В И Р О К      справа № 1-1435/09

        І М Е Н Е М             У К Р А Ї Н И                

09 грудня 2009  року  Шевченківський районний суд м. Києва

в складі: головуючого                                                                       судді  -  Павленко О.П.  

при секретарі                                                                                   Антонюк М.С.

з участю прокурора                                                                          Левко В.Б.

      захисника                                          ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_2  , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця                   м. Києва, громадянина України, українця, з середньою освітою, неодруженого, працюючого продавцем ТОВ «Фоззі-Фуд», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого  

      у вчиненні злочину, передбаченого ст. 15 ч.2, 186 ч.1 КК України,

                                                 в с т а н о в и в   :

 ОСОБА_2 16 жовтня 2009 року, приблизно о 14 годині 30 хвилин, перебуваючи в магазині ТОВ «Де Люкс», розташованому в кварталі «Домашнього затишку» ТВК «Метроград», що в підземному просторі на Бессарабській площі в м. Києві, звернув увагу на мобільний телефон, який належав ОСОБА_3 і лежав на полиці робочого столу та вирішив викрасти даний телефон. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 підійшов до столу, взяв мобільний телефон та направився на вихід, але в цей час його злочинні дії були викриті начальником зміни охорони ТВК «Метроград» ОСОБА_4, який висловив вимогу зупинитися та повернути викрадене майно.                  Однак ОСОБА_2, усвідомлюючи, що його злочинні дії, направлені на таємне викрадення чужого майна викриті, свої дії не припинив, а, діючи відкрито, утримуючи при собі приватне майно ОСОБА_3, а саме: мобільний телефон марки «Самсунг Х660», вартістю 250 грн., з сім карткою оператора мобільного зв’язку «Лайф», вартістю 5 грн., на рахунку якої знаходились гроші в сумі 10 грн., а всього загальною вартістю 265 грн., став намагатися зникнути з місця вчинення злочину, але свої злочинні дії не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий ОСОБА_4 і майно, яке він намагався відкрито викрасти, у нього було виявлено та вилучено.

Допитаний у судовому засіданні  підсудний ОСОБА_2  повністю визнав себе винним та пояснив, що 16 жовтня 2009 року він зайшов у торгівельний центр, який знаходиться в підземному просторі на Бессарабській площі. В одному з магазинів він побачив на столі мобільний телефон та вирішив його викрасти. Так як в магазині були відсутні покупці та не було на місці продавця, він підійшов до столу, взяв мобільний телефон та вийшов з магазину. Охоронець побачив його дії та пішов за ним, вимагаючи повернути телефон, але він став тікати. Охоронець йог наздогнав, забрав у нього мобільний телефон та викликав працівників міліції.

Підсудний щиросердно покаявся у вчиненому злочині, засудив свої дії та просить суворо його не карати, врахувати, що він постійно працює та просить призначити йому покарання у вигляді штрафу .  

Враховуючи визнання підсудним всіх фактичних обставин справи, відповідно до ст. 299 КПК України та за згодою учасників судового розгляду, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки вони ніким не оспорюються та  приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_2   у закінченому замаху на відкрите  викрадення чужого майна ( грабіж )  доведена повністю і його дії  правильно кваліфіковані  за ст.15 ч.2, 186 ч.1 КК України.

Призначаючи підсудному вид і міру покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину; фактичні обставини справи та відношення підсудного до скоєного; те, що тяжких наслідків в результаті злочинних дій не наступило та викрадене майно було повернуто  власнику.  

Судом також враховуються дані про особу ОСОБА_2, який  раніше не судимий, постійно  працює, характеризується позитивно.

До обставин, що пом’якшують покарання підсудного, суд відносить щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Враховуючи  викладене, суд вважає достатнім обрання покарання підсудному у вигляді штрафу.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

                 з а с у д и в :  

 визнати винним   ОСОБА_2  у вчиненні злочину, передбаченого              ст. 15 ч.2, 186 ч.1 КК України і призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто  в сумі 1190 грн. в доход держави.  

До набрання чинності вироку міру запобіжного заходу  ОСОБА_2  залишити без змін - у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.

Речовий доказ по справі:  мобільний телефон марки «Самсунг Х660», який був переданий на зберігання ОСОБА_3 - залишити в її розпорядженні  ( а.с.30).

На вирок суду може бути подано апеляцію до Апеляційного суду м. Києва на протязі 15 діб з дня  його проголошення.

                                                        Суддя :