Справа № 2-312/11 Головуючий у 1 інстанції: Українець П.Ф.

Провадження № 22-ц/783/7446/17 Доповідач в 2-й інстанції: Павлишин О. Ф.

Категорія: 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2018 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого - Павлишина О.Ф.,

суддів - Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,

секретар Бохонко Е.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Городоцького районного суду Львівської області від 29 листопада 2017 року у справі за заявою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 про видачу дублікату виконавчого листа,-

ВСТАНОВИЛА:

19 липня 2017 року ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 звернувся в суд із заявою про видачу дублікату виконавчого листа Городоцького районного суду Львівської області від 14.01.2013 року у справі № 2-312/11 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів.

Оскаржуваною ухвалою залишено без розгляду заяву про видачу дублікату виконавчого документу.

Ухвалу суду оскаржив представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3

В апеляційній скарзі стверджує, що ухвала суду є незаконною, постановлена з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Зазначає, що постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що заяву ОСОБА_2 від 19.07.2017 року підписано неповноважною особою, мотивуючи свою ухвалу тим, що 21 грудня 2016 року ОСОБА_2 була за кордоном, а тому не могла підписати довіреність. Вважає, що суд, витребовуючи докази для перевірки дійсності документу на представництво, вийшов за межі своїх повноважень. Посилається на те, що суд немає права з'ясовувати питання, які не передбачені ст. 214 ЦПК України. Зазначає, що судом не взято до уваги норми ст. 204 ЦК України, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вважає, що суд не мав права сумніватися у правомірності довіреності ОСОБА_2 від 21.12.2016 року. Звертає увагу на те, що 20 вересня 2017 року суд ухвалив витребувати від приватного нотаріуса ОСОБА_5 підтвердження того, що вона посвідчувала довіреність від 21 грудня 2016 року. Посилається на те, що суд не дочекався відповіді від нотаріуса та обґрунтував свою постанову лише на підставі повідомлення Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 05.10.2017 року. Просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Оскільки в судове засідання не з"явились особи, які беруть участь у справі, колегія суддів вважає, що розгляд справи відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України слід проводити без участі останніх та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Залишаючи заяву про видачу дублікату виконавчого документу без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що зазначена заява в інтересах ОСОБА_2 подана особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п. 9 ст. 1 Перехідних положень якого, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

При розгляді справи в суді першої інстанції суд керувався приписами ЦПК України в редакції 2004 року, на відповідність яким перевіряється судом апеляційної інстанції оскаржувана ухвала.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 207 ЦПК України в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

З матеріалів справи вбачається, що до заяви про видачу дублікату виконавчого документу представником ОСОБА_2 - ОСОБА_3 долучено копію нотаріально завіреної довіреності, якою ОСОБА_2 уповноважує ОСОБА_3, ОСОБА_6 на представництво її інтересів (т. 1 а.с. 234).

З копії вищевказаної довіреності вбачається, що така посвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 21.12.2016р. у м. Львів від імені ОСОБА_2, у довіреності міститься запис про її підписання ОСОБА_2 у присутності нотаріуса.

Ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 20.09.2017 року за клопотанням представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 суд витребовував інформацію у Державної прикордонної служби України чи перетинала ОСОБА_2 державний кордон України в період 01.10.2016р. - 18.09.2017р., та в які конкретно календарні дати; - у приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 чи посвідчувала вона 21.12.2016р. довіреність за № 934 від імені ОСОБА_2, якщо так - на підставі яких документів.

Суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали врахував повідомлення Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України вих. № 0.64-31984/0/15-17 від 05.10.2017р. та прийшов до передчасного висновку про те, що ОСОБА_2 не могла підписати зазначену довіреність у м. Львові.

Однак, судом не враховано відповідь Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, у якій остання повідомила, що нею посвідчувалась довіреність від імені ОСОБА_8 21.12.2016 року за реєстровим № 934 на підставі паспорта громадянина України та картки фізичної особи - платника податків (т. 2 а.с. 9), а також норми матеріального права.

Так, відповідно до ст.244 ЦК України видача довіреності є правочином.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

А відтак, оскільки відсутні будь-які дані про встановлення законом недійсності довіреності ОСОБА_2, а також дані щодо оспорення цієї довіреності і визнання її недійсною судом, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не мав передбачених ст.207 ЦПК України підстав для залишення заяви ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 без розгляду.

В зв'язку з вищенаведеним ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Городоцького районного суду Львівської області від 29 листопада 2017 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена відповідно до положень ст.389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 23 березня 2018 року.

Головуючий: Павлишин О.Ф.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.