Справа №487/5343/17 04.04.2018

Провадження №22-ц/784/561/18

Справа 487/5343/17 Головуючий першої інстанції: Нікітін Д.Г.

Провадження № 22-ц/784/561/18 Суддя-доповідач апеляційного суду: Колосовський С.Ю.

Категорія: 48

Постанова

Іменем України

04 квітня 2018 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючий - Колосовський С.Ю.,

судді: Ямкова О.О., Локтіонова О.В.,

секретар судового засідання - Горенко Ю.В.,

за участі: представника позивача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 лютого 2018 року

за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа - Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, про надання дозволів на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька та оформлення документів,

в с т а н о в и л а :

В жовтні 2017 року ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про надання дозволів на виїзд неповнолітньої дитини за межі України без згоди батька та оформлення документів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 24 вересня 1999 року по 21 березня 2016 року позивач перебувала у шлюбі з відповідачем від якого вони мають сина - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після розірвання шлюбу дитина проживає з позивачем за адресою АДРЕСА_1 та знаходиться на її матеріальному утриманні і піклуванні.

Відповідач, з часу розірвання шлюбу, участі у вихованні та догляді за дитиною не приймає, розвитком дитини не цікавиться. Більш того, відповідач чинить їй перешкоди у здійсненні заходів, спрямованих на покращення здоров'я дитини, фізичного, духовного та морального розвитку дитини. Зокрема, відповідач відмовляється надати передбачений законодавством України дозвіл на виїзд неповнолітньої дитини за кордон з нею у зв'язку із її одруженням з громадянином США. Крім того, виїзд дитини за кордон сприятиме розширенню світогляду дитини та добре позначиться на її духовному, фізичному та інтелектуальному розвитку. До того ж, дитині необхідно змінити кліматичні умови проживання у зв'язку з хворобою на алергію, яка останнім часом тільки посилюється. При цьому, виїзд за кордон не порушить право дитини на освіту, оскільки вона продовжить навчання у школі.

Посилаючись на викладенні обставини, позивач, остаточно уточнивши свої вимоги, просила надати їй дозвіл на виїзд за межі України сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 до США без дозволу та супроводу батька дитини на строк з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року включно, а також надати дозвіл на оформлення без згоди батька документів на тимчасовий виїзд дитини.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 лютого 2018 року у задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд виходив з того, що відповідач належним чином виконує свої обов'язки щодо участі у вихованні та розвитку дитини, необхідність мешкання дитини саме в США не підтверджена доказами, а також, що виїзд дитини у вказаний в позові період буде порушувати право дитини на освіту.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна.

Згідно зі ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

За ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ч.3 ст.313 ЦК України фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України.

Фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

За загальними правилами, встановленими Законом України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року та п.4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57, оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон, а виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі, або в супроводі осіб, уповноважених ними. Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків, за нотаріальною згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску.

Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч.7 ст.7 СК України).

Згідно з положеннями ч.2 ст.155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Законодавство України передбачає також можливість судового вирішення спору щодо виїзду дітей за межі України без дозволу того з батьків, який безпідставно не надає згоду на виїзд дитини - п.4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року за №57.

Отже, законодавством передбачена можливість вирішення у судовому порядку питання про надання дозволу на виїзд за кордон дитини, якій не виповнилося 16 років, із зазначенням конкретної країни, конкретної дати виїзду та конкретного періоду такого перебування.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони з 24 вересня 1999 року по 21 березня 2016 року перебували у шлюбі від якого вони мають сина - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно листа - запрошення датованого 13 вересня 2017 року громадянин США ОСОБА_8 запросив ОСОБА_5 та її сина ОСОБА_7 приїхати до США з метою укладення з нею шлюбу та продовження навчання її сином у школі цієї держави. До листа він додав довідки з його роботи, відомості про доходи, довідку про стан здоров'я, а також лист зі шкільного району м. Розвелл в якому зазначені необхідні документи для прийняття до цього шкільного закладу.

Також в матеріалах справи наявні чотири квитанції про грошові перекази п. ОСОБА_8 зі США на ім'я ОСОБА_5 в Україну, які були здіснені в жовтні 2017р. - січні 2018р.

Названим доказам суд оцінки не дав, а тому дійшов до безпідставного висновку про недоведеність позивачем наявності підстав для перебування дитини саме в США.

Що ж стосується доводів сторони відповідача, з якими погодився й суд першої інстанції, про порушення прав дитини на освіту, то дійсно син сторін - ОСОБА_7 навчається у 7 класі Миколаївській гімназії № 4 Миколаївської міської ради Миколаївської області, а тому перебування дитини за кордоном під час навчального процесу і без доведення протилежного (наприклад узгодження з навчальним закладом дистанційного навчання або навчання в іншій формі) може негативно вплинути на успішність навчання.

Однак судом не було враховано, що позовні вимоги можливо задовольнити й частково, а саме надавши дозвіл на виїзд дитини за межі України в період літній канікул.

Врегулювання спору у такий спосіб буде в інтересах дитини, яка зможе в період літніх канікул, тобто без шкоди для освітнього процесу в супроводі матері відвідати іншу країну, а також пройти в ній медичне обстеження, що в будь-якому випадку не може бути зайвим.

При цьому не будуть порушені й права відповідача, який за бажанням зможе частину літніх канікул провести з сином або ж реалізувати свої права на участь у вихованні в інший законний спосіб, оскільки позивач раніше йому в цьому супротиву не чинила, що підтверджується наданими фотографіями про спільний відпочинок.

Побоювання відповідача щодо можливого неповернення дитини не мають під собою підґрунтя, тому що ОСОБА_5 оформлена неімміграційна віза нареченої (К-1) на період з 01 березня 2018р. по 19 серпня 2018р., а дозвіл суду на виїзд буде стосуватись конкретного періоду перебування дитини за межами України.

В той же час, відсутні законні підстави (ч.1 ст.6 ЦПК, ст.16 ЦК) для задоволення вимог про надання дозволу на оформлення документів, які як окремі не регулюються нормами матеріального права і по суті охоплюються більш ширшими за змістом первісними вимогами. Тобто, саме по собі рішення, яке узаконює право на виїзд відповідно до вищенаведених актів цивільного законодавства буде достатньою підставою для реалізації названого права, яке позивач буде здійснювати як законний представник неповнолітнього сина (ст.154 СК).

З огляду на вищенаведені мотиви рішення суду в силу п.4 ч.1 ст.376 ЦПК підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Ухвалення рішення на користь позивача є підставою (ст.141 ЦПК) для відшкодування їй за рахунок відповідача понесених судових витрат у зв'язку з розглядом справи в судах першої і апеляційної інстанцій.

Керуючись ст.ст.367,374,376,382 ЦПК, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 лютого 2018 року скасувати і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Надати ОСОБА_5 дозвіл на виїзд за межі України сина - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 до США без дозволу та супроводу батька дитини - ОСОБА_6 на строк з 01 червня 2018 року по 19 серпня 2018 року включно.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 1600 грн. судових витрат.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 04 квітня 2018р.

Головуючий: Судді: