ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 квітня 2018 рокусправа № 804/6590/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Головко О.В.

судді: Ясенової Т.І. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року (суддя Жукова Є.О.) в адміністративній справі

за позовом Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК»

до Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області; Державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Коломойцева К.В.

про визнання дій протиправними та скасування постанови,-

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними дії державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська Дніпропетровського міського управління юстиції Коломойцева К.В. в частині відкриття виконавчого провадження № 51787522 від 26.07.2016 та скасувати постанову державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська Дніпропетровського міського управління юстиції Коломойцева К.В. про відкриття виконавчого провадження № 51787522 від 26.07.2016.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що Баштанським районним судом Миколаївської області 23.11.2015 було видано виконавчий лист № 468/1697/15-ц, згідно з яким зобовязано Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» видати ОСОБА_2 наявні на картковому рахунку № НОМЕР_1 кошти в сумі 11992, 58 грн.

Постановою державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська Дніпропетровського міського управління юстиції Коломойцева К.В. від 01.03.2016 р. ВП №50329311 було відкрито виконавче провадження, в межах якого виконавцем також прийняті постанови про накладення штрафу за невиконання без поважних причин рішення, що зобовязує боржника вчинити певні дії: ВП №50329311 від 13.06.2016 у розмірі 1020,00 грн.; ВП №50329311 від 23.06.2016 у розмірі 2040,00 грн.

Не погодившись з вищевказаними постановами про накладення на боржника штрафу, ПАТ комерційний банк «ПРИВАТБАНК» оскаржив їх до суду. Ухвалою Баштанського районного суду Миколаївської області від 22.08.2016 у справі № 468/1697/15-ц скаргу ПАТ комерційний банк «ПРИВАТБАНК» задоволено, визнано дії державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області неправомірними, постанови державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області Коломойцева К.В. № 50329311 від 13.06.2016 про накладення на боржника штрафу в розмірі 1020 грн. та № 50329311 від 23.06.2016 про накладення штрафу в розмірі 2010 грн. скасовано.

Разом з тим, державний виконавець Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська постанову № 50329311 від 23.06.2016 про накладення штрафу у розмірі 2010 грн. виділив в окреме провадження та виніс постанову про відкриття виконавчого провадження по її виконанню від 26.07.2016 ВП № 51787522.

Позивач вважає вказані дії державного виконавця протиправними, а саму постанову такою, що підлягає скасуванню.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано будь-яких належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України щодо набранням судовим рішенням законної сили, а саме: ухвалою Баштанського районного суду Миколаївської області від 22.08.2016 у справі № 468/1697/15-ц. Також позивачем не було надано до суду будь-яких доказів повідомлення відповідача про існування зазначеного вище рішення суду, що виключає можливість обізнаності останнього з фактом наявності даного судового рішення. Зазначене має наслідком відсутність підстав, визначених ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження», які б перешкоджали відкриттю виконавчого провадження № 51787522.

Проте суд апеляційної інстанції вважає висновки суду першої інстанції помилковими з огляду на наступне.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Така мета досягається, у тому числі, шляхом офіційного з'ясування всіх обставин у справи.

Згідно з ч. 4 ст. 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За приписами ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції не можна вважати законним і обґрунтованим, адже з матеріалів справи вбачається, що судом не було забезпечено повне і всебічне з'ясування обставин в адміністративній справі.

Суд першої інстанції не запропонував учасникам справи надати додаткові докази, зокрема, щодо набрання ухвалою Баштанського районного суду Миколаївської області від 22.08.2016 у справі № 468/1697/15-ц законної сили та отримання вказаної ухвали державним виконавцем.

Також суд першої інстанції, користуючись принципом офіційного з'ясування, мав можливість самостійно з'ясувати питання щодо набрання ухвалою Баштанського районного суду Миколаївської області від 22.08.2016 у справі № 468/1697/15-ц законної сили.

Натомість, судом апеляційної інстанції самостійно встановлено з ЄДРСР, що ухвала Баштанського районного суду Миколаївської області від 22.08.2016 у справі № 468/1697/15-ц набрала законної сили 13.09.2016. Вказаний доказ долучений до матеріалів справи.

Крім того, суд першої інстанції необґрунтовано не взяв до уваги вимоги ст. 77 КАС України, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Тобто, саме відповідач мав довести правомірність своїх дій та постанови, зокрема, в частині неповідомлення у належний спосіб про ухвалене судове рішення у справі № 468/1697/15-ц. При цьому суд першої інстанції, зазначаючи про не доведення позивачем вказаних обставин, не врахував положення ст. 222 ЦПК України в редакції, чинній на час постановлення ухвали Баштанського районного суду Миколаївської області від 22.08.2016 у справі № 468/1697/15-ц, відповідно до якої копії повного рішення суду видаються особам, які брали участь у справі, негайно після проголошення такого рішення. У разі проголошення тільки вступної та резолютивної частин судового рішення, особам, які брали участь у справі і були присутні у судовому засіданні, негайно після його проголошення видаються копії судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин. Особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копії повного судового рішення надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом двох днів з дня його складання або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо в суді.

Аналіз наведеної норми процесуального права дає можливість дійти висновку, що позивач не може бути обізнаний про направлення чи не направлення судом стороні в цивільній справі судового рішення, а тому останній не є належним суб'єктом, який повинен довести відповідну обставину.

Разом з тим, надаючи оцінку правомірності оскаржуваних дій та рішення суб'єкта владних повноважень, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.

За приписами ст. 26 вказаного Закону державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження, у тому числі, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання.

Таким чином, за умови оскарження боржником постанови про накладення штрафу, остання не може вважатися такою, що набрала юридичної сили, а тому такий виконавчий документ не підлягає примусовому виконанню.

Відповідач доказів того, що йому не було відомо про оскарження постанов про накладення штрафу в судовому порядку, не надав ані до суду першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду справи.

Також суд апеляційної зазначає, що згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, ухвала Баштанського районного суду Миколаївської області від 22.08.2016 у справі № 468/1697/15-ц набрала законної сили 13.09.2016, а тому державний виконавець протиправно виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 51787522 від 26.07.2016 по примусовому виконанню постанови про накладення на боржника штрафу, яка скасована в судовому порядку, а тому оскаржувана постанова суб'єкта владних повноважень підлягає скасуванню.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що заявляючи позов до двох відповідачів - Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області та Державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Коломойцева К.В., позивач не звернув уваги на положення ст. 181 КАС України в редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом, якою визначено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а тому позовні вимоги до Державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Коломойцева К.В. взагалі не підлягають задоволенню як такі, що заявлені до неналежного відповідача.

Вказаній обставині суд першої інстанції також не надав правової оцінки, що вбачається зі змісту мотивувальної частині рішення.

Враховуючи сукупність викладених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як таке, що ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Керуючись ст.ст. 287, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року в адміністративній справі № 804/6590/16 скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська Дніпропетровського міського управління юстиції Коломойцева К.В. про відкриття виконавчого провадження № 51787522 від 26.07.2016.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Сягнути за рахунок бюджетних асигнувань Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська Дніпропетровського міського управління юстиції на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» документально підтверджені судові витрати пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 2633 (дві тисячі шістсот тридцять три) грн. 50 коп.

Постанова суду набирає законної сили з 02 квітня 2018 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя: О.В. Головко

Суддя: Т.І. Ясенова

Суддя: А.В. Суховаров