ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 914/426/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Рудненської селищної ради Залізничного району м. Львова на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.08.2017 (головуючий: Матущак О.В., судді: Кравчук Н.М., Мирутенко О.Л.) та на рішення господарського суду Львівської області від 15.05.2017 у справі №914/426/17 (суддя Березяк Н.Є.)

за позовом Рудненської селищної ради Залізничного району м. Львова

до Фізичної особи - підприємця Безділь Оксани Ярославівни

про стягнення 83 291,26 грн.

Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 83 291,26 грн. заборгованості по орендній платі земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч укладеному договору оренди земельної ділянки від 06.11.20106 р., який був розірваний на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 15.06.2015, а земельна ділянка повернута позивачу, взяті на себе зобов'язання щодо оплати орендної плати за земельну ділянку не виконав, у зв'язку з чим в нього утворилася заборгованість, яку він просить стягнути на його користь.

Рішенням господарського суду Львівської області від 15.05.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.08.2017 у справі №914/426/17, у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що укладення між сторонами додатків до договору оренди від 01.04.2009, 25.01.2010 та 25.10.2011, що не зареєстровані у встановленому законом та договором порядку, не можуть вважатися зміною умов до договору, а плата за оренду земельної ділянки відповідачем сплачена в повному обсязі, що підтверджується долученою позивачем до позовної заяви довідкою про стан розрахунків.

15.09.2017 позивачем подано касаційну скаргу на рішення місцевого та постанову апеляційного суду до Вищого господарського суду України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.11.2017 у складі колегії: головуючого Дроботової Т.Б., суддів Алєєвої І.В., Мачульського Г.М. касаційну скаргу Рудненської селищної ради Залізничного району м. Львова на рішення Господарського суду Львівської області від 15.05.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.08.2017 у справі № 914/426/17 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 21.11.2017.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.11.2017 у складі колегії: головуючого Данилової М.В., суддів Алєєвої І.В., Корсака В.А. касаційну скаргу Рудненської селищної ради Залізничного району м. Львова на рішення Господарського суду Львівської області від 15.05.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.08.2017 у справі № 914/426/17 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 29.11.2017.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.11.2017 розгляд касаційної скарги відкладено на 13.12.2017.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.12.2017 розгляд касаційної скарги відкладено.

На підставі підпунктів 4, 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) за розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 38-р від 15.12.2017 вказану касаційну скаргу разом зі справою № 914/426/17 передано до Касаційного господарського суду.

18.01.2018 касаційна скарга була отримана Касаційним господарським судом у складі Верховного суду.

18.01.2018 за результатом автоматизованого розподілу справи була визначена колегія суддів: суддя-доповідач Кушнір І.В., судді Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

29.01.2018 суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі та здійснення розгляду касаційної скарги у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи.

Скаржник (позивач) мотивує свою касаційну скаргу тим, що судами не було взято до уваги, що чинним законодавством не передбачено обов'язкового нотаріального посвідчення змін до договору (в нашому випадку додатків до договору), тому вони були укладені у письмовій форми без нотаріального посвідчення та державної реєстрації, відповідно вважає, що відповідач повинен сплатити борг за орендну плату.

З огляду на викладене, позивач у касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, в судові рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, доходить висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Як було встановлено судами, на підставі рішення №101 від 04.10.2006 між Рудненською селищною радою та фізичною особою підприємцем Безділь Оксаною Ярославівною укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Львів, смт. Рудно, вул. Дитяча, провулок 2, для будівництва та обслуговування лікувально-оздоровчого комплексу (готельний комплекс, водолікувальниця, сауна, басейн).

Відповідно до п.п.8, 10, 34 вказаного договору встановлено, що розмір орендної плати складає 15939,00 грн. в рік.

Орендна плата вноситься у формі та розмірі встановленому в договорі та вноситься щоквартально протягом 30 календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного кварталу, на розрахунковий рахунок орендодавця.

Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін та підлягає нотаріальному посвідченню.

Як стверджував позивач, відповідно до додатків до договору від 01.04.2009, 25.01.2010 та 25.01.2011 , сторонами п. 8 договору було викладено в новій редакції, згідно якої плата за землю вноситься орендарем щорічно у вигляді орендної плати від нормативної оцінки землі з врахуванням коефіцієнту індексації за 2010 рік 1,0 та становить 34 267,77 грн. на рік та вноситься щомісячно рівними частинами. Оплата проводиться не пізніше 15 числа наступного за звітним.

Звертаючись з даним позовом позивач зазначав, що відповідачем порушувались договірні зобов'язання в частинні своєчасності розрахунку за користування наданою йому земельною ділянкою, в результаті чого станом на 27.10.2015 виникла заборгованість в розмірі 83291,26 грн., а тому просив стягнути вказану суму боргу на його користь.

Судами також встановлено, що рішенням господарського суду Львівської області від 15.06.2015 у справі №914/1056/15, договір оренди земельної ділянки від 06.11.2006 укладений між Рудненською селищною радою та ФОП Безділь О.Я. розірвано та зобов'язано відповідача повернути земельну ділянку. Рішення суду виконано 27.10.2015 відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження.

Судами попередніх інстанцій на підставі власної оцінки доказів та вимог чинного законодавства було встановлено, що договір оренди земельної ділянки від 06.11.2006, зареєстрований у встановленому законом порядку у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що вчинено запис у державному реєстрі земель від 13.11.2006 за № 04:06:438:02520 км. 04-8.

Положеннями ч. 1 ст. 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст.209 вказаного Кодексу в редакції станом на момент укладення вказаного Договору:

"Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін."

Згідно ч.1 ст.210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ст.20 Закону України "Про оренду землі", укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

При цьому, судами попередніх інстанцій обґрунтовано взято до уваги те, що із тексту п.34 договору оренди земельної ділянки від 06.11.2006 вбачається, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін та підлягає нотаріальному посвідченню.

Таким чином, оскільки основний договір оренди землі від 06.11.2006 було укладено у письмовій формі, з нотаріальним посвідченням та державною реєстрацією, додатки до договору про зміну істотних умов договору, а саме: орендної плати, повинні були бути вчинені у такій самій формі - з нотаріальним посвідченням та державною реєстрацією.

Судами зазначено, що докази нотаріального посвідчення та державної реєстрації всупереч умовам договору та закону вищезазначених додатків від 01.04.2009, 25.01.2010 та 25.10.2011 до договору оренди землі від 06.11.2006 в матеріалах справи відсутні, що спростовує твердження позивача про зміну умов договору.

З огляду на викладені обставини, суди попередніх судових інстанцій дійшли правомірного висновку, що посилання позивача на факт укладення між сторонами додаткових угод від 01.04.2009, 25.01.2010 та 25.10.2011, що нотаріально не посвідчені та не зареєстровані у встановленому законом порядку, є необґрунтованими, а твердження про те, що відповідачем не своєчасно сплачувалась сума за оренду земельною ділянкою в розмірі саме 83 291,26 грн. заборгованості, є безпідставними.

При цьому суди взяли до уваги те, що плата за оренду земельною ділянкою за рік відповідно до умов п.8 договору від 06.11.2006 становить 15 939,00 грн., відповідачем сплачена в повному обсязі, що підтверджується долученою позивачем до позовної заяви довідкою про стан розрахунків, з якої вбачається, що впродовж 2009-2015 років відповідачем сплачувалась сума, що перевищує розмір орендної плати, встановлений п.8 Договору, а відтак, заборгованість з орендної плати станом на час звернення з позовом відсутня.

З огляду на викладене, доводи скаржника про те, що чинним законодавством не передбачено обов'язкового нотаріального посвідчення змін до договору (в нашому випадку додатків до договору), тому вони були укладені у письмовій форми без нотаріального посвідчення та державної реєстрації, є безпідставними, з огляду на вищевказане.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, колегія суддів погоджується з судами попередніх судових інстанцій про відмову у задоволенні зазначеної заяви, оскільки сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, а якщо суд з'ясовує що право позивача не порушено, останній відмовляє у позові з підстав його необґрунтованості.

Оскільки в даному випадку суди дійшли висновку, що права позивача порушені не були, правомірно відмовили позивачу у зв'язку з необґрунтованості позовних вимог, не застосувавши при цьому строк позовної давності.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що суди попередніх судових інстанцій на підставі повної та всебічної власної оцінки доказів дійшли правомірного висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."

Згідно з ч.1 ст.309 зазначеного Кодексу:

" Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

На підставі викладеного, суд доходить висновку про необхідність залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає в силі раніше ухвалені судові рішення, суд покладає на позивача витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Рудненської селищної ради Залізничного району м. Львова на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.08.2017 та на рішення господарського суду Львівської області від 15.05.2017 у справі №914/426/17 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 15.05.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.08.2017 у справі №914/426/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський