Справа № 2-а- 549 /2009 року
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2009 року суддя Середино-Будський районний суд Сумської
області Дубінчина Т.М. розглянувши адміністративну справу за позовом
ОСОБА_2 до управління Пенсійного Фонду України в
Середино-Будському районі Сумської області про стягнення недоплаченої щомісячної
соціальної допомоги та поновлення пропущеного строку для звернення до суду,
встановив:
.13 жовтня 2009 року. до суду звернулась ОСОБА_2 з позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона має статус дитини війни і, відповідно до ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" №2195-ІУ від 18.11.2004 р., щомісячно, починаючи із січня 2006 року, має право на отримання соціальної грошової допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Посилаючись на вказані обставини, позивач зазначає, що всупереч вимогам Закону України „Про соціальний захист дітей війни", рішенню Конституційного Суду України від 09.07.2007р. № 6-рп, управління Пенсійного фонду України в С-Будському районі не здійснило перерахунок пенсії. Згідно наведеного позивачем розрахунку УПФ недонарахувало та не сплатило за період з 2006-2008 рр. 3944 грн.30 коп. , які позивач просить стягнути на її користь.
Позивачка ОСОБА_2 на своїх вимогах наполягає з підстав, викладених у позовній заяві, просить справу розглянути за її відсутністю.
Представник відповідача подав заяву, у якій просив розглянути справу у відсутності представника Пенсійного фонуду, додали до справи письмове заперечення, де зазначено, що дійсно пенсії дітям війни мають підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком, проте, як видно зі змісту дана
норма Закону не передбачає яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата підвищення пенсії. Ст. 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", передбачає, що фінансове забезпечення соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Вважають, що вимоги позивача щодо сплати підвищення до пенсії за період з 1.01.2006р. по 31.12.2006р. є безпідставними, оскільки ст. 110 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 р." було передбачене поетапне запровадження у 2006 році виплат дітям війни, установлених ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни", за результатами виконання бюджету у першому півріччі, та у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Оскільки Урядом не було визначено указаного порядку, підвищення пенсії дітям війни у 2006 р. не було запроваджено.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" п.12 ст. 71 припинено дію ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни". Однак і після визнання рішенням Конституційного суду України від 09.07.07 р. № 6-рп/2007 неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", якими припинена дія норми закону про виплату соціальної допомоги дітям війни, механізм реалізації положень ст. 6 Закону № 2195 був відсутній, тому в УПФ не було підстав проводити такі виплати.
Вимоги позивача щодо виплати підвищення відповідно до ст.6 Закону №2195 за період з 01.01.07 по 09.07.07 є такими, що суперечать чинному законодавству, оскільки в зазначений період діяли норми п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»
Щодо виплати підвищення з 09.07.07 по 01.12.08 року - то розмір мінімальної пенсії за віком встановлено ч.І ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування № 1058 від 09.07.03р (далі Закон №1058), відповідно до якого за наявності достатнього страхового стажу мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Проте відповідно до ч.З тієї ж статті мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ч.І , застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Враховуючи, що механізм реалізації положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відсутній, то відповідно до роз»яснень Міністерства юстиції України вирішити питання про реалізацію вказаної норми можливо лише внесенням змін та доповнень до даного Закону.
Крім того, п. 4.1 розділу 2 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", згідно якого дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії, або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність. Дана доплата позивачці виплачується у повному обсязі. У письмовому запереченні також зазначено, що УПФ в С-Будському районі діяло у межах повноважень, у порядок та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, та звертає увагу суду на пропущений позивачкою річний строк звернення до суду з зазначеним позовом.
Що жодним із законів про пенсійне забезпечення не встановлено відповідний механізм та умови призначення, порядок фінансування таких підвищень, питання підвищення дітям війни пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, на 30% мінімальної пенсії за віком законодавчо залишається не вирішеним, а отже неможливим є і виконання відповідачем задекларованої норми Закону України «Про соціальний захист дітей війни». А тому в позові просить відмовити.
Сторони заявили клопотання, в якому просять розглянути справу за їх відсутністю.
На підставі ст.122 КАС України судовий розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження.
Встановлено, шо позивачка ОСОБА_2 є «дитиною війни», що підтверджується посвідченням пенсіонера НОМЕР_1 від 1997 року, в якому є штамп « Дитина війни «(л.д.8) і має право користуватися пільгами, передбаченимим Законом України « Про соціальний захист дітей війни від 18.11.2004 року, який набрав чинності з 01 січня 2006 року. .
Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії, або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст.7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.
Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України конституційні права й свободи гарантуються, і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів, або внесення змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього закону, було зупинено.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. по справі №6-рп/2007 визнано неконституційним положення п.12 ст.71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", якими зупинено пільги, компенсації, передбачені ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни".
Згідно п. 4.1 розділу 2 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", згідно якого дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії, або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність. Дане підвищення у вищенаведеному розмірі позивачці виплачується щомісячно, починаючи із січня 2008 року.
Рішенням Конституційного суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008р. було визнано неконституційними вищевказані положення Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Таким чином встановлено, що всупереч вимогам ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ст. 22 Конституції України, соціальна грошова допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком позивачу не виплачувалась.
Конституцією України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України й повинні відповідати їй (ст. 8) . Принцип верховенства права передбачає, що всі підзаконні нормативно-правові акти мають відповідати за своїм змістом Конституції України.
Згідно ч. 2 ст. З Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні гарантії, установлені дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачено чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (ст. 48 Конституції України), який не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ч. З ст. 46 Конституції України), то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається. Зупинення його дії можливе за умови введення відповідно до п. 31 ч. 1 ст. 85, п. 19 ч. 1 ст. 92 Конституції України надзвичайного стану (ст. 64 Конституції України) (Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 р. № 5-рп2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
Посилання відповідача на відсутність у позивача права вимоги через законодавчу неурегульованість питання щодо механізму виплати пенсії, відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" безпідставні із огляду на наступне.
Статтею 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч.ч.3 та 4 ст. 8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова у розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків - 25, а у жінок 20 років страхового стажу, установлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік.
Позовні вимоги ОСОБА_2 необхідно задовольнити частково.
Згідно ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Тому, у даному випадку рішення Конституційного Суду України не має зворотної дії в часі і задоволенню позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період із 01.01.2007 р. по 08.07.07 р. та із 01.01.08 по 21.05.08 р. не підлягають.
Необхідно зобов'язати управління Пенсійного фонду України у С-Будському районі провести нарахування позивачу щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за період із 09.07.07 року по 31 грудня 2007 року.
З урахуванням того, що позивачка у 2008 році щомісячно отримує добавку до пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму для особи, яка втратила працездатність, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача провести донарахування позивачці соціальної допомоги у розмірі 20% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за період із 22.05.08 року і по день постановлення судового рішення, а не по грудень 2008 року (включно), як це просить позивач. Саме в цій частині можливо вийти за межі позовних вимог, заявлених позивачем, з метою повного захисту його прав та інтересів, про захист яких вона просить, у відповідності до ч. 2 ст. 11 КАС України, та враховуючи періодичність вказаних платежів.
Але підстав для задоволення позову у частині стягнення на користь позивача щомісячної державної соціальної, допомоги на 2006 рік, оскільки дана виплата обмежена Законом України "Про державний бюджет України на рік", положення якого були діючі та рішення Конституційним суду України щодо неконституційності норм вищенаведеного закону не приймались.Також не вбачається підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у зв'язку із пропуском річного строку звернення із позовом до суду для захисту порушеного права, як про це зазначає письмовому запереченні відповідач, оскільки позивач ставив вимогу про стягнення періодичних виплат, що виключає застосування. положень ст. 99 КАС України.
Керуючись ст.ст. 7, 11, 70, 71, 120, 160-163 КАС України, суддя,-
П О С Т А НОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Середино-Будському районі про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги та поновлення пропущеного строку для звернення до суду задовольнити частково.Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Середино-Будському районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України « Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування « та провести відповідні виплати за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням фактично виплачених сум.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Середино-Будський районний суд Сумської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на дану постанову суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду. Крім цього, апеляційна скарга на дану постанову може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набрана на комп»ютері і має силу оригіналу.
Суддя Т.М.Дубінчина