ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

04.04.2018Справа № 910/59/13

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Городоцького заводу «Будматеріали»

про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу від 10.04.2013р. Господарського суду міста Києва справі №910/59/13

за заявою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»

про видачу судового наказу на примусове виконання рішення від 20.02.2013р. Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у третейській справі №48/13

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю Городоцького заводу «Будматеріали»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариства з обмеженою відповідальністю - Компанії «Інвестжитлобуд»

про звернення стягнення на предмет застави

Суддя Любченко М.О.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: не з'явився;

від відповідача (заявника): Слесарчук О.П. - по дов.;

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ухвалою від 10.04.2013р. Господарського суду міста Києва у справі №910/59/13 задоволено заяву Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про видачу судового наказу на примусове виконання рішення від 20.02.2013р. Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у третейській справі №48/13 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю Городоцького заводу «Будматеріали», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариства з обмеженою відповідальністю - Компанії «Інвестжитлобуд», про звернення стягнення на предмет застави за договором №730/008-0к2с/3 (з майновим поручителем) від 06.03.2008р. застави майна, а саме: обладнання цегельного заводу, згідно опису (додатку №1, що є невід'ємною частиною цього договору), заставною вартістю 5 026 000 грн., що знаходиться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, село Городок, вул.Барона Штейнгеля, 88, яке належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу №07/4 від 09.08.2004р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноінвест» та Товариством з обмеженою відповідальністю Городоцьким заводом «Будматеріали», а також на предмет застави за договором застави майна №730/008- ОК2С/2 (з майновим поручителем) від 06.03.2008р., а саме: обладнання - свердловину водозапірну, заставною вартістю 34 000грн., що знаходиться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, село Городок, вул.Барона Штейнгеля, 88, яка належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу №07/4 від 12.08.2004р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноінвест» та Товариством з обмеженою відповідальністю Городоцьким заводом «Будматеріали», обладнання - водонапірну башту, заставною вартістю 31 300,00 грн., що знаходиться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, село Городок, вул.Барона Штейнгеля, 88, яка належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу №07/4 від 12.08.2004р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноінвест» та Товариством з обмеженою відповідальністю Городоцьким заводом «Будматеріали», для задоволення грошових вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії №730/008- ОК2С від 6.03.2008р. в сумі 842 772 гривні 25 копійок, - шляхом продажу предметів застави на публічних торгах в межах процедури виконавчого провадження, з початковою ціною реалізації обладнання цегельного заводу, згідно опису (додатку №1, що є невід'ємною частиною цього договору) у сумі 502 600грн., свердловини водозапірної у сумі 34 000грн. та водонапірної башти у сумі 31 300грн.; а також стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Городоцького заводу «Будматеріали» на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» третейський збір в сумі 8 827, 72грн.

10.04.2013р. Господарським судом міста Києва по справі №910/59/13 видано відповідні накази.

Постановою від 10.06.2013р. Київського апеляційного господарського суду ухвалу від 10.04.2013р. Господарського суду міста Києва у справі № 910/59/13 залишено без змін.

Постановою від 17.07.2013р. Вищого господарського суду ухвалу від 10.04.2013р. Господарського суду міста Києва та постанову від 10.06.2013р. Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/59/13 залишено без змін.

26.03.2018р. до Господарського суду міста Києва надійшла заява від 22.03.2018р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Городоцький завод «Будматеріали» про визнання наказу від 10.04.2013р. Господарського суду міста Києва у справі №910/59/13 таким, що не підлягає виконанню частково, у зв'язку із припиненням обов'язку боржника в частині продажу предметів застави на публічних торгах в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною реалізації обладнання цегельного заводу, згідно опису (додатку №1, що є невід'ємною частиною договору), а саме козлового крану однобалочного КК-2, 5,0 т, №512 вартістю 25 400 грн., башти Рожновського ВБР-15У-10, вартістю 31 300 грн.

В обґрунтування означеної заяви відповідач посилався на знищення об'єктів застави, а саме козлового крану однобалочного КК-2, 5,0 т, №512 вартістю 25 400 грн., башти Рожновського ВБР-15У-10, вартістю 31 300 грн., на підтвердження чого було надано звіт про оцінку металобрухту чорних металів та акти списання основних засобів.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду справу для вирішення означеної вище заяви передано на розгляд судді Нечая О.В.

Розпорядженням №05-23/318 від 26.03.2018р. керівника апарату Господарського суду міста Києва у зв'язку з закінченням терміну повноважень судді Нечая О.В. призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів судової справи №910/59/13.

Відповідно до протоколу від 26.03.2018р. повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу для вирішення означеної вище заяви передано на розгляд судді Любченко М.О.

Ухвалою від 27.03.2018р. розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Городоцький завод «Будматеріали» було призначено на 04.04.2018р.

Представник позивача у судове засідання 04.04.2018р. не з'явився, проте, про дату, час та місце розгляду заяви був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням №0103045593546.

Представник відповідача (заявника) у судовому засіданні 04.04.2018р. вимоги поданої заяви підтримав в повному обсязі.

Наразі, судом прийнято до уваги, що згідно приписів ч.3 ст.328 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача не є перешкодою для розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Розглянувши заяву від 22.03.2018р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Городоцький завод «Будматеріали» про визнання наказу від 10.04.2013р. Господарського суду міста Києва у справі №910/59/13 таким, що не підлягає виконанню частково, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні останнього з огляду на наступне.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

За приписами ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Як вказувалось вище, ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2013р. у справі №910/59/13 задоволено заяву Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про видачу судового наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 20.02.2013р. у третейській справі №48/13 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Городоцький завод «Будматеріали», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестжитлобуд» про звернення стягнення на предмет застави: звернуто стягнення на предмет застави за договором №730/008-0к2с/3 (з майновим поручителем) від 6 березня 2008р. та договором застави №730/008-ОК2С/2 (з майновим поручителем) від 6 березня 2008 р.

10.04.2013р. Господарським судом міста Києва видано відповідні накази по справі №910/59/13.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N11-рп/2012).

Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009р. Конституційного Суду України виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виходячи з того, що згідно зі ст.1 Конституції України Україна є правовою державою, обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Отже, з системного аналізу наведеного вище полягає, що виконання судового рішення є однією з основоположних засад здійснення державою правозахисної функції.

За приписами ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17.05.2005р. по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Виконання судового рішення має бути захищене як складова частина доступу до суду в світлі вимог ст. 6 Конвенції (Справа «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece) від 19.03.1997.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що право на доступ до суду включає право на своєчасне виконання рішення (див. рішення у справі «Трихліб проти України», заява №58312/00 від 20 вересня 2005 року, у справі №Іммобіліаре Саффі проти Італії», заява №22774/93.

Відповідно до змісту рішення від 20 липня 2004р. Європейського суду з прав людини «Шмалько проти України» право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

В рішенні у справі «Анацький проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що з огляду на невиконання рішення з грудня 2002 року, приблизно два роки та одинадцять місяців, та неспроможність здійснити необхідні заходи для виконання рішення на користь заявника державні органи позбавили п. 1 ст. 6 Конвенції та ст. 1 Протоколу N 1 їх практичного змісту. Таким чином, у цій справі п. 1 статті 6 Конвенції та стаття 1 Протоколу №1 були порушені.

У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» суд відзначив, що рішення на користь заявника не виконувались 7 років і 10 місяців та 5 років і 11 місяців. При цьому причинами таких затримок були: а) недостатність бюджетних коштів; б) бездіяльність державних виконавців; в) прогалини в національному законодавстві, через які не існувало можливості виконати рішення суду у випадках недостатності бюджетних коштів. Однак усі ці причини мали б бути під контролем держави і тому підпадають під сферу її відповідальності. Суд зазначив, що українське законодавство не передбачає жодних ефективних засобів для вирішення проблем із затримками виконання судових рішень.

Отже, з наведеного у сукупності полягає, що наказ Господарського суду міста Києва, виданий на примусове виконання рішення від 20.02.2013р. Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у третейській справі №48/13 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю Городоцького заводу «Будматеріали» про звернення стягнення на предмет застави, у будь-якому випадку повинен бути виконаний з метою завершення процедури судового захисту прав особи, на користь якої останнє прийнято, як виконання правозахисної функції держави.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.328 Господарського процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Тобто, з системного аналізу наведених вище правових норм полягає, що законодавець пов'язує можливість визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, за наявності певних умов, як-то відсутність повністю або частково обов'язку боржника у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Як вказувалось вище, у розглядуваній заяві відповідач просив визнати наказ таким, що не підлягає виконанню частково у зв'язку із припинення обов'язку. Зокрема, останнім зауважено, що частину об'єктів застави, а саме козловий кран однобалочний КК-2, 5,0 т, №512 вартістю 25 400 грн., башту Рожновського ВБР-15У-10, вартістю 31 300 грн. було знищено, на підтвердження чого було надано звіт про оцінку металобрухту чорних металів та акти списання основних засобів.

Однак, за висновками суду, посилання Товариства з обмеженою відповідальністю «Городоцький завод «Будматеріали» на вказані обставини ніяким чином не свідчить про припинення обов'язку боржника за виконавчим документом, а отже, і наявність підстав для визнання останнього таким, що не підлягає виконанню.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У ч.1 ст.593 Цивільного кодексу України вказано, що право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Аналогічні підстави припинення застави визначено ч.1 ст.28 Закону України «Про заставу».

Зі змісту означеної правової норми полягає, що застава припиняється, в тому числі, у випадку втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави.

Проте, наразі, за висновками суду, представлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Городоцький завод «Будматеріали» звіт №180228/3 від 01.03.2018р. про оцінку металобрухту чорних металів (козловий кран однобалочний КК-2, №511, козловий кран однобалочний КК-2 та башта Рожновського ВБР-15У-10, масою - 3,66 тони, власник Товариство з обмеженою відповідальністю «Городоцький завод «Будматеріали», знаходиться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с.Городок, вул.Барона Штейгеля, 88), який складено Приватним підприємством «Експерт-Рівне-Консалт», та акти списання основних засобів не свідчать про втрату предмету застави у розумінні ч.1 ст.593 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.28 Закону України «Про заставу».

При цьому, судом прийнято до уваги, що у вказаному звіті зазначено, що об'єкти оцінки є значною мірою розукомплектованими, не можуть експлуатуватись за своїм прямим функціональним призначенням, залишки обладнання мають колосальний фізичний і моральний знос, наявні значні механічні та корозійні пошкодження.

Тобто, такі твердження суб'єкта оціночної діяльності не засвідчують обставин знищення предметів застави, а навпаки, вказують на їх фізичну наявність.

До того ж, судом враховано, що у звіті визначено залишкову вартість майна в розмірі 18 706 грн. (без урахування податку на додану вартість), що також вказує на можливість звернення стягнення на козловий кран однобалочний КК-2, 5,0 т, №512 та башту Рожновського ВБР-15У-10.

Крім того, судом прийнято до уваги наявні в матеріалах справи документи щодо наявності виконавчого провадження з примусового виконання наказу по справі.

З огляду на означене, суд звертає увагу на те, що ч.2 ст.51 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо коштів, які надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернено стягнення на заставлене майно, виконавче провадження підлягає закінченню на підставі пункту 15 частини першої статті 39 цього Закону.

Окрім наведеного, складання боржником актів списання основних засобів, до яких включено, в тому числі, козловий кран однобалочний КК-2, 5,0 т, №512 та башту Рожновського ВБР-15У-10 також не є достеменним свідченням втрати предмета застави, що було б підставою для припинення забезпечувального зобов'язання.

Таким чином, у даному випадку суд дійшов висновку щодо безпідставності та юридичної неспроможності посилань Товариства з обмеженою відповідальністю «Городоцький завод «Будматеріали» на звіт суб'єкта оціночної діяльності та акти списання майна в якості доказів припинення обов'язку боржника за виконавчим документом, як підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині.

Посилання боржника в якості обґрунтування поданої заяви на приписи ст.349 Цивільного кодексу України, згідно яких право власності на майно припиняється в разі його знищення, суд також до уваги не приймає як такі, що позбавлені належного доказового обґрунтування, та не є підставою для визнання наказу від 10.04.2013р. Господарського суду міста Києва по справі №910/59/13 таким, що не підлягає виконанню в частині звернення стягнення на козловий кран однобалочний КК-2, 5,0 т, №512 та башту Рожновського ВБР-15У-10. В контексті означеного суд зауважує, що заявником належних та допустимих доказів дійсного знищення предметів застави до матеріалів справи не представлено, що фактично виключає можливість суду достеменно вважати вказані рухомі речі знищеними, а представлені суду звіт та акти на списання основних засобів вказують лише на неможливість використання обладнання за функціональним призначенням.

За таких обставин, з огляду на вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви від 22.03.2018р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Городоцький завод «Будматеріали» про визнання наказу від 10.04.2013р. Господарського суду міста Києва у справі №910/59/13 таким, що не підлягає виконанню частково, у зв'язку із припиненням обов'язку боржника.

Керуючись приписами ст.ст. 234, 235, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні заяви від 22.03.2018р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Городоцький завод «Будматеріали» про визнання наказу від 10.04.2013р. Господарського суду міста Києва у справі №910/59/13 таким, що не підлягає виконанню частково, у зв'язку із припиненням обов'язку боржника.

2. Згідно ч.1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.

Повний текст складено та підписано 04.04.2018р.

Суддя Любченко М.О.