Рівненський міський суд Рівненської області

м. Рівне, вул. Шкільна, 1, 33028, (0362)26-59-17

___________________________________________________________________________________

Справа №2 А-3953/ 10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2010 року Рівненський міський суд Рівненської області

в особі судді - Музичук Н.Ю..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне в порядку письмового провадження справу

адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Рівненській

області про визнання протиправною та скасування постанови.

ВСТАНОВИВ:

27 Вересня 2010 року позивач звернувся з позовом до УДАІ УМВС України в Рівненській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення ВК 199379 від 19 вересня 2010 року за відсутністю події та складу правопорушення.

Відповідач, будучи повідомленим про час і місце судового розгляду справи у встановленому порядку, надав письмові заперечення на позовну заяву, згідно яких позовні вимоги вважає безпідставними, ос порену декларацію законною, просить відмовити в задоволенні позову за безпідставністю та розглянути справу без участі представника.

В судове засідання представник відповідача не з»явився.

Позивач надав суду заяву, в якій просить розглянути праву в його відсутності порядку письмового провадження.

Справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами в порядку письмового провадження, відповідно положень ст.ст.122, 128 ч.6 КАС України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Постановою серії ВК 199379 від 19 вересня 2010 року в справі про адміністративне правопорушення було притягнуто до відповідальності позивача ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено штраф в розмірі 340 грн.

Згідно вищевказаної постанови та протоколу про адміністративне правопорушення серії ВК1 № 029402 від 19 вересня 2010 року, ОСОБА_2 в цей день о 15.05 год. по вул. Сагайдачного міста Рівне Рівненської області, керуючи автомобілем НОМЕР_1, порушив правила зупинки, здійснив зупинку транспортного засобу ближче ніж за 30 метрів від посадкового майданчику для маршрутних транспортних засобів та в зоні дії дорожнього знаку 3.34, чим порушив п.15.9 /є/ ПДР, та вчинив правопорушення, передбачене ст. 122 ч. 1 КпАП України.

З наданих позивачем пояснень до протоколу про адміністративне правопорушення, вбачається, що ОСОБА_1 не визнав правопорушення в його діях, вказуючи що зупинився вимушено внаслідок зупинки маршрутного таксі, яке рухалося перед його автомобілем. В позовній заяві правопорушення в його діях вважає не доведеним, вказує на те, що на час зупинки рухався за маршрутним таксі по вулиці Сагайдачного м.Рівне, назустріч ішов щільний потік транспортних засобів, він був вимушений зупинитися на момент зупинки маршрутного таксі, оскільки обігнати, об'їхати чи здійснити інший маневр в дорожній ситуації він не міг. Зупинка автомобіля була вимушеною, в даній ситуації він прийняв міри для усунення небезпеки, що загрожувала його транспортному засобу, запобіг скоєнню ДТП, діяв в умовах крайньої необхідності, відповідно до ст. 18 КпАП України. Проте інспектор не прийняв до уваги його доводи та доводи його свідків.

Відповідно до положень ст. 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган чи посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення , винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення та поясненням особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Встановлено, що особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності не визнала подію та вину у вчиненні правопорушення, вказуючи на їх відсутність. Доказів правопорушення в діях порушника, які б спростували доводи порушника, протоколом про адміністративне правопорушення не наведено, відсутні письмові докази, докази відео чи фото фіксування технічними засобами. Також не відібрано пояснення від свідків та очевидців події адміністративного правопорушення, щодо події та вини особи в вчиненні правопорушення, які могли б засвідчити чи спростувати факт адміністративного правопорушення.

Посилання в запереченнях на положення ПДР у відсутність належних допустимих доказів події та складу правопорушення суд не вважає достатніми для підтвердження правопорушення в діях позивача. Таким чином, достовірних доказів, які б підтверджували правопорушення в діях позивача не зазначено в протоколі та не надано до заперечення відповідача.

Крім того, згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Із матеріалів справи не вбачається встановлення відповідачем даних обставин.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішені справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень тау спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якшо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення (постанови) з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства. Достатніх належних допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача відповідач суду не надав. Зважаючи ­на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 247, 251, 258, 280 КпАП України, керуючись ст. ст. 17-19, 70, 71, 122, 143, 159-163,167,171-2,185,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову інспектора РР ДПС ВДАІ міста Рівне УМВС України в Рівненській області ОСОБА_3 серії ВК 199379 від 19 вересня 2010 року в справі про адміністративне правопорушення за 122ч.1 КУпАП про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. скасувати.

Постанова місцевого загального суду як адміністративного суду є остаточною і оскарженню не підлягає. Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляцій скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмові у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційні провадження.

Суддя Рівненського міського суду Н.Ю. Музичук