Справа № 2-2412/2009 р.

УХВАЛА

    01 грудня  2009 року  суддя Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області Серебрякова Т.В., розглянувши матеріали позовної заяви Дочірнього підприємства „Біологічні очисні споруди” ЗАТ „ВОЗКО” (далі -  ДП „Біологічні очисні споруди” ЗАТ „ВОЗКО”) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за комунальні послуги , -

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2009 р. ДП „Біологічні очисні споруди” ЗАТ „ВОЗКО” звернулося до суду з позовом  до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за комунальні послуги.

В позовній заяві зазначено, що відповідно довідки КП „Вознесенське МБТІ” № 6558  від  03 вересня 2009 року квартира АДРЕСА_1, на праві власності зареєстрована за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі  Свідоцтва на право власності  від 01 лютого 1994 р. Згідно довідки Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку  „Хім-Буд-2”  №14 від 07 вересня 2009 р. в даній квартирі зареєстрована та проживає відповідачка – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження.

Дочірнє підприємство „Біологічні очисні споруди” ЗАТ „ВОЗКО” за вищевказаною адресою  надає відповідачці відповідну комунальну послугу по прийняттю стічних вод до комунальної каналізації, за яку відповідачка повинна вносити плату. Проте відповідачка, користуючись послугою, порушила, як споживач комунальних послуг, взятий на себе обов’язок по оплаті, оскільки  оплату проводила  нерегулярно та не в повному обсязі, в наслідок чого, виникла заборгованість за надану комунальну послугу.  Посилаючись на  Правила надання населенню послуг з  централізованого опалення, постачання  холодної та гарячої води і  водовідведення,  затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №630  від 21 липня 2005 р., позивач просив стягнути з відповідачки  заборгованість на користь ДП „Біологічні очисні споруди” ЗАТ „ВОЗКО” за період з 01.07.2003 р. по 01.09.2009 р. в розмірі 1 157  (одна тисяча сто п’ятдесят сім) грн. 35 коп.

Також просив стягнути з останньої на користь Асоціації „Центр” витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 (тридцять)  грн. 00 коп., сплачені підприємством при подачі позову до суду.

Ухвалою судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області   від                       16 листопада 2009 р.  позовна  заява ДП „Біологічні очисні споруди”  ЗАТ „ВОЗКО”  була залишена без руху, з посиланням на   невідповідність її вимогам  ст.ст.119,120  ЦПК України, а позивачу  запропоновано  в  строк до 30 листопада  2009 р.   виправити  її недоліки, які  зазначені в мотивувальній частині  ухвали.

Виконуючи вимоги ухвали судді від 16 листопада   2009 р.,  представником позивача – Асоціацією „Центр”,  був  поданий  до суду лист  від  27 листопада   2009 р. Проте, і за цих обставин провадження по справі не може бути відкрито, оскільки недоліки, з приводу яких  була постановлена  ухвала судді  від 16 листопада  2009 р., позивачем   усунуті  не в повному обсязі.  Окрім того,  вищезазначений  лист від 27 листопада  2009 р.   за змістом не відповідає  вимогам, що передбачені  ст.119 ЦПК України, тому  не може бути прийнятий судом  до уваги, як усунення недоліків, оскільки, позивач повинен був усунути недоліки шляхом подання  до суду позовної заяви (у новій редакції) та її копії, відповідно до кількості осіб, які приймають участь у справі,  а не лист.

Також, за правилами  ч.5 ст.119 ЦПК України до позовної заяви повинні  додаватись  документи, що підтверджують сплату судового збору та  оплату витрат  на                        інформаційно-технічне забезпечення  розгляду справи. Тобто особа, яка звертається до суду  (позивач), повинна сплати судові витрати по кожній  справі окремо . Проте,  на платіжне доручення    №1417 від 14 вересня 2009 р.  позивач посилається як на доказ сплати обумовлених витрат  по справі    № 2-2413/09 за позовом ДП „Біологічні очисні споруди” ЗАТ „ВОЗКО” до ОСОБА_4  і  ОСОБА_5, а також   по вищевказаній справі № 2-2412/09 за позовом ДП „Біологічні очисні споруди” ЗАТ „ВОЗКО”  до ОСОБА_1. Крім того, в порушення вимог  Інструкції про порядок обчислення та справлення державного мита,  вказане  платіжне доручення не містить  відомостей, щодо зарахування сплачених витрат до бюджету міста  Вознесенська, так як, при сплаті судових витрат готівкою до  документа, щодо якого вчинюється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні мита з рахунку платника – останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту «Зараховано в дохід бюджету ___ грн. (дата)». Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи  з відміткою дати виконання платіжного доручення.

Окрім того, враховуючи, що позивачем  по справі є Дочірнє підприємство  „Біологічні очисні споруди” закритого акціонерного товариства „ВОЗКО”, в ухвалі судді від                                     16 листопада  2009 р. позивачу було запропоновано надати до суду документи на підтвердження, що вищевказана  комунальна установа є юридичною особою,  має самостійний баланс, розрахунковий  та інші  рахунки у  банківських установах, фірмову печатку, штамп й інші реквізити, зареєстровані належним чином, а також  має право  надавати послуги споживам міста Вознесенська по збору, очистці та розподілу води. Проте,  зазначений недолік позовної заяви  в передбаченому законом порядку усунутий не був, тому   позовну заяву  ДП „Біологічні очисні споруди” ЗАТ „ВОЗКО”  слід вважати неподаною та повернути.

Відповідно до положення ч.2 ст.121 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення заяви без руху у встановлений строк, заява  вважається неподаною і повертається особі, яка її подала.

           Керуючись  ч.2 ст.121 ЦПК України, суддя, –

УХВАЛИЛА:

             Позовну заяву   Дочірнього підприємства „Біологічні очисні споруди” ЗАТ „ВОЗКО”  до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за комунальні послуги    - вважати неподаною та повернути  позивачу.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області  шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження ухвали  протягом п’яти днів з дня  її постановлення  та подачі апеляційної скарги протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку                 ч.4 ст.295  ЦПК України.

Суддя                                                                    Т.В.  Серебрякова