АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження № 22-ц/796/3082/2018 Головуючий у 1 інстанції - Цокол Л.І.

Унікальний номер справи № 757/10544/17-ц Доповідач - Андрієнко А.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді Андрієнко А.М.

Суддів: Заришняк Г.М.

МараєвоїН.Є.

При секретарі Дроздовій Ж.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Голови Печерської районної в м. Києві державної адміністрації як органу опіки та піклування в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 листопада 2017 року у цивільній справі за позовом Печерської районної в м. Києві державної адміністрації як органу опіки та піклування в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про позбавлення батьківський прав та стягнення аліментів на утримання дітей,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2017 року позивач Печерська районна в м. Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_6 про позбавлення батьківський прав та стягнення аліментів на утримання дітей. Свої позовні вимоги обґрунтовували тим, що відповідач ОСОБА_6 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків. Протягом терміну, наданого їй для виправлення ситуації, висновків не зробила, що призвело до негайного відібрання дітей.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 24 листопада 2017 року позовні вимоги Печерської районної в м. Києві державної адміністрації як органу опіки та піклування задоволено частково.

У задоволенні вимоги про позбавлення батьківських прав ОСОБА_6 відмовлено, попереджено ОСОБА_6 про необхідність змінити умови проживання дітей, її ставлення до виховання дітей, піклування про них та їх утримання.

Покладено на орган опіки та піклування Печерської районної у м. Києві державної адміністрації обов'язок по здійсненню контролю за виконанням ОСОБА_6 батьківських обов'язків.

Відібрано неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, малолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 від ОСОБА_6, передавши їх органу опіки та піклування Печерської районної у м. Києві державної адміністрації.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь опікуна або іншої особи, на вихованні якої будуть перебувати діти, аліменти на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, малолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/2 частки від всіх видів доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно, починаючи з 22 лютого 2017 року та до досягнення найстаршою з дітей повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допущено до негайного виконання.

Не погоджуючись з рішенням суду, Голова Печерської районної в м. Києві державної адміністрації як органу опіки та піклування, подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, мотивуючи тим, що рішення було постановлено з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням обставин справи.

Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

ОСОБА_6 просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_6 є матір'ю неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, малолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Діти разом з матір'ю зареєстровані у частині приватного будинку АДРЕСА_1. Відомості про батька малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у свідоцтві про народження відсутні. Відомості про батька малолітнього ОСОБА_5 - записані на підставі частини І статті 135 Сімейного кодексу України.

З 26 квітня 2012 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, перебувають на обліку Служби у справах дітей як діти, які опинились у складних життєвих обставинах через те, що проживають у сім'ї, в якій батьки ухиляються від виконання батьківських обов'язків.

17 лютого 2017 року на підставі розпорядження Печерської районної в місті Києві державної адміністрації «Про відібрання малолітніх дітей» ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6 відібрано у їх матері та розміщено для проходження соціально-психологічної реабілітації в Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей № 1 виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з того, що станом на день ухвалення рішення, беручи до уваги думку дітей відповідача, їх негативне ставлення до позбавлення їхньої матері батьківських прав, судом не встановлено достатньо підстав для позбавлення батьківських прав ОСОБА_6. Проте, судом встановлені підстави для відібрання дітей у відповідача з наданням можливості виправити становище, здійснивши заходи щодо поліпшення умов проживання, відновлення стосунків з дітьми та працевлаштуватись.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується в повному об'ємі із наступних підстав.

Відповідно до ст.. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину у дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім ї та родини, свого народу , своєї Батьківщини.

Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини

( ст. 151 СК України)

У відповідних положеннях Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини 1989 року, що 27 вересня 1991 року набула чинності для України, зазначено:

Стаття 3 В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

2. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Стаття 9Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до керівних роз'яснень, які містяться у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 № 3, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Пунктом 16 згаданої постанови встановлено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Обов'язок батьків утримувати дитину, піклуватися про неї, створювати належні умови для розвитку передбачено нормами Сімейного Кодексу України та загально прийнятними нормами моралі, й вчинення таких дій батьками під примусом законом не передбачено.

Судом встановлено, відповідач належним чином свої батьківські права щодо неповнолітніх трьох дітей не здійснювала, у зв'язку із чим суд правомірно відібрав дітей та тимчасово помістив їх до Центру соціально-психологічної реабілітації.

Разом із тим, суд першої інстанції правильно врахував думку дітей щодо їх бажання жити з мамою за умови , що вона змінить свою поведінку. Крім того, як вбачається із пояснень відповідача в суді апеляційної інстанції, вона також проявляє інтерес до долі дітей і прикладає зусилля для повернення їх в сім'ю, влаштувалася на роботу, намагається спілкуватися з дітьми, які перебувають у Центрі соціально-психологічної реабілітації.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанціїповно і всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Голови Печерської районної в м. Києві державної адміністрації як органу опіки та піклування в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 2 квітня 2018 року.

Головуючий:

Судді: