Постанова

Іменем України

21 березня 2018 року

м. Київ

справа № 2-93/11

провадження № 61-3519св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В. (суддя- доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Кам'янка-Бузьке відділення № 6327 відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

позивач - відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Львівського обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк» на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 04 лютого 2016 року у складі судді Мартинишина Я. М. та рішення апеляційного суду Львівської області від 28 квітня 2016 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Бойко С. М., Штефаніцина Ю. Г.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2009 року ОСОБА_1 В звернулася до суду з позовом до Кам'янка-Бузького відділення № 6327 відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», назву якого в подальшому змінено на публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання недійсним договору поруки.

Позовна заява мотивована тим, що 05 серпня 2008 року між нею та Кам'янка-Бузьким відділенням № 6327 публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - Кам'янка-Бузьке відділення № 6327 ПАТ «Ощадбанк») укладено договір поруки, за умовами якого вона зобов'язалась перед банком відповідати солідарно у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором від 05 серпня 2008 року № 2203-2708.

ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір поруки, оскільки він укладений внаслідок обману, з урахуванням довідки, яка містить недостовірну інформацію щодо періоду роботи та розміру її заробітної плати. Такими неправомірним діями позивачу завдано моральну шкоду у розмірі 5 тис. грн, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 та ОСОБА_3

У лютому 2011 ПАТ «Ощадбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 05 серпня 2008 року між Кам'янка-Бузьким відділенням № 6327 ПАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 2203-2708, за умовами якого останній надано кредит у розмірі 20 тис. грн зі сплатою 27 % річних та кінцевим терміном повернення 05 серпня 2011 року.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_2 кредитних зобов'язань, 05 серпня 2008 року між Кам'янка-Бузьким відділенням № 6327 ПАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1, ОСОБА_4, з кожною окремо, укладено договір поруки, згідно з яким вони зобов'язались відповідати перед банком за неналежне виконання ОСОБА_2 кредитних зобов'язань.

ОСОБА_2 кредитні зобов'язання належним чином не виконувала, у зв'язку із чим утворилась кредитна заборгованість.

Банк, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив стягнути з поручителів кредитну заборгованість у розмірі 18 710 грн 62 коп., з кожної окремо.

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 04 лютого 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсним договір поруки від 05 серпня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та Кам'янка-Бузьким відділенням № 6327 ПАТ «Ощадбанк», як такий до якого додано довідку, яка видана фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 (далі - ФОП ОСОБА_5) на ім'я ОСОБА_1 з неправдивими та недостовірними відомостями про період роботи та розмір заробітної плати під час роботи у ФОП ОСОБА_5

У іншій частині заявлених вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Позов ПАТ «Ощадбанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Ощадбанк» в особі філії - Львівське обласне управління ПАТ «Ощадбанк» заборгованість у розмірі 18 710 грн 62 коп.

У частині заявлених вимог до ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при укладенні кредитного договору та договору поруки ОСОБА_1 присутньою не була, з умовами договору поруки не ознайомлювалась. Підпис на договорі поруки змушена була поставити, оскільки перебувала у трудових відносинах з ОСОБА_5, який є чоловіком ОСОБА_2 Відмовляючи у відшкодуванні моральної шкоди, суд виходив із недоведеності заявлених позовних вимог. Задовольняючи позов ПАТ «Ощадбанк» у частині вимог до поручителя ОСОБА_4, суд виходив із того, що договір поруки, укладений між нею та банком, не оспорюється та у судовому порядку недійсним не визнавався, а тому з позичальника підлягає стягненню кредитна заборгованість у розмірі 18 710 грн 62 коп.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 28 квітня 2016 року рішення Жовківського районного суду Львівської області від 04 лютого 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у позовах ОСОБА_1 та ПАТ «Ощадбанк».

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1, укладаючи договір поруки, добровільно підписала його, розуміла наслідки укладення договору та обсяг своєї відповідальності. Довідки з неправдивими відомостями про період роботи та розмір заробітної плати не вплинули та не могли вплинути на добровільність дій ОСОБА_1, а тому підстави для визнання договору поруки недійсним відсутні. Однак поручитель пред'явила вимоги до філії банку, яка не є юридичною особою та не наділена повноваженнями представляти інтереси ПАТ «Ощадбанк» у суді. Крім того, рішенням Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 10 серпня 2010 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Ощадбанк» кредитну заборгованість у розмірі 22 470 грн 74 коп., що вказує на зміну строку виконання кредитного договору. Оскільки позов до поручителів банком пред'явлено 21 лютого 2011 року, то банком пропущено шестимісячний строк пред'явлення вимог до поручителів, що вказує на припинення поруки.

ПАТ «Ощадбанк» у касаційній скарзі, поданій у травні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у позові та задовольнити позовні вимоги ПАТ «Ощадбанк».

Касаційна скарга мотивована тим, що заочне рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області, яким достроково стягнено кредитну заборгованість з боржника набрало законної сили 01 вересня 2010 року, а тому саме з цього часу має відраховуватись шестимісячний строк пред'явлення вимог до поручителя. Оскільки позов до поручителів пред'явлено 21 лютого 2011 року, то шестимісячний строк пред'явлення вимог до поручителя банком не пропущено.

У липні 2016 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, у якому вказувала про те, що вона як поручитель до участі у справі про стягнення кредитної заборгованості залучена не була, заочне рішення суду про стягнення такої заборгованості з боржника не отримувала, не ознайомлена з його текстом, про зміну умов кредитного договору їй не було відомо, а тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у позові банку, у зв'язку із закінченням шестимісячного строку пред'явлення вимоги до поручителя.

Відповідно до підпункту 4 пункту першого розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

24 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05 серпня 2008 року між Кам'янка-Бузьким відділенням № 6327 ПАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 2203-2708, за умовами якого останній надано кредит у розмірі 20 тис. грн зі сплатою 27 % річних та кінцевим терміном повернення 05 серпня 2011 року.

05 серпня 2008 року між ПАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 укладено договір поруки, згідно з яким остання зобов'язалась солідарно та в повному обсязі відповідати за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором від 05 серпня 2008 року № 2203-2708.

Цього ж дня між ПАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_4 укладено договір поруки, яким передбачено відповідальність останньої за неналежне виконання ОСОБА_2 умов указаного кредитного договору.

Заочним рішенням Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 10 серпня 2010 року змінено умови кредитного договору від 05 серпня 2008 року № 2203-2708 та визначено строк виконання кредитного договору моментом винесення рішення суду; стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором від 05 серпня 2008 року № 2203-2708 у розмірі 22 470 грн 74 коп. Заочне рішення суду набрало законної сили 01 вересня 2010 року.

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.

Таким чином, перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов'язання, тобто строку виконання зобов'язання в повному обсязі (кінцевий строк) або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Пред'явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов'язання та зумовлює початок перебігу строку позовної давності.

Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09 листопада 2016 року у справі № 6-2251цс16.

Заочним рішенням Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 10 серпня 2010 року, яке набрало законної сили 01 вересня 2010 року, змінено строк виконання кредитного договору та ухвалено, що строком виконання є момент винесення цього рішення суду.

Згідно з частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Строк, передбачений нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є підставою для припинення поруки. У разі пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати.

Суд зобов'язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений цією нормою.

Сплив строку, передбаченого нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, зумовлює припинення зобов'язань поручителя, а отже, і відмову кредиторові в позові в разі звернення до суду.

Такий правовий висновок містить постанова Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, встановивши, що рішенням суду змінено строк виконання основного зобов'язання за кредитним договором, який настає з моменту ухвалення цього рішення, тобто 10 серпня 2010 року; врахувавши, що вимоги до поручителів заявлено 21 лютого 2011 року, правомірно застосував вимоги частини четвертої статті 559 ЦК України та відмовив у позові у зв'язку із пропуском банком шестимісячного строку пред'явлення вимог до поручителя.

Доводи касаційної інстанції про те, що шестимісячний строк пред'явлення вимоги до поручителів має відраховуватись не з дати ухвалення рішення у справі, а з часу набрання таким рішенням законної сили, не заслуговують на увагу, оскільки статтею 559 ЦК України чітко визначено, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. У резолютивній частині рішення суду про стягнення кредитної заборгованості з боржника чітко визначено, що строк виконання основного зобов'язання змінено на момент ухвалення цього рішення, та не вказано, що строк виконання основного зобов'язання пов'язаний з часом набрання рішенням суду законної сили, а тому відсутні підстави для відрахування такого строку з часу набрання рішенням суду законної сили.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції правильно встановив характер правовідносин між сторонами у справі та обґрунтовано застосував положення статті 559 ЦК України, що регулюють спірні правовідносини, а тому наявні підстави для залишення касаційної скарги без задоволення та судового рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Львівського обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк» залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 28 квітня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В.Синельников

Ю. В.Черняк