Справа № 2-а-461
2009 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.09.2009 р. смт. Веселе
Веселівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого - судді Нагорного А.О., при секретарі судового засідання Сафоновій І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора адміністративної практики роти дорожньо-патрульної служби № 3 обслуговування доріг державного значення УДАІ ГУ МВС України в Запорізькій області, старшого лейтенанта міліції Попова В'ячеслава Михайловича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до інспектора адміністративної практики роти ДПС ДАІ № 2 ОДДЗ УДАІ ГУ МВС України в Запорізькій області, старшого лейтенанта міліції Попова В.М., у якому просить суд скасувати постанову, серії АР № 112861 від 08.05.2009 р. про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300,00 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав і просить суд позов задовольнити.
Відповідач про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчать матеріали у справі, але у судове засідання не з’явився і причину своєї неявки суду не повідомив, заперечення чи погодження щодо позову на адресу суду не надіслав.
Частиною 4 ст. 128 КАС України передбачено, що у разі неприбуття відповідача – суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Вислухавши позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, а також відповідно до ст. 280 КУпАП, з'ясувавши обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП, постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленим цим Кодексом.
Судом встановлено, що 08.05.2009 р. відповідачем винесено постанову, серії АР № 112861, по справі про адміністративне правопорушення про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300,00 грн., так як ОСОБА_1 03.05.2009 р., о 10 год. 20 хв., на 386 км автомобільної дороги Харків-Сімферополь-Севастополь, керуючи легковим автомобілем ВАЗ-21093, номерний знак НОМЕР_1, перевищив швидкість дорожнього руху на 24 км/год, чим порушив пункт 12.6 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р. та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП – перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.
Швидкість вимірювалася за допомогою вимірювача швидкості ,,Візир”, серії № 0812531.
У судовому засіданні встановлено, що позивач просить суд скасувати постанову як незаконну з наступних підстав:
- порушені правила фіксації спеціальним приладом ,,Візир”;
- з фотографії не можливо встановити місце скоєння адміністративного правопорушення;
- позивач не був присутнім при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, що стало порушенням права на захист;
- не було ознайомлено позивача з його правами.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зі змісту даної статті закону вбачається, що законодавець покладає на суб’єкта владних повноважень обов’язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов’язок відсутній, якщо відповідач визнає позов.
Тому відповідач, як суб’єкт владних повноважень повинен спростувати презумпцію своєї винуватості, адже вона дає можливість вважати встановленою неправомірність його рішень, дій чи бездіяльності.
Позивач не зобов’язаний доводити ці обставини.
Суд, з метою отримання підтвердження чи спростування пояснень позивача щодо невручення копії протоколу звернувся до відповідача з пропозицією надати суду пояснення, але відповідач вимогу суду не виконав і своєю безвідповідальністю, а також неявкою до суду поставив під сумнів законність і достовірність фіксації порушення, а також і як належний доказ вцілому.
Відповідач не надав суду заперечення щодо позову та докази щодо спростування своєї презумпції винуватості.
Статтею 7 КпАП України визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У роз'ясненнях, викладених у пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України ,,Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” № 9 від 01.11.1996 р. визначено, що згідно зі ст. 62 Конституції обвинувачення не може грунтуватись на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь обвинуваченого.
Відповідно до ст. 293 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:
1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення;
2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;
3) скасовує постанову і закриває справу;
4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
На підставі ст. ст. 288-293 КпАП України, ст. 17, п. 2 ч. 1 ст. 18, ч. 2 ст. 19 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити.
Постанову інспектора адміністративної практики роти дорожньо-патрульної служби № 3 обслуговування доріг державного значення УДАІ ГУ МВС України в Запорізькій області, старшого лейтенанта міліції Попова В'ячеслава Михайловича, серії АР № 112861 від 08.05.2009 р., про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300,00 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП – скасувати, а провадження у справі закрити.
Копію постанови направити ОСОБА_1, Попову В.М. та відділу державної виконавчої служби Веселівського районного управління юстиції Запорізької області.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Веселівський районний суд Запорізької області шляхом подачі в десятиденний строк з дня винесення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції, або в десятиденний строк без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.
В разі неподання заяви про апеляційне оскарження постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не подана після цього в двадцятиденний строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя А.О. Нагорний