У Х В А Л А

29 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 712/11196/13-ц

Провадження № 14-94цс18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Лященко Н.П.,

суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Ткачука О.С.,

Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.

перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за позовом прокурора м. Черкаси до Черкаської міської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_7, Департамент екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації, про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним державного акта на право власності на землю, витребування майна із чужого незаконного володіння

за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 січня 2016 року, ухвали Апеляційного суду Черкаської області від 13 квітня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2016 року і

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року прокурор м. Черкаси звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що рішенням Черкаської міської ради від

9 березня 2006 року № 9-205 «Про передачу громадянам земельних ділянок у власність (ОСОБА_8 та інші)» (далі - рішення № 9-205) передано безоплатно у власність ОСОБА_5 земельну ділянку для будівництва й обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 1 тис. кв. м, яка розташована у кварталі № АДРЕСА_1 за рахунок земель Черкаської міської ради. На підставі цього рішення ОСОБА_5 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку та в подальшому відчужив її на користь

ОСОБА_7 На час розгляду справи власником земельної ділянки є ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26 грудня 2011 року.

Перевіркою, проведеною прокуратурою м. Черкаси, встановлено, що вказане рішення міської ради не відповідає вимогам закону, має бути визнане незаконним і скасоване з огляду на таке. Земельна ділянка знаходиться на території зелених насаджень загального користування (територія парків, скверів) та відповідно до пункту «а» частини третьої статті 83 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення, не могла передаватися у приватну власність; проект відведення ділянки не погоджувався з природоохоронним органом, що, на думку прокурора, підтверджується висновком державної інспекції сільського господарства в Черкаській області від 21 лютого 2013 року № 636, в якому зазначено, що ця земельна ділянка знаходиться на території зелених насаджень загального користування і не підлягає відведенню у приватну власність під житлову забудову згідно зі статтями 38, 39, 44, 51, 52, 83 ЗК України.

Посилаючись на викладене, прокурор, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив: визнати незаконним та скасувати рішення № 9-205 у частині безоплатної передачі ОСОБА_5 земельної ділянки площею 1 тис. кв. м на

АДРЕСА_1 для будівництва й обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); визнати незаконним та скасувати пункт 7 додатка до рішення № 9-205 щодо безоплатної передачі ОСОБА_5 земельної ділянки; визнати недійсними державний акт серії НОМЕР_1, виданий 15 червня 2006 року на право власності ОСОБА_7 на цю земельну ділянку, та скасувати його державну реєстрацію; витребувати у ОСОБА_6 земельну ділянку площею

1 тис. кв. м, вартістю 276 180 грн, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка належить останньому на підставі договору купівлі-продажу від 26 грудня 2011 року.

Суди розглядали справу неодноразово.

Останнім рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 січня

2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 13 квітня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2016 року рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 13 квітня 2016 року залишено без змін.

У лютому 2017 року до Верховного Суду України надійшла заява заступника Генерального прокурора України про перегляд Верховним Судом України рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 січня 2016 року, ухвали Апеляційного суду Черкаської області від 13 квітня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2016 року.

Ухвалою судді Верховного Суду України від 30 березня 2017 року відкрито провадження у справі, витребувано її матеріали з суду першої інстанції, надіслано копії цієї ухвали та заяви особам, які беруть участь у справі.

У зв'язку з набранням чинності 15 грудня 2017 року Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» заяву передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2018 року заяву заступника Генерального прокурора України про перегляд Верховним Судом України рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 січня 2016 року, ухвали Апеляційного суду Черкаської області від 13 квітня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2016 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до підпункту 2 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України.

19 березня 2018 року справа надійшла до ВеликоїПалати Верховного Суду та передана судді-доповідачу відповідно до автоматизованого розподілу справи.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у цивільних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Якщо цивільна справа за заявою про перегляд судових рішень Верховним Судом України відповідно до правил, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, повинна розглядатися на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України, - така справа після її отримання Касаційним цивільним судом передається на розгляд Великої Палати Верховного Суду (підпункт 2 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України).

За приписами пунктів 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання заяви) заява про перегляд судових рішень у цивільних справах могла бути подана з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Частиною другою статті 360І ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання заяви) було установлено, що у Верховному Суді України справа про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 355 цього Кодексу, розглядається Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України. Якщо судове рішення оскаржується з підстав неоднакового застосування однієї і тієї самої норми права судами касаційної інстанції різної юрисдикції, справа розглядається на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України (що відповідало підставі оскарження, визначеної пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України).

Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі підпункту 2 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України, Касаційний цивільний суд виходив із того, що заява заступника Генерального прокурора України про перегляд судових рішень подана з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання заяви про перегляд судового рішення). Оскільки до заяви про перегляд додані постанови судових палат у цивільних, адміністративних та господарських справах Верховного Суду України від

16 грудня 2015 року (№ 6-2510ц15), Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 2 вересня 2008 року (№ 3-3376к08) та від 20 серпня 2013 року (№ 3-18гс13), заява заступника Генерального прокурора України згідно з правилами, що діяли на момент її подання, підлягала розгляду на спільному засіданні судових палат Верховного Суду України.

Проте такий висновок є помилковим.

Згідно із заявою заступника Генерального прокурора України та доданих до неї матеріалів заяву про перегляд судових рішень у справі № 712/11196/13-ц подано з підстави неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права одним і тим самим судом касаційної інстанції - Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ. На обґрунтування цієї підстави як приклад неоднакового застосування норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, додано копії ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від

20 липня 2016 року у справі № 367/3618/15-ц та від 28 липня 2016 року у справі № 6-11542св16.

Крім того, у заяві заступник Генерального прокурора України посилається на таку підставу для перегляду, як невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права. На обґрунтування цієї підстави додано копії постанов Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510ц15, від 22 квітня 2015 року у справі № 6-209цс14, від 20 серпня 2013 року у справі № 3-18гс13, від

2 вересня 2008 року у справі № 3-3376к08 та копію ухвали Верховного Суду України від 25 квітня 2012 року у справі № 6-15350вов10. Проте така підстава також не передбачала розгляд справи на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України згідно зі статтею 360І ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання заяви).

Таким чином, заява заступника Генерального прокурора України подана з інших підстав, аніж ті, які зумовлювали передачу справи на розгляд на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України згідно з частиною другою статті 360І ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання заяви).

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Zand v. Austria» (заява N 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року), висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]».

З огляду на зазначене розгляд заяви заступника Генерального прокурора України не належить до повноважень Великої Палати Верховного Суду.

Таким чином, заяву заступника Генерального прокурора України про перегляд рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 січня 2016 року, ухвали Апеляційного суду Черкаської області від 13 квітня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2016 року слід повернути на розгляд до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Ураховуючи наведене та керуючись підпунктами 1, 2 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення», статтею 264 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

Справу за позовом прокурора м. Черкаси до Черкаської міської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_7, Департамент екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації, про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним державного акта на право власності на землю, витребування майна із чужого незаконного володіння за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 січня 2016 року, ухвали Апеляційного суду Черкаської області від 13 квітня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада

2016 року - повернути на розгляд до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.П. Лященко

Судді: Н.О. Антонюк Л.М. Лобойко

С.В. Бакуліна О.Б. Прокопенко

В.В. Британчук Л.І. Рогач

Д.А. Гудима І.В. Саприкіна

В.І. Данішевська О.М. Ситнік

О.С. Золотніков О.С. Ткачук

О.Р. Кібенко В.Ю. Уркевич

В.С. Князєв О.Г. Яновська