ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

22.03.2018                      Справа № 905/1211/17                                         

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Нарожній М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні скаргу Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу”, м. Маріуполь, Донецька область №393 від 05.03.2018 на дії Мар’їнського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області у справі 905/1211/17

за позовом: Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу”, Донецька область, м. Маріуполь, в особі Єнакієвського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства КП “Вода Донбасу”, Донецька область, м. Єнакієве

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК СХІДЕНЕРГО”, Донецька область, м. Курахове, в особі відокремленого підрозділу “Зуївська теплова електрична станція” Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК СХІДЕНЕРГО”, Донецька область, м. Зугрес

про: стягнення заборгованості у розмірі 845785,81 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 4574,98 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 15251,05 грн., пені у розмірі 41958,33 грн.

За участю представників сторін:

від скаржника (позивача, стягувача): ОСОБА_1 (за довіреністю № 03-03 від 14.12.17);

від відповідача (боржника): не з'явився;

від ВДВС: не з’явився.

СУТЬ СКАРГИ:

В провадженні судді Бойко І.А. перебувала справа за позовом Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу”, Донецька область, м. Маріуполь, в особі Єнакієвського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства КП “Вода Донбасу”, Донецька область, м. Єнакієве до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК СХІДЕНЕРГО”, Донецька область, м. Курахове, в особі відокремленого підрозділу “Зуївська теплова електрична станція” Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК СХІДЕНЕРГО”, Донецька область, м. Зугрес про стягнення заборгованості у розмірі 845785,81 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 4574,98 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 15251,05 грн., пені у розмірі 41958,33 грн.

           15.08.2017р. судом винисено ухвалу про припинення провадження у справі у зв’язку з задоволенням заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК СХІДЕНЕРГО”, Донецька область, м. Курахове, в особі відокремленого підрозділу “Зуївська теплова електрична станція” Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК СХІДЕНЕРГО”, Донецька область, м. Зугрес про затвердження мирової угоди у справі №905/1211/17.

13.03.2018р. від Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу”, м. Маріуполь, Донецька область надійшла скарга №393 від 05.03.2018 на дії Мар’їнського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області у справі 905/1211/17, в якій скаржник просив: визнати незаконними дії Мар'їнського районного відділу державної виконавчої служби Головного ТУЮ у Донецькій області з повернення без прийняття до виконання ухвали господарського суду Донецької області від 15.08.2017р. по справі №905/1211/17; скасувати повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 14.02.2018р.

Розпорядженням керівника апарату щодо повторного автоматичного розподілу справи №01-01/91 від 13.03.2018р., у зв’язку з відставкою судді Бойко І.А., справу передано для розгляду судді Левшиній Я.О.

Ухвалою суду від 13.03.2018р. скаргу прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 22.03.2018р.

Для підтвердження обставин, викладених у скарзі скаржник надав заяву про виконання судового рішення №03/159 від 02.02.2018р., ухвалу господарського суду Донецької області від 15.08.2017р., повідомлення №14.41-20-2647 від 14.02.2018р. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Представник скаржника (стягувача) в судове засідання 22.03.2018р. з'явився, скаргу підтримав.

Представники боржника та ВДВС в судове засідання 22.03.2018р. не з’явились, про день, час та місце розгляду скарги повідомлені належним чином.

Боржник через канцелярію суду надав клопотання про відкладення судового засідання. Суд відмовляє у задоволенні даного клопотання з огляду на те, що за приписами ст. 342 ГПК України скарга розглядається у десятиденний строк, а неявка належним чином повідомленого боржника не перешкоджає її розгляду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

встановив:

Ухвалою суду від 15.08.2017р. припинено провадження у справі у зв’язку з задоволенням заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК СХІДЕНЕРГО”, Донецька область, м. Курахове, в особі відокремленого підрозділу “Зуївська теплова електрична станція” Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК СХІДЕНЕРГО”, Донецька область, м. Зугрес про затвердження мирової угоди у справі №905/1211/17.

Стягувач звернувся до Мар'їнського РВДВС Головного ТУЮ у Донецькій області із заявою про виконання судового рішення.

14.02.2018р. державним виконавцем Мар'їнського РВДВС Головного ТУЮ у Донецькій області Дейнека Д.О. винесено повідомлення №14.41-20-2647 від 14.02.2018р. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 6 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Постанова мотивована тим, що виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме не зазначено повне прізвище, ім'я, по батькові посадової особи, яка його видала, а також неможливістю однозначно ідентифікувати особу боржника та місцезнаходження, так як боржником зазначено ТОВ «ДТЕК СХІДЕНЕРГО» (85612, Донецька область, м. Курахове, вул. Енергетиків, б. 34; код ЄДРПОУ 31831942), в особі відокремленого підрозділу «Зуївська теплова електрична станція» ТОВ «ДТЕК СХІДЕНЕРГО» (86783, Донецька область, м. Зугрес, вул. 60-років Жовтня, 100; код ЄДРПОУ 26160818).

27.02.2018р. скаржник отримав повідомлення №14.41-20-2647 від 14.02.2018р. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, в межах встановленого законом строку для оскарження дій державного виконавця, звернувся до господарського суду із скаргою.

Скаржник не погодився з позицію виконавчої служби та посилається у скарзі на відсутність підстав, передбачених законом щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Згідно ч. 1 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Оцінивши наявні в справі докази, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Згідно ст. 129 Конституції України одним із засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначено поняття обовязковості судових рішень, яке полягає в тому, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами на всій території України.

Згідно з вимогами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Розглядаючи ж ст. 17 Закону у світлі норм статей 8 та 9 Конституції, можна стверджувати, що вище вказані джерела європейського та національного права містять норми, щодо яких право України передбачає пряму дію та безпосереднє застосування. Отже, положення Закону фактично надають Конвенції в ієрархії формальних джерел права України такий статус, який можна визначити як квазіконституційний.

Відповідно до ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Натомість, на переконання суду, дії державного виконавця під час розгляду заяви про виконання ухвали господарського суду Донецької області від 15.08.2017р. по справі №905/1211/17, та направлення стягувачу повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання є безпідставними.

Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу у порядку, передбаченому законом.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та обєктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Статтею 3 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі відповідних виконавчих документів, зокрема, на підставі ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Відповідно до положень ст. 4 Закону визначено перелік вимог, які мають міститься у виконавчому документі, та визначено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.

Господарським процесуальним кодексом встановлено зміст ухвали суду, що викладається окремим документом, серед складових якої зазначено - прізвище судді (в редакції, чинній на момент винесення ухвали про затвердження мирової угоди – ст.86); прізвище та ініціали судді (в чинній редакції кодексу – ст. 234).

Відповідно до ч.3 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов’язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов’язаний мати таку печатку.

Стосовно посилання державного виконавця на неможливість однозначно ідентифікувати особу боржника та місцезнаходження, так як боржником зазначено ТОВ «ДТЕК СХІДЕНЕРГО» (85612, Донецька область, м. Курахове, вул. Енергетиків, б. 34; код ЄДРПОУ 31831942), в особі відокремленого підрозділу «Зуївська теплова електрична станція» ТОВ «ДТЕК СХІДЕНЕРГО» (86783, Донецька область, м. Зугрес, вул. 60-років Жовтня, 100; код ЄДРПОУ 26160818) суд зазначає про його безпідставність з огляду на те, що за приписами ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним є майном. В ухвалі про затвердження мирової угоди від 15.08.2017р. чітко визначено боржника – юридичну особу ТОВ «ДТЕК СХІДЕНЕРГО».

Як вбачається з ухвали господарського суду Донецької області від 15.08.2017р., її зміст в повному обсязі відповідає вимогам вищезазначених норм законодавства, у зв'язку із чим, у державного виконавця не було підстав для винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без виконання.

Як випливає з вищенаведеного, ухвала господарського суду, як вид судового рішення (оскільки, загальною рисою, яка об'єднує всі види судових рішень, є те, що в них дійсно дістає вияв реалізація судової влади) є обов'язковою для виконання, а її виконання є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому, повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання на підставі п.7.ч.4. ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII , є неправомірним та таким, що суперечить вищевказаним законодавчим вимогам та Конституції України.

Враховуючи наведені приписи та практику Європейського суду з прав людини, суд беззаперечено погоджується з доводами стягувача про обов'язковість виконання судових рішень та дотримання органами виконання судових рішень приписів чинного законодавства, яке регламентує процес такого виконання.

Пункт 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

Згідно зі статтею 6 Конвенції виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду, завершальною стадією судового провадження. У зв'язку із цим під час розгляду питань про відстрочку, розстрочку, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення, а також під час розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби судам необхідно дотримуватися вимог Конвенції щодо виконання судового рішення упродовж розумного строку (справи "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року, "Ромашов проти України" від 27 липня 2004 року, "Дубенко проти України" від 11 січня 2005 року, "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року та інші).

У рішенні від 05.07.2012 у справі Глоба проти України (no. 15729/07,) Європейський суд з прав людини вказує, що пункт 1 статті 6 Конвенції, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії державного виконавця Мар'їнського РВДВС Головного ТУЮ у Донецькій області Дейнека Д.О. щодо винесення повідомлення №14.41-20-2647 від 14.02.2018р. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання є неправомірними.

За приписами ч. 1, 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи приписи ГПК України, Закону України “Про виконавче провадження”, пункту 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України”, у суду відсутні повноваження скасовувати рішення органів Державної виконавчої служби. Натомість, встановивши обґрунтованість доводів заявника, суд може визнати постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною. Як зазначено в інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-08/369 від 29.06.2010 “Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України”, вимога скаржника щодо скасування постанови чи іншого акта органу Державної виконавчої служби за своєю правовою природою тотожна вимозі про визнання їх недійсними. Тому у господарського суду відсутні правові підстави для відмови в задоволенні скарги лише з тієї причини, що в ній зазначається про скасування відповідної постанови (акта), а не про визнання його недійсним.

Враховуючи попередній висновок суду про неправомірність дій державного виконавця Мар'їнського РВДВС Головного ТУЮ у Донецькій області Дейнека Д.О. щодо винесення оскаржуваного повідомлення, суд визнає недійсним повідомлення №14.41-20-2647 від 14.02.2018р. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

На підставі викладеного, скарга Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу”, м. Маріуполь, Донецька область №393 від 05.03.2018 на дії Мар’їнського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області у справі 905/1211/17 підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись Законом України “Про виконавче провадження”, ст.ст.339-344 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Скаргу Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу”, м. Маріуполь, Донецька область №393 від 05.03.2018 на дії Мар’їнського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області у справі №905/1211/17 задовольнити у повному обсязі.

Визнати неправомірними дії державного виконавця Мар'їнського РВДВС Головного ТУЮ у Донецькій області Дейнека Д.О. щодо винесення оскаржуваного повідомлення.

Визнати недійсним повідомлення №14.41-20-2647 від 14.02.2018р. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання по справі №905/1211/17.

Ухвала набирає законної сили в день її проголошення та може бути оскаржена в десятиденний строк в апеляційному порядку згідно розділу IV ГПК України.

У судовому засіданні 22.03.2018р. проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Повний текст ухвали підписаний 23.03.2018р.

           Суддя Я.О. Левшина