УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
Іменем України
10 грудня 2009 року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Широкової Л.В.
суддів Франовської К.С.
Худякова А.М.
при секретарі судового
засідання Жовновській О.О.
з участю
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 28 липня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_3 та ОСОБА_6 про визнання договорів дарування недійсними та поновлення права власності, -
в с т а н о в и л а:
У квітні 2008 р. ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом в інтересах недієздатної ОСОБА_5, просила на підставі ст.225 ЦК України визнати недійсними договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, та договір дарування від 10 жовтня 1997 р., укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_6; поновити за ОСОБА_5 право власності на спірну квартиру та строк позовної давності. На обґрунтування позову позивач зазначила, що ОСОБА_5 на момент укладення договору дарування не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
19 червня 2009 р. ОСОБА_4 подала заяву про забезпечення позову, просила накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1. Свої вимоги ОСОБА_4 мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її сестра ОСОБА_5, в розгляд даної справи вона вступила в якості правонаступника після її смерті, невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 28 липня 2009 року заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_6
Не погоджуючись з даною ухвалою, відповідач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, з підстав порушення судом
Справа № 22ц-2546/09 Головуючий у 1–й інстанції Галацевич О.М.
Категорія 21 Доповідач Широкова Л.В.
норм процесуального та матеріального права, неправильного встановлення обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи.
Так, зазначає ОСОБА_3, в порушення вимог ч.1 ст.153 ЦПК України суд розглянув заяву про забезпечення позову не в день її надходження – 19 червня 2009 р., а лише 28 липня 2009 р., про час та місце розгляду заяви вона не знала, судову повістку про виклик до суду вона не отримувала. Відповідач вважає, що у суду не було підстав для задоволення заяви ОСОБА_4 від 19 червня 2009 р. про забезпечення позову, оскільки ОСОБА_4 зверталась до суду із аналогічними заявами про забезпечення позову 01 грудня 2008 р. та 13 травня 2009 р. з тих самих підстав, проте судом їй було відмовлено в забезпеченні позову за безпідставністю.
Також ОСОБА_3 зазначила, що суд не звернув уваги на той факт, що ОСОБА_6 не є власником спірної квартири, крім того, останній помер ІНФОРМАЦІЯ_2.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
У відповідності до ч.1 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду (ч.3 вказаної статті). Згідно вимог ч.1 ст.152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику
застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22 грудня 2006 р. № 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
В заяві про забезпечення позову від 19 червня 2009 р. ОСОБА_4 зазначила , що є спадкоємицею ОСОБА_5, на підтвердження додала довідку Другої Житомирської державної нотаріальної контори від 09 червня 2009 р. про те, що вона є спадкоємицею майна померлої ОСОБА_5 В подальшому ОСОБА_4 допущена до участі у справі в якості правонаступника ОСОБА_5 (а.с.91,93).
Задовольняючи заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову, суд правильно виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду, так, як остання є спадкоємицею майна, до складу якого входить квартира АДРЕСА_1, яка є предметом спору у даній справі.
Посилання ОСОБА_3 про те, що заяву про забезпечення позову розглянуто у її відсутності та без виклику до суду є безпідставним, оскільки відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, ухвала вимогам ст.ст.151-153 ЦПК України не суперечить.
Керуючись ст. ст. 303-304, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 28 липня 2009 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Судді