Справа №2-2352/08
(заочне)
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2008 року Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого, судді: Стасовської Л.І.
при секретарі: Бардадим О.В.
з участю позивача: ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпродзержинську цивільну справу за позовною заявою:
ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Виконавчого комітету м. Дніпродзержинська про визнання додаткового строку на подачу заяви про прийняття спадщини, треті особи: перша державна нотаріальна контора м. Дніпродзержинська, ОКП Дніпродзержинське БТІ, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Територіальної громади в особі Виконавчого комітету м. Дніпродзержинська в якій просить визнати додатковий строк на подачу заяви про прийняття спадщини, на квартиру № 2 в будинку 12 «В» по вул Бойко в м. Дніпродзержинська, яка залишилась після смерті його матері ОСОБА_2, яка померла 18.06.2006р.
У судовому засіданні позивач доповнив свої вимоги, та просив суд не встановлювати йому додатковий строк на прийняття спадщини, а визнати його спадкоємцем, та визнати за ним право власності в порядку спадкування на квартиру, яка залишилась після смерті його матері, змінені вимоги позивач підтримав повністю, в обґрунтування яких суду зазначила, що він народився 31 березня 1987 року в м. Дніпропетровську, в свідоцтві про народежння в графі мати записана ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. 03 квітня 2003 року мати позивача, ОСОБА_2 від свого імені та від імені позивача, на той час неповнолітнього, придбала квартиру № 2 в будинку № 12 «В» по вул. Бойко в м. Дніпродзержинську, в реєстрі прав власності № 11387877 від 31.07.2006р., зазначено, що позивачеві та його матері ОСОБА_2 на праві приватної, спільної, часткової власності належить квартира № 2 в будинку № 12 «В» по вул. Бойко в м. Дніпродзержинську, загальною площею 43,7 кв.м. Як зазначено в технічному паспорті, станом на 30.06.2006р., на квартиру № 2 в будинку № 12 «В» по вул. Бойко в м. Дніпродзержинську було заведено інвентаризаційну справу № 23796, реєстраційний № 21390, до якої було внесено всі зроблені зміни, та зазначено, що квартира складається з двох кімнат, загальною площею 43,7 кв.м., у тому числі житловою площею 29,1 кв.м. Мати позивача ОСОБА_2 померла 18.06.2006 року, позивач у встановлений законом термін, не міг подати заяву у Першу Дніпродзержинську державну нотаріальну контору про прийняття спадщини за законом з поважних підстав, бо на час смерті матері відбував покарання в установах Державної кримінально-виконавчої служби з 16 листопада 2006року по 16 липня 2008 року, про що свідчить довідка про звільнення серії ХАР № 00510, позивач після звільнення звернувся до державного нотаріуса Першої
Дніпродзержинської державної нотаріальної контори, але йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з тим, що він пропустив строк встановлений законом на звернення для прийняття спадщини, та в реєстрі прав власності не зазначені частки кожного з співвласників спадкового майна, та рекомендовано звернутися до суду з заявою про поновлення та продовження цього строку, що він і зробив. На підставі діючого законодавства, частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, тобто частка позивача у власності на квартиру 2 в будинку 12 «В» по вул. Бойко у м. Дніпродзержинську складає 1/2 частину, також 1/2 частину власності квартири складала доля матері позивача. Це свідчить про те, що позивач по спадщині наслідує право власності на 1/2 частину квартири 2 в будинку 12 «В» по вул. Бойко у м. Дніпродзержинську. Інших спадкоємців які подали заяву про прийняття спадщини, окрім позивачки не має.
У судове засідання представник відповідача та треті особи не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлений згідно з діючим законодавством, причини своєї неявки до суду не повідомили. Відповідач та треті особі надали до суду заяви в яких просять розглядати справу буз їх участі. Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Вислухавши позивача, дослідивши та вивчив матеріали справи, суд встановив, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав:
Як вбачається з матеріалів справи, позивач народився 31 березня 1987 року в м. Дніпропетровську, про що свідчить свідоцтво про народження серії У-КИ № 451491, яке було видано 10 вересня 1988 року, Бабушкінським відділом ЗАГС м. Дніпропетровська та зробленим у книзі реєстрації актів про народження, актовим записом № 7, де в графі мати записана ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).
З матеріалів справи вбачається, що 03 квітня 2003 року мати позивача ОСОБА_2 від свого імені та від імені позивача, на той час неповнолітнього, придбала квартиру № 2 в будинку № 12 «В» по вул. Бойко в м. Дніпродзержинську, про що свідчить договір купівлі-продажу ВАЕ № 778675 від 03.04.2003р., який було посвідчено приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_3, в реєстрі № 542 (а.с.9).
Як вбачається з витягу з реєстру прав власності № 11387877 від 31.07.2006р., вищезгаданий договір було зареєстровано в ОКП Дніпродзержинському БТІ, де зазначено, що позивачеві та його матері ОСОБА_2 на праві приватної, спільної, часткової власності належить квартира № 2 в будинку № 12 «В» по вул. Бойко в м. Дніпродзержинську, загальною площею 43,7 кв.м. (а.с.12).
Відповідно до технічного паспорта, виготовленого станом на 30.06.2006р., на квартиру № 2 в будинку № 12 «В» по вул. Бойко в м. Дніпродзержинську було заведено інвентаризаційну справу № 23796, реєстраційний № 21390, до якої було внесено всі зроблені зміни, та зазначено, що квартира складається з двох кімнат, загальною площею 43,7 кв.м., у тому числі житловою площею 29,1 кв.м.(а.с.10-11).
Мати позивача ОСОБА_2 померла 18.06.2006 року, про що стверджує свідоцтво про смерть 1-КИ № 099975, видане 19.06.2006р. відділом реєстрації смерті ОСОБА_4 міського управління юстиції Дніпропетровської області, та актовий запис № 4949 (а.с.7).
Судом встановлено, що позивач у встановлений законом термін, не міг подати заяву у Першу Дніпродзержинську державну нотаріальну контору про прийняття спадщини за законом з поважних підстав, бо на час смерті матері відбував покарання в установах Державної кримінально-виконавчої служби з 16 листопада 2006року по 16 липня 2008 року,
Відповідно до довідки про звільнення серії ХАР № 00510, позивача було засуджено 28.10.2004р. Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ст. 185ч.3 КК України, та
призначено покарання у вигляді трьох років позбавлення волі, з застосуванням ст.75 КК України позивач від відбуття покарання було звільнено з іспитовим строком, терміном на два роки, але у зв'язку з тим, що позивач не відбував призначене покарання, йому постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 13.09.2006р. іспитовий строк відмінено та його було направлено в місця позбавлення волі у Харківській області Першотравневого району на строк три роки на підставі ст.78ч.2 КК України, де він відбував покарання (а.с.8).
Як встановлено в судовому засіданні, позивач після звільнення з місць відбуття покарання, звернувся до державного нотаріуса Першої Дніпродзержинської державної* нотаріальної контори, але йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з тим, що він пропустив строк встановлений законом на звернення для прийняття спадщини, та в реєстрі прав власності не зазначені частки кожного з співвласників спадкового майна, та рекомендовано звернутися до суду з заявою про поновлення та продовження цього строку, що він і зробив.
Згідно до ч. 1 п. 224 розділу 22 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» видача свідоцтва про право на спадщину за законом, чи за заповітом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності можлива лише після виділення (визначення) частки померлого у спільному майні. Визначення (виділення) частки кожного з них не можливо тому, тому, що мати позивача померла.
У ст. 15 ЦПК України передбачено, що позивач має право у судовому порядку розглянути питання про не визнання його права на спадщину та захистити це право.
Згідно до ст. 370 ЦК України частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, тобто частка позивача у власності на квартиру 2 в будинку 12 «В» по вул. Бойко у м. Дніпродзержинську складає 1/2 частину, також 1/2 частину власності квартири складала доля матері позивача. Це свідчить про те, що позивач по спадщині наслідує право власності на 1/2 частину квартири 2 в будинку 12 «В» по вул. Бойко у м. Дніпродзержинську.
Судом, інших спадкоємців які подали заяву про прийняття спадщини, окрім позивачки не встановлено.
Крім того згідно зі ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" позивач та його мати мали рівне право на приватизацію квартири, в якій мешкали. Приватизував квартиру, кожен з них набув рівну з іншим частку квартири у власність, тобто 1/2 частку в праві спільної сумісної власності.
Згідно зі ст.1261 Цивільного Кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця ., той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно з ч.1ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа може звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Як зазначено в ч.1ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права тощо.
У відповідності до ст.8 Цивільного Кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Відповідно до вимог ч.5ст.1268 Цивільного кодексу України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Крім того, згідно зі ст.372 УК ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо право заперечується або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документів які свідчать його право власності.
Згідно зі ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Відповідно до ст.361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Якщо у вказаний у ст.1270 ЦК України строк, позивач вступив в управління або володіння спадковим майном, або його часткою, суд, з цих підстав вирішує питання про визнання права на спадкове майно, а не про продовження пропущеного строку, що також зазначено постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 24.06.1983р. «Про практику розгляду судами України справ про спадкування».
Таким чином, з урахуванням обставин справи та наданих доказів, суд приходить до висновку про обґрунтованість змінених вимог позивача за пред'явленим ним позовом, та в задоволенні їх в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. ст.16, 327, 375ч2, ст.376ч5, 331ч2, 325ч2, 317, 319, 392, 1216-1285 ЦК України, ст.ст. 3,4,114ч.1,118 ЦПК України, постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 24.06.1983р. «Про практику розгляду судами України справ про спадкування», суд -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_5, 1931 березня ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності, в порядку спадкування за законом, на квартири № 2, розташовану в будинку № 12 «В» по вул. Бойко в м. Дніпродзержинську в цілому, для подальшого використання за власним розсудом.
Зобов'язати Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації належним чином оформити, видати та зареєструвати право власності на ім'я, ОСОБА_5,
1931 березня ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності, в порядку спадкування за законом, на квартири № 2, розташовану в будинку № 12 «В» по вул. Бойко в м. Дніпродзержинську, загальною площею 43,7 кв.м., у тому числі житловою площею 29,1 кв.м., шляхом внесення змін в реєстр прав власності.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.