Постанова

Іменем України

07 березня 2018 року

м. Київ

справа № 161/19127/15-ц

провадження № 61-7213зпв18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

розглянув справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» про відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, за заявою публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 липня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у цивільних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» (далі - ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс») про відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом.

Позов мотивовано тим, що з 29 січня 1970 року ОСОБА_1 працював токарем на Луцькому автомобільному заводі, правонаступником якого є ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс». 26 травня 1986 року, перебуваючи на робочому місці, він отримав тяжку травму пальців правої кисті руки. За результатами розслідування нещасного випадку, що трапився з ним під час виконання трудових обов'язків, відповідачем складений акт за формою Н-1 про нещасний випадок на виробництві від 26 травня 1986 року.

29 квітня 2010 року висновком Луцької МСЕК йому вперше встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 10 % довічно. У зв'язку з тим, що він не може повноцінно користуватися пальцями правої кисті руки, що супроводжується незручностями у повсякденному житті, просив стягнути з ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» 50 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 21 березня 2016 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» на користь ОСОБА_1 20 тис. грн на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 липня 2016 року касаційну скаргу ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» відхилено, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 21 березня 2016 року залишено без змін.

У поданій у липні 2016 року до Верховного Суду України заяві ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» просить скасувати ухвалу суду касаційної інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: статті 58 Конституції України, статті 237-1 КЗпП України, статей 23, 268 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

В обґрунтування заяви ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» надало ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 травня 2017 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що заява задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до змісту статті 360-5 ЦПК України (у редакції до 15 грудня 2017 року) Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, були застосовані правильно.

Судами встановлено, що 29 січня 1970 року ОСОБА_1 прийнято на роботу токарем на Луцький автомобільний завод, правонаступником якого є ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс».

Перебуваючи на роботі 26 травня 1986 року о 09 год. 30 хв., ОСОБА_1 отримав тяжку травму пальців правої кисті у зв'язку з несправністю обладнання, про що складений акт за формою Н-1 про нещасний випадок на виробництві від 26 травня 1986 року.

29 квітня 2010 року висновком Луцької міської МСЕК ОСОБА_1 вперше встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 10 % довічно.

29 червня 2010 року Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України позивача взято на облік як потерпілого від нещасного випадку на виробництві.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, суд касаційної інстанції виходив із того, що ушкодженням здоров'я ОСОБА_1 спричинені моральні страждання, які підлягають компенсації, тому суди правильно стягнули компенсацію моральної шкоди з урахуванням того, що таке право виникло у позивача з дня встановлення йому стійкої втрати працездатності згідно з висновком МСЕК від 29 квітня 2010 року.

У наданій для порівняння ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 травня 2017 року, суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, виходив із того, що 12 січня 1990 року позивач отримала травму на виробництві, а висновком МСЕК від 28 січня 2011 року їй вперше встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 10 % довічно, а застосована судами до вирішення спору стаття 237-1 КЗпП України набрала чинності 24 грудня 1999 року, тобто після отримання травми позивачем. Законодавство, що було чинним на момент отримання позивачем ушкодження здоров'я, не містило положень щодо відшкодування моральної шкоди. Крім того, станом на момент виникнення спірних правовідносин до відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, застосовувались загальні строки позовної давності у три роки незалежно від заяви сторони у спорі.

Викладене свідчить про те, що існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: статті 58 Конституції України, статті 237-1 КЗпП України, статей 23, 268 ЦК України.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, колегія суддів виходить з такого.

Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно роз'яснень Конституційного Суду України у рішенні від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо.

Спори про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

ОСОБА_1 порушує питання про відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, що призвело до втрати ним професійної працездатності.

Втрата потерпілим професійної працездатності встановлюється висновком медичного органу. Позивачу втрату професійної працездатності встановлено висновком МСЕК від 29 квітня 2010 року, що є датою, із якої зараховується профзахворювання.

Тобто, на момент настання нещасного випадку на виробництві 26 травня 1986 року висновку МСЕК про встановлення ОСОБА_1 втрати професійної працездатності не існувало, а тому він не міг звертатися із вимогою про відшкодування йому моральної шкоди. Відповідне право виникло у нього із 29 квітня 2010 року, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми права, чинні станом на 29 квітня 2010 року.

Таким чином, статтю 237-1 КЗпП України судами застосовано до правовідносин, які виникли після набрання чинності вказаною нормою закону, без порушення правил дії законів у часі, визначених статтею 58 Конституції України.

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли 29 квітня 2010 року, правильними є висновки судів про відсутність підстав застосування до їх вирішення положень Цивільного кодексу УРСР 1963 року щодо позовної давності, який втратив чинність 01 січня 2004 року.

У справі, яка переглядається, суди правильно застосували норми матеріального права, а тому в задоволенні заяви необхідно відмовити.

Керуючись пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: С. Ю. Мартєв

В. В. Пророк

І.М. Фаловська

С. П. Штелик