ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
іменем України
"07" грудня 2009 р. справа № 5020-1/099-10/033
Господарський суд міста Севастополя в складі:
судді Юріної О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі господарську справу
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1)
(АДРЕСА_2)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
(АДРЕСА_3)
про стягнення заборгованості в сумі 85835,58 грн.
за участю представників:
позивача – ОСОБА_3, довіреність б/н від 24.09.2009;
відповідача –ОСОБА_4, довіреність б/н від 23.11.2009.
23.09.2009 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі –позивач) звернулась до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі –відповідач), про стягнення заборгованості в сумі 85835,58 грн., з яких: 54750,00 грн. –сума оплаченого товару, 24386,58 грн. –втрати від інфляції, 1224,00 грн. –3% річних та 5475,00 грн. –штраф.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором купівлі-продажу б/н від 05.12.2008 в частині передачі товару.
Ухвалою від 23.09.2009 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 14.10.2009.
Розпорядженням голови суду від 05.10.2009 №116 справа передана до провадження судді Юріної О.М.
Ухвалою від 06.10.2009 справа прийнята до провадження судді Юріної О.М.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, у наданих суду поясненнях до справи від 17.11.2009 /вх. №11190/, посилаючись на норми статті 224 Господарського кодексу України, статей 610-612, 623 Цивільного кодексу України, суму у розмірі 54750,00 грн., заявлену до стягнення, просить стягнути як збитки, понесені ним внаслідок неотримання комп’ютерів, а також втрати від інфляції у розмірі 24386,58 грн., 3% річних у розмірі 1224,00 грн. та штраф у розмірі 5475,00 грн. /а.с. 63-64/.
Представник відповідача проти вимог позову заперечував, у поясненнях по справі від 02.12.2009 /а.с. 70/ у задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що на виконання умов договору купівлі-продажу б/н від 05.12.2008 позивачем на його рахунок було перераховано 54750,00 грн., однак виконати умови договору в частині передачі товару відповідач не зміг з вини позивача, у зв’язку з чим на підставі статті 219 Господарського кодексу України відповідач звільняється від відповідальності за порушення господарського зобов’язання.
У судовому засіданні 02.12.2009 оголошувалась перерва до 07.12.2009.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ :
05.12.2008 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу б/н, за умовами якого продавець зобов’язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених даним договором, зобов’язується прийняти та оплатити 15 персональних комп’ютерів марки ПК С 430/і945/1024Мb/160Gb/DVD-RW/ATX/17+k+m+сф/ХРНЕ /а.с. 8-10/.
Договір вважається укладеним та набирає законної сили з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань (пункт 10.1 договору).
Згідно з пунктом 2.1 договору загальна ціна товару становить 54750,00 грн.
Передача товару від продавця до покупця за даним договором здійснюється у 3-х денний строк з дня оплати товару покупцем. Місце отримання товару –склад покупця (пункт 3.1 договору).
Відповідно до пункту 5.1 договору здача-приймання товару здійснюється уповноваженими представниками покупця та продавця протягом 3-х днів з моменту оплати товару зі складенням акту приймання-передачі товару.
За змістом пункту 6.1 договору, покупець зобов’язується на підставі виставленого продавцем рахунку оплатити товар до 11.12.2008 шляхом перерахування відповідних грошових коштів на банківський рахунок продавця.
На виконання умов договору, позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 54750,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №55 від 05.12.2008, №57 від 10.12.2008 /а.с. 11,12/.
Однак, відповідач, в порушення взятих на себе зобов’язань за договором, товар позивачу не передав, повідомлень про виникнення обставин, які б перешкоджали виконанню зобов'язань відповідач позивачу не надсилав, що й з’явилось підставою для звернення позивача до суду із зазначеним позовом.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в межах позовних вимог та підстав позову, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Спір виник у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором купівлі-продажу б/н від 05.12.2008 в частині передачі оплаченого позивачем товару.
Укладення договорів купівлі-продажу регулюється нормами параграфу 1 розділу III Цивільного кодексу України.
Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною першою статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Правові наслідки порушення продавцем зобов'язання щодо передачі товару визначені частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України , відповідно до якої якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Укладаючи договір купівлі-продажу б/н від 05.12.2008, сторони також передбачили, що порушення (прострочка) продавцем строків, визначених у пункті 3.1 даного договору, є істотним порушенням договору та тягне за собою наслідки, встановлені пунктами 7.2, 7.3 договору (пункт 3.2 договору).
Так, за змістом пункту 7.2 договору, продавець за порушення зобов’язання, встановленого пунктом 3.2 договору, зобов’язаний сплатити покупцю штраф в розмірі 10% від ціни непоставленого у строк товару.
У випадку порушення (прострочка) продавцем строків передачі товару, покупець має право відмовитись від прийняття товару, про що покупець зобов’язаний невідкладно у письмовій формі повідомити продавця. У даному випадку продавець повертає покупцю перераховані за товар грошові кошти у повному обсязі та сплачує штраф відповідно до пункту 7.2 договору (пункт 7.3 договору). Між тим, жодних доказів щодо повідомлення відповідача про відмову від прийняття товару позивач суду не надав.
Натомість, обґрунтовуючи вимоги позову, позивач спочатку просив суд стягнути з відповідача 54750,00 грн. як суму, сплачену за товар за договором купівлі-продажу б/н від 05.12.2008 та нараховані на неї штраф, втрати від інфляції та 3% річних, однак, в-подальшому, посилаючись на норми статті 224 Господарського кодексу України, статей 610-612, 623 Цивільного кодексу України, суму у розмірі 54750,00 грн., заявлену до стягнення, позивач визначив як збитки, понесені ним внаслідок неотримання комп’ютерів /а.с. 63-64/.
Прострочення боржника як вид цивільного правопорушення тягне за собою міру цивільно-правової відповідальності. Умовами останньої є: неправомірні дії, наявність збитків, причинно-наслідковий зв'язок між діями та збитками, і вина (у визначених законом випадках). При цьому, для настання цивільно-правової відповідальності необхідна наявність всіх чотирьох умов.
Пункт 8 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України визначає відшкодування збитків як один з способів захисту цивільних прав та інтересів.
Відповідно до частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками, з одного боку, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), з іншого боку –доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Визначення поняття збитків наводиться також у частині другій статті 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Можливість стягнення збитків передбачена й пунктом 7.5 договору, згідно з яким сторона, яка порушила договір, зобов’язана відшкодувати збитки, спричинені таким порушенням, незалежно від здійснення іншою стороною заходів щодо запобігання збитків або зменшенню збитків, крім випадків, коли остання своїм винним діянням (дією чи бездіяльністю) сприяла настанню або збільшенню збитків.
Вимоги позивача ґрунтуються на тому, що перераховані ним на виконання договору купівлі-продажу б/н від 05.12.2008 відповідачу грошові кошти є збитками.
Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав вважати, що позивачу за обставин, викладених ним, спричинені саме збитки.
Грошові кошти сплачені позивачем за товар по Договору в силу частини другої статті 22 ЦК України не можуть вважатися збитками, оскільки в розумінні вказаної норми збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Не можуть бути віднесені сплачені Позивачем кошти до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення і згідно частини першої статті 225 ГК України , оскільки вони не є вартістю втраченого, пошкодженого або знищеного майна; додатковими витратами (штрафними санкціями, сплаченими іншим суб’єктам, вартістю додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесеними стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною; неодержаним прибутком (втраченою вигодою), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною; матеріальною компенсацією моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Заявлена позивачем до стягнення сума у розмірі 54750,00 грн. за своєю правовою природою не підпадає під ознаки збитків та є сумою, сплаченою за непоставлений товар, можливість повернення якої врегульовано положеннями статті 693 Цивільного кодексу України, а також пунктом 7.3 договору купівлі-продажу від 05.12.2008. Втім, відповідної вимоги про повернення цієї суми позивачем заявлено не було. До того ж, й відсутні докази повідомлення відповідача про відмову від прийняття товару, як то передбачено пунктом 7.3 договору.
Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до статті 20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд. Згідно зі статтею 22 ГПК України зміна предмету або підстав позову є правом позивача.
Суд вважає позовні вимоги з підстав, які заявлено, необґрунтованими, недоведеними, тому у задоволенні позову в цій частині позову відмовляється. Позивач не позбавлений права звернутися до суду за захистом своїх прав по іншому предмету позову або з інших підстав.
Що стосується вимог позивача про стягнення втрат від інфляції у розмірі 24386,58 грн. та 3% річних у розмірі 1224,00 грн. на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, суд визнає помилковими та такими, що не підлягають задоволенню, адже у згаданій статті йдеться про порушення грошових зобов'язань, у той час як в даному випадку у відповідача не виникло обов’язку сплатити суму основного боргу, а його обов’язок перед позивачем полягав в передачі товару .
Разом з тим, позов в частині стягнення штрафу в розмірі 10% від ціни непоставленого у строк товару в сумі 5475,00 грн. /а.с. 16/ є обґрунтованим і відповідно до вимог статті 230 Господарського кодексу України та пункту 7.2 договору купівлі-продажу б/н від 05.12.2008 підлягає стягненню з відповідача.
Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 230, 224 Господарського кодексу України, статтями 16, 22, 610-612, 623, 655, 662, 693 Цивільного кодексу України, статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_3; ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_3 у БМ Банк, МФО 380913 ) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2, р/р НОМЕР_4 у СФ КБ „Приватбанк”, МФО 324935 ) штраф за договором купівлі-продажу б/н від 05.12.2008 у розмірі 5475,00 грн. (п’ять тисяч чотириста сімдесят п’ять грн.), а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 54,67 грн. (п’ятдесят чотири грн. 67 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 15,03 грн. (п’ятнадцять грн. 03 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову відмовити.
Суддя підпис О.М. Юріна
Рішення складено відповідно до вимог статті 84
Господарського процесуального кодексу України
та підписано 14.12.2009.