Справа №1- 139/ 2009р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2009 року Личаківський районний суд м.Львова
в складі : головуючого судді- Гирича С.В.
при секретарі- Бучинському А.Б.
з участю прокурора- Букаловського Р.О.
адвоката - ОСОБА_1
підсудного ОСОБА_2
потерпілої ОСОБА_3
законного представника підсудного ОСОБА_4
представника комісії у справах неповнолітніх ОСОБА_5
в м. Львові
у відкритому судовому засіданні
розглянувши кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2, 08 вересня 1991р.н., уродж.: ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, неодруженого, раніше не судимого, військового-бов’язаного, студента першого курсу НУ «Львівська політехніка» прож. ІНФОРМАЦІЯ_3 - за ст. 289 ч.1 КК України, суд-
В С Т А Н О В И В:
Неповнолітній підсудний ОСОБА_2 обвинувачується органами досудового слідства у тому, що 05.11.2008року о 00год.30 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, на вул. К.Левицького в м. Львові незаконно заволодів легковим автомобілем НОМЕР_1 вартістю 15 тис. грн., який належить потерпілій ОСОБА_3
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 винність у скоєному визнав, пояснив, що 04.11.2008р. зустрівся із ОСОБА_6 між 17.00 та 18.00 год., щоб разом відсвяткувати його день народження. Святкували удвох в піцерії по вул. Пекарська в м. Львові до 23.00 год. Під час святкування вживали алкогольні напої, в результаті чого на час закінчення святкування перебував в нетверезому стані. Вийшовши із бару він провів ОСОБА_6 через вул. ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в напрямку вул. Коциловського. Попрощавшись із ОСОБА_6, о 0.30-01 год. він пішов по вул. К.Левицького та побачив припаркований до обочини автомобіль ВАЗ – 2101, який як потім стало відомо належить потерпілій. Він підійшов до автомобіля, перевіривши двері зрозумів, що вони не зачинені на замок, а тому вирішив проникнути у середину та угнати автомобіль. Сівши на сидіння водія він спробував ключем від квартири завести двигун автомобіля, однак не зміг цього зробити. Тоді він розбив замок запалювання, при цьому порізав руку, але завести автомобіль не зміг. Після чого він зателефонував ОСОБА_6, попросив його повернутися на вул. ОСОБА_7 та допомогти йому завести автомобіль. Коли ОСОБА_6 прийшов, він в автомобіль не сідав, на його прохання став штовхати автомобіль, а він намагався завести його, сидячи в середині. Автомобіль штовхали із вул. ОСОБА_7 по вул. Кониського до перехрестя із вул. ОСОБА_8. Там до них під’їхали працівники міліції та наказали не рухатися, однак вони із ОСОБА_6 кинулися втікати по вул. Ак. Павлова в одному напрямку, однак по різні сторони вулиці. Його затримали працівники міліції, ОСОБА_6 втік. Ствердив, що ОСОБА_6 участі у викраденні автомобіля не брав, оскільки він вигадав йому версію про те, що автомобіль його, подарований батьками.
Потерпіла ОСОБА_3 суду показала, що є власником автомобіля НОМЕР_2. Даний автомобіль утримувала в своєму гаражі, однак на той час здійснювала ремонт гаража, а тому паркувала автомобіль поблизу свого будинку №16 по вул. К.Левицького у м. Львові. Напередодні скоєння злочину, 02.11.2008р. їздила із сім’єю на кладовище, під час чого утворилася тріщина в радіаторі, звідки стала витікати рідина, а тому повернувшись до дому, поставила автомобіль біля будинку №16 по вул. К.Левицького в м. Львові зачинивши двері автомобіля на ключ. Після цього автомобілем не користувалася. 05.11.2008р. біля 05.00 год. ранку до неї до дому зателефонували працівники міліції та повідомили про спробу крадіжки автомобіля. Вийшовши на місце, вона побачила, що автомобіль стоїть на перехресті вул. Кониського – ОСОБА_8 . Біля автомобіля працювала слідчо-оперативна група знімаючи відбитки пальців. Оглянувши автомобіль вона встановила, що двері автомобіля відчинені, хоча дверний замок не зламаний, а вікна не розбиті. Крім цього побачила в салоні автомобіля якісь кросівки, а радіоприймач, що був облаштований в бардачку, був відсутній. Крім цього, був вирваний замок запалювання разом із дротами. Свій радіоприймач, насос, що був в багажнику вона знайшла на вулиці ОСОБА_7 на місці, де був припаркований автомобіль до крадіжки. З цього вона зробила висновок, про те, що на місці стоянки автомобіля, підсудний, чи його спільник проникали в багажник автомобіля, звідки витягли насос, крім цього вирвали з бардачка радіоприймач і з незрозумілих причин залишили їх на тротуарі.
Їй достеменно відомо, що злочин вчиняв підсудний разом із ОСОБА_6, оскільки їх обох застали на місці злочину працівники міліції, від яких підсудний та ОСОБА_6 втікали. А тому вона не згідна із статусом ОСОБА_6 в даній справі в якості свідка, оскільки злочин вчинявся в групі осіб, однак згодом слідчими органами було відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_6, залучено його до участі у справі в якості свідка.
Свідок ОСОБА_9 - інспектор ДАІ м.Львова
при ГУМВСУ у Львівській області суду показав, що 05.11.2008р. біля 03.00 год. ніс службу із своїм напарником ОСОБА_10 і від чергового поступило повідомлення про необхідність виїзду в район вул. ОСОБА_7, де чиниться спроба викрадення автомобіля. Згодом стало відомо, що якась громадянка зателефонувала до чергового на номер «02» та повідомила про спробу крадіжки автомобіля. Приїхавши на місце вони побачив, як двоє невідомих хлопців викрадають автомобіль ВАЗ-2101. Фари автомобіля були виключені, один хлопець – підсудній стояв біля передніх дверей автомобіля зі сторони водія, а інший хлопець пхав автомобіль ззаду. Двері зі сторони водія були відчинені. Вони були в формі та на службовому автомобілі. Хлопці штовхали автомобіль їм на зустріч. Вони виключили фари та стали непомітно під’їжджати. Хлопці котили автомобіль в їх сторону, його не заводили, автомобіль перебував на нейтральній передачі, оскільки котився. Коли вони достатньо наблизилися до хлопців, вискочили із автомобіля, крикнули «Стояти!». Невідомі кинулися втікати, а вони їх доганяти. Спочатку вони бігли разом по різних боках вулиці, а потім розбіглися між будинки в різні сторони. Він наздогнав підсудного, затримав його та повернув до автомобіля, інший хлопець втік. Коли ми повернулися до автомобіля, він побачив, що із замка запалювання автомобіля вирвані дроти, після чого викликали слідчо-оперативну групу.
Свідок ОСОБА_11-Д.С. суду показав, що з першого класу навчалися у СШ 21 в одному класі із підсуднім. 04.11.2008року біля 17год.-19 год. вони зустрілися із підсудним і пішли в піцерію на вул. Пекарську у м.Львові, святкували його день народження до 23 год. Після чого вони вийшли, підсудний провів його на вулицю Коциловського. Коли він зайшов додому через декілька хвилин зателефонував підсудний і просив прийти до нього до СШ №21 допомогти йому. Він прийшов у визначене місце,ОСОБА_2 стояв біля машини ВАЗ, дверки якої були відкриті. Він запитав, що він хоче і підсудний сказав, що треба йому помогти завести автомобіль, щоб доїхати додому. Йому було відомо, що у підсудного був раніше старий автомобіль,бо ходив у школі із ключами, говорив, що автомобіль подарували батьки.
Він був впевнений, що автомобіль підсудного і тому став йому допомагати штовхав автомобіль ззаду, а підсудний відривши дверку, керував ним. Штовхаючи автомобіль по вул.ОСОБА_7, Кониського автомобіль не завели. На повороті до них під’їхав автомобіль з нього вибігли працівники міліції, а тому вони стали втікати. Він втікав, оскільки раніше вживали спиртне і розумів, що будуть неприємності. Він втік через двір, а підсудного затримали.
Дослідивши зібрані слідством докази суд приходить до висновку про те, що органи досудового слідства допустили неповноту, яка привела до неправильності слідства, які не можуть бути усунені у ході судового засідання, а тому слід справу повернути прокурору для проведення додаткового розслідування з таких підстав.
П.8. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005р. № 2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування » передбачено, що відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду допускається лише тоді, коли неповнота або неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні. Досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам статей 22 і 64 КПК України не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи (не були допитані певні особи; не витребувані й не досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування таких обставин; не досліджені обставини, зазначені в ухвалі суду, який повернув справу на додаткове розслідування, коли необхідність дослідження тієї чи іншої з них випливала з нових даних, установлених при судовому розгляді; не були з'ясовані з достатньою повнотою дані про особу обвинуваченого; тощо).
Неправильним досудове слідство визнається в разі, коли органами досудового слідства при вчиненні процесуальних дій і прийнятті процесуальних рішень були неправильно застосовані або безпідставно не застосовані норми кримінально-процесуального чи кримінального закону і без усунення цих порушень справа не може бути розглянута в суді.
Відповідно до вимог ст. 64 ч.1 КПК України передбачено, що при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню:
1) подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину);
2) винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину;
3) обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують та обтяжують покарання;
4) характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розмір витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння.
Як вбачається із постанови про притягнення ОСОБА_2 в якості обвинуваченого від 24.12.2008року (а.с.100) , а також викладеного обвину-вачення у обвинувальному висновку, органи слідства інкримінують скоєння даного злочину лише підсуднім ОСОБА_2 о 0 год.30 хв. 05.11.2008року.
Суд вважає, що органами досудового слідства при розслідуванні даного злочину неправильно встановлено час скоєння злочину, а відповідно ця обставина істотно впливає на висновок слідства про скоєння цього злочину лише підсудним ОСОБА_2
Так, із поданої заяви потерпілої (а.с.7) вбачається, що вона зазначає про те, що злочин скоєно 05.11.2008року о 2 год.30 хв. В судовому засіданні вона показала, що їй зателефонували додому на телефон працівники міліції о 5 год. та повідомили, що скоєно даний злочин. Допитані на досудовому слідстві працівники ДАЇ ОСОБА_9, ОСОБА_12 показували, що 5.11.2008року о 3год. їм поступив сигнал від чергового ДАЇ про те, що невідомі викрадають автомобіль на вулиці Левицького у м. Львові. У судовому засіданні свідок ОСОБА_9 ці покази підтримав.
З протоколу огляду місця події (а.с.14) вбачається, що слідчо-оперативна група оглядала автомобіль після скоєного злочину з 04 год. до 04год.45 хв.
В той же час підсудний ОСОБА_2 та свідок ОСОБА_11 стверджують, що вони до 23 год. перебували у піцерії, після чого підсудний провів ОСОБА_11 і біля 0 год.30 хв. вони розійшлися, після чого підсудний скоїв злочин.
Суд вважає, що встановлення точної години скоєння злочину має істотне значення для даної справи. Адже, якщо злочин скоєно о 3 год., постає питання, де були підсудні з 0 год.30 хв. до цього часу і чи розходилися вони, та чи свідок ОСОБА_11 приходив додому, а потім повертався на місце події.
Крім цього, як ствердила потерпіла вона достовірно знала,що даний злочин скоєно підсудним та свідком ОСОБА_11, однак на її думку незаконно притягнено до відповідальності лише підсудного ОСОБА_2.
Дійсно, як вбачається із постанови слідчого (а.с.91) 13.12.2008року кримінальне переслідування відносно ОСОБА_6 припинено.
При цьому суд погоджується із доводами потерпілої про те, що вказана постанова є незаконною, оскільки органи досудового слідства надали віри підсудному та свідку ОСОБА_6 про те, що останній був переконаний, що автомобіль належить ОСОБА_2
Суд вважає, що такий висновок слідства суперечить матеріалам справи та зібраним доказам, а також зроблений на підставі неповно з’ясованих обставинах справи.
Так, з матеріалів справи вбачається, що свідок ОСОБА_6 втік з місця події і по даній справі був вперше допитаний лише 13.12.2008року, після цього у цей же день винесено постанову про припинення відносно нього кримінального переслідування на підставі його показів та показів обвинуваченого ОСОБА_2 у супереч вимогам ст.22 КПК України.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що з місця події, в тому числі із салону автомобіля було вилучено відбитки пальців рук людини. Відповідно до висновків експерта (а.с.76-77) вбачається, що слід рук людини, який вилучений на місці події підсудному ОСОБА_2 не належить. З висновку експерта (а.с.86) вбачається, що виявлений слід пальця людини у салоні автомобіля не належить потерпілій ОСОБА_3 В той же час у супереч вимогам ст. 22 КПК України органи досудового слідства не відібрали зразки слідів рук свідка ОСОБА_6 та не провели їх ідентифікацію із виявленими слідами на місці події.
Крім цього, приймаючи рішення про припинення кримінального переслідування органи слідства не встановили, чи батьки підсудного мали взагалі якийсь автомобіль, а надали віри показанням свідка ОСОБА_6 про те, що він знав, що батьки подарували ОСОБА_2 автомобіль і він носив ключі від автомобіля.
Також при прийнятті вказаного рішення органи слідства не врахували, що підсудний та свідок ОСОБА_6 разом навчалися у школі, знали добре один одного, вони підтримували відносини після школи т.я. ОСОБА_6 запросив ОСОБА_2 святкувати свій день народження. Також не враховано, що за показами обох цих осіб вони зустрілися у центрі біля 17 год. разом гуляли, а потім відпочивали у піцерії до 23 год. і при цьому підсудний ОСОБА_2 не користувався в цей період автомобілем і нічого про нього не говорив, цілий вечір вживав спиртні напої.
Також не враховано показання свідків - працівників ДАЇ ОСОБА_9, ОСОБА_12 про те, що ці дві особи разом штовхали автомобіль по вулиці, в якому розбитий замок запалення та оголені проводи, світло не було включено, ключі від автомобіля були відсутні і при їх появі разом стали втікати з місця події. Сумнівними є доводи свідка ОСОБА_6, який був переконаний, що автомобіль належить підсудному, про те, що він втікав від працівників міліції т.я. він був випивший.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005року « Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» передбачено, що повернення справи на додаткове розслідування через наявність підстав для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб допускається лише за умови, що окремий розгляд справи щодо останніх неможливий і що надійшло відповідне клопотання прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника. Питання про наявність таких підстав вирішується з урахуванням доказів, що є у справі, інших конкретних її обставин, а також вимог ст. 94 КПК , в якій визначено приводи і підстави до порушення кримінальної справи.
З'ясовуючи можливість розгляду справи щодо іншої особи в окремому провадженні, суддя повинен керуватися вимогами ст. 26 КПК , маючи на увазі, що справи про злочини, вчинені у співучасті, мають розглядатись, як правило, в одному провадженні. Постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття кримінальної справи, про відмову в її порушенні щодо іншої особи або про виділення справи щодо такої особи в окреме провадження не є перешкодою для повернення справи на додаткове розслідування.
Потерпіла ОСОБА_3 у судовому засіданні погодилася із доводами суду про необхідність направлення справи на додаткове розслідування та даючи покази вказувала на те, що слідством безпідставно закрито переслідування відносно свідка ОСОБА_6, який не був затриманий на місці злочину т.я. втік, але брав участь у заволодінні автомобілем.
Тому суд вважає, що органам слідства слід прийняти рішення про відміну вказаної постанови, відібрати зразки пальців рук свідка ОСОБА_6, провести дактилоскопічну експертизу на предмет приналежності йому слідів рук людини виявлений на та в автомобілі потерпілої.
Відповідно до вимог ст.64 КПК України слід встановити точну годину скоєного злочину. Для цього витребувати з ДАЇ м. Львова інформацію про те коли поступив дзвінок від невідомої жінки, яка повідомила про злочин, а також інформацію про те, коли дана вказівка наряду прибути на місце події.
Слід витребувати інформацію про наявність у батьків підсудного ОСОБА_2 у власності автомобіля та долучити її до матеріалів справи.
З врахуванням об’єктивних даних здобутих в ході розслідування справи визначитися із правильністю кваліфікацію дій підсудного та співучастю у скоєному злочину свідка ОСОБА_6.
Суд вважає, що підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу підсудному ОСОБА_2 не має.
Керуючись ст. ст.22. 64, 281 КПК України, суд –
П о с т а н о в и в:
Кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2 за ст. 289 ч.1 КК України повернути прокурору Личаківського району м. Львова для проведення додаткового розслідування.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 залишити підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
На постанову може бути подано апеляцію до апеляційного суду через місцевий суду протягом семи діб з дня винесення постанови.
Суддя: