Справа № 683/1216/16-ц

2/683/13/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Бондарчук Л.А.

з участю секретаря Борикіної Л.В.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинові справу №683/1216/16, 2/683/13/2018 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

встановив:

6 травня 2916 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 6 листопада 2007 року між банком та відповідачем було укладено договір про іпотечний кредит № HMSWGI0000001345, за умовами якого позичальник отримав кредит в сумі 200 000 грн на термін до 6 листопада 2016 року та зобов’язувався повернути кредит сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Позичальник взяті на себе зобов’язання за кредитним договором виконував неналежним чином, внаслідок чого станом на 14 квітня 2016 року його заборгованість перед банком становить 424471,92 грн, яку в добровільному порядку сплатити відмовляється.

Представник позивача подав до суду заяву, в якій просив справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позов не визнали та пояснили, що у відповідача заборгованість перед ПАТ КБ «ПриватБанк» відсутня повністю, оскільки він повністю погасив кредит.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 6 листопада 2007 року між Публічним акціонерним Комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний кредит № HMSWGI0000001345, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 200000 грн, позичальник зобов’язувався прийняти, належним чином використати та повернути кредит в сумі 200000 грн, сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 15% річних, а також інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором (п 1.1 договору).

Відповідач взяті на себе зобов’язання виконував неналежним чином, внаслідок чого його заборгованість перед кредитором станом на 14 квітня 2016 року становить 385883 грн. 56 коп., з яких 143202 грн 13 коп. заборгованість за кредитом, 133170 грн 29 коп. заборгованість за відсотками, 109693 грн 14 коп. пеня.

Зазначені обставини підтверджуються наявними у справі письмовими.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст.6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч.1 ст.1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов»язань не допускається,

Згідно п.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно п. 2.4. зазначеного договору позичальник зобов’язується щомісячно до 6 числа кожного місяця, починаючи з наступного після укладення цього договору, здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані кредитором відсотки ануїтетними платежами в сумі не менше 3409,74 грн шляхом внесення готівки до каси або шляхом безготівкових перерахувань.

Відповідно до п.6.2 при порушенні позичальником зобов’язань по погашенню кредиту, передбачених п.1.1, 2.4 цього договору, позичальник сплачує відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі від зазначеного в п.1.1, нараховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Зазначені умови договору стали результатом домовленості сторін, які є вільними у визначенні своїх зобов'язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Отже, з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню заборгованість за договором про іпотечний кредит № HMSWGI0000001345 від 6 листопада 2007 року, яка утворилась станом на 14 квітня 2016 року, а саме: 143202 грн 13 коп. заборгованість за кредитом, 133170 грн 29 коп. заборгованість за відсотками.

При вирішенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з відповідача пені та штрафу, суд враховує наступне.

Частиною 1 статті 546 цього Кодексу встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В силу ч. ч. 1, 2 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами кредитного договору (п.6.4) передбачено застосування до відповідача пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання.

Одночасно, пунктом 6.6 договору передбачена сплата позичальником штрафу як виду цивільно-правової відповідальності за порушення строків платежів по будь-якому з грошових зобов’язань, визначених цим договором.

Відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

За таких обставин, позов ПАТ КБ «ПриватБанк» у частині стягнення штрафу не може бути задоволений, а тому з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути лише пеню у розмірі 109693,14 грн.

Суд не бере до уваги висновок судово-економічної експертизи №270/17-22 від 29.09.2017 року, яка проведена згідно ухвали Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 14.03.2017 року, згідно якогозаборгованість ОСОБА_1, перед ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” за кредитним договором №HMSWGI0000001345 від 06.11.2007р., становить 26973,21 грн, оскільки дані, покладені в основу даного висноку, різняться із тими умовами договору про іпотечний кредит №HMSWGI0000001345 від 06.11.2007 року, які погодили строни, а також нормам законодавства.

Зокрема, згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Таким чином, договір про іпотечний кредит №HMSWGI0000001345 від 06.11.2007р., є дійсним та правомірним, оскільки його недійсність не встановлена ані законом, а ні судом, а відтак його умови є обов’язковими до виконання.

Експерт, нараховуючи заборгованість за кредитним договором не враховує вказані норми законодавства та відходить від умов кредитного договору. Експерт не враховує умову кредитного договору, що погоджена сторонами у п. 2.4 щодо розміру щомісячного платежу (3409,74 грн), а проводить розрахунок виходячи із розміру щомісячного платежу 3384,86 грн, який сторонами не погоджувався.

Відповідно до п. 4.2, 4.5 кредитного договору достроковим погашенням кредиту вважається сплата позичальником ануїтетних платежів у розмірі більшому ніж ануїтетний платіж. Суми які надходять від позичальника на погашення кредиту, що перевищують суму кратну розміру ануїтетного платежу залишаються на транзитному рахунку банку без розподілу до наступної дати погашення кредиту. Експерт взагалі не враховує умови договору що зазначені у розділі 4 кредитного договору. А саме: 04.09.2008р., на рахунок 29091050069505 надійшли кошти в сумі 3880,56грн. Експерт, нехтуючи умовами розділу 4 кредитного договору, вирішив всю суму цього погашення направити в цей же день на погашення тіла кредиту, таким чином здійснивши дострокове погашення заборгованості по тілу кредиту, незважаючи на існування нарахованих відсотків, які він взагалі залишив без оплати в вересні 2008 року, при цьому відсотки не виніс на прострочку і нарахування пені на цю прострочену заборгованість також у своєму рахунку експерт не зробив. Подальше нарахування відсотків експерт в своєму розрахунку вже проводить на "нову" суму тіла кредиту, що призводить до невірного нарахування відсотків.

Ст. 526 ЦК України вказує на те, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до п. 2.4 кредитного договору позичальник зобов’язаний до 6 числа кожного місяця здійснювати погашення Кредиту та сплачувати нараховані кредитором відсотки, шляхом сплати ануїтетного платежу. Відповідно до п. 5.3.2 Кредитного договору позичальник зобов’язався своєчасно сплатити відсотки за користування кредитом, тобто здійснювати щомісячне погашення відсотків до 6 числа кожного місяця.

Починаючи з 2010 року, щомісячний обов'язковий платіж позичальник вносить в сумі, недостатній для оплати нарахувань по відсотках, тобто протягом цілого року накопичується борг за відсотками, а отже відповідно до п. 6.5 Кредитного договору вони стають простроченими. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Банк нараховуючи заборгованість за кредитним договором діє відповідно до п. 6.4 кредитного договору та нараховує пеню на прострочену заборгованість за відсотками у розмірі 0,15 від суми простроченого платежу. Експерт у своєму розрахунку не нараховує неустойку взагалі, кожний платіж позичальника повністю направляє на погашення частини відсотків.

Починаючи з 2011 року у позичальника виникає прострочена заборгованість не лише за відсотками, але і за тілом кредиту, оскільки щомісячний платіж вноситься в сумах, що є меншими розміру щомісячного ануїтетного платежу, а також із порушенням строків погашення щомісячного платежу.

Відповідно до п. 6.5 кредитного договору при непогашенні Кредиту в строки, що зазначені в п. 1.1, 2.4 цього договору, заборгованість в частині непогашеної суми кредиту вважається простроченою. На залишок простроченої заборгованості по кредиту нараховуються відсотки в подвійному розмірі від зазначеного в п. 1.1 кредитного договору, тобто 30% річних (п. 6.2, 6.5 Кредитного договору), а також пеня відповідно до п. 6.3 кредитного договору. Експерт не застосовує ці умови кредитного договору щодо нарахувань неустойки на суму прострочки по тілу кредиту.

Отже, всього з ОСОБА_3 на корить ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню заборгованість за договором про іпотечний кредит № HMSWGI0000001345 від 6 листопада 2007 року, яка утворилась станом на 14 квітня 2016 року, в сумі 385883 грн 56 коп., з яких 143020,13 грн заборгованість по кредиту, 133170,29 грн - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 109693,14 грн – пеня.

При розподілі судових витрат суд враховує пропорційність задоволених вимог. Позов заявлено з ціною 424471,92 грн, а задоволено на суму 385883,56 грн., тобто на 90,9 % (385883,56 х 100 : 424471,92 ).

За таких обставин з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути 5787,68 грн судового збору (6387,08 х 90,9%).

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 264-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: 31100, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Фрунзе, 99, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місце знаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, р/р29092829003111, МФО №305299) заборгованість за договором про іпотечний кредит № HMSWGI0000001345 від 6 листопада 2007 року, яка утворилась станом на 14 квітня 2016 року, в сумі 385 883 (триста вісімдесят п’ять тисяч вісімсот вісімдесят три) грн 56 коп., з яких 143020,13 грн заборгованість по кредиту, 133170,29 грн - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 109693,14 грн – пеня.

В задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення 38588 грн 36 коп. штрафу відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 5787 грн 68 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 23 березня 2018 року.

Суддя