документ», кінець сесії.

Отже, в період з 01.09.2016 року по 30.10.2016 року ОСОБА_2, усвідомлюючи обов'язок подання щорічної декларації за 2015 рік, мала можливість у визначений період подати щорічну декларацію за 2015 рік особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, але подала її лише 29.12.2016 року, тобто несвоєчасно. Поважних причин, які б об'єктивно унеможливлювали подання ОСОБА_2 щорічної декларації за 2015 рік шляхом заповнення відповідної форми на офіційному веб - сайті Національного агентства в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування у вказаний строк судом під час розгляду справи не встановлено, та не надано таких даних і самою ОСОБА_2 під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене вище, підстав для скасування постанови судді та закриття провадження по справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі ОСОБА_2 суд апеляційної інстанції не вбачає.

За таких обставин, вважаю, що постанова судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19 вересня 2017 року є законною, обґрунтованою та винесеною у відповідності до вимог законодавства, а апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 294 КУпАП , суддя

П О С Т А Н О В И Л А :

Постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19 вересня 2017 року, якою ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 - 6 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя

Апеляційного суду м. Києва Кепкал Л.І.