ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2018 р.                                                                 Справа № 917/2004/17  

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В., суддя Крестьянінов О.О. , суддя  Фоміна В. О.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" вх. №340 П/2 на рішення господарського суду Полтавської області від 11.01.2018 у справі № 917/2004/17 (рішення ухвалено суддею Кульбако М.М. у приміщенні господарського суду Полтавської області, повний текст складено 16.01.2018)

за  позовом  Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ,

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Гадячгаз", м.Гадяч Полтавської області,

про стягнення 1000,17 грн.

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до ПАТ по газопостачанню та газифікації "Гадячгаз" про стягнення 1000,17 грн. заборгованості, з яких 936,33 грн. - пені, 63,84 грн. - 3% річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язання за договором №Г-П/2013-ВТВ від 04.01.2013 купівлі-продажу природного газу.

Рішенням    господарського суду Полтавської області від 11.01.2018 у задоволенні позову відмовлено. Місцевий господарський суд зазначив, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій” від 11.01.2005 №20 Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, Департамент фінансів Полтавської облдержадміністрації, ТОВ “Кременчукгаз постачання”, ПАТ “Гадячгаз” та ПАТ “НАК “Нафтогаз України” підписали Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №288 від 22.01.2016 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України. Відповідно до пункту 3 Спільного протокольного рішення, сторони зобов'язалися перерахувати кошти наступній стороні не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок. Спільним протокольним рішенням передбачено надання державою коштів на погашення заборгованості, а також змінено строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 №Г-11/2013-ВТВ. Місцевий господарський суд із посиланням на ч.3 ст. 653 ЦК України зазначив, що сторони у такий спосіб змінили спосіб виконання  зобов'язань за договором, змінили порядок і строки проведення розрахунків за договором і не передбачили нарахування будь-яких штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

Позивач із рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.   

Апелянт зазначає, що за поставлений природний газ за договором відповідач розрахувався згідно зі спільними протокольними рішеннями лише частково, що відображено в наданому позивачем до суду першої інстанції розрахунку, а решта боргу в сумі 97356,67 грн. була оплачена відповідачем власними коштами за боргом, сплата якого не була врегульована вищезазначеними спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків; вказані кошти сплачено відповідачем поза межами порядку та строків, встановлених спільними протокольними рішеннями; нарахування штрафних санкцій та відсотків річних за поставлений природний газ відбувалося у періоди прострочень оплат та на суми заборгованості, які не відшкодовувалися вищевказаними спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків.

          Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 відкрито апеляційне провадження за вказаною скаргою, встановлено строк відповідачеві для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 5 днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи, що ціна позову в даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом було попереджено сторони, що апеляційна скарга може бути розглянута за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи - за відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи з їх повідомленням (викликом).

13.03.2018 відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на підписання сторонами спільних протокольних рішень, якими змінено порядок перерахування коштів, заперечує проти вимог апелянта, стверджує про їх безпідставність та просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги ПАТ “НАК “Нафтогаз України”.

Клопотань від учасників справи про розгляд справи з їх повідомленням (викликом) до суду не надійшло.

За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі  у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

В ході апеляційного розгляду даної справи Харківським апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом  у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст.282 ГПК України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

04.01.2013 між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (продавець) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “Гадячгаз” (покупець) укладено договір №Г-П/2013-ВТВ купівлі - продажу природного газу (а.с.23). В подальшому між сторонами укладено ряд додаткових угод до договору.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Відповідно до пункту 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Додатковою угодою №10 від 22.12.2014 (а.с.40) сторонами було доповнено вищевказаний пункт положеннями, згідно з якими остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється покупцем після отримання повних розрахунків за послуги транспортування природного газу газорозподільними мережами; у разі якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу за цим договором, продавець повністю розрахувався за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, надані в попередньому місяці, остаточний розрахунок за використаний природний газ здійснюється покупцем на підставі акту приймання-передачі до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 договору визначено, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 договору він зобов’язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, за вищевказаним договором позивач поставляв відповідачеві газ протягом 2013 – 2015 років.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій” від 11.01.2005 №20 Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, Департамент фінансів Полтавської облдержадміністрації, ТОВ “Кременчукгаз постачання”, ПАТ “Гадячгаз” та ПАТ “НАК “Нафтогаз України” підписали Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №288 від 22.01.2016 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України (а.с.111).

Відповідно до п.2.6 вказаного Спільного протокольного рішення, сторона №4 (ПАТ “Гадячгаз”) перераховує стороні останній (ПАТ “НАК “Нафтогаз України”) отримані з державного бюджету кошти в сумі 3459822,91 грн. за природний газ, поставлений у 2015 році за договором №Г-П/2013-ВТВ від 04.01.2013, із записом у графі “призначення платежу” - “Постанова Уряду від 11.01.2005 №20, договір №Г-П/2013-ВТВ від 04.01.2013”.

Як вбачається з матеріалів справи та письмових пояснень позивача і відповідача, вищевказане Спільне протокольне рішення №288 було виконано сторонами.

Разом з тим, ПАТ “НАК “Нафтогаз України”, зазначаючи про те, що частину боргу за 2015 рік (а саме, суму 97356,67 грн.) ПАТ “Гадячгаз” сплатило за рахунок власних коштів і при цьому прострочило платіж на 8 днів, просить суд стягнути з відповідача 936,33 грн. пені та 63,84 грн. 3% річних, нарахованих за вказаний період (з 21.01.2016 по 28.01.2016 включно).

У задоволенні даного позову місцевим господарським судом було відмовлено.

Надаючи оцінку аргументам місцевого господарського суду у відповідності до підпункту б) пункту 2 частини 1 статті 282 ГПК України, з урахуванням меж апеляційного перегляду у відповідності до вищенаведених приписів ст.269 ГПК України, колегія суддів зазначає, що з висновками суду першої інстанції не можна погодитися з наступних підстав.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що саме по собі укладення Спільного протокольного рішення №288 від 22.01.2016 є обставиною, що  відповідно до ч.3 ст.653 ЦК України змінює зобов’язання сторін за договором №Г-П/2013-ВТВ від 04.01.2013 у повному обсязі. Тому, із посиланням на те, що позивач не надав суду доказів порушення відповідачем зобов'язань за протокольними рішеннями, місцевий господарський суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з доводами про те, що наявність Спільного протокольного рішення №288 від 22.01.2016 є обставиною, що  відповідно до ч.3 ст.653 ЦК України змінює зобов’язання сторін за договором №Г-П/2013-ВТВ від 04.01.2013.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що висновок про те, що відповідне рішення змінило зобов’язання за договором у повному обсязі, було зроблено при неповному з’ясуванні обставин даної справи.

А саме, як вбачається зі змісту позовної заяви, ПАТ “НАК “Нафтогаз України” дійсно не заперечує факт своєчасного виконання відповідачем зобов’язань у тому обсязі, який передбачено Спільним протокольним рішенням №288 від 22.01.2016, та не нараховує відповідачеві штрафних санкцій за періоди, в які ПАТ “Гадячгаз” сплачувало кошти на підставі вищевказаного Спільного протокольного рішення. Тобто вищевказані обставини справи судом першої інстанції було встановлено вірно.

Водночас місцевим господарським судом залишено поза увагою, що сума, зазначена у Спільному протокольному рішенні (3459822,91 грн.) не повною мірою покриває заборгованість відповідача перед позивачем за договором №Г-П/2013-ВТВ від 04.01.2013, яка існувала на момент укладення відповідного Спільного протокольного рішення.

Так, відповідно до наявних у матеріалах справи актів приймання-передачі природного газу, підписаних обома сторонами (а.с. 56 – 91), протягом періоду з січня 2013 року по грудень 2015 року включно позивач поставив відповідачеві природний газ на загальну суму 24426928,26 грн.

У період з  січня 2013 року по жовтень 2015 року включно розрахунки за отриманий газ здійснювалися відповідачем на умовах Спільних протокольних рішень, укладених між сторонами на підставі постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій” від 11.01.2005 №20 Відповідне вбачається із наданого позивачем до суду першої інстанції розрахунку та не спростовано відповідачем в ході розгляду справи. Будь-яких штрафних санкцій за вищевказаний період позивачем відповідачеві не нараховувалося.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що спірна сума, заявлена до стягнення, стосується заборгованості за газ, отриманий відповідачем у листопаді та грудні 2015 року, на загальну суму 5224921,24 грн.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, не спростованого відповідачем (а.с.17), часткове погашення вказаної суми здійснювалося наступним чином: 794272,70 грн. сплачено 24.12.2015 за Спільним протокольним рішенням №3039; 288482,82 грн. сплачено 28.01.2016 за Спільним протокольним рішенням №292; 584986,16 грн. сплачено власними коштами відповідача 21.01.2016 (тобто в межах встановленого договором строку).

Отже, на момент укладення Спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №288 від 22.01.2016, на яке посилається місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні та відповідач у запереченнях проти позову, заборгованість відповідача перед позивачем за листопад – грудень 2015 року (не погашена за іншими Спільними протокольними рішеннями за бюджетні кошти, а також за рахунок власних коштів відповідача) складала 3557179,58 грн.

Частина вказаної суми, а саме 3459822,91 грн. увійшла до Спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №288 від 22.01.2016 та в подальшому була погашена на умовах цього рішення (не є предметом даного судового спору).

Інша частина - 97356,67 грн. (3557179,58 грн. - 3459822,91 грн.) була сплачена відповідачем за рахунок власних коштів 29.01.2016 (із простроченням на 8 днів).

Та обставина, що прострочений платіж у розмірі 97356,67 грн. здійснено саме за рахунок власних коштів відповідача, поза межами Спільного протокольного рішення №288 від 22.01.2016 (на яке посилається місцевий господарський суд), додатково підтверджується банківською випискою (а.с.22, зворотній бік), відповідно до якої відповідач у призначенні даного платежу не посилався на постанову Уряду від 11.01.2005 №20 (як це було передбачено Спільним протокольним рішенням), а зазначив про сплату коштів виключно за договором №Г-П/2013-ВТВ від 04.01.2013.

Будь-яких доказів того, що платіж у сумі 97356,67 грн. від 29.01.2016 здійснено в межах Спільного протокольного рішення №288 від 22.01.2016 та за кошти, отримані ПАТ “Гадячгаз” за вказаним рішенням, відповідачем суду першої та апеляційної інстанції не надано.

Посилання суду першої інстанції на постанови Верховного Суду України № 3-23гс15 від 25.03.2015 у справі № 924/1265/13, від 01.07.2015 № 3-322гс15 у справі № 924/1230/14, від 11.11.2015 № 3-968гс15 у справі № 927/1733/14 колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вказані постанови стосуються правовідносин, пов’язаних з виконанням зобов’язань, на які поширюються подальші зміни, внесені сторонами, зокрема, в частині строків здійснення оплати – тоді як у даному випадку зміни, внесені Спільним протокольним рішенням №288 від 22.01.2016 щодо зобов’язань покупця за договором №Г-П/2013-ВТВ від 04.01.2013, не стосуються платежу в сумі 97356,67 грн.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що на вказаний платіж поширюються умови договору щодо нарахування покупцеві пені за прострочення оплати (п.7.2), а також положення ч.2 ст.625 ЦК України, якою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки сум пені в розмірі 936,33 грн. та 63,84 грн. 3% річних за період прострочення платежу в сумі 97356,67 грн. з 21.01.2016 по 28.01.2016 включно (а.с.17), колегія суддів дійшла висновку про те, що вони є арифметично та методологічно правильними і такими, що відповідають умовам договору (п.7.2), та нормам чинного законодавства, зокрема, ст.232 ГК України. Жодних контррозрахунків та заперечень щодо правильності визначення сум пені та відсотків річних відповідачем не надано суду першої та апеляційної інстанції. Також відповідачем в ході розгляду справи не подавалася заява про застосування позовної давності.

За таких обставин, враховуючи, що доводи апелянта стосовно сплати відповідачем 97356,67 грн. поза межами Спільного протокольного рішення №288 від 22.01.2016 знайшли підтвердження в ході апеляційного провадження, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення слід скасувати як таке, що прийнято при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, а позовні вимоги мають бути задоволені в повному обсязі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за подання позовної заяви в листопаді 2017 року сплачено 1600,00 грн. (що відповідає приписам Закону України "Про судовий збір" в редакції, чинній на момент подання позову). Вказана сума витрат зі сплати судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

При зверненні з апеляційною скаргою, у відповідності до п.п.4 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", заявник мав сплатити 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви – тобто 2400,00 грн. (1600,00 * 150%). Фактично апелянтом було сплачено 2643,00 грн., однак колегія суддів зазначає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума витрат у розмірі, визначеному законом, а саме, 2400,00 грн. Решту сплачених коштів (243,00 грн.) може бути повернуто позивачеві у разі його звернення до суду з відповідним клопотанням в порядку  п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись  статтями 273, п.2 ч.1 статті 275, п.1 ч.1 статті 277, 281, 282, 284  Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 11.01.2018 у справі №917/2004/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Гадячгаз" (37300, Полтавська область, м.Гадяч, вул.Будька, 26а, код ЄДР 05524660) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, код ЄДР 20077720) пеню в сумі 936,33 грн., три проценти річних у сумі 63,84 грн., 1600,00 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 2400,00 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено   23.03.18

Головуючий суддя                                                                    Шевель О. В.

Суддя                                                                                           Крестьянінов О.О.  

Суддя                                                                                           Фоміна В. О.